Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №240/15580/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/15580/25

категорія 113080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №24 від 06.06.2025 щодо відмови ОСОБА_1 , у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до п.3 ч.1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.05.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, з врахуванням висновків суду.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що має на утриманні трьох неповнолітніх дітей до 18 років. 23.05.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п.3 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Із заявою від 05.06.2025 позивач долучив додаткові документи до заяви від 23.05.2025, та просив їх врахувати при розгляді комісією заяви про надання відстрочки. Проте, повідомленням від 06.06.2025 №5/4033 позивача проінформовано про те, що за результатами розгляду його заяви комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 , протоколом від 06.06.2025 №24, було відмовлено у наданні відстрочки, оскільки відсутні в матеріалах справи документи, які підтверджують факт, що мати, дід, баба ОСОБА_2 (пасинок) з поважних причин не можуть надавати йому належне утримання, відповідно до додатку №5 постанови КМУ №560 від 16.05.2020. Позивач вважає таке рішення комісії відповідача протиправним, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Відповідач, правом подати відзив на позовну заяву, не скористався.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позові, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що позивач, який має на утриманні трьох неповнолітніх дітей до 18 років, маючи намір оформити відстрочку, звернувся 23.05.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п.3 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надавши відповідні документи

Повідомленням від 06.06.2025№5/4033, позивача було проінформовано про те, що за результатами розгляду його заяви комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 , протоколом від 06.06.2025 №24, було відмовлено у наданні відстрочки, оскільки відсутні в матеріалах справи документи, які підтверджують факт, що мати, дід, баба ОСОБА_2 (пасинок) з поважних причин не можуть надавати йому належне утримання, відповідно до додатку №5 постанови КМУ №560 від 16.05.2020.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду вказаної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543- ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Статтею 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань,

Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до норм абз. 5 статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 № 1932- XII передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

В свою чергу нормами статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-ХІІ) визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ (в редакції до 18.05.2024 року) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.

З 18.05.2024 року змінено порядок отримання відстрочки від військової служби, адже були внесені зміни до ст. 23 Закону №3543-XII.

Так, згідно п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Також з 18.05.2024 року набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки.

Як передбачено пунктом 1 Порядку № 560, цей Порядок визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з пунктом 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.

Як передбачено пунктами 58, 60 Порядку № 560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів (п. 60 Порядку № 560).

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Додаток 5 до Порядку №560, в редакції чинній на час розгляду питання про надання відстрочки позивачу, містить перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у залежності від категорії осіб, які мають право на відстрочку.

Так, документами, що підтверджують право на відстрочку на підставі п. 3 ч. 1 вказаного Закону є: свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов`язаного виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів: свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше); рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним; рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним; письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні; свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька); інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов`язаного за категорією стягнення (характером зобов`язання) “стягнення аліментів” з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.

Встановлено, що позивачем до заяви про надання відстрочки від призову під час мобілізації, а також, в подальшому додатково, було долучено, зокрема, три копії свідоцтв про народження дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком яких в свідоцтвах про народження записаний позивач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який є пасинком позивача та батьком якого в свідоцтві про народження записаний ОСОБА_5 , однак який змінив власне прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 ; свідоцтво про шлюб позивача з ОСОБА_8 ; Витяги про реєстрацію їх місця проживання; посвідчення багатодітної сім`ї видане 26 вересня 2022 року, строк дії продовжено до 07.08.2028 року, згідно якого позивач та його дружина ОСОБА_8 , а також діти ОСОБА_2 , 2010 р.н., ОСОБА_3 , 2014 р.н. та ОСОБА_4 мають право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей; довідку видану старостою Єрчицького старостинського округу від 21.05.2025 року №54/02/2 про склад сім`ї позивача; свідоцтво про народження ОСОБА_5 (батька ОСОБА_2 ), свідоцтво про смерть ОСОБА_5 , свідоцтво про смерть ОСОБА_9 (батько ОСОБА_5 , відповідно дід ОСОБА_2 ), копія паспорта, коду ОСОБА_10 та відомості з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у формі довідки, про відсутність відомостей про заробітну плату, дохід, грошове забезпечення ОСОБА_10 (мати ОСОБА_5 , відповідно баба ОСОБА_2 ); свідоцтво про народження дружини позивача ОСОБА_11 та документи, які в подальшому підтверджують зміну її прізвища на ОСОБА_7 ; свідоцтво про народження неповнолітнього ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (брат дружини позивача) та довідка про склад сім`ї батьків дружини позивача, тобто баби та діда ОСОБА_2 , довідку про доходи ОСОБА_13 у вигляді пенсії по інвалідності та відомості з пенсійного фонду про відсутність доходів у баби ОСОБА_2 – ОСОБА_14 ; відомості про доходи ОСОБА_8 .

Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до статті 3 Закону № 794 -VII діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права та законності.

Згідно з положеннями статті 4 вказаного Закону Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Приписами статті 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

У абз.2 ч.5 ст.22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» передбачено, що Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, цим законом КМУ надано лише право на встановлення порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Законодавець делегував Уряду повноваження на встановлення порядку проведення призову громадян на військову службу.

Під "порядком" розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, призову громадян на військову службу.

Але, до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна умов та підстав для надання відстрочки військовозобов`язаним.

Відповідно до статті 19 Закону України « Про нормотворчу діяльність» юридична сила - це властивість нормативно-правових актів та встановлених ними норм права, що є основою для визначення співвідношення їх взаємної ієрархічної підпорядкованості у системі нормативно-правових актів, зумовленого сукупністю ознак, що випливають із:

1) засад конституційного ладу в Україні;

2) компетенції та територіальної юрисдикції суб`єкта правотворчої діяльності, визначених Конституцією України та (або) законом;

3) інших особливостей, визначених Конституцією України та (або) законом.

2. З урахуванням вимог частини першої цієї статті в Україні встановлюється така ієрархія нормативно-правових актів:

1) Конституція України в системі нормативно-правових актів України має найвищу юридичну силу і є обов`язковою до виконання на території України;

2) чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, укладаються відповідно до Конституції України та мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 3-13 цієї частини, і є обов`язковими до виконання на території України;

3) закони приймаються на основі Конституції України, чинних міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4-13 цієї частини, і є обов`язковими до виконання на території України;

4) постанови Верховної Ради України, укази Президента України приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно- правові акти, передбачені пунктами 5-13 цієї частини, і є обов`язковими до виконання на території України;

5) постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Національного банку України приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України, постанов Верховної Ради України та указів Президента України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, передбачені пунктами 6-13 цієї частини, і є обов`язковими до виконання на території України.

Таким чином, закони України мають вищу юридичну силу ніж норми постанови КМУ, тому відповідач, при вирішенні питання про надання відстрочки, в разі суперечності вимог, повинен керуватися саме нормами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою передбачено, що: не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: 3) жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Згідно ст. 268 Сімейного Кодексу України, мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Суд може звільнити вітчима, мачуху від обов`язку по утриманню падчерки, пасинка або обмежити його певним строком, зокрема у разі:

1) нетривалого проживання з їхнім матір`ю, батьком;

2) негідної поведінки у шлюбних відносинах матері, батька дитини.

Згідно ст. 265 Сімейного Кодексу України, баба, дід зобов`язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу.

За вказаних обставин, вслід дійти висновку про те, що є помилковим висновок комісії про не підтвердження позивачем необхідного факту неможливості родичами другого ступеню спорідненості утримувати пасинка ОСОБА_2 .

Між тим, підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних ( п. 60 Порядку № 560).

Таким чином, при необхідності, відповідач міг перевірити необхідні відомості, при вирішенні питання про надання відстрочки позивачу.

Отже, надані документами до заяви позивачем, а також ті, які може перевірити відповідач через доступ до Реєстрів, є достатніми для встановлення факту утримання позивачем трьох малолітніх дітей, та обставин які вказують на його обов`язок позивача утримувати пасинка ОСОБА_2 спільно з його матір`ю, дружиною позивача ОСОБА_8 .

Вказані обставини вказують на протиправність рішення комісії відповідача у відмові позивачу в оформленні права на відстрочку від призову під час мобілізації.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу приписів ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №24 від 06.06.2025, щодо відмови ОСОБА_1 , у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, відповідно до п.3 ч.1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.05.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, з врахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя Р.М.Шимонович