Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №240/4/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/4/26

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 - 2023 роки, а також одноразової грошової допомоги при звільненні сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 - 2023 роки, а також одноразової грошової допомоги при звільненні, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та індексації;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.08.2022 по день фактичної виплати (доплати) грошового забезпечення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач протиправно здійснив нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, а також одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 25.02.2022 по 02.08.2023 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 02.08.2023 №368 позивача виключено зі списків особового складу військової частини.

З метою з`ясування правильності нарахування та повноти виплати грошового забезпечення за час проходження військової служби представник позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із запитом про надання інформації щодо розмірів нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення та всіх його складових, у тому числі щомісячних основних та додаткових, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні.

22.12.2025 від Військової частини НОМЕР_1 надійшов лист-відповідь від 17.12.2025 з доданою інформаційною довідкою про нараховане грошове забезпечення та інші одноразові виплати від 15.12.2025. Зі змісту зазначеної інформаційної довідки встановлено, що позивачу було нараховано та виплачено грошову допомогу для оздоровлення за 2022-2023 роки, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки та одноразову грошову допомогу при звільненні.

При цьому при визначенні розміру зазначених виплат відповідачем не було враховано суми індексації грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування зазначених складових грошового забезпечення при обчисленні спірних виплат, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Таким чином, законодавець прямо передбачив індексацію грошового забезпечення військовослужбовців як одну із встановлених державою гарантій. Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначені Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260). При вирішенні цього спору суд застосовує положення Порядку №260 у редакції, чинній на момент виникнення відповідних спірних правовідносин.

Щодо врахування індексації грошового забезпечення. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначені Законом України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, який дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з ст. 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними у гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Отже, індексація є складовою системи державних соціальних гарантій, має систематичний характер та спрямована на компенсацію знецінення грошових доходів внаслідок зростання споживчих цін.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу у період проходження військової служби нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення. Водночас при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні відповідачем зазначені суми індексації не враховано.

Щодо грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки суд зазначає, що відповідно до пункту 6 розділу XXXI Порядку №260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

З огляду на систематичний характер індексації та її правову природу як складової грошового доходу, який підлягає індексації, суд дійшов висновку, що суми індексації, які фактично нараховувалися та виплачувалися позивачу, підлягають врахуванню при визначенні розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки.

Щодо грошової допомоги для оздоровлення, пунктом 6 розділу XXIII Порядку №260 передбачено, що її розмір визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, на які військовослужбовець має право за займаною посадою на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний характер, а її виплата прямо передбачена законом, суд вважає, що її суми підлягають врахуванню при визначенні розміру грошової допомоги для оздоровлення за відповідні роки, якщо такі суми були нараховані та виплачені позивачу на день визначення розміру допомоги.

Щодо одноразової грошової допомоги при звільненні суд зазначає, що відповідно до абзаців першого та другого пункту 5 розділу XXXII Порядку №260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються звільненим із займаних посад щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.

З огляду на наведене, а також систематичний характер індексації грошового забезпечення, суд дійшов висновку про необхідність врахування відповідної складової при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду щодо врахування індексації грошового забезпечення при визначенні розміру виплат військовослужбовцям, якщо відповідна виплата визначається виходячи з належного військовослужбовцю місячного грошового забезпечення.

Таким чином, відповідач протиправно не врахував суми індексації грошового забезпечення при визначенні розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні.

Щодо вимог позивача про включення до складу грошового забезпечення додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять, зокрема, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ст. 9-2 Закону №2011-XII під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1 Постанови №168 на період дії воєнного стану встановлено додаткову винагороду військовослужбовцям на умовах та в порядку, визначених цією постановою.

Згідно з пункту 1-1 Постанови №168 додаткова винагорода виплачується пропорційно часу виконання відповідних завдань, а її виплата здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Водночас відповідно до пункту 2 розділу I Порядку №260 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать, зокрема, винагороди, а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану.

Отже, нормативне регулювання розмежовує щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, за своєю правовою природою залежить від дії воєнного стану, виконання військовослужбовцем визначених завдань та часу їх виконання, а її розмір не є сталим і визначається пропорційно відповідному періоду.

Таким чином, зазначена винагорода не має характеру постійної щомісячної складової грошового забезпечення.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, зокрема викладеними у постановах від 10.12.2024 у справі №580/9551/23, від 31.01.2025 у справі №460/2645/24, від 10.06.2026 у справі №240/33823/23 та від 09.07.2026 у справі №240/4421/24.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2026 у зразковій справі №280/8933/24 звернула увагу на те, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану відповідно до пункту 2 розділу I Порядку №260 віднесена до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин суд дійшов висновку, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, не належить до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які враховуються при визначенні розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, грошової допомоги для оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні.

Відтак відповідач правомірно не включив суми додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, до складу грошового забезпечення, з якого визначалися розміри спірних виплат.

У цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.08.2022 по день фактичної виплати, то суд зазначає наступне.

Стаття 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст. 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно з ст. 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.

Враховуючи наявність факту невиплати позивачу всіх сум грошового забезпечення з 01.08.2022, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення), у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення з 01.08.2022 по день фактичної виплати.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до ч. ч. 1 та 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VІ гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Так, з матеріалів справи вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу у цій справі становлять у 2 500 грн. 00 коп.

Суд звертає увагу, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18, за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, викладеної, зокрема, у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, аналізуючи документи надані представником позивача на підтвердження витрат на правничу (правову) допомогу, враховуючи категорію та складність справи, ціну та предмет позову, а також те, що розгляд справи відбувся в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без виклику сторін, виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо), суд вважає розмір вартості наданих послуг визначених у договорі про представництво та надання правової (правничої) допомоги від 28.11.2025 року, додатковій угоді №4 до Договору від 28.11.2025 року, рахунку №130 від 23.12.2025 та квитанції до платіжної інструкції №ПН1399 від 29.12.2025 року є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та результатом розгляду справи, а отже, вимоги про відшкодування 2 500 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу є обґрунтованими.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки, грошову допомогу для оздоровлення за 2022-2023 роки та одноразову грошову допомогу при звільненні, сум індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні, обчисливши їх розмір виходячи з місячного грошового забезпечення з урахуванням сум індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.08.2022 по день фактичної виплати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 витрати на правничу допомогу в сумі 2 500 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Суддя Р.М.Шимонович

06.10.26