Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №240/12088/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/12088/25

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними, скасування вимоги та податкового повідомлення - рішення,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 24.02.2021 №Ф-234143-51 У на суму 21072,33 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 20.11.2023 №000218212410 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 38711,65 грн., в т.ч. 32852,93 грн. штрафної санкції та 5858,72 грн. пені;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 12.02.2024 р. №Ф-0999-0630 У на суму 38711,65 грн.;

- зобов`язати ГУ ДПС у Житомирській області повернути ОСОБА_1 надміру сплачений ним єдиний внесок за період з серпня 2017 року по квітень 2019 р. та з вересня 2019р. по вересень 2021р. в сумі 21072,33 грн.

В обгрунтування позовних вимог посилається на протиправність податкових вимог ГУ ДПС у Житомирській області від 24.02.2021 №Ф-234143-51У, від 12.02.2024 №Ф-0990-0630 про стягнення з ОСОБА_1 37788,74 грн. та 38711,65 грн. та податкового повідомлення- рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 20.11.2023 №000218212410 про нарахування ОСОБА_1 штрафної санкції та пені в сумі 38711,65 грн.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що при приймаючи рішення діяв на підставі та у межах наданих повноважень.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що відповідно до інформації ЄДРПОУ, ОСОБА_1 у період часу з 07.12.2015 по 8.12.2021 був зареєстрований фізичною особою підприємцем, номер запису в ЄДРПОУ: 2002870060001005605 та здійснював підприємницьку діяльність на агальній системі оподаткування. Основний і єдиний вид діяльності за КВЕД: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (45.20).

З 17.03.2022 у зв`язку з мобілізацією до ЗСУ, ОСОБА_1 не завершив процедуру припинення підприємницької діяльності та перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Житомирській області.

24.02.2021 ГУ ДПС у Житомирській області було винесено податкову вимогу №Ф-234143-51У про необхідність сплати ОСОБА_1 заборгованості з єдиного внеску в сумі 37788,4 грн., яка позивачу не скеровувалася, а тому не була ним отримана. Вказана вимога була сформована контролюючим органом на підставі автоматичних нарахувань єдиного соціального внеску в інтегрованій картці платника податків позивача, а саме:

- за 2017 рік – на суму 8448,0 грн.;

- за січень-березень 2018р. – на суму 2457,18грн.;

- за квітень-червень 2018р. – на суму 2457,18 грн.;

- за липень-вересень 2018р. – на суму 2457,18 грн.;

- за жовтень-грудень 2018р. – на суму 2457,18 грн.;

- за січень – березень 2019р. – на суму 2754,18 грн.;

- за квітень-червень 2019р. – на суму 2754,18 грн.;

- за липень-вересень 2019р. – на суму 2754,18 грн.;

- за жовтень-грудень 2019р. – на суму 2754,18 грн.;

- за січень-лютий 2020р. – на суму 2078,12 грн.;

- за червень 2020р. – на суму 1039,06 грн.;

- за липень-вересень 2020р. – на суму 3178,12 грн.;

- за жовтень-листопад 2020р. - на суму 2200,0 грн.

Всього: 37788,74 грн.

Як зазначає позивач, про наявність податкової заборгованості ОСОБА_1 стало відомо лише у грудні 2021 року, оскільки в результаті проведення дій у виконавчому провадженні №67525648, 16.11.2021 за зверненням відповідача, було примусово стягнуто з ОСОБА_1 вказану заборгованість в сумі 37788,74 грн., виконавчого збору в сумі 3778,87 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 3778,87 грн., всього 45346,48 грн.

16.12.2021 згідно платіжного доручення №12503, Житомирським відділом ДВС у Житомирському районі Житомирської області ЦЗМУ МЮ (м. Хмельницький) кошти в сумі 37788,4грн. було перераховано до бюджету в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 згідно податкової вимоги №Ф-234143-51 У від 24.02.2021.

У березні 2025 року позивачу стало відомо про те, що постановою в.о. начальника Житомирського відділу ДВС у Житомирському районі Житомирської області ЦМУ МЮ (м.Київ) Ковалевською М.В. відкрито виконавче провадження №77214833 з виконання вимоги ГУ ДПС у Житомирській області від 12.02.2024 №Ф-0990-0630 про стягнення з ОСОБА_1 38711,65 грн.

Оскільки вимога від 12.02.2024 №Ф-0990-0630. позивачу теж не скеровувалася, а тому відповідно ОСОБА_1 не було відомо про характер здійснених контролюючим органом нарахувань, то за зверненням ОСОБА_1 від 17.03.2025 ГУ ДПС у Житомирській області листом від 28.03.2025 №9758/6/06-30-24-03-02 повідомило, що заборгованість в сумі 38711,65 грн., складається з штрафної санкції та нарахованої пені за несвоєчасну сплату позивачем у 2021 року єдиного внеску, відповідно до рішення №000218212410 від 20.11.2023, яке позивач також не отримував.

Вважаючи оскаржувані рішення податкового органу протиправними, позивач звернувся до суду з метою їх скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

За приписами частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України самозайнята особа платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно зі ст. 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу 1 п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною 4 статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування -Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками. Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Приписами пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення- рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до вимог п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно з п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 р. № 449. (надалі по тексту - Інструкція)

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, фізичні особи-підприємці.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, врегульована Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі Інструкція №449).

Відповідно до підпунктів 6, 7 ст. 13 Закону №2464-VI та розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Згідно з ч.8 ст. 9 Закону №2464-VI, періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої ст. 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Згідно ч. 4 ст. 6 Закону №2464-VI, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем.

Сума єдиного внеску своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України №2464-VI, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (пункт 6 частини першої статті 1, частини третьої статті 25 Закону №2464-VI).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що позивач як фізична особа-підприємець, платник ЄСВ мав сплачувати відповідний внесок під час здійснення підприємницької діяльності.

Однак, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Тобто, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

У постанові від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464 щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи- підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

З долучених до позову документів та згідно інформації відповідача, у зв`язку з наявністю у позивача недоїмки з єдиного внеску ГУ ДПС у Житомирській були сформовані вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24.02.2021р. № Ф-234143-51 про сплату боргу (недоїмки) на суму 37788,74 грн та від 12.02.2024р. № Ф-0999-0630-У про сплату боргу (недоїмки) на суму 38711,65 грн.

Як вже зазначалося вище, відповідач визнав, що ним були проведені нарахування відповідно до інформаційної бази даних ІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника (позивача): за 2017 рік – на суму 8448,0 грн.; за січень-березень 2018 р. – на суму 2457,18 грн.; за квітень-червень 2018 р. – на суму 2457,18 грн.; за липень-вересень 2018р. – на суму 2457,18 грн.; за жовтень-грудень 2018 р. – на суму 2457,18 грн.; за січень – березень 2019 р. – на суму 2457,18 грн.; за квітень-червень 2019 р. – на суму 2457,18 грн.; за липень-вересень 2019р. – на суму 2457,18 грн.; за жовтень-грудень 2019 р. – на суму 2457,18 грн.; за січень-лютий 2020 р. – на суму 2078,12 грн.; за червень 2020 р. – на суму 1039,06 грн.; за липень-вересень 2020 р. – на суму 3178,12 грн.; за жовтень- листопад 2020р. - на суму 2200,0грн.

Однак, відповідно до записів у трудовій книжці № НОМЕР_1 від 29.08.2017 та індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_2 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5), що стосується спірного періоду, позивач працював за основним місцем роботи, а тому його роботодавцями здійснювалося нарахування ОСОБА_2 доходу та сплачувалися за нього, як податковими агентами, страхові внески, зокрема: з серпня 2017 р. по квітень 2019р. – ТОВ «Житомиренергобуд» (код ЄДРПОУ: 33649667); з вересня 2019р. по вересень 2021р. – ТОВ «Монтажна компанія Титан» (код ЄДРПОУ: 41577896); з березня 2022р. по даний час - військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ).

Крім того, перебування позивача на військовій службі у складі військової частини НОМЕР_2 у період з 17.03.2022 по даний час підтверджується записами у його військовому квитку серії НОМЕР_4 від 17.03.2022.

Отже, за період з січня 2017 року по листопад 2020 року за який ГУ ДПС у Житомирській області визначено ОСОБА_2 заборгованість по ЄСВ в сумі 37788,74 грн., позивач не був найманим працівником лише у періоди: з січня 2017 року по липень 2017 року (7 місяців) та з травня 2019 року по серпень 2020 року (16 місяців).

У постанові від 28.03.2023 у справі № 260/433/19 Верховний Суд вказав на те, що, встановивши невідповідність частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.

Як зазначено вище, у періоди з січня 2017р. по липень 2017р., з травня 2019 року по грудень 2019 року, січень –лютий 2020 року, червень- серпень 2020 року позивач був зобов`язаний сплачувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць.

За положеннями пункту 5 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону № 2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3200 гривень.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», установлено у 2019 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 4173 гривні.

У відповідності до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 4723 гривні, з 1 вересня - 5000 гривень.

Отже, мінімальний страховий внесок на місяць у 2017 році склав 704 грн (3200 грн х 22%); у 2019 році - 918,06 грн (4173 грн х 22%); з 01.01.2020 - 1039,06 грн (4723 грн х 22%); з 01.09.2020 - 1100 грн (5000 грн х 22%).

Законом України від 17.03.2020 №533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» було внесено зміни до Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зокрема, розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-10, згідно з нормами якого особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини 1 статті 4 цього Закону тимчасово звільнялися від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині сум, що підлягали нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року за себе.

Законом України від 13.05.2020 №591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни до пункту 9-10 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезгаданого Закону, згідно з якими період звільнення від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за себе було продовжено з 01 по 30 травня 2020 року.

Таким чином, платникам єдиного внеску було надано право не нараховувати та не сплачувати єдиний внесок за себе за період з 1 березня по 31 травня 2020 року.

Отже, оскільки ОСОБА_2 був зареєстрований як самозайнята особа, то фактично він був зобов`язаний сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактично отриманого доходу лише за періоди: з січня 2017 року по липень 2017 року, з травня 2019 року по лютий 2020 року, з червня 2020 року по серпень 2020 року, а саме: з січня 2017 року по липень 2017 року – 704,0 грн. х7 = 4928,0 грн.; з травня 2019 року по грудень 2019 року – 819,06 грн. х 8 = 6552,48 грн.; з січень, лютий 2020 р. – 2078,12 грн.; червень 2020 року – 1039,06 грн.; липень, серпень 2020 року - 1059,37 х2 = 2118,75 грн., що всього становить 16716,41 грн.

Фактично з позивача при примусовому виконанні податкової вимоги від 24.02.2021 №Ф-234143-51У у ВП №67525648 стягнуто неправомірно нарахований відповідачем ЄСВ в сумі 37788,74 грн., яку він сплатив згідно квитанції від 07.12.2021 №0.0.2368198964.1 у більшому розмірі, ніж потрібно було сплатити.

Тобто відповідач за податковою вимогою від 24.02.2021 №Ф-234143-51У безпідставно стягнув з ОСОБА_2 21072,33 грн. (37788,74 грн. – 16716,41 грн.).

Водночас, відповідно до податкового повідомленя-рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 000218212410 від 20.11.2023 року загальна сума недоїмки (відповідно до розрахунків боргу за оскаржуваними вимогами) складається з штрафних санкцій та пені, загальна сума яких становить 38711,65 грн. (32852,93 грн. пені + 5858,72 грн. штрафу).

17.03.2025 позивач звернувся до ГУ ДПС у Житомирській області з заявою (вх№11616/6 від 17.03.2025р.), в якій просив повернути йому зайво стягнутий (сплачений) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з вересня 2017 року по квітень 2019 року та з вересня 2020 року по вересень 2021 року, скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 20.11.2023 №000218212410 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0999-0630-У від 12.02.2024.

Листом ГУ ДПС у Житомирській області від 28.03.2025 №9758/6-30-24-03-02 відповідач повідомив, що підстав для повернення ОСОБА_1 зайво стягнутого ЄСВ не має підстав, оскільки у позивача наявні фінансова санкція та пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску; питання щодо адміністрування єдиного внеску за 2017- 2020роки при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у нього статусу фізичної особи- підприємця Законом №2464 не врегульовано, а тому врегулювання питання за 2017-2020 роки є можливим лише шляхом розгляду його в судовому порядку.

Отже, вказане податкове повідомлення-рішення від 20.11.2023 №000218212410 від 20.11.2023р. також протиправним, оскільки визначені в ньому до сплати сума штрафної санкції та пені нараховані відповідачем на неправомірно нараховану суму заборгованості в сумі 37 788,74 грн.

З урахуванням викладеного та враховуючи те, що за податковою вимогою від 24.02.2021 № Ф-234143-51У податковим органом неправомірно нараховано позивачу ЄСВ за період з січня 2017 року по листопад 2020 року в сумі 37788,74 грн., податковим рішенням №000218212410 від 20.11.2023 безпідставно визначено до сплати позивачу 32852,93 грн. штрафної санкції та 5858,72 грн. пені за несвоєчасну сплату неправомірно нарахованих зобов`язань з ЄСВ в сумі 37788,74 грн., а податковою вимогою від 12.02.2024 №Ф-0999-0630-У суму неправомірно нарахованого штрафу та пені на загальну суму 38711,65 грн. визнано податковим боргом (недоїмкою), то вимога від 24.02.2021 № Ф-234143-51 є протиправною на суму 21072,33 грн., а рішення №000218212410 від 20.11.2023 про визначення штрафу та пені на суму 38711,65 грн. та податкова вимога від 12.02.2024 №Ф-0999-0630-У про стягнення з позивача неправомірно нарахованого штрафу та пені на загальну суму 38711,65 грн., підлягають скасуванню.

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши доводи сторін та оцінивши належність доказів, суд вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень діяв поза межами своїх повноважень та без урахування всіх обставин справи, а тому дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 )до Головного управління ДПС у Житомирській області(вул. Тютюнника Юрка, 7, м. Житомир, ЄДРПОУ 44096781) про визнання протиправними, скасування вимоги та податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 24.02.2021 №Ф-234143-51 У.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 20.11.2023 №000218212410 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 38711,65 грн., в т.ч. 32852,93 грн. штрафної санкції та 5858,72 грн. пені.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 12.02.2024 №Ф-0999-0630 У.

Зобов`язати ГУ ДПС у Житомирській області повернути ОСОБА_1 надміру сплачений ним єдиний внесок за період з серпня 2017 року по квітень 2019 року та з вересня 2019 року по вересень 2021 року в сумі 21072,33 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області сплачений судовий збір у розмірі 1938, 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя Р.М.Шимонович