Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №240/30436/23 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/30436/23

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, у якому просить:

- визнати протиправним відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у зарахуванні ОСОБА_1 до загального трудового стажу період роботи з 25.08.1986 по 28.08.1990 на території Росії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до його трудового стажу період з 25.08.1986 по 28.08.1990 на посадах вчителя фізичного виховання Високоської середньої школи та вчителя фізичного виховання Маклаківської середньої школи Думінічеського району Калужської області.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області для оформлення пенсії, однак, відповідно до повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №0600-0205-8/103607 від 29.09.2023 йому відмовлено у прийнятті документів та призначення пенсії, в який не включено період роботи із 15.08.1986 по 28.08.1990 на посаді вчителя фізичного виховання Високоської середньої школи та Маклаківської середньої школи Думінічеського району Калужської області РФ. Вважаючи протиправною відмову пенсійного органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх необгрунтованістю та безпідставністю.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області також подав до суду відзив на позовну заяву, у якому відмітив, що до страхового стажу не враховано період роботи в російській федерації з 15.08.1986 по 25.08.1990, оскільки дати про звільнення з роботи, які зазначені в трудовій книжці та в довідці від 23.12.2019 №1343, виданій відділом освіти МР «Думінічського району» російської федерації мають суперечливу інформацію. Довідка від 23.12.2019 №1343 не має установленої форми та не була легалізована, що виключає правові підстави для їх врахування органом Пенсійного фонду України та вчинення останнім дій щодо перевірки, наведеної в них інформації. З огляду на викладене, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 13.07.2023 позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначило пенсію за віком позивачу з 13.07.2023. Вік позивача на момент звернення до Пенсійного органу – 60 років 01 місяць 15 днів. Страховий стаж – 37 років 11 місяців 08 днів.

До страхового стажу не враховано період роботи в російській федерації з 15.08.1986 по 25.08.1990, оскільки дати про звільнення з роботи, які зазначені в трудовій книжці та в довідці від 23.12.2019 №1343, виданій відділом освіти МР «Думінічського району» російської федерації мають суперечливу інформацію.

Окрім того, дану довідку від 23.12.2019 №1343 врахувати при обчисленні страхового стажу підстави відсутні, довідка не має установленої форми та потребує легалізації.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

Пунктом 2 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років;

Пунктом 3 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частин 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим

Законом (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

Пунктом 3 даного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Відповідно пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Строки призначення пенсії визначаються відповідно до статті 45 Закону №1058. При цьому: до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року.

Документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31 грудня 1991 року, уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого статтею 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05 жовтня 1961 року.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 №107 “Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав” встановлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

З матеріалів справи слідує, що 07.07.2023 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, згідно пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів.

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулося до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській областіз питанням щодо перегляду призначення позивачу пенсії, та у листі від 01.08.2023 №0600-0304-9/80241 зазначило, що заявнику не зараховано до страхового стажу та стажу роботи в закладах та установах державної або комунальної власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи вчителем в Високській середній загальноосвітній школі та в Маклаковській середній школі з 15.08.1986 по 01.06.1990 відповідно до записів №10-12 в трудовій книжці НОМЕР_1 . Записи в трудовій книжці з 15.08.1986 по 01.06.1990 підтверджено довідкою Відділу освіти МР «Думінічського району» російської федерації від 23.12.2019 №1343. З огляду на зазначене, просило переглянути рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 , в частині зарахування до стажу періодів роботи в Високській середній загальноосвітній школі та в Маклаковській середній школі з 15.08.1986 по 01.06.1990 та призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на лист від 01.08.2023 №0600-0304-9/80241 щодо перегляду рішення про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , повідомило, що пенсійну справу ОСОБА_1 , по якій винесене рішення про призначення пенсії за віком статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на заяву від 07.07.2023, переглянуто. До страхового стажу не враховано період роботи в російській федерації з 15.08.1986 по 25.08.1990, оскільки дати про звільнення з роботи, які зазначені в трудовій книжці та в довідці від 23.12.2019 №1343, виданій відділом освіти МР «Думінічського району» російської федерації мають суперечливу інформацію. Окрім того, дану довідку від 23.12.2019 №1343 врахувати при обчисленні страхового стажу підстави відсутні, довідка не має установленої форми та потребує легалізації. З огляду на наведене вище, підстави для перегляду страхового стажу відсутні.

Оцінюючи правомірність дій пенсійного органу щодо відмови у зарахуванні до спеціального стажу роботи позивача періоду роботи на посаді вчителя, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 62 Закону № 1788-XII, статті 48 Кодексу законів про працю України, Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 2.2 глави 2 Інструкції № 162 передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не записуються.

Пунктом 2.3 глави 2 Інструкції № 162 встановлено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні чітко відповідати тексту наказу (розпорядженню). Записи проводяться арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, пір`яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або друк відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.11 глави 2 Інструкції № 162).

Отже, обов`язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відовідальну особу такого підприємства, установи, організації.

Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ та організацій або їх правонаступників, в яких має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, первинні документи за час виконання роботи.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.02.2018 у справі № 275/615/17, від 05.12.2019 у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 у справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 у справі № 242/2536/16-а.

У пункті 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні або неточні записи про період роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про період роботи.

Суд також враховує, що жодних сумнівів у достовірності записів, внесених до трудової книжки позивача, зокрема щодо їх невідповідності даним реєстру застрахованих осіб чи наявності ознак підробки або виправлень, відповідачем не наведено ні в оскаржуваному рішенні, ні у відзиві на позовну заяву.

Як вже зазначалося, що підставою невизнання спірного періоду роботи позивача є те, що дати про звільнення з роботи, які зазначені в трудовій книжці та в довідці від 23.12.2019 №1343, виданій відділом освіти МР «Думінічського району» російської федерації мають суперечливу інформацію. Окрім того, зазначено, що враховувати довідку від 23.12.2019 №1343 при обчисленні страхового стажу підстави відсутні, так як довідка не має установленої форми та потребує легалізації.

Проте, суд відмічає, що формальний недолік оформлення документа, який сам по собі не ставить під сумнів достовірність внесених до трудової книжки відомостей про періоди роботи позивача не може підставою для відмови у зарахуванні такого періоду.

Разом із цим, суд наголошує, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Працівник не може нести відповідальність за правильність та повноту заповнення кадрових документів роботодавцем. Отже, формальні недоліки у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист та належне пенсійне забезпечення.

Також, слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі №654/890/17, яка в силу положень частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

У постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 Верховний Суд зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Отже, з вищенаведеного слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що вказане пенсійним органом невизнання спірного періоду роботи позивача, оскільки дати про звільнення з роботи, які зазначені в трудовій книжці та в довідці від 23.12.2019 №1343, виданій відділом освіти МР «Думінічського району» російської федерації мають суперечливу інформацію не може бути підставою неврахування періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення трудової книжки і відповідність дотримання вимог законодавства щодо їх ведення, в тому числі не може нести відповідальність за те, що довідка від 23.12.2019 №1343 не має установленої форми, як така, що потребує легалізації.

Відповідно до пункту 1.6 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

За змістом пункту 1.7 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону. Органи Пенсійного фонду наділені повноваженнями збирати необхідні для розгляду заяви особи (у тому числі щодо призначення пенсії) документи.

Аналіз положень Порядку №22-1 дає підстави для висновку про те, що, встановивши, що до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, зобов`язаний письмово повідомити заявника про те, які документи необхідно подати додатково, та в заяві про призначення пенсії зробити відповідний запис. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №759/12575/15-а щодо аналогічних правовідносин.

Також у випадку виявленої відсутності необхідних документів для призначення особі пенсії, пенсійний орган має можливість вчинити дії, спрямовані на їх отримання від відповідних органів (осіб).

Право особи на отримання належних їй пенсійних виплат не може ставитись у залежність від наявності певних недоліків оформлення документів, за які особа не відповідає. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення визначених законом прав.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі №209/2050/17 зазначає, що право особи на пенсію також не може залежати від встановлення усіх обставин, які мають значення для вирішення питання про призначення пенсії, і підлягає поновленню з моменту його виникнення, тобто з дня первинного звернення до пенсійного органу.

Відтак, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів, відповідач наділений правом звернення до підприємств, установ чи архівних установ з метою перевірки інформації або отримання уточнюючих довідок.

Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, відмовляючи позивачу у зарахуванні періодів його роботи до страхового стажу, вказаним правом не скористалося, обмежившись констатацією технічних недоліків документів.

Таким чином, орган Пенсійного фонду не використав надане йому законом право та обов`язок щодо сприяння особі в отриманні або перевірці необхідних документів, а натомість безпідставно поклали негативні наслідки неналежного оформлення трудової книжки роботодавцем на застраховану особу, що призвело до відтермінування реалізації її конституційного права на соціальний захист.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у зарахуванні ОСОБА_1 до загального трудового стажу період роботи з 15.08.1986 по 25.08.1990 є протиправною.

Визначаючи орган Пенсійного фонду України, який належить зобов`язати вчинити певні дії за результатами розгляду цієї справи, суд враховує запроваджений екстериторіальний принцип розгляду заяв про призначення/перерахунок пенсій, та те, що заява позивача була розглянута і за результатами її розгляду відмовлено у зарахуванні стажу (призначенні пенсії) саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Тому, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, належним способом захисту є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до трудового стажу період роботи з 15.08.1986 по 25.08.1990 на посадах вчителя фізичного виховання Високоської середньої школи та вчителя фізичного виховання Маклаківської середньої школи Думінічеського району Калужської області.

За приписами частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 260-262, 295 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, м. Тернопіль, 46001, ЄДРПОУ: 14035769) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у зарахуванні ОСОБА_1 до трудового стажу період роботи з 15.08.1986 по 25.08.1990.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до його трудового стажу період з 15.08.1986 по 25.08.1990 на посадах вчителя фізичного виховання Високоської середньої школи та вчителя фізичного виховання Маклаківської середньої школи Думінічеського району Калужської області.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1073, 60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя Р.М.Шимонович