Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №160/15769/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокуСправа №160/15769/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо ненарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строку перерахунку та виплати грошового забезпечення за період 29.01.2020 року по 19.05.2023 року, яка нарахована та виплачена на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по від 13.01.2025 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 10.03.2025 по справі №160/27947/24;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати перерахованого грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 у справі №160/27947/24 починаючи з 29.01.2020 по 01.05.2026 включно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час нарахування грошового забезпечення у належному розмірі на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справах №160/27947/24, відповідач не виконав свій обов`язок щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу, у відповідності до Закону України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати».

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 11.06.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановив учасникам процесу строки для подання заяв по суті справи.

Згідно наданого відповідачем відзиву на позов, відповідач заперечує щодо заявлених позовних вимог, зазначає, що суми у розмірі 141 100,30 грн та 1 403,63 грн були виплачені позивачу 01.05.2026 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/27947/24. До моменту набрання цим судовим рішенням законної сили та проведення фактичного розрахунку бухгалтерією на виконання наказу суду, вказані кошти не мали статусу нарахованого та безспірного доходу позивача, оскільки між сторонами існував правовий спір щодо розрахункової величини окладів. За своєю правовою природою виплата грошових коштів на виконання судового рішення про перерахунок за минулі періоди не є тотожною своєчасно нарахованому, але затриманому доходу. Закон №2050-III не регулює правовідносини щодо відповідальності за несвоєчасне виконання судових рішень, для цього чинним законодавством встановлено інші процесуальні та виконавчі механізми.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, у відповідності до ч. 5 ст. 262 КАС України.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 28.08.2021 року по 26.10.2023 року.

У період проходження військової служби відповідач здійснював нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення не в повному розмірі.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі №160/27947/24 позовну заяву задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 28.08.2021 року по 19.05.2023 року грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 28.08.2021 року по 19.05.2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року, на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб № 704 від 30.08.2017 року, з врахуванням раніше виплачених сум.

01.05.2026 відповідачем на виконання рішення суду у справі №160/27947/24 позивачу було нараховано та виплачено суму коштів в розмірі 141100,03 грн та 1403,63 грн, що підтверджується Довідкою про виконання реєстру зарахування коштів на рахунки одержувачів АТ КБ «Приватбанк».

Проте, компенсацію втрати частини доходів відповідачем не виплачено.

Зазначені обставини стали підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).

Статтею 1 Закону №2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: -пенсії; - соціальні виплати; - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до норм статей 3, 4 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до статті 6 Закону №2050-III, компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок №159, відповідно до пункту 2 якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Пункти 1, 2 Порядку №159 кореспондуються з положеннями Закону №2050-ІІІ і конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

- соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до пункту 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

При цьому кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Оскільки відповідачем тільки 01.05.2026 проведено позивачеві перерахунок та виплату належних сум грошового забезпечення, право на яке встановлено у рішенні суду у справі №160/27947/24, суд констатує порушення відповідачем строків виплати грошового забезпечення за період з 28.08.2021 року по 19.05.2023 року, тому відповідач зобов`язаний здійснити нарахування позивачеві компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за весь час затримки виплати.

До того ж, звертаючись до правових висновків Верховного Суду в аналогічних спорах, у постанові Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі №826/8319/16 зазначено, положення Закону №2050-III та Порядку №159 право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати не ставлять у залежність від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку. Компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

Також, у постанові від 29.04.2020 року №420/2093/16-а Верховний Суд зауважив, що компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу, а не виконання рішення суду.

Разом з тим, позивачем у позові заявлений період з 29.01.2020 по 01.05.2026, протягом якого, на думку позивача, така компенсація повинна бути нарахована. Однак, під час розгляду даної справи, судом встановлено, що позивач перебував на військовій службі у Військової частини НОМЕР_1 у період з 28.08.2021 по 26.10.2023. При цьому, у справі №160/27947/24, судом встановлено право позивача на перерахунок та виплату грошового забезпечення у належному розмірі за період з 28.08.2021 по 19.05.2023.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати належного розміру грошового забезпечення за період з 28.08.2021 по 19.05.2023, виплаченого 01.05.2026 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/27947/24, тому з метою відновлення порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати належного розміру грошового забезпечення за період з 28.08.2021 по 19.05.2023, виплаченого 01.05.2026 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/27947/24, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача у даному випадку є належним та необхідним для ефективного захисту порушеного права позивача.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судового збору не здійснюється.

Керуючись ст. 2, 5, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 28.08.2021 року по 19.05.2023, виплаченого 01.05.2026 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/27947/24.

У задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 05.10.2026 року.

Суддя Н.Є. Калугіна