Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №160/25809/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокуСправа №160/25809/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в м. Дніпрі справу за позовом адвоката Малахової Марини Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

21.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Малахової Марини Ігорівни (далі – представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), в якому представник позивача просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 , оформлене листом від 22.07.2026 № 2846, щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, в сумі 5000,00 грн.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 з 14.04.1990, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 .

Позивач та його дружина зареєстровані та до мобілізації позивача фактично проживали удвох за адресою: АДРЕСА_1 ; інших осіб за цією адресою не зареєстровано. Батьки позивача та його дружини померли.

З 08.07.2024 по теперішній час позивач проходить військову службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_1 .

З грудня 2025 року ОСОБА_3 перебуває на лікуванні в ТОВ «Український центр томотерапії» з приводу онкологічного захворювання. За період з 15.01.2026 по 17.07.2026 вона пройшла 16 курсів хіміотерапії.

Згідно з направленням на оцінювання повсякденного функціонування особи від 12.06.2026 стан ОСОБА_3 на час направлення оцінено як легкий ступінь обмеження здатності до самообслуговування та помірний ступінь обмеження здатності до пересування.

15.06.2026 за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного в КНП «Обласний клінічний онкологічний центр Кіровоградської обласної ради», ОСОБА_3 встановлено ІІ групу інвалідності строком на 2 роки.

Відповідно до консультативного висновку онколога-мамолога ТОВ «Український центр томотерапії» від 29.07.2026 ОСОБА_3 планується хірургічне лікування.

На думку представника позивача, із зазначеного вбачається, що ОСОБА_3 має ІІ групу інвалідності, постійно проходить хіміотерапію та потребує хірургічного лікування, а тому потребує постійного догляду.

Представник позивача вважає, що пункт 23 додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі – Інструкція № 170), визначає альтернативно три документи для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду (висновок медико-соціальної експертної комісії, висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи), а тому, надавши витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, позивач підтвердив наявність підстав для звільнення.

У зв`язку з цим позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Листом від 22.07.2026 № 2846 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення рапорту, оскільки до рапорту не надано документів, які б доводили факт потреби ОСОБА_3 в постійному догляді.

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 26.08.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано у відповідача докази.

07.09.2026 відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого послався на те, що відповідно до абз. 11 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії воєнного стану здійснюється, зокрема, через такі сімейні обставини, як необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Відповідно до пункту 23 додатку 19 до Інструкції № 170 у разі необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи до подання про звільнення додаються: копія свідоцтва про шлюб; один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка); висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Таким чином, звільнення з військової служби з наведеної підстави можливе за умови, що особа з інвалідністю ІІ групи потребує постійного догляду за відповідним висновком уповноваженого органу.

Відповідач зазначає, що до рапорту позивач додав копію свого паспорта, копію паспорта ОСОБА_3 , копію довідки про РНОКПП ОСОБА_3 , копію свідоцтва про шлюб та копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Рапорт розглянуто у встановленому порядку та прийнято рішення про відмову у його задоволенні з огляду на те, що до рапорту не було додано документів, які підтверджують потребу ОСОБА_3 у постійному сторонньому догляді. При цьому у доданому до рапорту витязі з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи зазначено, що рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді не застосовується.

Будь-якого висновку медико-соціальної експертної комісії, лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи про потребу в постійному догляді позивач до рапорту не надавав.

Посилання позивача на інші документи про стан здоров`я дружини відповідач вважає необґрунтованими, оскільки такі документи до рапорту не надавались і не оцінювались під час прийняття рішення.

З урахуванням викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу під час мобілізації 08.07.2024 та з 08.07.2024 зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується відмітками у військовому квитку серії НОМЕР_3 . Станом на липень 2026 року старший солдат ОСОБА_1 проходив службу на посаді стрільця 1 взводу охорони 3 роти охорони НОМЕР_4 батальйону охорони Військової частини НОМЕР_1 .

Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 між позивачем та ОСОБА_4 14.04.1990 зареєстровано шлюб.

Відповідно до відомостей про склад зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб згідно з реєстром Приютівської територіальної громади від 04.02.2026 № 35 за адресою: АДРЕСА_1 , з 27.06.1995 по теперішній час зареєстровані ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно зі свідоцтвами про смерть серії НОМЕР_5 , серії НОМЕР_6 та серії НОМЕР_7 батьки позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 померли ІНФОРМАЦІЯ_3 та 10.02.2016 відповідно, батько дружини позивача ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Згідно з доводами представника позивача, мати дружини позивача ОСОБА_8 померла у 1978 році, свідоцтво про її смерть не збереглося.

12.06.2026 ТОВ «Український центр томотерапії» видало ОСОБА_3 направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи з метою продовження тимчасової непрацездатності та встановлення інвалідності. У пункті 25 направлення стан особи згідно з оцінкою критеріїв життєдіяльності визначено так: здатність до самообслуговування – легкий ступінь обмеження; здатність до пересування – помірний ступінь обмеження; здатність до трудової діяльності – помірний ступінь обмеження; здатність до орієнтації, спілкування, контролю за своєю поведінкою та навчання – нормальна здатність. У пункті 28 направлення зазначено про відсутність потреби в послугах у соціальній сфері, у пункті 29 – що особа не потребує допоміжних засобів реабілітації та медичних виробів.

Згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 9/26/1255/В (рішення від 15.06.2026 № 9/26/1255/Р), сформованим КНП «Обласний клінічний онкологічний центр Кіровоградської обласної ради», ОСОБА_3 з 15.06.2026 встановлено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності – загальне захворювання, інвалідність встановлено не безстроково, дата повторного оцінювання – 01.07.2028.

У пункті 16 зазначеного витягу як обґрунтування рішення експертної команди вказано, що у пацієнтки наявні виражені порушення життєдіяльності, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 встановлено ІІ групу інвалідності терміном на 2 роки та рекомендовано продовжити медичний висновок про тимчасову непрацездатність до 120 днів.

У пункті 17.1.3 витягу «Рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді» зазначено – «не застосовується».

11.07.2026 позивач звернувся по команді з рапортом (зареєстрований у Військовій частині НОМЕР_1 11.07.2026 за вх. № 7444), у якому просив клопотати перед вищим командуванням про його звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи, яка має онкологічне захворювання. До рапорту позивач додав копію свого паспорта, копію картки платника податків та паспорта ОСОБА_3 , копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 та копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 9/26/1255/ ОСОБА_9 3 роти охорони НОМЕР_4 батальйону охорони та командир НОМЕР_4 батальйону охорони 11.07.2026 клопотали по суті рапорту.

Листом від 22.07.2026 № 2846 тимчасово виконуючий обов`язки командира Військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_10 повідомив позивача про відмову у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби через сімейні обставини. У листі, з посиланням на частини 4, 7, 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», пункт 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі – Положення № 1153/2008), пункт 14.10 розділу XIV Інструкції № 170 та підпункт 23 пункту 5 додатку 19 до Інструкції № 170, зазначено, що документи, які б доводили факт потреби в постійному догляді, а саме висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067 про потребу в постійному догляді, відсутні, а тому на даний час підстави для задоволення рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відсутні.

Відповідно до консультативного висновку онколога-мамолога ТОВ «Український центр томотерапії» від 29.07.2026, складеного лікарем-хірургом-онкологом, завідувачем хірургічного відділення ОСОБА_11 , ОСОБА_3 встановлено діагноз: помірнодиференційована (G2) інфільтративна карцинома лівої молочної залози cT2 cN1 cM0 ст. IIB з метастатичним ураженням аксілярних лімфовузлів ліворуч; стан після неоад`ювантної хіміотерапії. Скарги пацієнтки – на помірну слабкість. Рекомендовано, зокрема, хірургічне лікування, передопераційні обстеження та консультації суміжних спеціалістів.

Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача у звільненні з військової служби, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на дату розгляду справи.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII).

За змістом частин першої та третьої статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII.

За змістом підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Отже, з наведених підстав військовослужбовець звільняється з військової служби у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи. Тобто наявність дружини з інвалідністю ІІ групи не є самостійною підставою для звільнення з військової служби – для цього необхідно також підтвердити потребу такої особи саме в постійному догляді.

Спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою відповідача у звільненні позивача з військової служби на підставі абз. 11 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII. Підставою для такої відмови стало ненадання позивачем до рапорту про звільнення документів, які підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за дружиною.

Пунктом 233 Положення № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Відповідно до пункту 12.11 розділу XII Інструкції № 170 перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

У пункті 5 Переліку документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби (додаток 19 до Інструкції № 170), передбачено, що при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону № 2232-XII, подаються, зокрема, документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме у разі необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи (підпункт 23):

- копія свідоцтва про шлюб;

- один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги, в яких зазначено групу інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу;

- висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Таким чином, для звільнення з військової служби з підстави, передбаченої абз. 11 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII, у разі наявності у дружини ІІ групи інвалідності військовослужбовець повинен надати не лише документ, що підтверджує інвалідність, а й окремий документ уповноваженого органу (медико-соціальної експертної комісії, лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи) про потребу дружини саме в постійному догляді.

Положеннями статті 7 Закону України від 6 жовтня 2005 року № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що залежно від ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, спричиненого стійким обмеженням повсякденного функціонування особи, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, при взаємодії із зовнішнім середовищем, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Перша група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня стійкого обмеження життєдіяльності особи з інвалідністю та обсягів потреби в постійному догляді, допомозі або диспансерному нагляді.

Верховний Суд у постанові від 30 травня 2024 року у справі № 140/8768/23 вказав, що лише для І групи інвалідності властиво, що така особа потребує постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги. Тоді як для осіб з ІІ групою інвалідності властиві функціональні порушення зі збереженням здатності до самообслуговування, які не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

У постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 420/16689/23 Верховний Суд зазначив, що поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, яка не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, безперервно, постійно.

Таким чином, сам по собі факт встановлення дружині військовослужбовця ІІ групи інвалідності не свідчить про її потребу в постійному догляді. Така потреба має бути підтверджена висновком уповноваженого органу.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження наявності підстав для звільнення з військової служби позивач додав до рапорту витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 9/26/1255/В, яким ОСОБА_3 з 15.06.2026 встановлено ІІ групу інвалідності з датою повторного оцінювання 01.07.2028.

Разом з тим, у пункті 17.1.3 вказаного витягу «Рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді» зазначено – «не застосовується».

Суд звертає увагу, що форма витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджена наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, передбачає серед цілей оцінювання визначення потреби в постійному догляді та інших соціальних послугах і містить окреме поле для відображення відповідного рішення. Отже, експертна команда, яка оцінювала стан дружини позивача та встановлювала їй інвалідність, рішення про наявність у неї потреби в постійному сторонньому догляді не приймала.

Висновку медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу ОСОБА_3 в постійному догляді позивач до рапорту не додавав, і такий висновок відсутній і в матеріалах справи.

Доводи представника позивача про те, що пункт 23 додатку 19 до Інструкції № 170 передбачає альтернативні документи, і наданий витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи є достатнім, суд відхиляє. Зазначена норма дійсно передбачає альтернативу щодо органу, який видає документ, однак за змістом такий документ (висновок або витяг) у кожному разі повинен містити рішення «про потребу в постійному догляді». Витяг № 9/26/1255/В такого рішення не містить, натомість у ньому прямо вказано, що рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді не застосовується. Отже, цей витяг підтверджує лише наявність у дружини позивача інвалідності ІІ групи, тобто є документом, передбаченим другим, а не третім абзацом підпункту 23.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 120/1909/23, у якій суд, погодившись з тим, що закон визначає документи для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду альтернативно, водночас зазначив, що за відсутності в наданому висновку інформації про необхідність саме постійного догляду військовослужбовець не надав доказів на підтвердження існування підстав для звільнення. Верховний Суд також наголосив, що поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге – коли надається такий догляд; «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком. Хоча зазначену постанову ухвалено за попередньої редакції статті 26 Закону № 2232-XII, поняття «постійний догляд» та вимога щодо його документального підтвердження залишилися незмінними, а тому наведений висновок є релевантним до спірних правовідносин.

Суд також враховує, що згідно з направленням на оцінювання повсякденного функціонування особи від 12.06.2026, на яке посилається представник позивача, у ОСОБА_3 наявний легкий ступінь обмеження здатності до самообслуговування та помірний ступінь обмеження здатності до пересування, а здатність до орієнтації, спілкування та контролю за своєю поведінкою – нормальна; потреба в послугах у соціальній сфері та в допоміжних засобах реабілітації відсутня. Наведене не свідчить про нездатність ОСОБА_3 до самообслуговування та про потребу в безперервному сторонньому догляді.

Щодо посилання представника позивача на консультативний висновок онколога-мамолога ТОВ «Український центр томотерапії» від 29.07.2026 суд зазначає таке.

По-перше, вказаний документ складено після прийняття відповідачем оскарженого рішення, оформленого листом від 22.07.2026 № 2846, та він не надавався позивачем до рапорту, а тому не міг бути і не був предметом оцінки відповідача.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Правомірність рішення суб`єкта владних повноважень оцінюється з урахуванням обставин та документів, які існували та були подані на момент його прийняття.

По-друге, консультативний висновок лікаря-спеціаліста не є висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, медико-соціальної експертної комісії чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та не містить жодних відомостей про потребу ОСОБА_3 в постійному догляді. Зазначений висновок містить діагноз, відомості про проведене лікування та рекомендації щодо подальшого лікування, у тому числі планового хірургічного.

Посилання представника позивача на те, що позивач та його дружина проживали удвох, а їхні батьки померли, суд оцінює критично, оскільки відсутність інших членів сім`ї, які могли б здійснювати догляд, не є обставиною, з якою абз. 11 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII пов`язує звільнення з військової служби, і не замінює висновку уповноваженого органу про потребу дружини в постійному догляді.

Суд також зауважує, що у рапорті від 11.07.2026 позивач посилався на онкологічне захворювання дружини. Водночас позовні вимоги у цій справі заявлено та обґрунтовано саме необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи, і саме з цієї підстави позивач просить зобов`язати відповідача звільнити його з військової служби. Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає справу в межах позовних вимог, а тому надає оцінку правомірності рішення відповідача з урахуванням заявленої позивачем підстави звільнення.

Суд не ставить під сумнів тяжкість захворювання дружини позивача та складність життєвої ситуації, у якій перебуває родина позивача, однак законодавець пов`язує можливість звільнення з військової служби з підстави, передбаченої абз. 11 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII, саме з необхідністю здійснення постійного догляду, яка має бути підтверджена висновком уповноваженого органу, а не з фактом наявності захворювання чи проходження лікування.

З огляду на відсутність у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та в інших наданих позивачем документах інформації про необхідність постійного догляду за дружиною, суд дійшов висновку, що позивач не надав відповідачу доказів на підтвердження існування підстав для звільнення, визначених абз. 11 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII.

Відтак, рішення відповідача, оформлене листом від 22.07.2026 № 2846, прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому підстави для його скасування та зобов`язання відповідача звільнити позивача з військової служби відсутні.

Водночас суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби з наданням документів, передбачених підпунктом 23 пункту 5 додатку 19 до Інструкції № 170, зокрема висновку про потребу дружини в постійному догляді.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази відповідача на підтвердження правомірності свого рішення і докази, надані позивачем, суд вважає заявлений у цій справі адміністративний позов таким, що не належить до задоволення.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України, у тому числі для відшкодування за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу, відсутні.

Керуючись статтями 9, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову адвоката Малахової Марини Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код за ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.О. Свергун