Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №160/15908/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуСправа №160/15908/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.

за участі секретаря судового засіданняЛінчук С.В.,

за участі: позивача: представника позивача: представника відповідача: не прибув не прибув Фіцай Я.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

09.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.04.2026 року форми “Р” №0201262408, форми “Р” №0201172408, форми “Р” №020114208, форми “ПС” №0201482408, форми “Р” №0201192408, форми “ПС” №0201302408, форми “ПС” №0201092408, форми “ПС” №0201552408, форми “Ш” №0201502408, форми “Ш” №0201542408, форми “ПС” №0201332408, рішення №0201242408 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу від 15.04.2026 № Ф-0201232408 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску.

В обґрунтування позову представником позивача зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі висновків акта від 12.03.2026 року №898/04-36-24-08/3773211702, складеного за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а також правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за період її діяльності з 19.04.2024 року по 08.12.2025 року. За твердженням позивача, висновки зазначеного акта перевірки ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, неповному дослідженні фактичних обставин та помилковій кваліфікації здійснених операцій. Представник позивача вказує, що контролюючим органом безпідставно віднесено до доходу від підприємницької діяльності кошти, які надходили на рахунок позивача від її чоловіка із призначенням платежу як внесення власних коштів. На переконання позивача, такі кошти не були оплатою за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги, а становили спільні кошти подружжя, які використовувалися для забезпечення здійснення підприємницької діяльності, зокрема для сплати комісій та покриття за банківськими гарантіями, участі у тендерах та забезпечення виконання договорів. У зв`язку із цим позивач вважає, що саме по собі надходження таких коштів на її підприємницький рахунок не свідчить про отримання доходу від господарської діяльності та не могло бути самостійною підставою для збільшення бази оподаткування. Позивач також зазначає, що під час перевірки контролюючому органу надавалися пояснення та документи на підтвердження правової природи відповідних надходжень, у тому числі свідоцтво про шлюб, банківські виписки та інші первинні документи, однак, на її думку, відповідач належної оцінки цим доказам не надав. При цьому контролюючим органом, як стверджує позивач, не встановлено конкретних господарських операцій з постачання товарів чи послуг, оплатою за які були б відповідні грошові надходження. Крім того, позивач не погоджується із висновками контролюючого органу щодо порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування та виникнення у неї обов`язку оподатковувати отримані кошти за правилами загальної системи. Представник позивача наголошує, що контролюючим органом одночасно застосовано положення законодавства, які регулюють спрощену та загальну системи оподаткування, тоді як рішення про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку відповідачем не приймалося. У зв`язку із цим позивач вважає безпідставним донарахування податку на доходи фізичних осіб, а також похідних від визначеної контролюючим органом бази оподаткування сум військового збору та єдиного внеску. Щодо визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість представник позивача зазначає, що відповідачем не доведено фактичного здійснення позивачем операцій з постачання товарів або послуг та отримання саме від підприємницької діяльності доходу в обсязі, який зумовлював би виникнення відповідних податкових обов`язків. На думку позивача, сам факт руху грошових коштів по банківському рахунку без установлення господарської операції, у зв`язку з якою вони отримані, не є достатньою підставою для визначення податкових зобов`язань з ПДВ. Також позивач заперечує встановлені перевіркою порушення щодо неподання декларації про майновий стан і доходи, повідомлення за формою №20-ОПП, податкових розрахунків сум доходу, нарахованого на користь фізичних осіб, та ненадання документів до перевірки. Зокрема, зазначає, що інших доходів, окрім доходу від підприємницької діяльності, не отримувала; необхідні документи, пов`язані з предметом перевірки, контролюючому органу надавалися, а в акті перевірки належним чином не конкретизовано, які саме документи були витребувані та не надані. Окремо представник позивача посилається на безпідставність висновку про ненадання відповіді на письмовий запит контролюючого органу від 14.10.2025 року №86498/6/04-36-24-16-15, оскільки, за твердженням позивача, такого запиту вона не отримувала, а акт перевірки не містить відомостей про спосіб і дату його направлення та вручення платнику податків, а також належної конкретизації податкової інформації, яка стала підставою для його направлення. Крім того, позивач зазначає, що після отримання акта перевірки скористалася передбаченим Податковим кодексом України правом та подала заперечення разом із додатковими документами і поясненнями, однак, на її переконання, спірні рішення були прийняті відповідачем без належного врахування наведених у запереченнях доводів та наданих доказів. Також представник позивача зазначає, що 01.05.2026 року через електронний кабінет платника податків ОСОБА_1 подано скаргу в порядку адміністративного оскарження на спірні податкові повідомлення-рішення, рішення щодо єдиного внеску та вимогу про сплату недоїмки. Водночас станом на дату звернення до суду рішення за результатами розгляду такої скарги позивач не отримала, тоді як в інтегрованій картці платника контролюючим органом уже відображено податковий борг, сформований на підставі оскаржуваних рішень. На думку позивача, за відсутності належним чином доведеного до її відома рішення за результатами адміністративного оскарження такі грошові зобов`язання не могли обліковуватися контролюючим органом як узгоджені. З огляду на викладене, позивач вважає, що висновки акта перевірки від 12.03.2026 року №898/04-36-24-08/ НОМЕР_1 не ґрунтуються на повному та об`єктивному дослідженні фактичних обставин її діяльності та належних первинних документів, а прийняті на підставі такого акта податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску є протиправними та підлягають скасуванню.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 10.06.2026 року передана судді Пруднику С.В.

15.06.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі №160/15908/26 та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

29.06.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні заяви представника позивача Фурманюк Ірини Віталіївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

01.07.2026 року від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив наступне. Відповідач вказав, що на підставі положень Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 28.01.2026 року №420-п проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків -фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за період її діяльності з 19.08.2024 року по 08.12.2025 року. Копію наказу про проведення перевірки та письмове повідомлення про дату її початку і місце проведення було направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, при цьому наказ отримано ОСОБА_1 особисто 21.02.2026 року. За твердженням відповідача, ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець 19.08.2024 року, а державну реєстрацію її підприємницької діяльності припинено 08.12.2025 року. Основним видом економічної діяльності позивача була діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами. Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.04.2026 року №0201302408 представник відповідача зазначив, що в інформаційній системі «Податковий блок» відсутня інформація про об`єкти оподаткування, які використовувалися ОСОБА_1 у господарській діяльності. На думку контролюючого органу, позивач усупереч вимогам пункту 63.3 статті 63 ПК України та пункту 8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів №1588 не подала повідомлення за формою №20-ОПП щодо відповідних об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням чи через які провадилася діяльність. Стосовно податкового повідомлення-рішення від 15.04.2026 року №0201332408 відповідач зазначив, що у зв`язку з надходженням податкової інформації про виявлення недостовірності задекларованої суми доходів позивача за 2025 рік контролюючим органом відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України складено та направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку письмовий запит від 14.10.2025 року №86498/6/04-36-24-16-15 про надання пояснень та їх документального підтвердження. За твердженням відповідача, документи та пояснення на цей запит позивачем надані не були, чим порушено вимоги підпункту 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 ПК України. Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.04.2026 року №0201092408 представник відповідача зазначив, що перевіркою встановлено неподання ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2025 рік. Контролюючий орган виходив із того, що внаслідок встановлених перевіркою обставин у позивача виник обов`язок подати відповідну декларацію, однак такий обов`язок виконаний не був. Основні заперечення відповідача проти позову стосуються визначення розміру доходу ОСОБА_1 та правової природи грошових коштів, які надходили на її підприємницькі банківські рахунки. Відповідач зазначив, що у період з 01.09.2024 року по 08.12.2025 року ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування та була платником єдиного податку другої групи. За результатами аналізу банківських виписок контролюючим органом встановлено надходження на підприємницькі рахунки ОСОБА_1 коштів від ОСОБА_2 , зокрема 47 920,00 грн 17.10.2024 року, 95 400,00 грн 21.10.2024 року, 104 200,00 грн 17.01.2025 року та 82 100,00 грн 30.01.2025 року, а також надходження 2 750,00 грн із призначенням платежу як внесення власних коштів. За позицією відповідача, позивач не включила відповідні надходження до складу доходу за 2024-2025 роки. Контролюючим органом визначено загальну суму неврахованих надходжень у розмірі 332 370,00 грн, з яких 146 070,00 грн припадає на 2024 рік та 186 300,00 грн - на 2025 рік. Відповідач вважає, що зазначені кошти відповідно до положень статті 292 ПК України підлягали включенню до доходу фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку. Представник відповідача не погодився з доводами позивача про те, що зазначені кошти є сімейними заощадженнями та спільною сумісною власністю подружжя, а тому не повинні враховуватися як дохід ФОП. Контролюючий орган послався на те, що відповідні кошти були зараховані саме на рахунки, відкриті фізичною особою для здійснення підприємницької діяльності, та виходив із того, що власні кошти фізичної особи, внесені на її підприємницький рахунок, підлягають включенню до доходу платника єдиного податку з урахуванням вимог статті 292 ПК України, крім випадку, коли внесена готівкова виручка вже була врахована у доході та оподаткована. При цьому у відзиві відтворено пояснення ОСОБА_1 , надані під час перевірки, відповідно до яких внесені нею та її чоловіком кошти в загальній сумі 513 000,00 грн становили сімейні заощадження та використовувалися для поповнення обігових коштів, забезпечення участі у тендерах і виконання укладених договорів. Однак наведені пояснення не змінили висновків контролюючого органу щодо необхідності врахування спірних надходжень при визначенні доходу платника єдиного податку. Відповідач стверджує, що внаслідок включення зазначених коштів до складу доходу ОСОБА_1 перевищила граничний обсяг доходу, встановлений для платника єдиного податку другої групи. У зв`язку із цим контролюючий орган дійшов висновку, що позивач повинна була з 01.01.2025 року перейти на загальну систему оподаткування та сплачувати інші податки і збори, передбачені Податковим кодексом України. Також відповідач зазначив, що до суми перевищення граничного обсягу доходу платника єдиного податку другої групи застосовано ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків. За розрахунком контролюючого органу сума перевищення становила 62 164,60 грн, у зв`язку із чим визначено податкове зобов`язання з єдиного податку в сумі 9 324,69 грн. В обґрунтування донарахування податку на доходи фізичних осіб відповідач послався на те, що позивач не надала до перевірки Книгу обліку доходів і витрат та належний обсяг первинних документів, які підтверджували б понесені нею витрати на придбання товарів, робіт та послуг, зокрема договори з постачальниками, видаткові накладні, рахунки-фактури, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні та інші документи. За результатами перевірки контролюючим органом встановлено заниження загального оподатковуваного доходу за 2025 рік на 6 846 163,50 грн. Представник відповідача наголосив, що відповідно до пунктів 44.1, 44.6 статті 44 та пункту 85.2 статті 85 ПК України саме на платника податків покладено обов`язок ведення обліку та зберігання первинних документів, а також надання посадовим особам контролюючого органу всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Оскільки, за твердженням відповідача, ОСОБА_1 документи до перевірки надано не в повному обсязі, контролюючий орган при визначенні витрат врахував документально підтверджені суми, зокрема сплачений у 2025 році єдиний внесок. Унаслідок цього перевіркою встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу за 2025 рік на 6 825 043,50 грн. Відповідно, визначення зобов`язань з військового збору відповідач обґрунтував встановленою перевіркою сумою чистого оподатковуваного доходу за 2025 рік – 6 825 043,50 грн, у зв`язку із чим контролюючим органом встановлено заниження військового збору на 331 652,18 грн. Щодо застосованих штрафних санкцій представник відповідача зазначив, що платник податків мав можливість дотримуватися вимог податкового законодавства та подавати документи і пояснення щодо обставин, які могли підтверджувати відсутність його вини, проте, за оцінкою контролюючого органу, не вжив достатніх заходів для належного виконання податкового обов`язку. У зв`язку із цим відповідач кваліфікував встановлені перевіркою податкові правопорушення як умисні та зазначив про відсутність обставин, які перешкоджали платнику виконати відповідні вимоги законодавства, а також обставин, що пом`якшують або звільняють його від фінансової відповідальності. Таким чином, представник відповідача наполягає на тому, що висновки документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 ґрунтуються на фактичних даних, відомостях інформаційних систем контролюючого органу, банківських виписках та документах, наданих під час перевірки, а визначені за її результатами податкові зобов`язання та застосовані штрафні санкції відповідають вимогам податкового законодавства. З огляду на наведене Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вважає податкові повідомлення-рішення від 15.04.2026 року, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску та вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску правомірними та такими, що не підлягають скасуванню, у зв`язку із чим просить суд у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

10.07.2026 року від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких останній, заперечуючи проти доводів, викладених Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області у відзиві на позовну заяву, зазначив, що такі доводи не спростовують обставин та правових підстав, наведених у позовній заяві, а фактично повторюють висновки акта документальної позапланової невиїзної перевірки. Представник позивача наголосив, що основною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стало невключення ОСОБА_1 до складу доходу за 2024 та 2025 роки коштів, внесених на її підприємницькі банківські рахунки її чоловіком ОСОБА_2 . Саме включення контролюючим органом цих коштів до доходу позивача призвело до висновку про перевищення граничного обсягу доходу платника єдиного податку та необхідність переходу на загальну систему оподаткування, а відтак - до подальшого донарахування ПДФО, військового збору, єдиного внеску та визначення обов`язку щодо реєстрації платником ПДВ. У зв`язку із цим позивач вважає такі донарахування похідними від первинного висновку контролюючого органу щодо правової природи спірних коштів. За твердженням представника позивача, сам по собі факт надходження коштів на банківський рахунок фізичної особи-підприємця не свідчить безумовно про отримання нею доходу від підприємницької діяльності. При цьому під час перевірки контролюючим органом не встановлено наявності господарських правовідносин, у межах яких спірні кошти могли бути отримані позивачем як плата за товари, роботи або послуги, не визначено відповідних господарських операцій та не наведено первинних документів, які підтверджували б підприємницький характер таких надходжень. Представник позивача зазначив, що спірні кошти не були оплатою товарів чи послуг, не надходили від контрагентів як виручка від підприємницької діяльності, а становили сімейні заощадження та власні кошти подружжя, які чоловік позивача вносив на її підприємницькі рахунки з метою забезпечення участі у тендерних процедурах та виконання відповідних договорів. На переконання позивача, контролюючий орган фактично кваліфікував ці кошти як підприємницький дохід лише з огляду на факт їх руху через банківський рахунок, не дослідивши реальну економічну та правову природу відповідних операцій. Додатково представник позивача зазначив, що ОСОБА_2 у період з 14.11.2023 року по 08.12.2025 року здійснював підприємницьку діяльність та отримував від такої діяльності доходи, з яких сплачував податки. Посилаючись на положення статей 60, 61 Сімейного кодексу України, представник позивача вважає, що грошові кошти, набуті подружжям під час шлюбу, належать їм на праві спільної сумісної власності, а тому переказ чоловіком таких коштів на рахунок дружини-ФОП сам по собі не створює нового доходу, а становить форму розпорядження спільним майном подружжя. У зв`язку із цим представник позивача вважає необґрунтованим і висновок контролюючого органу про перевищення ОСОБА_1 граничного обсягу доходу та виникнення у неї обов`язку перейти на загальну систему оподаткування. На думку позивача, якщо спірні надходження не є доходом від підприємницької діяльності, відсутні й підстави враховувати їх при визначенні граничного обсягу доходу платника єдиного податку, а отже, відсутня первинна передумова для здійснених відповідачем похідних донарахувань. Щодо неподання повідомлення за формою №20-ОПП представник позивача зазначив, що контролюючим органом не встановлено конкретного об`єкта оподаткування або об`єкта, пов`язаного з оподаткуванням, стосовно якого у ОСОБА_1 виник обов`язок подати відповідне повідомлення. На переконання представника позивача, формальне посилання на факт неподання форми №20-ОПП без установлення конкретного об`єкта та фактичних обставин його використання у господарській діяльності не є достатнім підтвердженням правомірності застосованих до позивача негативних наслідків. Також представник позивача послався на те, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області не приймалося рішення про анулювання реєстрації ОСОБА_1 як платника єдиного податку. З огляду на це позивач вважає передчасними висновки контролюючого органу про застосування до неї правил загальної системи оподаткування та виникнення обов`язку щодо нарахування і сплати ПДВ. На підтвердження цієї позиції представник позивача послався на постанови Верховного Суду від 19.06.2020 року у справі №2040/6313/18 та від 21.01.2021 року у справі №808/4202/17. Крім того, представник позивача зазначив, що висновки контролюючого органу не можуть ґрунтуватися виключно на припущеннях та формальному аналізі руху коштів по банківських рахунках без встановлення їх правової природи. На підтвердження наведених доводів представник позивача послався, зокрема, на постанову Верховного Суду від 18.03.2025 року у справі №160/21398/24. Стосовно відповідальності за неподання повідомлення за формою №20-ОПП представник позивача повторно послався на постанову Верховного Суду від 21.04.2022 року у справі №580/814/20, зазначивши, що наведена у позові правова позиція, на його переконання, доводами відзиву відповідача не спростована. Окремо представник позивача заперечив проти доводів відповідача щодо ненадання ОСОБА_1 інформації та документів на письмовий запит Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 14.10.2025 року №86498/6/04-36-24-16-15. Представник позивача стверджує, що ОСОБА_1 зазначеного запиту не отримувала, а матеріали справи, на її думку, не містять належних доказів його направлення та вручення платнику податків. Крім того, представник позивача вказав на необхідність відповідності письмового запиту вимогам пункту 73.3 статті 73 ПК України щодо зазначення конкретних підстав його направлення та фактичних обставин, які свідчать про можливі порушення податкового законодавства. На підтвердження цієї позиції представник позивача послався на постанови Верховного Суду від 11.04.2024 року у справі №815/2596/17 та від 08.12.2021 року у справі №640/12561/19. Підсумовуючи викладене, представник позивача зазначив, що доводи відзиву не спростовують аргументів позовної заяви та не підтверджують правомірності оскаржуваних рішень контролюючого органу, у зв`язку із чим просив суд прийняти додаткові пояснення до розгляду та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

25.08.2026 року від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких останній, підтримуючи заявлені позовні вимоги у повному обсязі, додатково зазначив, що основною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про невключення ОСОБА_1 до складу доходів за 2024 та 2025 роки сум коштів, внесених на її банківські рахунки її чоловіком ОСОБА_2 . Представник позивача наголосив, що саме внаслідок включення контролюючим органом зазначених коштів до доходу фізичної особи-підприємця було зроблено подальший висновок про перевищення ОСОБА_1 граничного обсягу доходу, втрату нею права на перебування на спрощеній системі оподаткування та необхідність переходу на загальну систему оподаткування. У свою чергу, саме із зазначеного висновку контролюючий орган виходив при донарахуванні позивачу податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску та визначенні обов`язку щодо реєстрації платником податку на додану вартість. На переконання представника позивача, усі зазначені донарахування мають похідний характер від первинного висновку контролюючого органу щодо включення спірних коштів до складу підприємницького доходу ОСОБА_1 . Представник позивача зазначив, що доходом фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку можуть визнаватися кошти, отримані безпосередньо від здійснення підприємницької діяльності. Натомість кошти, які надходять від одного з подружжя на рахунок іншого члена подружжя, який зареєстрований фізичною особою-підприємцем, за позицією позивача, не набувають лише внаслідок такого перерахування характеру доходу від підприємницької діяльності. На обґрунтування зазначених доводів представник позивача послався на частину першу статті 60 Сімейного кодексу України та статтю 368 Цивільного кодексу України, відповідно до яких майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. За твердженням позивача, грошові кошти, отримані її чоловіком як заробітна плата, дохід від підприємницької діяльності чи з інших законних джерел, є спільною сімейною власністю подружжя. Крім того, з посиланням на статтю 63 Сімейного кодексу України представник позивача зазначив, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження таким майном. З огляду на викладене представник позивача вважає, що перерахування чоловіком коштів на підприємницький рахунок дружини становить розпорядження спільними коштами сім`ї та саме по собі не є операцією з отримання доходу від третьої особи. Відтак, на думку позивача, перерахування коштів з рахунку чоловіка або їх внесення чоловіком на рахунок дружини-ФОП фактично є переміщенням майна, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а не господарською операцією з купівлі-продажу товарів, виконання робіт чи надання послуг. Також представник позивача повторно зазначив, що чоловік позивача - ОСОБА_2 – у період з 14.11.2023 року по 08.12.2025 року здійснював підприємницьку діяльність, основним видом якої була оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням за КВЕД 46.73, отримував від здійснення такої підприємницької діяльності дохід та сплачував відповідні податки. На підтвердження доводів щодо належності спірних коштів чоловіку позивача, законності джерела їх походження та сплати з отриманих ним доходів відповідних податків і обов`язкових платежів представником позивача разом із додатковими поясненнями надано податкові декларації ОСОБА_2 за 2024 та 2025 роки. Представник позивача зазначив, що відповідно до цих декларацій дохід ОСОБА_2 у 2024 році становив 5 911 283,00 грн, а у 2025 році - 6 490 156,00 грн. Також до додаткових пояснень долучено відомості з електронного кабінету платника податків щодо сплати ОСОБА_2 єдиного внеску та військового збору. Таким чином, за позицією представника позивача, подані додаткові докази підтверджують наявність у ОСОБА_2 власного легального джерела походження грошових коштів, які в подальшому були внесені на рахунок ОСОБА_1 , тоді як контролюючим органом не доведено протилежного. Представник позивача наполягає на тому, що спірні кошти не є доходом ОСОБА_1 від здійснення підприємницької діяльності, а тому відсутні підстави для врахування таких сум при визначенні граничного обсягу доходу платника єдиного податку. З огляду на наведене представник позивача вважає, що здійснені контролюючим органом донарахування є похідними від помилкового визначення складу доходу ОСОБА_1 , а тому просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення як протиправні. Крім того, представник позивача просив здійснити розгляд справи без участі позивача та її представника, зазначивши, що позовні вимоги підтримуються у повному обсязі з урахуванням правової позиції та доводів, викладених у позовній заяві й поданих до суду додаткових поясненнях.

10.09.2026 року від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшли додаткові пояснення, в яких представник відповідача, підтримуючи раніше викладену у відзиві правову позицію та заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про необхідність більш детального викладення встановлених за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки порушень та надання суду відповідних доказів. Щодо податкових повідомлень-рішень від 15.04.2026 року №0201172408, №0201482408 з податку на доходи фізичних осіб та №0201192408 і №020154208 з військового збору представник відповідача зазначив, що перевіркою встановлено заниження ОСОБА_1 загального оподатковуваного доходу за 2025 рік на 6 846 163,50 грн. Контролюючий орган виходив із положень статті 177 ПК України, відповідно до яких об`єктом оподаткування фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування є чистий оподатковуваний дохід як різниця між загальним оподатковуваним доходом та документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю. Відповідач зазначив, що за період з 01.01.2025 року по 08.12.2025 року позивачем не надано первинних та інших документів, які підтверджували б понесені витрати на придбання товарів, робіт та послуг, зокрема договорів із постачальниками, видаткових накладних, рахунків-фактур, актів виконаних робіт, товарно-транспортних накладних та інших документів. На переконання контролюючого органу, до складу витрат можуть бути віднесені лише фактично понесені витрати, безпосередньо пов`язані з отриманням доходу та підтверджені належними первинними документами. Посилаючись на пункти 44.1, 44.6 статті 44 та пункт 85.2 статті 85 ПК України, представник відповідача зазначив, що на платника податків покладено обов`язок ведення обліку доходів і витрат на підставі первинних документів та надання контролюючому органу під час проведення перевірки всіх документів, пов`язаних із предметом такої перевірки. Оскільки, за твердженням відповідача, ОСОБА_1 відповідні документи були надані не в повному обсязі, контролюючим органом до складу витрат були включені суми єдиного внеску, фактично сплачені позивачем у 2025 році. Крім того, відповідач зазначив, що перевіркою встановлено здійснення ОСОБА_1 виплат із розрахункових рахунків за придбані товари (продукцію) на користь фізичних осіб-підприємців. Водночас позивачем не подавалися податкові розрахунки та додатки №4ДФ за IV квартал 2024 року, I та II квартали 2025 року, внаслідок чого у відповідній звітності не були відображені суми доходів, нарахованих та виплачених фізичним особам-підприємцям за придбані товари (продукцію). Щодо військового збору представник відповідача зазначив, що базою оподаткування контролюючим органом визначено чистий оподатковуваний дохід ОСОБА_1 за 2025 рік у розмірі 6 825 043,50 грн, із якого, за позицією податкового органу, позивач мала визначити відповідні зобов`язання з військового збору. Також контролюючий орган зазначив про несвоєчасну сплату ОСОБА_1 авансових внесків з єдиного податку. Зокрема, за жовтень 2024 року авансовий внесок у розмірі 1 420 грн при граничному строку сплати 20.10.2024 року фактично сплачено 22.10.2024 року, а за січень 2025 року внесок у розмірі 1 600 грн при граничному строку сплати 20.01.2025 року фактично сплачено 22.01.2025 року. Стосовно податку на додану вартість представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 у період з 19.08.2024 року по 08.12.2025 року не була зареєстрована платником ПДВ. Разом із тим, за позицією контролюючого органу, внаслідок встановленого перевищення граничного обсягу доходу позивач із 01.01.2025 року повинна була перейти на загальну систему оподаткування. Відповідач вважає, що з урахуванням обсягу здійснених операцій у ОСОБА_1 виник обов`язок щодо реєстрації платником ПДВ, а відповідна реєстраційна заява мала бути подана до контролюючого органу у строк до 11.01.2025 року. Щодо визначення доходу платника єдиного податку відповідач повторно зазначив, що відповідно до банківських виписок на підприємницький рахунок ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк» від ОСОБА_2 17.10.2024 року надійшло 47 920 грн, а 21.10.2024 року – 95 400 грн із призначенням платежу «внесення власних коштів, платіж за власні кошти». На рахунок позивача в АТ «Універсал Банк» від ОСОБА_2 17.01.2025 року надійшло 104 200 грн та 30.01.2025 року -82 100 грн із призначенням платежу «внесення власних коштів». Крім того, 01.10.2024 року на рахунок ОСОБА_1 надійшло 2 750 грн як внесення власних коштів від самої позивача. За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що ОСОБА_1 не включила зазначені надходження до доходу платника єдиного податку за 2024-2025 роки. Загальний розмір таких коштів відповідач визначив у сумі 332 370 грн, з яких 146 070 грн - за 2024 рік та 186 300 грн - за 2025 рік. Саме включення цих коштів до складу доходу, за позицією відповідача, зумовило перевищення граничного обсягу доходу, встановленого для платника єдиного податку другої групи. Відповідач послався на положення статті 292 ПК України та зазначив, що кошти, які надходять на розрахунковий рахунок, відкритий фізичною особою для здійснення підприємницької діяльності, у тому числі власні кошти такої фізичної особи, підлягають включенню до доходу фізичної особи-підприємця – платника єдиного податку. При цьому контролюючий орган зазначив виняток для випадку внесення на підприємницький рахунок готівкової виручки, яка раніше вже була врахована у складі доходу та оподаткована. Щодо ненадання первинних документів відповідач додатково зазначив, що ОСОБА_1 не в повному обсязі надано документи, на підставі яких формувалася податкова звітність за період з 19.08.2024 року по 08.12.2025 року, документи щодо місця провадження господарської діяльності, заборгованості у розрахунках із контрагентами, залишків товарно-матеріальних цінностей, транспортування товарно-матеріальних цінностей, структури валових доходів та витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу. Стосовно письмового запиту контролюючого органу від 14.10.2025 року №86498/6/04-36-24-16-15 представник відповідача зазначив, що такий запит був складений у зв`язку з надходженням податкової інформації щодо недостовірності задекларованої ОСОБА_1 суми доходів за 2025 рік та направлений позивачу засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення в порядку, передбаченому статтею 42 ПК України. За твердженням відповідача, ОСОБА_1 не надала на вказаний запит документів та пояснень у передбачений підпунктом 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 ПК України строк. При цьому представник відповідача зазначив, що до додаткових пояснень долучено копію відповідного запиту разом із доказами його направлення. Також відповідач зазначив, що ОСОБА_1 не подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2025 рік. На думку контролюючого органу, внаслідок встановлених перевіркою порушень у позивача виник обов`язок подати відповідну декларацію, у тому числі ліквідаційну декларацію у зв`язку із припиненням підприємницької діяльності, граничний строк подання якої відповідач визначив до 20.01.2026 року. Крім того, представник відповідача підтримав раніше викладену позицію щодо порушення ОСОБА_1 вимог податкового законодавства внаслідок неподання повідомлення за формою №20-ОПП щодо об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням чи через які здійснювалася господарська діяльність. Таким чином, представник Головного управління ДПС у Дніпропетровській області наполягав на обґрунтованості висновків проведеної перевірки та правомірності визначених Старцевій К.С. податкових зобов`язань і застосованих штрафних санкцій, підтримав заперечення проти заявлених позовних вимог та фактично просив врахувати наведені додаткові пояснення і долучені до них докази під час вирішення спору по суті.

У судове засідання 30.09.2026 року прибув представник відповідача.

Позивач та представник позивача в судове засідання не прибули, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на доводи, наведені у письмовому відзиві на позов.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - 19.08.2024 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, номер запису про державну реєстрацію 2010350000000621368.

Основним видом економічної діяльності позивача за КВЕД 46.13 визначено діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами.

Податковою адресою позивача визначено: АДРЕСА_1 .

08.12.2025 року проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 , номер запису про державну реєстрацію припинення 2010350060001621368. Наведені реєстраційні відомості також зазначені відповідачем у відзиві на позовну заяву.

У період здійснення підприємницької діяльності позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування та була платником єдиного податку другої групи. Як зазначено самим відповідачем, ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності як платник єдиного податку другої групи у період з 01.09.2024 року по 08.12.2025 року.

З матеріалів справи також встановлено, що протягом 2025 року в інтегрованій картці платника контролюючим органом продовжували відображатися нарахування позивачу єдиного податку як платнику першої-другої групи у розмірі 1 600,00 грн щомісячно та відповідні платежі.

Також протягом 2025 року в інтегрованій картці платника здійснювалися нарахування військового збору позивачу як фізичній особі-підприємцю, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, у розмірі 800,00 грн щомісячно.

Крім того, за даними інтегрованої картки платника, протягом 2025 року позивачем здійснювалася сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; загальна сума відображених платежів становить 21 120,00 грн, при цьому щомісячні платежі становили 1 760,00 грн.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 28.01.2026 року №420-п контролюючим органом призначено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а також правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідачем зазначено, що копію наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 28.01.2026 року №420-п та письмове повідомлення від 28.01.2026 року №155 про дату початку та місце проведення перевірки направлено на адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення, а наказ про проведення перевірки отримано ОСОБА_1 особисто 21.02.2026 року.

За результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено акт від 12.03.2026 року №898/04-36-24-08/ НОМЕР_1 .

Акт перевірки отримано позивачем 13.03.2026 року.

Відповідно до висновків акта від 12.03.2026 року №898/04-36-24-08/ НОМЕР_1 контролюючим органом встановлено такі порушення.

Щодо неподання декларації про майновий стан і доходи за 2025 рік.

Контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, пункту 49.2, підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, пункту 176.1 статті 176 та пункту 179.1 статті 179 ПК України у зв`язку з неподанням податкової декларації про майновий стан і доходи за 2025 рік.

Відповідач виходив із того, що внаслідок встановленого перевіркою перевищення граничного обсягу доходу платника єдиного податку другої групи позивач повинен був із 01.01.2025 року перебувати на загальній системі оподаткування, а тому за результатами 2025 року був зобов`язаний подати декларацію про майновий стан і доходи.

Щодо визначення доходу платника єдиного податку та донарахування 9 324,69 грн єдиного податку.

Перевіркою встановлено, на думку контролюючого органу, порушення підпункту 291.4 статті 291, пунктів 292.1, 292.6 статті 292 та пункту 293.4 статті 293 ПК України.

Згідно з банківськими виписками, дослідженими під час перевірки, на підприємницькі рахунки ОСОБА_1 надходили грошові кошти, зокрема:

17.10.2024 року - 47 920,00 грн від ОСОБА_2 ;

21.10.2024 року - 95 400,00 грн від ОСОБА_2 ;

01.10.2024 року - 2 750,00 грн як внесення власних коштів ОСОБА_1 ;

17.01.2025 року - 104 200,00 грн від ОСОБА_2 ;

30.01.2025 року - 82 100,00 грн від ОСОБА_2 .

У банківських документах щодо відповідних переказів зазначалося призначення платежу «внесення власних коштів» або аналогічне за змістом призначення.

Загальну суму не включених позивачем до доходу коштів контролюючий орган визначив у розмірі 332 370,00 грн, у тому числі:

за 2024 рік - 146 070,00 грн;

за 2025 рік - 186 300,00 грн.

Включивши відповідні суми до доходу позивача, контролюючий орган визначив загальний дохід за відповідний період у розмірі 5 983 564,60 грн при граничному обсязі доходу платника єдиного податку другої групи 5 921 400,00 грн.

Таким чином, за розрахунком контролюючого органу, перевищення граничного обсягу доходу становило:

5 983 564,60 грн - 5 921 400,00 грн = 62 164,60 грн.

До суми перевищення застосовано ставку єдиного податку 15 відсотків:

62 164,60 грн Ч 15 % = 9 324,69 грн.

Отже, актом перевірки визначено додаткове податкове зобов`язання з єдиного податку у сумі 9 324,69 грн.

Саме з указаного висновку контролюючий орган виходив, стверджуючи, що позивач був зобов`язаний перейти на загальну систему оподаткування з 01.01.2025 року.

При цьому під час перевірки позивач надавла пояснення, що відповідні грошові кошти не є виручкою від реалізації товарів, робіт або послуг, а є сімейними коштами, які вносилися позивачем та його чоловіком ОСОБА_2 для забезпечення господарської діяльності.

Зокрема, у поясненнях зазначено про використання:

22.08.2024 року - 180 000,00 грн для забезпечення гарантії;

01.10.2024 року - 2 750,00 грн;

17.10.2024 року - 47 920,00 грн для забезпечення виконання договору;

21.10.2024 року - 95 400,00 грн у зв`язку з виконанням договірних зобов`язань перед КЕВ м. Миколаїв;

17.01.2025 року - 104 200,00 грн для забезпечення тендерної гарантії;

30.01.2025 року - 82 100,00 грн у зв`язку з виконанням господарських зобов`язань перед КЕВ м. Миколаїв.

Водночас наведені пояснення контролюючий орган не визнав такими, що спростовують включення спірних надходжень до доходу платника єдиного податку.

Щодо ПДФО та визначення чистого оподатковуваного доходу.

Актом перевірки встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 ПК України.

Контролюючий орган виходив із того, що після перевищення граничного обсягу доходу позивач повинен був із 01.01.2025 року застосовувати загальну систему оподаткування.

За результатами аналізу банківських операцій, податкової інформації та наданих до перевірки документів відповідач визначив заниження загального оподатковуваного доходу позивача за 2025 рік на 6 846 163,50 грн.

Водночас контролюючий орган зазначив, що позивачем не надано в повному обсязі документального підтвердження витрат, пов`язаних із придбанням товарів, робіт та послуг, зокрема договорів із постачальниками, видаткових накладних, рахунків-фактур, актів виконаних робіт, товарно-транспортних накладних та інших первинних документів.

При визначенні витрат контролюючим органом враховано, зокрема, фактично сплачений позивачем у 2025 році єдиний внесок.

Унаслідок цього чистий оподатковуваний дохід, який, за висновком перевірки, не був задекларований позивачем, визначено у сумі 6 825 043,50 грн.

На зазначену базу контролюючим органом донараховано ПДФО у сумі 1 228 507,83 грн.

Щодо військового збору.

Виходячи із визначеного перевіркою чистого оподатковуваного доходу за 2025 рік у сумі 6 825 043,50 грн, контролюючий орган встановив заниження військового збору.

За висновками акта перевірки, позивачем порушено підпункт 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, у зв`язку із чим сума заниженого військового збору за 2025 рік визначена у розмірі 331 652,18 грн.

Щодо єдиного внеску.

Контролюючим органом також встановлено порушення пункту 2 частини першої статті 7, частини третьої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

За висновком перевірки, внаслідок заниження чистого оподатковуваного доходу позивачем занижено суму єдиного внеску за 2025 рік на 401 280,00 грн.

Щодо податку на додану вартість.

Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 у період з 19.08.2024 року по 08.12.2025 року не був зареєстрований платником ПДВ.

Разом із тим, виходячи з висновку про обов`язковий перехід позивача на загальну систему оподаткування з 01.01.2025 року та визначеного контролюючим органом обсягу операцій, відповідач дійшов висновку про виникнення у позивача обов`язку зареєструватися платником ПДВ.

За актом перевірки позивачем порушено пункт 181.1 статті 181, пункти 183.4, 183.10 статті 183, пункт 187.1 статті 187 з урахуванням пункту 193.1 статті 193 ПК України, а також пункт 4 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ №21.

Загальну суму занижених податкових зобов`язань з ПДВ контролюючим органом визначено у розмірі 1 331 972,70 грн, у тому числі:

за січень 2025 року - 14 380,00 грн;

за лютий 2025 року - 376 222,00 грн;

за березень 2025 року - 729 573,70 грн;

за квітень 2025 року - 211 797,00 грн.

При цьому у матеріалах відповідача зазначено, що відповідне порушення визначалося за період з 11.01.2025 року по 08.12.2025 року.

Щодо неподання форми №20-ОПП.

Перевіркою також встановлено порушення підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, пункту 63.3 статті 63 ПК України та Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588.

За позицією контролюючого органу, ОСОБА_1 не подано повідомлення за формою №20-ОПП щодо об`єктів оподаткування, об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, або об`єктів, через які провадилася господарська діяльність.

Щодо ненадання первинних документів до перевірки.

Актом перевірки встановлено порушення пунктів 44.1, 44.3 статті 44 та пункту 85.2 статті 85 ПК України.

Контролюючий орган зазначив, що за період з 19.08.2024 року по 08.12.2025 року позивач не надала у повному обсязі первинні документи, на підставі яких формувалася податкова звітність, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Зокрема, відповідач указував на ненадання в повному обсязі документів щодо місця провадження господарської діяльності, заборгованості у розрахунках із контрагентами, залишків товарно-матеріальних цінностей, транспортування товарно-матеріальних цінностей, структури валових доходів і витрат та інших документів, пов`язаних з отриманням доходу.

Під час судового розгляду позивачем до матеріалів справи надано первинні документи щодо здійснених господарських операцій, у тому числі видаткові накладні, банківські документи та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Зокрема, матеріали справи містять довіреності КЕВ м. Миколаїв на отримання від ФОП ОСОБА_1 деревини за конкретними видатковими накладними. Так, довіреність №75 від 18.02.2025 року стосується отримання деревини за видатковою накладною №РН-000034; наявні також довіреності №74, №73, №72 та інші документи щодо отримання деревини.

Щодо неподання податкових розрахунків та додатків №4ДФ.

Перевіркою встановлено порушення пункту 51.1 статті 51 та підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України.

За висновками акта перевірки, позивачем не подано податкові розрахунки сум доходу, нарахованого на користь платників податку, та сум утриманого з них податку за:

IV квартал 2024 року;

I квартал 2025 року;

II квартал 2025 року.

Щодо несвоєчасної сплати авансових внесків з єдиного податку.

Контролюючим органом встановлено порушення пункту 295.1 статті 295 ПК України у зв`язку з несвоєчасною сплатою авансових внесків з єдиного податку за жовтень 2024 року та січень 2025 року.

Зокрема:

за жовтень 2024 року сума авансового внеску становила 1 420,00 грн, граничний строк сплати - 20.10.2024 року, фактична дата сплати - 22.10.2024 року;

за січень 2025 року сума авансового внеску становила 1 600,00 грн, граничний строк сплати - 20.01.2025 року, фактична дата сплати - 22.01.2025 року.

Таким чином, в обох випадках контролюючим органом зафіксовано сплату після визначеного ним граничного строку.

Щодо несвоєчасної сплати військового збору.

Актом перевірки також встановлено порушення пункту 57.1 статті 57 та абзаців першого, другого підпункту 1.11 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України у зв`язку з несвоєчасною сплатою узгодженої суми грошового зобов`язання з військового збору за січень 2025 року. Позов

Щодо ненадання відповіді на письмовий запит контролюючого органу.

Окремим порушенням актом перевірки визначено недотримання підпункту 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 ПК України.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області зазначило, що у зв`язку з надходженням податкової інформації щодо виявлення недостовірності задекларованої ОСОБА_1 суми доходів за 2025 рік контролюючим органом складено письмовий запит від 14.10.2025 року №86498/6/04-36-24-16-15 про надання пояснень та їх документального підтвердження.

За позицією відповідача, цей запит було направлено позивачу засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення у порядку статті 42 ПК України, однак ОСОБА_1 документи та пояснення у встановлений строк надані не були.

Заперечення позивача на акт перевірки та прийняття спірних рішень.

Акт перевірки від 12.03.2026 року №898/04-36-24-08/ НОМЕР_1 позивач отримала 13.03.2026 року.

Не погодившись із викладеними в акті висновками, ОСОБА_1 скористалася передбаченим пунктом 86.7 статті 86 ПК України правом та подала до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області заперечення на акт перевірки разом із додатковими поясненнями та документами.

За твердженням позивача, при прийнятті подальших податкових повідомлень-рішень контролюючий орган належним чином не врахував викладені у запереченнях доводи та подані докази.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 15.04.2026 року прийнято:

податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0201262408, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 1 664 965,88 грн, з яких 1 331 972,70 грн - податкове зобов`язання та 332 993,18 грн - штрафні санкції;

податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0201172408, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДФО на 1 535 634,79 грн, з яких 1 228 507,83 грн - основне зобов`язання та 307 126,96 грн - штрафні санкції;

податкове повідомлення-рішення форми «Р» №020114208, яким збільшено грошове зобов`язання з єдиного податку на загальну суму 11 655,86 грн, у тому числі 9 324,69 грн основного зобов`язання та 2 331,17 грн штрафних санкцій;

податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0201482408 - штрафна санкція 1 020,00 грн;

податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0201192408, яким визначено грошове зобов`язання з військового збору у загальному розмірі 414 565,23 грн, з яких 331 652,18 грн - основний платіж та 82 913,05 грн - штрафні санкції;

податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0201302408 - 340,00 грн;

податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0201092408 - 340,00 грн;

податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0201552408 - 8 647,00 грн;

податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0201502408 -1 510,00 грн;

податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0201542408 - 400,00 грн;

податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0201332408 -1 020,00 грн.

Крім того, 15.04.2026 року контролюючим органом прийнято рішення №0201242408 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 40 128,00 грн, а також сформовано вимогу №Ф-0201232408 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 401 280,00 грн.

Спірні рішення позивач отримала 21.04.2026 року.

01.05.2026 року ОСОБА_1 через електронний кабінет платника податків подала скаргу в порядку адміністративного оскарження на всі зазначені податкові повідомлення-рішення, рішення №0201242408 та вимогу №Ф-0201232408.

За матеріалами позовної заяви, станом на 08.06.2026 року рішення за результатами розгляду скарги на адресу позивача не надходило. При цьому в інтегрованій картці платника контролюючим органом були відображені грошові зобов`язання, визначені оскаржуваними рішеннями.

Отже, фактично визначальною передумовою для більшості здійснених відповідачем донарахувань став висновок перевірки про включення 332 370,00 грн спірних надходжень до доходу ОСОБА_1 , що, за розрахунком контролюючого органу, призвело до перевищення граничного обсягу доходу платника єдиного податку другої групи на 62 164,60 грн та, як наслідок, до висновку відповідача про необхідність переходу позивача з 01.01.2025 року на загальну систему оподаткування.

Саме з цього висновку відповідач надалі виходив при визначенні за 2025 рік чистого оподатковуваного доходу у розмірі 6 825 043,50 грн, донарахуванні 1 228 507,83 грн ПДФО, 331 652,18 грн військового збору, 401 280,00 грн єдиного внеску та 1 331 972,70 грн ПДВ, тоді як інші встановлені актом порушення - неподання декларації про майновий стан і доходи, форми №20-ОПП та розрахунків із додатками №4ДФ, ненадання первинних документів і відповіді на запит ДПС, а також несвоєчасна сплата окремих платежів - стали підставами для прийняття окремих податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій.

Саме правомірність наведених висновків акта перевірки від 12.03.2026 року №898/04-36-24-08/3773211702 та прийнятих на їх підставі 15.04.2026 року податкових повідомлень-рішень, рішення щодо єдиного внеску і вимоги про сплату недоїмки становить предмет судової перевірки у цій справі.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувлая до суду з цією позовною заявою за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам по суті, суд виходить з того, що згідно із ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 56.21 статті 56 ПК України встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, предметом судової перевірки у цій справі є наявність у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області належних фактичних і правових підстав для висновків, викладених в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 12.03.2026 №898/04-36-24-08/3773211702, та прийняття на їх підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 15.04.2026, рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску №0201242408 і вимоги №Ф-0201232408 про сплату боргу (недоїмки).

Щодо включення 332 370,00 грн до доходу позивача.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 01.09.2024 перебувала на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку другої групи.

За приписами пункту 292.1 статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку для фізичної особи-підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.

Пунктом 292.6 статті 292 ПК України встановлено, що датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій формі.

Зміст глави 1 розділу XIV ПК України свідчить, що для визначення доходу фізичної особи-підприємця має значення не лише формальне зазначення призначення платежу у банківському документі, а дійсна правова та економічна природа відповідного надходження.

Як установлено контролюючим органом та не заперечується сторонами в частині самого факту руху коштів, на рахунки, відкриті ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності, надходили, зокрема, кошти від ОСОБА_2 : 17.10.2024 - 47 920,00 грн, 21.10.2024 - 95 400,00 грн, 17.01.2025 - 104 200,00 грн та 30.01.2025 - 82 100,00 грн; крім того, 01.10.2024 на рахунок позивача внесено 2 750,00 грн із зазначенням про внесення власних коштів.

За результатами перевірки контролюючим органом визначено, що позивач не включила до складу доходу грошові кошти в загальному розмірі 332 370,00 грн, у тому числі 146 070,00 грн за 2024 рік та 186 300,00 грн за 2025 рік.

Позивач заперечує проти такого висновку, посилаючись на те, що зазначені кошти є спільними сімейними заощадженнями подружжя, які вносилися на підприємницький рахунок для забезпечення тендерних пропозицій, виконання господарських договорів та фінансування поточної підприємницької діяльності, а тому не є виручкою від реалізації товарів, робіт чи послуг.

Суд критично оцінює наведені доводи.

Наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрованого шлюбу та поширення на майно подружжя відповідного цивільно-правового режиму спільної сумісної власності самі по собі не визначають податково-правової природи конкретної операції, здійсненої через підприємницький рахунок фізичної особи-підприємця.

Для невключення конкретного грошового надходження до складу підприємницького доходу повинна існувати можливість ідентифікувати джерело походження таких коштів, їх попереднє оподаткування, правову підставу їх передачі та зв`язок конкретної суми з відповідним джерелом.

Надані позивачем податкові декларації ОСОБА_2 свідчать, що останнім задекларовано дохід за 2024 рік у сумі 5 911 283,00 грн, а за 2025 рік – 6 490 156,00 грн.

Проте зазначені декларації підтверджують загальний розмір задекларованого ОСОБА_2 підприємницького доходу за відповідні звітні періоди, але самі по собі не підтверджують, що кошти у розмірах 47 920,00 грн, 95 400,00 грн, 104 200,00 грн та 82 100,00 грн, перераховані на підприємницький рахунок позивача, походили саме з доходу, відображеного у таких деклараціях, та що стосовно кожної конкретної суми виконані відповідні податкові обов`язки.

Так само саме зазначення у платіжному документі формулювання «внесення власних коштів» не змінює об`єктивної правової природи операції та не є достатнім доказом того, що такі кошти вже були враховані при визначенні доходу позивача.

При цьому суд враховує, що договір №1 про надання поворотної фінансової допомоги від 25.08.2024, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , передбачає надання останньому 50 000,00 грн, проте з його змісту неможливо встановити тотожність зазначеної суми будь-якому із конкретних грошових надходжень, які були включені контролюючим органом до спірної суми 332 370,00 грн.

Відтак сукупність наданих позивачем доказів не спростовує встановленого перевіркою факту надходження коштів на підприємницькі рахунки та відсутності їх включення до складу задекларованого доходу.

Щодо перевищення граничного обсягу доходу платника єдиного податку.

Контролюючим органом після включення відповідних надходжень до доходу визначено загальний дохід позивача за 2024 рік у розмірі 5 983 564,60 грн, тоді як граничний обсяг доходу для платника єдиного податку другої групи становив 5 921 400,00 грн.

Отже, сума перевищення становила:

5 983 564,60 грн – 5 921 400,00 грн = 62 164,60 грн.

До цієї суми контролюючим органом відповідно до пункту 293.4 статті 293 ПК України застосовано ставку 15 відсотків, унаслідок чого визначено податкове зобов`язання:

62 164,60 грн Ч 15 % = 9 324,69 грн.

Такий розрахунок підтверджується матеріалами перевірки.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.

Отже, обов`язок платника дотримуватися встановлених законодавцем критеріїв застосування спрощеної системи є безпосереднім податковим обов`язком, а перебування особи у Реєстрі платників єдиного податку не звільняє її від установлених ПК України обмежень.

Чинна редакція Податкового кодексу визначає правила застосування спрощеної системи, порядок визначення доходу, ставки єдиного податку та наслідки порушення умов її застосування. Законодавство України

Тому суд погоджується з висновком відповідача, що встановлене перевіркою перевищення граничного обсягу доходу у IV кварталі 2024 року породжувало для позивача передбачений підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України обов`язок перейти на сплату інших податків і зборів із 01.01.2025 року.

Щодо посилань позивача на відсутність рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Судом враховано посилання позивача на правові висновки Верховного Суду щодо необхідності прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Так, у постанові Верховного Суду від 19.06.2020 у справі №2040/6313/18 зазначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою, а способом реалізації контролюючим органом владних управлінських функцій у разі встановлення під час документальної перевірки обставин, за яких платник не може перебувати на спрощеній системі, є прийняття рішення про анулювання його реєстрації.

Разом із тим суд ураховує фактичні обставини цієї справи.

У справі №2040/6313/18 контролюючий орган посилався, зокрема, на здійснення платником діяльності, яка нібито не була зазначена у Реєстрі платників єдиного податку, а також на рішення контролюючого органу про виключення платника з Реєстру, яке було скасоване в іншій судовій справі. При цьому постановою від 19.06.2020 Верховний Суд не вирішив спір по суті остаточно, а скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд у зв`язку з неповним з`ясуванням фактичних обставин.

Отже, посилання позивача на цю постанову як на безумовну підставу для скасування всіх оскаржуваних у цій справі рішень суд вважає необґрунтованим.

Судом також враховано постанову Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №808/4202/17, у якій за встановлених у тій справі обставин Верховний Суд погодився з висновком про відсутність у платника обов`язку нараховувати та сплачувати ПДВ, оскільки контролюючим органом не було надано рішення про анулювання його реєстрації платником єдиного податку третьої групи.

Водночас у справі, що розглядається, підставою для висновку контролюючого органу є саме фактичне перевищення позивачем законодавчо встановленого граничного обсягу доходу, що безпосередньо передбачене підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України як обставина, з якою закон пов`язує обов`язок платника перейти на сплату інших податків і зборів.

Судом враховано і постанову Верховного Суду від 19.03.2026 у справі №280/8126/23. Однак фактичні обставини тієї справи не є тотожними обставинам цього спору: у справі №280/8126/23 предметом оцінки були операції з надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги та висновок податкового органу про здійснення платником забороненої для відповідної групи діяльності, тоді як у цій справі контролюючим органом встановлено перевищення саме кількісного критерію доходу платника другої групи.

Таким чином, наведені постанови Верховного Суду прийняті за відмінного фактичного складу правовідносин, у зв`язку із чим суд не вбачає підстав для їх механічного застосування без оцінки конкретних обставин цієї справи.

Щодо ПДФО.

За приписами пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування фізичної особи-підприємця, яка перебуває на загальній системі оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом та документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої особи.

Перевіркою встановлено заниження загального оподатковуваного доходу позивача за 2025 рік на 6 846 163,50 грн.

Водночас контролюючим органом установлено, що позивач не надав у повному обсязі первинних документів, які б підтверджували понесення витрат на придбання товарів, безпосередньо пов`язаних з отриманням відповідного доходу.

Фактично сплачений за 2025 рік єдиний внесок у сумі 21 120,00 грн відповідачем враховано у складі витрат.

Відповідно чистий оподатковуваний дохід визначено в сумі:

6 846 163,50 грн - 21 120,00 грн = 6 825 043,50 грн.

На зазначену базу контролюючим органом донараховано ПДФО у сумі 1 228 507,83 грн.

Суд враховує, що надані позивачем до матеріалів справи видаткові накладні значною мірою підтверджують саме реалізацію деревини позивачем КЕВ м. Миколаїв та іншим контрагентам.

Так, матеріалами справи підтверджуються операції з постачання деревини за договором №2488 від 06.02.2025 та відповідними видатковими накладними.

Так само надані довіреності КЕВ м. Миколаїв підтверджують отримання уповноваженими особами товару від ФОП ОСОБА_1 . Довіреність

Однак документи, що підтверджують реалізацію товару, за своєю правовою природою не є одночасно документами, які підтверджують понесення позивачем витрат на його придбання.

Для зменшення оподатковуваного доходу відповідні витрати повинні бути фактично понесеними, безпосередньо пов`язаними з отриманням доходу та підтвердженими належними первинними документами.

Отже, сам факт здійснення позивачем господарської діяльності та фактичного постачання товару не дає підстав автоматично визначати розмір витрат без належного документального підтвердження їх суми.

За таких обставин суд не встановив підстав вважати необґрунтованим визначення позивачу основного зобов`язання з ПДФО у сумі 1 228 507,83 грн та штрафних санкцій у сумі 307 126,96 грн, а тому податкове повідомлення-рішення від 15.04.2026 №0201172408 скасуванню не підлягає.

Щодо військового збору.

Перевіркою правильності визначення бази оподаткування військовим збором за період з 01.01.2025 по 08.12.2025 контролюючим органом визначено чистий оподатковуваний дохід позивача у розмірі 6 825 043,50 грн.

Унаслідок цього встановлено заниження військового збору за 2025 рік на 331 652,18 грн. Відзив

Оскільки позивачем не спростовано належними доказами визначений перевіркою розмір чистого оподатковуваного доходу, суд не вбачає правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2026 №0201192408, яким визначено грошове зобов`язання у загальному розмірі 414 565,23 грн, з яких 331 652,18 грн - основний платіж та 82 913,05 грн - штрафна санкція.

Щодо єдиного внеску.

Актом перевірки встановлено заниження позивачем єдиного внеску за 2025 рік на 401 280,00 грн.

На підставі такого висновку ГУ ДПС 15.04.2026 сформовано вимогу №Ф-0201232408 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 401 280,00 грн та прийнято рішення №0201242408 про застосування штрафних санкцій у сумі 40 128,00 грн. Вимога 15.04.26

Оскільки відповідне донарахування є наслідком визначеного перевіркою чистого оподатковуваного доходу позивача, а докази, які б підтверджували інший розмір належної бази нарахування єдиного внеску, позивачем не надані, суд не встановив підстав для скасування зазначених рішення та вимоги.

Щодо ПДВ.

Встановивши обов`язок позивача перейти з 01.01.2025 на сплату інших податків і зборів та дослідивши обсяг здійснених господарських операцій, контролюючий орган визначив заниження податкових зобов`язань з ПДВ у загальній сумі 1 331 972,70 грн, у тому числі за січень 2025 року - 14 380,00 грн, лютий 2025 року - 376 222,00 грн, березень 2025 року - 729 573,70 грн, квітень 2025 року - 211 797,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що фактичне здійснення позивачем операцій із реалізації деревини у відповідному періоді підтверджується первинними документами, зокрема видатковими накладними та довіреностями покупців на отримання товару.

За встановлених судом обставин перевищення позивачем граничного обсягу доходу та виникнення обов`язку перейти на сплату інших податків і зборів суд доходить висновку про наявність фактичних підстав для визначення податкових зобов`язань з ПДВ.

Тому податкове повідомлення-рішення від 15.04.2026 №0201262408, яким визначено 1 331 972,70 грн основного зобов`язання та 332 993,18 грн штрафних санкцій, усього 1 664 965,88 грн, суд вважає таким, що прийняте за наявності встановлених перевіркою фактичних підстав.

Щодо неподання декларації про майновий стан і доходи.

Оскільки контролюючим органом встановлено обов`язок позивача з 01.01.2025 перейти на загальну систему оподаткування, у позивача виник і обов`язок подати податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2025 рік.

Факт неподання такої декларації позивачем документально не спростований.

Відтак суд не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2026 №0201092408 про застосування штрафної санкції у розмірі 340,00 грн.

Щодо повідомлення за формою №20-ОПП.

Відповідно до пункту 63.3 статті 63 ПК України платник податків підлягає реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах, зокрема за місцезнаходженням об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням.

Перевіркою встановлено, що позивачем не подавалося повідомлення за формою №20-ОПП щодо об`єктів, через які здійснювалася господарська діяльність.

Судом враховано постанову Верховного Суду від 21.04.2022 у справі №580/814/20, на яку посилається позивач. Разом із тим зазначена постанова не встановлює універсального правила про відсутність у платника обов`язку повідомляти контролюючий орган про об`єкти оподаткування; оцінка правомірності відповідної санкції залежить від конкретних обставин виникнення об`єкта, змісту обов`язку та фактичних дій платника.

Оскільки позивачем не надано доказів виконання відповідного обов`язку, а матеріалами податкового обліку підтверджено відсутність форми №20-ОПП, підстав для скасування відповідного податкового повідомлення-рішення суд не встановив.

Щодо ненадання первинних документів.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників на підставі первинних документів.

Пунктом 85.2 статті 85 ПК України на платника податків покладено обов`язок після початку перевірки надати посадовим особам контролюючого органу у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Контролюючим органом встановлено, що за період з 19.08.2024 по 08.12.2025 позивачем не надано у повному обсязі первинні документи, на підставі яких формувалася звітність, документи щодо місця провадження господарської діяльності, заборгованості за розрахунками з контрагентами, залишків товарно-матеріальних цінностей, транспортування товарів та структури доходів і витрат.

Подання частини таких документів безпосередньо до суду не спростовує факту їх ненадання контролюючому органу у визначений законом момент, оскільки склад правопорушення пов`язується саме з невиконанням обов`язку надати документи під час здійснення податкового контролю.

Тому підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0201552408 про застосування штрафної санкції у розмірі 8 647,00 грн суд не встановив.

Щодо неподання податкових розрахунків та 4ДФ.

Актом перевірки встановлено неподання позивачем податкових розрахунків сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб, та відповідних сум утриманого податку за IV квартал 2024 року, I квартал 2025 року та II квартал 2025 року.

Позивач посилається на відсутність виплат фізичним особам.

Разом із тим із матеріалів перевірки вбачається, що контролюючий орган досліджував відомості щодо операцій із конкретними фізичними особами та фізичними особами-підприємцями, тоді як належних доказів, які б повністю спростовували відповідні дані податкової інформації та доводили відсутність обов`язку відображення відповідних операцій у податковій звітності, позивачем не надано.

За таких обставин суд не встановив підстав для визнання відповідного висновку акта перевірки необґрунтованим.

Щодо несвоєчасної сплати єдиного податку та військового збору.

Перевіркою встановлено, що авансовий внесок з єдиного податку за жовтень 2024 року в сумі 1 420,00 грн при граничному строку сплати 20.10.2024 фактично сплачено 22.10.2024, а авансовий внесок за січень 2025 року в сумі 1 600,00 грн при граничному строку сплати 20.01.2025 сплачено 22.01.2025.

Наведені обставини підтверджуються даними інтегрованої картки платника та фактично позивачем не спростовані.

Також актом перевірки встановлено несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання з військового збору за січень 2025 року.

Відтак суд доходить висновку про відсутність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами встановлення відповідних порушень строків сплати.

Щодо запиту ГУ ДПС від 14.10.2025 №86498/6/04-36-24-16-15.

Матеріалами справи встановлено, що у зв`язку з надходженням податкової інформації щодо можливого недостовірного визначення ОСОБА_1 доходів контролюючим органом складено письмовий запит від 14.10.2025 №86498/6/04-36-24-16-15 про надання пояснень та їх документального підтвердження.

Відповідач зазначає, що запит направлено на податкову адресу ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення у порядку статті 42 ПК України.

Позивач заперечує факт його отримання.

Разом із тим саме по собі неотримання адресатом кореспонденції за належного її направлення на податкову адресу не може безумовно покладати негативні наслідки на контролюючий орган, якщо останній виконав установлений законом порядок направлення документа.

За наявності в матеріалах справи доказів направлення запиту рекомендованим поштовим відправленням на належну податкову адресу та відсутності доказів надання запитуваної інформації суд не встановив підстав для визнання необґрунтованим висновку контролюючого органу про порушення підпункту 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 ПК України.

Щодо доводів про неврахування заперечень на акт перевірки.

Суд також відхиляє доводи позивача про те, що саме по собі неприйняття контролюючим органом аргументів, наведених у запереченнях на акт перевірки, свідчить про незаконність податкових повідомлень-рішень.

Право платника податків на подання заперечень означає обов`язок контролюючого органу прийняти, розглянути та оцінити відповідні пояснення і документи, однак не покладає на контролюючий орган обов`язку погодитися з правовою позицією платника.

Тому вирішальним для суду є не сам факт незгоди контролюючого органу із запереченнями ОСОБА_1 , а те, чи підтверджуються висновки перевірки належними та допустимими доказами.

Досліджені у сукупності матеріали справи свідчать про те, що відповідачем наведено фактичні та правові підстави прийнятих рішень, тоді як подані позивачем докази не спростовують ключових обставин, покладених в основу спірних донарахувань.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що законним та обґрунтованим є судове рішення, ухвалене після повного встановлення фактичних обставин та оцінки кожного належного доказу і доводу сторін; зокрема, саме з мотивів неповного з`ясування обставин постановою від 19.06.2020 у справі №2040/6313/18 справу було направлено на новий розгляд. ipLex

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить висновку, що відповідачем виконано передбачений частиною другою статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності оскаржуваних рішень.

Натомість доводи позивача щодо сімейного походження коштів у загальній сумі 332 370,00 грн не підтверджені доказами, які дозволяли б достовірно встановити джерело та правову природу кожного конкретного надходження та виключали можливість віднесення цих коштів до доходу платника єдиного податку.

Установлене контролюючим органом включення зазначених коштів до доходу призвело до визначення доходу позивача за 2024 рік у сумі 5 983 564,60 грн, що на 62 164,60 грн перевищило допустимий для другої групи показник 5 921 400,00 грн, та стало підставою для застосування до суми перевищення ставки єдиного податку 15 відсотків і визначення 9 324,69 грн податкового зобов`язання.

З огляду на встановлене перевищення контролюючий орган виходив з обов`язку позивача з 01.01.2025 року перейти на сплату інших податків і зборів, у зв`язку із чим за результатами перевірки визначено чистий оподатковуваний дохід за 2025 рік у сумі 6 825 043,50 грн, донараховано 1 228 507,83 грн ПДФО, 331 652,18 грн військового збору, 401 280,00 грн єдиного внеску та 1 331 972,70 грн ПДВ.

Надані позивачем видаткові накладні, довіреності на отримання товару та інші документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з реалізації деревини, однак не підтверджують у заявленому обсязі документально понесені витрати на придбання реалізованого товару, а тому не спростовують розрахунок чистого оподатковуваного доходу, здійснений контролюючим органом.

Доводи щодо відсутності інших установлених перевіркою порушень – неподання декларації про майновий стан і доходи, повідомлення за формою №20-ОПП, відповідної податкової звітності, ненадання документів до перевірки та відповіді на письмовий запит, несвоєчасної сплати єдиного податку та військового збору – також не знайшли належного підтвердження сукупністю досліджених судом доказів.

Посилання позивача на постанови Верховного Суду від 19.06.2020 у справі №2040/6313/18, від 21.01.2021 у справі №808/4202/17, від 21.04.2022 у справі №580/814/20 та від 19.03.2026 у справі №280/8126/23 судом враховані, однак установлені в цих справах фактичні обставини не є тотожними обставинам цього спору, зокрема щодо безпосередньої підстави втрати права на застосування відповідної групи спрощеної системи оподаткування.

За таких обставин суд доходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15.04.2026, рішення №0201242408 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимога від 15.04.2026 №Ф-0201232408 про сплату боргу (недоїмки) прийняті відповідачем на підставі встановлених під час документальної перевірки обставин, у межах наданих контролюючому органу повноважень та є обґрунтованими з огляду на досліджені судом докази.

Згідно із ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно із його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”.

Враховуючи відмову у задоволені позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 30 вересня 2026 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Виготовлення рішення у повному обсязі здійснено 06 жовтня 2026 року.

Керуючись ст. ст. 139, 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 06 жовтня 2026 року.

Суддя С. В. Прудник