Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №160/17546/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокуСправа №160/17546/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

23.06.2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Хомич Іван Олександрович звернувся через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 05.05.2004 року по 31.12.2014 року до пільгового стажу за Списком № 2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 05.05.2004 року по 31.12.2014 року до пільгового стажу за Списком №1, здійснити перерахунок страхового стажу з урахуванням за кожен повний рік стажу додатково зараховувавши по одному року, та здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з дня призначення пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 згідно Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (надалі – Закон № 1788-ХІІ). Разом з тим, позивач має період роботи з 05.05.2004 року по 31.12.2014 року, за професією і посадою, що передбачена Списком №1, при якому за кожен рік стажу до страхового стажу додатково зараховується по одному року. Так як період роботи з 05.05.2004 року по 31.12.2014 року становить 10 років 7 місяців 27 днів, то даний страховий стаж за цей період має становити 20 років 7 місяців 27 днів. Представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із зверненням про зарахування періоду роботи з 05.05.2004 року по 31.12.2014 року до Списку1 та перерахунку страхового стажу з урахуванням того, що за кожен рік стажу до страхового стажу додатково зараховується по одному року. Листом від 15.04.2026 року № 0400-010303-8/69647 відповідач відмовив у здійсненні перерахунку пенсії, у зв`язку із відсутністю правових підстав. Позивач не погоджується із такими діями відповідача, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 14.07.2026 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області письмовий відзив на позов на адресу суду не надходив.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2026 року продовжено строк розгляду адміністративної справи до 06.10.2026 року.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 згідно Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (надалі – Закон № 1788-ХІІ).

Представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із зверненням про зарахування періоду роботи з 05.05.2004 року по 31.12.2014 року до Списку1 та перерахунку страхового стажу з урахуванням того, що за кожен рік стажу до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Листом від 15.04.2026 року № 0400-010303-8/69647 відповідач відмовив у здійсненні перерахунку пенсії, у зв`язку із відсутністю правових підстав. Зокрема, у вказаному рішенні відповідач повідомив, що період роботи з 21.12.2000 року по 02.10.2001 року зараховано до пільгового стажу за Списком №1, період роботи з 31.12.2004 року по 30.12.2009 року зараховано до пільгового стажу за Списком 2 згідно рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Періоди роботи з 05.05.2004 року по 30.12.2004 року та з 31.12.2009 року по 11.02.2015 року зараховано до пільгового стажу за Списком №2 згідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року по справі № 160/28596/24.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо зарахування періоду роботи з 05.05.2004 року по 31.12.2014 року до пільгового стажу за Списком № 2, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Гарантії конституційного права людини на соціальний захист визначено в положеннях Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі по тексту - Закон №1058-ІV) та Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі по тексту - Закон №1788-ХІІ).

Частиною першою статті 114 Закону №1058 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно змісту абзацу першого пункту першого частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV, зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VІІІ, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону № 1058-ІV за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Статтею 62 Закону №1788-XII та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Водночас, пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, аналіз наведених вище норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як встановлено судом, трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 містить, зокрема, наступні записи:

- 05.05.2004 року – переведений старшим майстром виробничої дільниці ливарно-ковальського цеху;

- 11.02.2015 року – звільнений з посади у зв`язку з ліквідацією підприємства.

При цьому, відповідач відмовив позивачу у зарахуванні періоду роботи ОСОБА_1 з 05.05.2004 року по 31.12.2014 року до пільгового стажу за Списком №1, здійснити перерахунок страхового стажу з урахуванням за кожен повний рік стажу додатково зараховувавши по одному року, та здійснити перерахунок та виплату пенсії.

Суд зазначає, що відповідно до пільгової довідки від 03.02.2015 року № 109/12 про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1 працював в Ізюмському тепловозоремонтному заводі за період з 05.05.2004 року по 31.12.2014 року та виконував керування процесом плавлення, лиття та термообробки за професією, посадою майстри дільниць, старші майстри дільниць плавильних, заливальних, кокільно-заливальних, термообробки литва та обрубних відділень, прольотів і дільниць ливарного виробництва, що передбачена Списком I, розділ XI - оброблення металу, підрозділ 1 - ливарне виробництво, пункт б – керівники, позиція - 11.1б.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи.

На період роботи позивача діяли Списки, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36 та постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 р. №461, відповідно до яких правом на пільгову пенсію користуються працівники майстри дільниць, старші майстри дільниць плавильних, заливальних, кокільно-заливальних, термообробки литва та обрубних відділень, прольотів і дільниць ливарного виробництва (Список 1, розділ ХІ.ОБРОБЛЕННЯ МЕТАЛУ).

Згідно відповіді відповідача, загальний страховий стаж позивача становить 35 років 2 місяці 15 днів, пільговий стаж роботи за Списком 1 становить 9 місяців 12 днів.

Відповідно, до спеціального стажу позивача мають зараховуватись періоди роботи, які надають йому право виходу на пенсію за Списком № 1, а саме: з 05.05.2004 року по 31.12.2014 року.

При цьому, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 05.05.2004 року по 31.12.2014 року до пільгового стажу за Списком № 2 задоволенню не підлягають, оскільки відповідач зарахував вказані періоди до пільгового стажу за Списком №2 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року по справі № 160/28596/24, яке є обов`язковим до виконання відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову відповідача у зарахуванні періоду роботи ОСОБА_1 з 05.05.2004 року по 31.12.2014 року до пільгового стажу за Списком №1, здійсненні перерахунку страхового стажу з урахуванням за кожен повний рік стажу додатково зараховувавши по одному року, та здійсненні перерахунку та виплати пенсії.

Щодо дати з якої має бути зроблений перерахунок пенсії позивача слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09 липня 2003 року перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії – з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, – з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

З огляду на викладене, відповідача належить зобов`язати здійснити з дати звернення позивача із заявою до пенсійного органу, а саме з 06.04.2026 року про перерахунок та виплату позивачу пенсії.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 05.05.2004 року по 31.12.2014 року до пільгового стажу за Списком №1, здійснити перерахунок страхового стажу з урахуванням за кожен повний рік стажу додатково зараховувавши по одному року, та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 06.04.2026 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у сумі 1064,96 грн.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 745,47 грн.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову відповідача у зарахуванні періоду роботи ОСОБА_1 з 05.05.2004 року по 31.12.2014 року до пільгового стажу за Списком №1, здійсненні перерахунку страхового стажу з урахуванням за кожен повний рік стажу додатково зараховувавши по одному року, та здійсненні перерахунку та виплати пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати період роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з 05.05.2004 року по 31.12.2014 року до пільгового стажу за Списком №1, здійснити перерахунок страхового стажу з урахуванням за кожен повний рік стажу додатково зараховувавши по одному року, та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 06.04.2026 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 745,47 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна