Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №160/23484/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокуСправа №160/23484/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 04.08.2026 надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі – відповідач), з такими вимогами:

визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо розгляду дисциплінарної скарги ОСОБА_1 від 01 липня 2026 року вихідний № ПЕРЄС-050, які полягали у застосуванні неналежної процедури її розгляду, неповному дослідженні викладених у скарзі обставин, ненаданні оцінки всім доводам скарги, неприйнятті належного вмотивованого рішення та незастосуванні спеціального порядку розгляду повідомлення про можливий дисциплінарний проступок поліцейських;

визнати протиправною та скасувати відповідь Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 353753-2026 від 31 липня 2026 року як таку, що прийнята без дотримання вимог Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.11.2017 № 930, Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України та Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області повторно розглянути дисциплінарну скаргу ОСОБА_1 від 01 липня 2026 року вихідний № ПЕРЄС-050 відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.11.2017 № 930, Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України та Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893, із урахуванням правової оцінки суду, викладеної у судовому рішенні;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області під час повторного розгляду дисциплінарної скарги забезпечити всебічне, повне, об`єктивне та неупереджене дослідження всіх викладених у ній обставин, перевірити всі надані докази, надати правову оцінку кожному доводу скарги та прийняти належним чином мотивоване рішення відповідно до вимог чинного законодавства України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01 липня 2026 року позивачем до начальника Самарівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області полковника поліції ОСОБА_2 була подана дисциплінарна скарга вихідний № ПЕРЄС-050 про вчинення дисциплінарного проступку керівником відділу превенції Самарівського районного відділу поліції, неналежне виконання службових обов`язків та бездіяльність щодо забезпечення доступу громадян до органів поліції.

Подання зазначеної дисциплінарної скарги було зумовлено тим, що раніше, 20 червня 2026 року, позивач звернувся із письмовим зверненням вихідний № ПЕРЄС-046 щодо непрацюючого службового телефону відділу превенції, відсутності можливості зв`язатися з працівниками поліції та фактичної неможливості громадян потрапити до приміщення відділу превенції.

27 червня 2026 року ОСОБА_1 отримав відповідь ГУНП у Дніпропетровській області № 295520-2026, яка, на думку позивача, не містила відповіді по суті поставлених питань та не усунула викладених порушень. Саме тому позивачем була подана дисциплінарна скарга, предметом якої було не лише повідомлення про факти порушення прав громадян, а й повідомлення про можливе вчинення дисциплінарного проступку посадовими особами Національної поліції України.

У дисциплінарній скарзі позивач просив: призначити службове розслідування; створити дисциплінарну комісію; перевірити викладені ним факти; притягнути винних осіб до дисциплінарної відповідальності; усунути виявлені порушення.

31 липня 2026 року начальником Самарівського районного відділу поліції надана відповідь № 353753-2026, ознайомившись із якою позивач дійшов висновку, що дисциплінарна скарга фактично не була розглянута у порядку, визначеному спеціальним законодавством, яке регулює питання дисциплінарної відповідальності поліцейських.

На думку позивача, такий підхід свідчить про поверхневий, формальний та неповний розгляд дисциплінарної скарги. Вважає, що відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень, був зобов`язаний діяти не лише відповідно до Закону України «Про звернення громадян», а насамперед відповідно до спеціального законодавства, яке регулює порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, порядок проведення службових розслідувань та діяльність дисциплінарних комісій.

Однак зазначені вимоги законодавства виконані не були, що стало підставою для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Ухвалою суду від 10.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов ОСОБА_1 не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив таке.

20 червня 2026 року позивач направив звернення вихідний № ПЕРЄС-046 щодо несправності телефону відділу превенції 093-612-76-62 та забезпечення доступності громадян до дільничних офіцерів поліції та поліцейських офіцерів громади.

За результатами розгляду звернення 27 червня 2026 року надано відповідь ГУНП в Дніпропетровській області № 295520-2026, у якій повідомлено про способи забезпечення доступності громадян (особистий прийом за графіками, звернення до чергової частини, інші засоби комунікації).

01 липня 2026 року позивач подав скаргу вихідний № ПЕРЄС-050, у якій просив призначити службове розслідування, створити дисциплінарну комісію, притягнути винних осіб до дисциплінарної відповідальності та вжити організаційних заходів.

31 липня 2026 року надано відповідь № 353753-2026, підписану начальником Самарівського районного відділу поліції полковником поліції Первієм Є.С., у якій зазначено, що перелічені зауваження не містять достатніх підстав для ініціювання службової перевірки, оскільки є суб`єктивним баченням подій і не містять конкретних фактів протиправних дій або порушень службової дисципліни; роз`яснено наявність металевого прозорого загородження з електричним замком та пристроєм для автоматичного закривання дверей, камер схову - відповідно до Рекомендації Національної поліції України щодо запобігання терористичним посяганням (Рекомендація НПУ № 55735/09-2025 від 15.04.2025); повідомлено, що чергова частина працює цілодобово за адресою АДРЕСА_1 ; підтверджено, що за попереднім зверненням від 20.06.2026 було проведено технічне обслуговування, роботу ліній зв`язку відновлено, усі службові телефони функціонують у штатному режимі; надано актуальні номери телефонів відділів та повний перелік поліцейських станцій Самарівського РВП з адресами і телефонами.

Підстави для проведення службового розслідування визначені Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі – Дисциплінарний статут НПУ) та Положенням про порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту НПУ, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Таким чином, службове розслідування призначається лише за наявності достатніх даних, які вказують на вчинення дисциплінарного проступку.

Відповідач зауважує, що у скарзі позивача відсутні конкретні факти протиправних дій чи бездіяльності конкретних посадових осіб, які б свідчили про порушення службової дисципліни.

Зауваження щодо наявності огорожі, відсутності дзвінка та тимчасової несправності телефону оцінено як суб`єктивне бачення організації пропускного режиму та технічного стану обладнання.

Наявність металевого загородження з електричним замком та засобами безпеки прямо передбачена Рекомендацією Національної поліції України № 55735/09-2025 від 15.04.2025 з метою охорони адмінбудівель, убезпечення особового складу та громадян.

Факт тимчасової несправності телефону не заперечується, однак після звернення від 20 червня 2026 року було негайно проведено технічне обслуговування, роботу ліній зв`язку відновлено. Станом на дату надання відповіді № 353753-2026 усі службові телефони функціонували у штатному режимі. Це підтверджує належне реагування на звернення громадянина, а не наявність дисциплінарного проступку.

Відсутність підстав для службового розслідування прямо зазначено у відповіді, зокрема рішення про призначення службового розслідування не приймалося, оскільки не було встановлено достатніх даних про можливий дисциплінарний проступок.

Отже, відповідач вважає, що Самарівським районним відділом поліції ГУНП в Дніпропетровській області виконано обов`язок щодо надання відповіді по суті звернення відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема надана відповідь № 353753-2026 від 31.07.2026, яка є мотивованою, зокрема містить оцінку доводам скарги, роз`яснення організації пропускного режиму та безпеки, повідомлення про цілодобову роботу чергової частини, підтвердження усунення технічної несправності; надання актуальних контактних даних та перелік поліцейських станцій.

Враховуючи вищевикладене, вважає, що у спірних правовідносинах відсутня протиправна бездіяльність ГУНП, оскільки звернення позивача розглянуто у встановлений законом строк та повідомлено його про результати такого розгляду. Відповідно, правові підстави для задоволення позовної вимоги про визнання бездіяльності протиправною відсутні, а похідна вимога про зобов`язання відповідача вчинити певні дії не підлягає задоволенню.

В свою чергу, позивачем надано відповідь на відзив позивача, відповідно до якої ОСОБА_1 вважає доводи відзиву необґрунтованими, такими, що не спростовують обставин, викладених у позовній заяві, та такими, що фактично підтверджують основні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Зокрема, відповідач фактично підтвердив, що службове розслідування за скаргою ПЕРЄС-050 не призначалося.

Відповідач не довів, що відомості, наведені у скарзі ПЕРЄС-050, не містили достатніх даних про можливий дисциплінарний проступок. Наявність або відсутність достатніх даних не може встановлюватися виключно декларативним твердженням посадової особи про те, що доводи громадянина є «суб`єктивним баченням подій».

Якщо відповідач дійшов висновку про недостатність даних для призначення службового розслідування, він повинен був зазначити, які саме відомості були ним перевірені, які з них підтвердилися або не підтвердилися, які докази були досліджені та з яких конкретних причин сукупність наявних відомостей не свідчить про можливе порушення службової дисципліни.

Більше того, сам факт усунення порушення після звернення громадянина не спростовує можливого порушення службової дисципліни. Усунення наслідку після звернення громадянина не означає автоматичної відсутності порушення службової дисципліни та не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку належним чином оцінити обставини, що передували усуненню недоліку.

Відповідач не спростував внутрішню суперечність оскаржуваної вимоги, не пояснив, чому встановлений ним факт несправності не потребував перевірки причин її виникнення та відповідальності посадових осіб.

Таким чином, на думку позивача, аргументація відповідача не усуває, а підтверджує неповноту розгляду дисциплінарної скарги.

Крім того, відповідач не виконав обов`язок щодо доказування правомірності оскаржуваних дій, оскільки у цій справі відповідач повинен довести не лише факт надання позивачу листа від 31 липня 2026 року, а й правомірність способу, у який було розглянуто дисциплінарну скаргу, та обґрунтованість висновку про відсутність підстав для застосування дисциплінарної процедури. Самого листа з твердженням про відсутність достатніх даних для службового розслідування для цього недостатньо.

Позивач не просить суд самостійно встановити факт дисциплінарного проступку та накласти дисциплінарне стягнення. Позивач просить перевірити законність дій суб`єкта владних повноважень під час розгляду повідомлення про можливий дисциплінарний проступок. Саме відповідач, а не суд на першому етапі, повинен був у межах наданих законом повноважень належним чином дослідити повідомлені обставини та прийняти мотивоване рішення.

На підставі викладеного позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-74 КАС України, суд прийшов до такого.

ОСОБА_1 , 20 червня 2026 року звернувся до начальника Самарівського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області із зверненням, відповідно до якого просив надати інформацію щодо причин несправності телефону відділу превенції, а також яким чином забезпечується доступ громадян і мешканців територіальної громади до дільничних та офіцерів громади.

За результатами розгляду звернення позивача, начальником Самарівського районного відділу поліції 27 червня 2026 року ОСОБА_1 надано відповідь за № 295520-2026, у якій повідомлено про способи забезпечення доступності громадян шляхом особистого прийому відповідно до затверджених графіків, звернення до чергової частини територіального підрозділу поліції, а також через інші засоби комунікації, визначені Національною поліцією України.

01 липня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Самарівського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області із скаргою № ПЕРЄС-050, про вчинення дисциплінарного проступку керівником відділу превенції Самарівського районного відділу поліції, бездіяльність щодо забезпечення доступу громадян та неналежне виконання службових обов`язків, якою просив, серед іншого:

призначити службове розслідування щодо дій (бездіяльності) керівника відділу превенції Самарівського районного відділу поліції, які допустив тривалу несправність телефону, відсутність технічних засобів доступу (дзвінок) та унеможливили реальний прийом громадян;

створити дисциплінарну комісію для проведення перевірки фактів, викладених у цій скарзі, відповідно до Положення про дисциплінарні комісії.

31 липня 2026 року позивачу надано відповідь № 353753-2026 за підписом начальника Самарівського районного відділу поліції, у якій зазначено, що перелічені зауваження не містять достатніх підстав для ініціювання службової перевірки, оскільки є суб`єктивним баченням подій і не містять конкретних фактів протиправних дій або порушень службової дисципліни; роз`яснено наявність металевого прозорого загородження з електричним замком та пристроєм для автоматичного закривання дверей, камер схову — відповідно до Рекомендації Національної поліції України щодо запобігання терористичним посяганням (Рекомендація НПУ № 55735/09-2025 від 15.04.2025); повідомлено, що чергова частина працює цілодобово за адресою вул. Гетьманська, 7-Б; підтверджено, що за попереднім зверненням від 20.06.2026 було проведено технічне обслуговування, роботу ліній зв`язку відновлено, усі службові телефони функціонують у штатному режимі; надано актуальні номери телефонів відділів та повний перелік поліцейських станцій Самарівського РВП з адресами і телефонами.

Вважаючи протиправними дії відповідача, які полягають у застосуванні неналежної процедури розгляду дисциплінарної скарги ОСОБА_1 від 1 липня 2026 року вихідний № ПЕРЄС-050, неповному дослідженні викладених у скарзі обставин, ненаданні оцінки всім доводам скарги, неприйнятті належного вмотивованого рішення та незастосуванні спеціального порядку розгляду повідомлення про можливий дисциплінарний проступок поліцейських, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР), який забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону № 393/96-ВР передбачено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Вимоги до звернення наведені у статті 5 Закону № 393/96-ВР, за змістом якої звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

Звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні «гарячі лінії» та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Відповідно до статті 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Приписами статті 15 Закону № 393/96-ВР встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно із статтею 18 Закону № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Положеннями статті 20 Закону № 393/96-ВР визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Аналіз наведених норм Закону № 393/96-ВР дає підстави для висновку, що орган, який отримав заяву і до компетенції якого входить вирішення порушених у заяві питань, зобов`язаний не лише розглянути у встановлені нормативно-правовими актами строки заяви (клопотання), а й надати заявнику відповідь за результатами розгляду таких звернень.

Матеріалами справи підтверджується, що 20 червня 2026 року позивач направив до відповідача звернення за вих. № ПЕРЄС-046 щодо несправності телефону відділу превенції та забезпечення доступності громадян до дільничних офіцерів поліції та поліцейських офіцерів громади.

За результатами розгляду звернення позивача, відповідачем 27 червня 2026 року надано відповідь за № 295520-2026, у якій повідомлено про способи забезпечення доступності громадян (особистий прийом за графіками, звернення до чергової частини, інші засоби комунікації).

Вважаючи зазначену відповідь такою, що не містить відповіді по суті поставлених питань, позивач 01 липня 2026 року вернувся до начальника Самарівського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області із скаргою про вчинення дисциплінарного проступку керівником відділу превенції Самарівського районного відділу поліції, бездіяльність щодо забезпечення доступу громадян та неналежне виконання службових обов`язків, в якій просив призначити службове розслідування, створити дисциплінарну комісію із перевіркою викладених фактів, притягнути винних осіб до дисциплінарної відповідальності та усунути виявлені порушення.

За наслідками розгляду скарги позивача, відповіддю керівника Самарівського районного відділу поліції від 31 липня 2026 року за № 353753-2026 ОСОБА_1 повідомлено, що перелічені зауваження у зверненні не містять достатніх підстав для ініціювання службової перевірки у відношенні співробітників поліції так, як є суб`єктивним баченням подій, не містять конкретних фактів протиправних дій або порушень службової дисципліни.

Разом з тим, позивач не погоджується із таким порядком розгляду його дисциплінарної скарги від 01 липня 2025 року, оскільки, на думку ОСОБА_1 , вона мала бути розглянута відповідачем не у відповідності до норм Закону № 393/96-ВР, а за спеціальним законодавством, що регулює питання дисциплінарної відповідальності поліцейських, зокрема шляхом прийняття рішення про призначення службового розслідування або відмову в його призначенні.

Суд не погоджується із таким твердженням позивача, з огляду на таке.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Статтею 2 Закону № 580-VIII визначено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до частини другої статті 19 Закону № 580-VIII підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України, який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження (далі Дисциплінарний статут).

Відповідно до частин першої-четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до приписів частини першої статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (частина 10 статті 14 Дисциплінарного статуту).

Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року № 893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за № 1355/32807 (далі Порядок № 893), який визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.

Згідно пункту 1 розділу ІІ Порядку № 893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Таким чином, аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що службове розслідування призначається наказом керівника на підставі, зокрема скарги громадян про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку.

Тобто, чинне законодавство, що регулює питання дисциплінарної відповідальності поліцейських, не передбачає обов`язку керівника при кожному отриманні відповідної скарги громадян, видавати наказ про призначення службового розслідування або ж про відмову у його призначенні, як хибно вважає позивач. Більше того, вищенаведені нормативно-правові акти взагалі не передбачають обов`язку керівника прийняти постанову про відмову в призначенні службового розслідування.

Натомість, обов`язок у керівника щодо видання наказу про призначення службового розслідування виникає виключно за скаргою громадян про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Отже, питання визначення наявності ознак дисциплінарного проступку, діючим законодавством віднесено до повноважень керівника, які проявляються на етапі оцінки інформації, наведеної у скарзі громадян.

Закон не містить вичерпного переліку того, які саме дані є достатніми, що вказують на вчинення дисциплінарного проступку. Відтак керівник на власний розсуд оцінює чи дійсно наведена в заяві, скарзі або рапорті інформація вказує на ознаки дисциплінарного проступку, чи вона є безпідставною.

В свою чергу, за приписами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, адміністративний суд не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд зауважує, що у відповіді на скаргу позивача від 31.07.2026 за № 353753-2026, відповідач зазначив про відсутність підстав для ініціювання службової перевірки у відношенні співробітників поліції, оскільки перелічені ОСОБА_1 зауваження є суб`єктивним баченням подій та не містять конкретних фактів протиправних дій або порушень службової дисципліни.

Отже, відповідачем не заперечується відсутність прийняття рішення (наказу) про призначення службового розслідування, з огляду на не встановлення достатніх даних про можливий дисциплінарний проступок, у зв`язку із чим скарга позивача була належним чином розглянута у відповідності до норм Закону № 393/96-ВР.

В свою чергу, відповідь містить оцінку доводам, зазначеним у скарзі, роз`яснення організації пропускного режиму та безпеки, повідомлення про цілодобову роботу чергової частини, підтвердження усунення технічної несправності телефону та надання актуальних контактних даних і переліку поліцейських станцій.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність протиправних дій відповідача у спірних правовідносинах щодо не розгляду скарги ОСОБА_1 за спеціальним законодавством, що регулює питання дисциплінарної відповідальності поліцейських, зокрема шляхом прийняття рішення про призначення службового розслідування або відмову в його призначенні.

З огляду на це, підстави для задоволення похідних вимог позивача щодо визнання протиправною та скасування відповіді Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 353753-2026 від 31 липня 2026 року, також зобов`язання відповідача повторно розглянути дисциплінарну скаргу ОСОБА_1 від 01 липня 2026 року вихідний № ПЕРЄС-050, відсутні.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, з огляду на що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

При вирішенні спору суд враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач від сплати судового збору звільнений.

Керуючись ст. 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Є. Петросян