Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №160/4314/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокуСправа №160/4314/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовномуу провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у звільненні з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи;

зобов`язати відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходить військову службу та звертався до командування з рапортами про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, долучивши до рапортів документи на підтвердження цієї обставини, зокрема витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, та висновки лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Позивач зазначає, що відповідач двічі повернув матеріали щодо його звільнення без реалізації, пославшись на те, що поданими документами не підтверджено потреби в постійному догляді, тоді як висновком лікарсько-консультативної комісії від 24.07.2025 № 817 рекомендовано отримання дружиною позивача соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, а рекомендаціями, які є частиною індивідуальної програми реабілітації, засвідчено виражений ступінь обмеження її здатності до самообслуговування. Позивач указує, що чинним законодавством не встановлено вичерпного переліку документів, якими підтверджується необхідність здійснення постійного догляду, а відповідач не надав належної оцінки поданим документам. Позивач також посилається на висновок лікарсько-консультативної комісії від 16.02.2026, яким визначено потребу його дружини в постійному сторонньому догляді.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву разом з доказами в його обґрунтування.

Відповідач подав відзив, у якому просив у задоволенні позову відмовити. Позиція відповідача зводиться до того, що поняття "сторонній догляд" не є тотожним поняттю "постійний догляд", оскільки перше вказує на те, ким надається догляд, а друге - коли він надається; що висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, сам по собі не є документом, на підставі якого військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби; що у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи в пункті щодо визначення потреби в постійному догляді зазначено "не застосовується", а в рекомендаціях, які є частиною індивідуальної програми реабілітації, у графі "Постійний сторонній догляд" проставлено прочерк. Відповідач також зазначив, що висновок про потребу в постійному сторонньому догляді від 16.02.2026 виданий після подання рапортів, а самі рапорти не містили чіткого визначення підстави звільнення.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 257, ч. 5 ст. 262 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач проходить військову службу у Збройних Силах України на посаді гранатометника відділення охорони взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_2 . Позивач перебуває у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 .

Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 272/25/1153/В (рішення від 22.07.2025 № 272/25/1153/Р) дружині позивача встановлено другу (ІІ) групу інвалідності з 22.07.2025 безстроково; причиною інвалідності визначено загальне захворювання (пункти 17.1.5, 17.1.6, 17.1.8, 17.1.10 витягу). У пункті 17.1.3 витягу, який стосується рішення щодо визначення потреби в постійному догляді, зазначено "не застосовується". Згідно з пунктом 19 витягу раніше, з 25.12.1997, дружині позивача було встановлено ІІІ групу інвалідності.

Рекомендаціями, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (витяг № 272/25/1153/І від 22.07.2025), визначено, зокрема: здатність до самообслуговування - виражений ступінь обмеження (пункт 5.1.1); здатність до контролю за своєю поведінкою - виражений ступінь обмеження (пункт 5.1.5); здатність до трудової діяльності - виражений ступінь обмеження (пункт 5.1.7). У пункті 5.5.2 "Постійний сторонній догляд" проставлено прочерк, у пункті 5.5.3 "Побутове обслуговування" - знак "+". Розділ 5.5 рекомендацій має назву "Додаткове визначення потреб у разі встановлення причини інвалідності «нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я)» або «професійне захворювання»" і, за приміткою до нього, заповнюється в разі, якщо це стосується справи, що розглядалася.

Висновком лікарсько-консультативної комісії від 24.07.2025 № 817 за формою первинної облікової документації № 080-4/о в пункті 4 рекомендовано соціальну послугу у вигляді отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (відповідну позицію переліку підкреслено). Цей висновок був дійсний до 24.01.2026.

31.07.2025 позивач подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", зазначивши підставою необхідність здійснювати догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи. До рапорту позивач долучив копії документів, що посвідчують особу його та дружини, свідоцтва про шлюб, витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, консультативного висновку спеціаліста від 27.06.2025 № 451, висновку лікарсько-консультативної комісії від 24.07.2025 № 817, довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії МСЕ-ДНА-01 № 042943 та пенсійного посвідчення.

Листом від 02.09.2025 № 5733 Військова частина НОМЕР_1 повернула матеріали щодо звільнення позивача без реалізації, зазначивши, що підстави для звільнення не відповідають пункту другому частини четвертої та пункту третьому частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", і відтворивши при цьому зміст підстави, яка стосується догляду за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи. У листі зазначено, що в матеріалах на звільнення надано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії МСЕ-ДНА-01 № 042943 від 21 січня 1998 року, в якій не визначено потребу в необхідності здійснення догляду, та що відповідно до пункту 17.1.3 витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 22 липня 2025 року № 272/25/1153/Р рішення щодо постійного догляду не застосовується.

24.09.2025 позивач подав повторний рапорт про звільнення з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи, пославшись у ньому на висновок лікарсько-консультативної комісії від 16.09.2025 № 903 за формою № 080-4/о про потребу в постійному сторонньому догляді та на витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 22.07.2025 № 272/25/1153/В про встановлення ІІ групи інвалідності. Копію висновку від 16.09.2025 № 903 зазначено в переліку документів, доданих до цього рапорту.

Листом від 06.10.2025 № 6188 Військова частина НОМЕР_1 повторно повернула матеріали щодо звільнення позивача без реалізації з тих самих мотивів.

Крім того, позивач долучив до позовної заяви висновок за формою первинної облікової документації № 080-4/о від 16.02.2026, у пункті 4 якого зазначено: "Визначено потребу особи в постійному сторонньому догляді". Висновок дійсний до 16.02.2027.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з проходженням військової служби, здійснюється Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII). За частинами першою, другою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232-XII.

Згідно з підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до абзацу одинадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану на такій підставі: необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Натомість абзацом дванадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII передбачено іншу, самостійну підставу звільнення: необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008). Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Механізм реалізації та порядок організації виконання вимог Положення № 1153/2008 визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція № 170). Згідно з пунктом 12.11 розділу XII Інструкції № 170 перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Підпунктом 23 пункту 5 додатка 19 до Інструкції № 170 визначено, що у разі необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи подаються: копія свідоцтва про шлюб; один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка), зокрема довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407 затверджено форми первинної облікової документації та інструкції щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я, зокрема форму первинної облікової документації № 080-4/о, за якою заклад охорони здоров`я оформлює висновок про наявність порушення функцій організму та потребу особи в догляді.

Застосовуючи наведені норми до встановлених обставин, суд виходить з того, що для вирішення питання про звільнення позивача визначальними були дві обставини: група інвалідності його дружини та наявність потреби в постійному догляді за нею.

Станом на дату подання першого рапорту (31.07.2025) чинним було рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 22.07.2025 № 272/25/1153/Р, яким дружині позивача встановлено ІІ групу інвалідності безстроково, а копію витягу з цього рішення позивач долучив до кожного з рапортів. Отже, заявлена позивачем підстава звільнення охоплювалася абзацом одинадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII.

Разом з тим зі змісту листа від 02.09.2025 № 5733 вбачається, що відповідач перевіряв наявність підстав для звільнення за іншою нормою - тією, що стосується догляду за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи (абзац дванадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII), і при цьому спирався на довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 21 січня 1998 року, тобто на документ, який на час розгляду рапорту вже не відображав актуально встановленої групи інвалідності. Рішенню експертної команди від 22.07.2025 в частині встановлення ІІ групи інвалідності оцінки у відповіді не надано.

Щодо потреби в постійному догляді суд зазначає таке. Позначка "не застосовується" у пункті 17.1.3 витягу з рішення експертної команди не є висновком про відсутність у дружини позивача потреби в постійному догляді. Як вбачається зі змісту пункту 17.1 витягу, він охоплює декілька самостійних цілей оцінювання (встановлення інвалідності, зміна причини інвалідності, закінчення строку, на який встановлено інвалідність, повторне оцінювання у разі настання змін у стані здоров`я, визначення потреби в постійному догляді та інших соціальних послугах) і заповнюється лише в тій частині, яка стосується справи, що розглядалася. Отже, зазначена позначка означає, що оцінювання з метою визначення потреби в постійному догляді не проводилося, а не те, що таку потребу перевірено і не встановлено.

Так само прочерк у пункті 5.5.2 "Постійний сторонній догляд" рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, не може тлумачитися як заперечення потреби в догляді. Розділ 5.5 цих рекомендацій за своєю назвою стосується додаткового визначення потреб у разі встановлення причини інвалідності «нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я)» або «професійне захворювання» і заповнюється лише тоді, коли це стосується справи, що розглядалася, тоді як причиною інвалідності дружини позивача визначено загальне захворювання (пункт 17.1.10 витягу).

Водночас ті самі документи містять відомості, які вказують на потребу в сторонньому догляді. Рекомендаціями визначено виражений ступінь обмеження здатності дружини позивача до самообслуговування (пункт 5.1.1) та потребу в побутовому обслуговуванні (пункт 5.5.3), а висновком лікарсько-консультативної комісії від 24.07.2025 № 817, виданим через два дні після ухвалення рішення експертної команди, рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Тобто потребу в догляді у певній формі було зафіксовано, і поданий пакет документів був внутрішньо суперечливим: формальні позначки про непроведення оцінювання потреби в постійному догляді поєднувалися з відомостями про виражене обмеження здатності до самообслуговування та про рекомендовану соціальну послугу з догляду.

За наявності такої суперечності суб`єкт владних повноважень не мав підстав тлумачити її проти заявника, не з`ясувавши дійсного змісту поданих документів. Вимога обґрунтованості рішення, тобто його прийняття з урахуванням усіх обставин, що мають значення (пункт 3 частини другої статті 2 КАС України), зобов`язувала відповідача врахувати актуально встановлену групу інвалідності та наведені відомості про обмеження життєдіяльності, а за висновком про недостатність доданих документів - роз`яснити заявникові, який саме з передбачених підпунктом 23 пункту 5 додатка 19 до Інструкції № 170 документів про потребу в постійному догляді належить подати додатково. Натомість матеріали було повернуто без реалізації з посиланням на норму, що стосується іншої групи інвалідності.

Крім того, з рапорту від 24.09.2025 вбачається, що серед доданих до нього документів позивач зазначив копію висновку лікарсько-консультативної комісії від 16.09.2025 № 903 за формою № 080-4/о про потребу в постійному сторонньому догляді. Отже, під час повторного звернення питання про потребу в постійному догляді порушувалося позивачем із посиланням на окремий документ, проте оцінки цьому документу у відповіді від 06.10.2025 № 6188 не наведено.

Окремо суд зазначає, що висновок за формою первинної облікової документації № 080-4/о від 16.02.2026, яким визначено потребу дружини позивача в постійному сторонньому догляді, видано вже після прийняття оскаржуваних рішень, тобто не на дату розгляду рапортів, і він об`єктивно не міг бути врахований відповідачем. Ця обставина сама по собі не свідчить про протиправність оскаржуваних рішень на момент їх прийняття, проте є обставиною, яка підлягає врахуванню під час повторного розгляду питання про звільнення позивача з військової служби.

За таких обставин суд доходить висновку, що рішення відповідача про повернення без реалізації матеріалів щодо звільнення позивача з військової служби, оформлені листами від 02.09.2025 № 5733 та від 06.10.2025 № 6188, прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, а тому підлягають скасуванню.

Водночас вимога позивача зобов`язати відповідача прийняти рішення про звільнення його з військової служби задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 245 КАС України у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Розгляд рапорту про звільнення з військової служби, перевірка повноти та достатності поданих на його підтвердження документів і оцінка наявності сімейних обставин, з якими закон пов`язує звільнення, віднесені до повноважень командування. Суд не може підмінити суб`єкта владних повноважень і замість нього встановити наявність у дружини позивача потреби в постійному догляді, а відтак і ухвалити рішення про звільнення позивача. Належним та ефективним способом захисту порушеного права в цій справі є скасування оскаржуваних рішень і зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорти позивача з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваних рішень, а тому позов підлягає частковому задоволенню: вимога щодо відмови у звільненні позивача з військової служби задовольняється шляхом скасування рішень, оформлених листами від 02.09.2025 №5733 та від 06.10.2025 № 6188, і зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорти позивача, а у задоволенні вимоги про зобов`язання прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби належить відмовити.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. З огляду на це на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 про повернення без реалізації матеріалів щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби, оформлені листами від 02.09.2025 № 5733 та від 06.10.2025 № 6188.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) повторно розглянути рапорти ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) від 31.07.2025 та від 24.09.2025 про звільнення з військової служби з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова