Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №120/15909/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 жовтня 2026 р. Справа № 120/15909/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо незарахування до трудового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи з 12.04.1992 по 11.08.1994, з 07.02.1997 по 08.09.1998, з 12.04.1992 по 11.08.1994, 09.09.1998 по 31.07.1999, з 21.12.1990 по 12.04.1992 та з 04.01.2001 по 31.12.2003, а також щодо неврахування при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 довідок про заробітну плату від 27.02.1992 №43К, №11 від 16.04.2021та №1154 від 16.09.2021.

Ухвалою від 17.11.2025 позовну заяву залишено без руху, з наданням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків шляхом:

- подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду, в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 09.04.2025 по 12.05.2025, із доказами поважності причин його пропуску, або заяви про уточнення заявлених позовних вимог.

27.11.2025 представницею позивача до суду подано заяву про поновлення строку звернення. Зокрема у заяві повідомлено, що про порушення своїх прав позивач дізнався лише в липні 2025 року з отриманого на адвокатський запит листа ГУ ПФУ у Вінницькій області.

Ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом, поновлено такий строк, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк представником ГУ ПФУ у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні як отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до частини другої статті 26 Закону України № 1058-IV.

Відповідач вказав, що страховий стаж позивача становить 25 років 10 місяців 20 днів, при цьому при призначенні пенсії не було зараховано окремі періоди роботи у ПМП «Центавр» та ПМП «Пріоритет» у зв`язку з недоліками записів у трудовій книжці, відсутністю можливості проведення зустрічної перевірки та неналежним підтвердженням відповідних періодів первинними документами. Також зазначено про необхідність подання уточнюючих довідок щодо окремих періодів роботи.

Крім того, відповідач зазначив, що довідка про заробітну плату від 16.09.2021 № 1154 за період з 01.08.1994 по 31.10.1996 містить відомості лише за 27 місяців, а тому не відповідає вимогам статті 40 Закону № 1058-IV щодо врахування заробітку за 60 календарних місяців. У зв`язку з цим при обчисленні пенсії було застосовано заробітну плату за період роботи в колгоспі «Червоний жовтень».

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 26.11.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. За результатами її розгляду було прийнято рішення від 27.10.2021 №024950004936 про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зокрема, до страхового стажу не було зараховано періоди роботи в ПМП «Центавр» з 12.04.1992 по 11.08.1994 (нечитабельний відтиск печатки) та з 07.02.1997 по 08.09.1998 (на печатці відсутній ідентифікаційний код підприємства).

З 24.02.2022 по 22.03.2025 позивач брав безпосередню участь у бойових діях, що підтверджується витягами з наказів від 24.02.2022 №1 та від 22.03.2025 №83. Також, позивач має статус учасника бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.08.2023).

09.04.2025 позивачу було призначено пенсію за віком відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-IV. За розрахунком відповідача, його страховий стаж становить 25 років 10 місяців 20 днів.

На адвокатський запит від 17.07.2025 відповідач листом від 25.07.2025 повідомив про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу:

- періодів з 12.04.1992 по 11.08.1994 та з 07.02.1997 по 08.09.1998 у ПМП «Центавр» (нечитабельна печатка, відсутність коду на печатці, відсутність підстав видачі в уточнюючих довідках, невідповідність довідки про заробітну плату встановленому зразку);

- періоду з 09.09.1998 по 31.07.1999 у ПМП «Пріоритет» (підприємство відсутнє за юридичною адресою згідно з актом перевірки);

- періодів з 21.12.1990 по 12.04.1992 та з 04.01.2001 по 31.12.2003 (необхідність надання уточнюючих довідок, виданих на підставі первинних документів).

Також не були враховані довідки про заробітну плату від 27.02.1992 №43-К, від 16.04.2021 №11 та від 16.09.2021 №1154. Відповідач зазначив, що довідка №1154 за період з 01.08.1994 по 31.10.1996 містить відомості лише за 27 місяців і не відповідає вимогам статті 40 Закону №1058-IV, а довідка ПМП «Центавр» не підтверджена первинними документами, оскільки зустрічну перевірку провести неможливо через їх відсутність.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до частини другої цієї статті страховий стаж за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Згідно з частиною четвертою статті 24 періоди трудової діяльності, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених раніше чинним законодавством.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637). Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також коли в ній відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу приймаються довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз цих норм свідчить, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Вимагати додаткові документи орган Пенсійного фонду вправі лише за відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній, а також за наявності неправильних чи неточних записів. Недоліки оформлення належних записів самі по собі такою підставою не є.

Щодо періодів роботи з 12.04.1992 по 11.08.1994 та з 07.02.1997 по 08.09.1998 у ПМП «Центавр», то судом встановлено, що записи про ці періоди внесені до трудової книжки серії НОМЕР_2 , а підставою для їх незарахування стали нечитабельність відтиску печатки та відсутність коду підприємства на печатці. Відповідач не заперечує, що записи про прийняття на роботу та звільнення в трудовій книжці наявні, а наявна в матеріалах справи копія відповідної трудової книжки підтверджує відповідні обстаивни.

На момент заповнення трудової книжки позивача (1983 рік) діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162). З 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), яка була чинною на час внесення записів про роботу після цієї дати.

Пунктом 1.1 Інструкції №162 визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 відповідальність за організацію ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, а за своєчасне й правильне їх заповнення - на спеціально уповноважену особу, призначену наказом. Аналогічні за змістом положення містять пункти 2.4, 2.6 та 4.1 Інструкції №58 і постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників».

З аналізу цих актів випливає, що обов`язок належного ведення трудових книжок законодавець поклав на роботодавця. Працівник не відповідає за якість відбитка печатки, наявність на ній ідентифікаційного коду чи інші формальні недоліки оформлення. Наслідки порушення порядку ведення трудових книжок мають нести особи, які їх допустили, а не працівник. Така позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17, від 21.02.2018 у справі №687/975/17, від 22.05.2018 у справі №683/977/17, від 08.05.2018 у справі №672/455/17, від 12.12.2019 у справі №674/1579/16-а, від 20.02.2020 у справі №607/14316/16-а та від 27.04.2020 у справі №648/1613/17.

Суд також зазначає, що на момент первинного призначення пенсії від 26.11.2021 відповідач сам зараховував ці періоди до страхового стажу і лише згодом вилучив їх через зазначені недоліки печатки. Така зміна підходу без нових фактичних обставин, за відсутності доведеної недостовірності записів, суперечить принципам обґрунтованості, добросовісності та правової визначеності.

Відповідач не спростував достовірності самих записів і не довів, що позивач у ці періоди не працював. Тому відповідач протиправно виключив ці періоди зі страхового стажу позивача.

Надаючи оцінку правомірності дій відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду з 09.09.1998 по 31.07.1999 у ПМП «Пріоритет», суд виходить з наступного.

Підставою незарахування цього періоду відповідач вказав відсутність підприємства за юридичною адресою за актом перевірки. Суд вважає це неприйнятним. Відсутність роботодавця за юридичною адресою не спростовує факту роботи працівника, не є обставиною, залежною від працівника, і не передбачена законодавством як підстава для відмови зарахувати період роботи, підтверджений записом у трудовій книжці. Відповідач не надав доказів того, що запис у трудовій книжці є недостовірним або що позивач у цей період не працював. Тому відмова в зарахуванні цього періоду є протиправною.

Щодо періодів з 21.12.1990 по 12.04.1992 та з 04.01.2001 по 31.12.2003, то суд зазначає, що підставою для незарахування цих періодів відповідач визначив необхідність надання уточнюючих довідок, виданих на підставі первинних документів.

Проте, як зазначено вище, надання таких довідок необхідне лише за відсутності трудової книжки чи необхідних записів у ній або за наявності в ній неправильних чи неточних записів.

Відповідач не вказав, які саме записи про ці періоди є неправильними чи неточними. Трудова книжка позивача містить записи про ці періоди, і саме вона є основним документом, що підтверджує стаж. Вимога подати додаткові довідки за таких обставин не ґрунтується на положеннях Порядку №637 і покладає на позивача тягар доведення, який чинне законодавство на нього не покладає. Отже, відмова зарахувати ці періоди також є протиправною.

Надаючи оцінку позовним вимогам в частині відмови у врахуванні довідок про заробітну плату, то суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами для обчислення пенсії також враховується заробітна плата за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Частина друга статті 27 Закону №1058-IV встановлює, що заробітна плата за період до 1 липня 2000 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату, виданих у встановленому порядку, за умови підтвердження довідки первинними документами.

Пункт 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, передбачає, що довідки про заробітну плату видаються підприємствами, їх правонаступниками або архівними установами, а встановлення заробітку на підставі показань свідків не допускається.

Враховуючи вищенаведені норми суд враховує та зазначає, що довідка №1154 від 16.09.2021, видана Вендичанською селищною радою за період з 01.08.1994 по 31.10.1996, охоплює 27 місяців.

Сама по собі кількість місяців не є підставою для її ігнорування, адже стаття 40 Закону №1058-IV надає пенсіонеру право обрати для обчислення пенсії будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд, і відомості з різних належно оформлених довідок можуть враховуватися сукупно. Відповідач же відмовив у врахуванні довідки лише через те, що вона одна за себе не охоплює 60 місяців, і застосував заробіток із довідок колгоспу «Червоний жовтень», не з`ясувавши, чи є можливість сформувати 60 місяців з урахуванням усіх наявних довідок і чи така сукупність є вигіднішою для позивача. Це свідчить про недотримання відповідачем вимоги розсудливості та врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (стаття 2 КАС України).

Щодо довідок ПМП «Центавр» (№11 від 16.04.2021 та довідки, на які посилається відповідач як на «№5», «№7», «№17»), то суд зазначає, що відповідач одночасно: а) вилучив зі стажу періоди роботи на цьому підприємстві через недоліки трудової книжки; б) відмовив у врахуванні довідок про заробіток за ці самі періоди, бо первинні документи підприємства не збереглися, а зустрічна перевірка неможлива.

Суд не може погодитися, що відсутність у підприємства первинних документів повністю позбавляє позивача права на врахування заробітку. Позивач не відповідає за збереження документів роботодавцем, і відсутність таких документів не повинна автоматично призводити до втрати права на врахування заробітної плати, якщо інші наявні в матеріалах справи докази, зокрема записи трудової книжки, довідки та їхнє документальне підґрунтя, дозволяють встановити розмір заробітку.

Відповідач, маючи право перевіряти обґрунтованість видачі довідок і вимагати їх дооформлення (пункти 4.1, 4.2 Порядку №22-1), не вжив вичерпних заходів для з`ясування цих обставин, зокрема не з`ясував у позивача, чи може він подати додаткові докази, а обмежився констатацією неможливості зустрічної перевірки.

Крім того, довідка від 27.02.1992 №43-К жодним чином не згадується у відзиві відповідача, і відповідач не навів підстав, з яких вона не була врахована при обчисленні пенсії. З огляду на викладене, відповідач не довів правомірності своїх дій у цій частині.

Водночас суд враховує, що вибір конкретних документів і розрахунок розміру пенсії належить до компетенції органу Пенсійного фонду, який має для цього відповідні повноваження і можливості, зокрема щодо проведення перевірок та формування сукупності 60 місяців. Суд не може підміняти пенсійний орган у питанні математичного розрахунку і не може заздалегідь вирішити, які саме довідки та за які місяці слід застосувати. Тому належним способом захисту є зобов`язання відповідача повторно розглянути питання про врахування зазначених довідок при обчисленні пенсії з урахуванням висновків суду і права позивача обрати найвигідніший для нього варіант.

Верховний Суд у постанові від 08.11.2019 у справі №227/3208/16-а наголосив, що ефективний спосіб захисту має бути адекватним обставинам справи, відновлювати порушене право та виключати необхідність подальшого звернення особи до суду. З цього суд виходить, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача.

Суд також бере до уваги, що відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на ефективний засіб юридичного захисту. Відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема в рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.09.2014, «законне сподівання» на отримання майнового права може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо воно має достатню підставу в національному законодавстві. Принцип правової визначеності, що є складовою верховенства права, вимагає, щоб обмеження прав особи ґрунтувалися на передбачуваних критеріях, а недоліки, допущені роботодавцем при веденні документації, не обмежували соціальних прав працівника (п. 3.1 рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 у справі №1-25/2010).

Позивач просить провести перерахунок з 09.04.2025, тобто з дати призначення пенсії. Оскільки порушення прав позивача полягало у неправильному визначенні страхового стажу та заробітку саме при призначенні пенсії, а строк звернення до суду поновлено ухвалою суду, перерахунок має бути здійснений з дати призначення пенсії, тобто з 09.04.2025.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та ним не понесено витрат, пов`язаних з розглядом справи, тому судові витрати у даній справі не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 21.12.1990 по 12.04.1992, з 12.04.1992 по 11.08.1994, з 07.02.1997 по 08.09.1998, з 09.09.1998 по 31.07.1999 та з 04.01.2001 по 31.12.2003.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо неврахування при обчисленні пенсії за віком ОСОБА_1 довідок про заробітну плату від 27.02.1992 №43-К, від 16.04.2021 №11 та від 16.09.2021 №1154 без належної оцінки їх сукупності.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 09.04.2025 здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , зарахувавши до його страхового стажу періоди роботи з 21.12.1990 по 12.04.1992, з 12.04.1992 по 11.08.1994, з 07.02.1997 по 08.09.1998, з 09.09.1998 по 31.07.1999 та з 04.01.2001 по 31.12.2003, і виплатити різницю між перерахованою та раніше виплаченою пенсією.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути питання про врахування довідок про заробітну плату від 27.02.1992 №43-К, від 16.04.2021 №11 та від 16.09.2021 №1154 при обчисленні пенсії ОСОБА_1 з 09.04.2025 з урахуванням висновків суду та права позивача на врахування заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна