Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №120/9812/26 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 жовтня 2026 р. Справа № 120/9812/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю допущеної відповідачем бездіяльності щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст. 53а Графи ІІ Розкладу хвороб до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби), затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово- лікарську експертизу в Збройних силах України».

Ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Також, даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема, зазначив, що оригінали документів, які підтверджують проходження позивачем ВЛК у 2022 році та видачу йому тимчасового посвідчення військовозобов`язаного, були вилучені працівниками ДБР у межах кримінального провадження та до теперішнього часу відповідачу не повернуті.

Відповідач наголосив, що надане позивачем тимчасове посвідчення містить суперечливі записи: з одного боку, про зняття з військового обліку, а з іншого – про виключення з нього, без зазначення конкретної норми статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». На думку відповідача, така копія сама по собі не підтверджує факту виключення позивача з військового обліку.

Також відповідач зазначив, що відповідно до чинного законодавства внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється на підставі належних документів, а тому за відсутності оригіналів медичної та облікової документації ІНФОРМАЦІЯ_2 не має правових підстав для внесення до Реєстру відомостей про непридатність позивача до військової служби та його виключення з військового обліку. Вважає, що для актуалізації таких відомостей позивачу необхідно пройти медичний огляд у встановленому чинним законодавством порядку та, за наявності відповідних підстав, отримати належно оформлене і затверджене регіональною ВЛК свідоцтво про хворобу.

Посилаючись, зокрема, на положення статей 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки та Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, відповідач вважає оскаржувану бездіяльність відсутньою та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В подальшому, від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній звернув увагу на те, що відповідач фактично не заперечує факт проходження позивачем 22.08.2022 військово-лікарської комісії, визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та видачі відповідних військово-облікових документів, а спір стосується лише невнесення цих відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Представник позивача зазначив, що запис у тимчасовому посвідченні про «виключення з військового обліку військовозобов`язаних» та зазначення постанови ВЛК є достатнім підтвердженням відповідного юридичного факту, а відсутність посилання на конкретний пункт статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не спростовує факту виключення з військового обліку. На думку сторони позивача, недоліки оформлення документа, складеного самим відповідачем, не можуть мати для нього негативних наслідків.

Позивач вважає безпідставною вимогу відповідача щодо повторного проходження ВЛК, оскільки рішення ВЛК від 22.08.2022 є чинним, не скасоване та не змінене, а повторне медичне обстеження фактично покладає на позивача негативні наслідки втрати чи вилучення відповідачем службової документації. Посилання на наказ МО України №490 позивач також вважає неприйнятним, оскільки він набрав чинності після виникнення спірних правовідносин.

Крім того, позивач наголосив, що вилучення документів працівниками ДБР у 2023 році не може виправдовувати невиконання обов`язку, який виник ще у 2022 році, а відповідач не надав належних доказів такого вилучення та його впливу на можливість внесення відомостей до Реєстру.

Таким чином, позивач наполягав на тому, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, не завершивши процедуру виключення його з військового обліку шляхом внесення відповідних відомостей до Реєстру, у зв`язку з чим просить позов задовольнити в повному обсязі.

Також, від представника відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно яких відповідач вважає, що доводи позивача не спростовують обґрунтувань, наведених у відзиві. Відповідач наголошує, що внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів має здійснюватися лише за наявності належних документальних підтверджень.

Зазначив, що оригінали книги протоколів засідань ВЛК, а також іншої службової та медичної документації ІНФОРМАЦІЯ_3 , у тому числі документів щодо проходження позивачем ВЛК 22.08.2022, були вилучені працівниками ДБР у межах кримінального провадження та до цього часу відповідачу не повернуті. За таких обставин, на думку відповідача, відсутні належні документальні підстави для внесення до Реєстру відомостей про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідач також зазначив, що вирішення питання про виключення військовозобов`язаного з військового обліку належить до його повноважень, а внесення непідтверджених відомостей до Реєстру є неприпустимим. Посилаючись на положення Закону України № 1951-VIII та Порядку ведення Реєстру, відповідач вказує на необхідність підтвердження відповідних відомостей належними документами, зокрема довідкою ВЛК або свідоцтвом про хворобу, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства.

У зв`язку з цим відповідач вважає відсутніми правові підстави для визнання його бездіяльності протиправною та зобов`язання внести спірні відомості до Реєстру, а тому просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 25.08.2022 ІНФОРМАЦІЯ_4 на ім`я ОСОБА_1 видано тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 .

Згідно з відомостями, внесеними до зазначеного посвідчення, за результатами медичного огляду 22.08.2022 позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 53а графи ІІ Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402. У посвідченні також міститься відмітка про виключення позивача з військового обліку військовозобов`язаних.

При цьому суд враховує, що сам відповідач не заперечує факту видачі позивачу зазначеного тимчасового посвідчення та не стверджує про його недійсність чи підроблення. Доводи відповідача фактично зводяться до того, що наявна у нього документація не дає можливості перевірити зазначені у посвідченні відомості за оригіналами документів ВЛК, оскільки відповідні документи були вилучені працівниками Державного бюро розслідувань.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частин дев`ятої, десятої статті 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» особи, які перебувають у запасі, є військовозобов`язаними та зобов`язані виконувати правила військового обліку.

Водночас пунктом 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII прямо передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, визнані непридатними до військової служби.

Отже, закон пов`язує виникнення правової підстави для виключення особи з військового обліку саме з фактом визнання її непридатною до військової служби. При цьому наведена норма не ставить можливість реалізації такого правового наслідку в залежність від дати прийняття рішення ВЛК, форми документа, яким таке рішення оформлено, чи необхідності повторного проходження військово-лікарської експертизи.

Суд зауважує, що предметом спору у цій справі не є встановлення придатності чи непридатності позивача до військової служби. Також суд не надає оцінки медичному стану позивача та не підміняє військово-лікарську комісію при вирішенні питань, що належать до її компетенції.

Спірні правовідносини стосуються виключно питання належного відображення у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів уже прийнятого щодо позивача рішення ВЛК та відповідного правового статусу позивача.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені Законом України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є обов`язковість внесення до нього передбачених законом відомостей, а також повнота та актуалізація відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 5 цього Закону визначено, що органами ведення Реєстру є, зокрема, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, які забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру, зокрема самими призовниками, військовозобов`язаними та резервістами.

При цьому відповідно до пункту 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559, у разі невідповідності відомостей, зазначених у військовому квитку, посвідченні про приписку, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, відомостям, що містяться в Реєстрі, громадянин звертається до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Зміни до відомостей вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з вимогою привести відомості Реєстру у відповідність до даних його військово-облікового документа, посилаючись на рішення ВЛК від 22.08.2022 та відмітку про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

Таким чином, позивач вчинив передбачені законодавством дії для актуалізації відомостей про себе в Реєстрі.

Доводи відповідача про відсутність оригіналів документів ВЛК суд оцінює критично.

Сам по собі факт вилучення службової та медичної документації працівниками ДБР не свідчить про відсутність факту прийняття відповідного рішення ВЛК та не спростовує відомостей, які містяться у виданому самим відповідачем тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного.

При цьому відповідачем не надано доказів того, що тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 є недійсним, було скасоване, вилучене у встановленому законом порядку або містить завідомо недостовірні відомості. Не надано також доказів скасування чи перегляду постанови ВЛК від 22.08.2022, якою позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

За таких обставин відсутність у відповідача оригіналів документів, які перебувають у розпорядженні іншого державного органу в межах кримінального провадження, сама по собі не може бути підставою для ігнорування відомостей, що містяться в офіційному військово-обліковому документі позивача.

Суд враховує, що протилежний підхід фактично покладав би на позивача негативні наслідки втрати або вилучення державним органом документів, необхідних для підтвердження вже реалізованого права, що не відповідає принципу належного урядування.

Необґрунтованими, на переконання суду, є також посилання відповідача на необхідність повторного проходження позивачем військово-лікарської комісії.

Як уже зазначалося, предметом спору є не встановлення нового стану придатності позивача до військової служби, а внесення до Реєстру відомостей про вже прийняте 22.08.2022 рішення ВЛК. Відповідач не надав доказів того, що зазначене рішення у встановленому порядку скасоване, змінене або визнане незаконним.

Сам факт зміни нормативного регулювання після прийняття рішення ВЛК не може мати наслідком автоматичну втрату чинності раніше прийнятим рішенням та не створює для позивача обов`язку повторно проходити медичний огляд, якщо такого обов`язку прямо не встановлено законом щодо конкретної ситуації.

Суд також відхиляє доводи відповідача про дискреційний характер його повноважень.

Дійсно, суб`єкт владних повноважень може мати дискреційні повноваження у випадках, коли закон надає йому можливість обирати один із декількох правомірних варіантів рішення. Проте у цій справі відповідач не вирішує питання про доцільність чи можливість виключення позивача з військового обліку на власний розсуд. За наявності належно підтвердженого факту визнання особи непридатною до військової служби пункт 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII встановлює конкретний правовий наслідок - виключення такої особи з військового обліку.

Отже, у відповідача відсутня свобода розсуду щодо невнесення до Реєстру достовірних відомостей про правовий статус позивача.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності такої бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі відповідачем не доведено правомірності невнесення до Реєстру відомостей про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку. Натомість наданий позивачем військово-обліковий документ містить відповідні відомості, достовірність яких відповідачем належними та допустимими доказами не спростована.

Суд наголошує, що орган ведення Реєстру зобов`язаний забезпечувати не лише формальне ведення бази даних, а й її повноту та актуальність. Невідповідність електронних відомостей фактичному правовому статусу особи не може вважатися належним виконанням відповідачем покладених на нього законом повноважень.

З огляду на встановлені обставини суд доходить висновку, що невнесення ІНФОРМАЦІЯ_4 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку є протиправною бездіяльністю.

Відтак належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача внести до Реєстру відповідні відомості на підставі наявних у матеріалах справи документів, зокрема тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , виданого 25.08.2022, та рішення ВЛК від 22.08.2022.

При цьому суд не вбачає підстав для повторного проходження позивачем військово-лікарської комісії, оскільки така вимога не випливає із встановлених у справі обставин та фактично покладала б на позивача негативні наслідки неналежного ведення відповідачем відповідної облікової документації.

Суд також враховує, що державні органи, які не дотримуються власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від власних протиправних дій чи бездіяльності або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74); ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення ЄСПЛ у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Ґаші проти Хорватії»).

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач у справі, що розглядається, доказів правомірності своєї бездіяльності щодо невнесення до Реєстру достовірних відомостей про позивача не надав.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1064,96 грн, що підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до рішення військово-лікарської комісії від 22.08.2022, відомості про яке зазначені у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , виданому 25.08.2022.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна