Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №120/12816/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 жовтня 2026 р. Справа № 120/12816/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує про протиправні дії відповідача щодо здійснення перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, з урахуванням заробітної плати (доходу) за 60 календарних місяців страхового стажу (з 01.01.1993 по 31.12.1997) згідно довідок про заробітну плату № 60-0036/479 та № 60-0036/480 від 21.10.2019, які видані Національним банком України, починаючи з 29.11.2019.

Ухвалою судді Томчука А.В. від 17.09.2025 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачеві у 7-денний строк усунути виявлені недоліки.

19.09.2025 на адресу суду надійшли документи на виконання вимог ухвали від 17.09.2025, зокрема позивач виклав прохальну частину позовної заяви у новій редакції у її зобов`язальній частині та просить суд зобов`язати відповідача здійснити перерахунок його пенсії з 12.03.2025.

Ухвалою судді Томчука А.В. від 01.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачеві строк для подачі відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зазначив, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області з 29.11.2019 та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України №1058-IV. У пенсійній справі наявні довідки НБУ №60-0036/479 та №60-0036/480 від 21.10.2019 про заробітну плату за періоди до 01.07.2000, які не підтверджені первинними документами, у зв`язку з чим не були враховані при обчисленні пенсії.

Відповідач наголосив, що позивач не звертався до органу Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії у порядку, встановленому Порядком №22-1, а лист ГУ ПФУ, наданий у відповідь на адвокатський запит, має інформаційний характер та не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо породжує правові наслідки для позивача. Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №160/2743/21, відповідач зазначає, що неправомірність окремих дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень під час розгляду звернення не може бути предметом окремого позову після прийняття рішення за таким зверненням.

Також відповідач вказав на відсутність публічно-правового спору та порушення прав позивача, оскільки, на його думку, право позивача на отримання пенсії не порушувалося. Зазначив, що відповідно до статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата за періоди до 01.07.2000 може бути врахована за умови підтвердження відповідної довідки первинними документами, а органи Пенсійного фонду мають право перевіряти обґрунтованість видачі таких документів та достовірність наведених у них відомостей.

За наведених обставин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розпорядженням керівника апарату суду від 17.03.2026 № 35 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ", у зв`язку із тим, що суддя Томчук А.В. відповідно до наказу Вінницького окружного адміністративного суду від 27.02.2026 №003-К виключений зі штату Вінницького окружного адміністративного суду та суддя позбавлений можливості здійснювати розгляд адміністративних справ та нерозглянутих заяв, призначено повторний автоматизований розподіл адміністративних справ та нерозглянутих заяв, переданих на розгляд Протоколом передачі раніше визначеному складу суду, за результатами якого матеріали справи передано на розгляд судді Жданкіній Н.В.

Ухвалою від 19.03.2025 вирішено прийняти до свого провадження адміністративну справу № 120/12816/25 за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та з 29.11.2019 отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В позовній заяві представник позивача зазначив, що при призначенні пенсії за віком з 29.11.2019 відповідачем не було враховано заробітну плату позивача за періоди роботи до 01.07.2000, незважаючи на наявність у пенсійній справі довідок Національного банку України від 21.10.2019 №60-0036/479 та №60-0036/480.

Зі змісту зазначених довідок вбачається, що вони видані Національним банком України та містять відомості про заробітну плату позивача за періоди роботи з 01.01.1992 по 31.08.1996 та з 01.09.1996 по 28.02.1998 відповідно.

Спірним у цій справі є питання наявності правових підстав для врахування зазначених у довідках відомостей про заробітну плату при обчисленні пенсії позивача та, відповідно, правомірності неврахування відповідачем такої заробітної плати.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у старості. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Правовідносини, що виникають у зв`язку з призначенням, перерахунком та виплатою пенсій, врегульовані, зокрема, Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року.

За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Таким чином, законодавець прямо пов`язує можливість врахування заробітної плати за періоди до 01.07.2000 із підтвердженням відповідної довідки первинними документами.

Разом з тим, наведена законодавча вимога не може тлумачитися як така, що покладає на пенсіонера безумовний обов`язок самостійно забезпечити проведення перевірки первинних бухгалтерських документів, а також не звільняє орган Пенсійного фонду України від виконання покладених на нього законом повноважень щодо перевірки поданих для призначення чи перерахунку пенсії документів.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV орган, що призначає пенсію, має право вимагати відповідні документи від підприємств, установ та організацій, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність відомостей, зазначених у них.

Отже, законодавством передбачено спеціальний механізм перевірки документів, на підставі яких обчислюється пенсія, і реалізація такого механізму належить, насамперед, до компетенції пенсійного органу.

Такий підхід узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, відповідно до яких перевірка достовірності виданих документів покладається на орган Пенсійного фонду, а самі по собі сумніви пенсійного органу щодо обґрунтованості їх видачі не можуть бути достатньою підставою для неврахування зазначеної в них заробітної плати. Водночас Верховний Суд наголошує на необхідності встановлення первинної документальної основи відомостей, наведених у довідці.

При цьому у постанові від 09.09.2026 у справі №240/23219/25 Верховний Суд звернув увагу, що вирішення питання про правомірність неврахування довідки про заробітну плату потребує встановлення того, чи має така довідка належну первинну документальну основу, а також дослідження інших доказів, що підтверджують достовірність наведених у ній відомостей. Верховний Суд визнав недостатнім як автоматичне прийняття довідки без перевірки, так і формальне посилання пенсійного органу на відсутність первинних документів без належного встановлення обставин їх походження та змісту.

Отже, для правильного вирішення цього спору суду необхідно встановити не лише факт наявності довідок №60-0036/479 та №60-0036/480 від 21.10.2019, а й обставини їх видачі, документи, на підставі яких вони складені, можливість перевірки достовірності зазначених у них відомостей, а також результати такої перевірки органом Пенсійного фонду.

Як встановлено судом, відповідач обґрунтовує неврахування спірних довідок тим, що вони не підтверджені первинними документами.

Водночас із наданих суду матеріалів не вбачається, що відповідачем проведено належну перевірку Національного банку України як установи, яка видала спірні довідки, з метою встановлення документальної основи відомостей про заробітну плату позивача, а також не наведено конкретних обставин, які б свідчили про недостовірність або необґрунтованість відомостей, зазначених у цих довідках.

Саме по собі посилання відповідача на відсутність у пенсійній справі первинних документів не є достатнім для висновку про недостовірність даних довідок, оскільки обов`язок щодо перевірки обґрунтованості їх видачі та достовірності наведених у них відомостей закон покладає на орган Пенсійного фонду.

Разом з тим, суд не може безпосередньо встановити достовірність зазначених у довідках відомостей та замінити орган Пенсійного фонду при здійсненні первинної перевірки документів, оскільки для цього необхідне дослідження первинної бухгалтерської та іншої документації, на підставі якої Національним банком України були видані відповідні довідки.

Тобто суд позбавлений можливості безпосередньо здійснити обчислення пенсії позивача з урахуванням спірних сум заробітної плати, оскільки таке обчислення є наслідком попереднього встановлення та перевірки відповідних документальних даних пенсійним органом.

За таких обставин суд вважає передчасними як доводи відповідача про те, що відсутність у пенсійній справі первинних документів сама по собі виключає можливість врахування спірної заробітної плати, так і вимогу позивача про безпосереднє зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням зазначених довідок без проведення належної перевірки їх документальної основи.

Щодо посилань відповідача на те, що позивач не звертався із заявою про перерахунок пенсії у порядку, встановленому Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що спір виник у зв`язку з неврахуванням відповідачем при обчисленні пенсії документів про заробітну плату, які вже перебувають у пенсійній справі позивача, а також у зв`язку з відповіддю органу Пенсійного фонду на звернення представника позивача.

Відсутність окремої заяви за формою, передбаченою Порядком №22-1, сама по собі не може бути підставою для відмови у судовому захисті, якщо встановлено порушення права особи на належний розмір пенсійного забезпечення. Водночас саме по собі звернення до органу Пенсійного фонду не звільняє позивача від необхідності доведення обставин, на які він посилається, зокрема належності та достовірності документів про заробітну плату.

Щодо доводів відповідача про те, що лист, наданий у відповідь на адвокатський запит, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, суд зазначає, що предметом цього спору є не формальна оцінка листа як індивідуального акта, а перевірка правомірності неврахування відповідачем спірних документів при обчисленні пенсії позивача.

При цьому суд бере до уваги, що Велика Палата Верховного Суду дійсно звертала увагу на необхідність розмежування рішення суб`єкта владних повноважень та його дій під час розгляду звернення особи. Однак зазначена правова позиція не виключає можливості судового захисту порушеного права особи на належний розмір пенсії, якщо з матеріалів справи вбачається, що пенсійним органом фактично відмовлено у врахуванні поданих документів.

Таким чином, вирішальним у цій справі є не форма відповіді пенсійного органу, а встановлення того, чи мав відповідач законні та достатньо обґрунтовані підстави не враховувати відомості про заробітну плату, наведені у довідках НБУ.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; добросовісно, розсудливо та пропорційно.

За приписами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі відповідач, посилаючись на відсутність первинних документів, не надав суду належних доказів проведення перевірки документів, на підставі яких НБУ видав довідки №60-0036/479 та №60-0036/480 від 21.10.2019, не навів результатів такої перевірки та не зазначив конкретних обставин, які б свідчили про недостовірність відомостей, що містяться у цих довідках.

Відтак висновок відповідача про неможливість врахування спірної заробітної плати зроблений без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення питання про пенсійне забезпечення позивача.

Разом з тим суд не знаходить правових підстав для безпосереднього зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії із безумовним урахуванням зазначених у довідках сум заробітної плати.

Такий спосіб захисту був би передчасним, оскільки перед його застосуванням орган Пенсійного фонду має здійснити належну перевірку документів та встановити наявність або відсутність передбачених законом підстав для врахування відповідної заробітної плати.

З огляду на викладене, належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача у цій справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо належного розгляду питання про врахування довідок про заробітну плату та зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо врахування заробітної плати позивача за спірні періоди на підставі довідок №60-0036/479 та №60-0036/480 від 21.10.2019, із проведенням передбаченої законом перевірки їх обґрунтованості та достовірності.

При цьому під час такого розгляду відповідач повинен надати оцінку зазначеним довідкам у сукупності з іншими наявними документами, за необхідності витребувати у Національного банку України первинні документи, на підставі яких вони були видані, та за результатами такої перевірки прийняти відповідне рішення згідно з вимогами Закону №1058-IV та Порядку №22-1.

Суд звертає увагу, що такий висновок відповідає актуальному підходу Верховного Суду, сформульованому у постанові від 09.09.2026 у справі №240/23219/25, відповідно до якого для вирішення питання про врахування заробітку недостатньо формального посилання на відсутність первинних документів; необхідно встановити первинну документальну основу відповідних відомостей та надати оцінку доказам у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення даного позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Як слідує із матеріалів справи, при зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 968,96 грн.

При цьому, оскільки позов містив декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.

Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 968,96 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо належного розгляду питання про врахування при обчисленні пенсії ОСОБА_1 заробітної плати за періоди до 01.07.2000 згідно з довідками Національного банку України від 21.10.2019 №60-0036/479 та №60-0036/480.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути питання щодо врахування при обчисленні пенсії ОСОБА_1 заробітної плати за періоди, зазначені у довідках Національного банку України від 21.10.2019 №60-0036/479 та №60-0036/480, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та за результатами такого розгляду прийняти відповідне рішення згідно з вимогами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна