Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №490/10605/24 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/10605/24

нп 2/490/233/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Шолох Л.М.

при секретарі судових засідань Шведюк Д.О.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна набутого за час шлюбу, -

В С Т А Н О В И В :

До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов позов, від ОСОБА_1 , який представляє інтереси позивача ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 про поділ майна набутого за час шлюбу, у якому адвокат, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 08.07.2026 року, просив ухвалити рішення яким в порядку поділу спільного майна, набутого у шлюбі стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1/2 ринкової вартості автомобіля LEXUS RX400H, чорний, 2005 р.в., VIN № НОМЕР_1 та покласти на відповідача всі судові витрати.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.11.2024 року позовну заяву прийнято до свого провадження суддею Шолох Л.М., та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Від відповідача 17.02.2025 року ОСОБА_4 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та безпідставність. У відзиві представник відповідача посилався на те, що сторони під час продажу спірного автомобіля хоча і були офіційно розлучені однак проживали разом, вели спільний побут, вирішували сімейні справи. Отримані від продажу автомобіля гроші пішли на вирішення спільних сімейних потреб (на навчання дитини, виїзду ОСОБА_4 за кордон). Враховуючи, що ці кошти були витрачені зазначеним способом, у задоволенні позову слід відмовити.

На цей відзив представником позивача до суду подано відповідь, у якій ОСОБА_1 зазначає, що зазначене у відзиві не відповідає дійсності, тому вимоги позову обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19.05.2025 року у справі призначено судову автотоварознавчу експертизу, виконання якої доручено експертам Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

До суду 02.04.2026 року повернуті матеріали справи з висновком експерта № 3010-34-25.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.04.2026 року провадження у справі поновлено.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 вимоги позовної заяви підтримав, просив їх задовольнити повністю. Представник відповідача Сорочан Є.В. проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи слідує та не заперечується сторонами, що 09.10.1999 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено шлюб, який рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 31.05.2023 року у справі №490/2555/23 розірвано.

Під час перебування сторін у шлюбі, а саме 25.09.2019 року, ними було придбано автомобіль LEXUS RX400H, чорний, 2005 р.в., VIN № НОМЕР_1 , що також не заперечується сторонами.

13.12.2022 року, відповідно до договору купівлі-продажу 4841/2022/3554088 транспортного засобу, відповідач ОСОБА_4 продав ОСОБА_6 (батько відповідача) зазначений автомобіль.

Згідно із частиною першою статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Судом встановлено, що транспортний засіб LEXUS RX400H, чорний, 2005 р.в., VIN № НОМЕР_1 , придбано 25.09.2019 року під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі (з 09.10.1999 року по 31.05.2023 року) та відповідно до приписів Сімейного кодексу України, є спільною сумісною власністю подружжя, що не заперечувалося сторонами.

Частиною першою статті 69 Сімейного кодексу України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до статті 71 Сімейного кодексу України, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Відповідно до частини першої статті 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частина четверта та п`ята статті 71 Сімейного кодексу України).

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

За змістом частини 1 статті 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до приписів статті 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до приписів статті 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до висновку експерта №3010-34-25 судової автотоварознавчої експертизи транспортного засобу від 27.03.2026 року (ринкова) вартість автомобіля LEXUS RX400H, чорний, 2005 р.в., VIN № НОМЕР_1 , складає 461 955,00 грн.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_4 на свою користь грошову компенсацію вартості 1/2 частки цього автомобіля, що відповідно становить 230 977,50 грн.

Допитаний 30.09.2026 року у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 (батько відповідача) повідомив суду, що купив у сина (відповідач у справі ОСОБА_4 ) автомобіль LEXUS RX400H у січня 2022 року оплату за який здійснив двома платежами. Гроші передав сину, позивач при переоформленні транспортного засобу в МРЕО не приїздила.

Під час розгляду справи встановлено, що позивач звертаючись до суду із цим позовом, посилається на те, що кошти, отримані відповідачем за продаж транспортного засобу LEXUS RX400H не були використані на потреби сім`ї. Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказує на те, що половина отриманих за продаж транспортного засобу коштів була витрачена на оплату навчання спільної дитини, а половина на виїзд відповідача за кордон.

Посилання представника відповідача про те, що на момент продажу автомобіля, який є предметом спору у цій справі, сторони фактично проживали разом та отримані від продажу гроші пішли на вирішення сімейних питань під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження належними та допустими доказами. За такого, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. З відповідача на користь позивача слід стягнути компенсацію вартості частини у праві власності на транспортний засіб у сумі 230 977,50 грн.

Відповідно до приписів статті 141 ЦПК України судові витрати відносяться на рахунок відповідача. З відповідача на користь позивача слід стягнути суму судового збору у розмірі 1211, 20 грн за подання позову до суду, а також 8 000,00 грн як витрати на правничу допомогу, які на думку суду є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, виреченим адвокатом часу та обсягом виконаних послуг. Також з відповідача на користь позивача слід стягнути 6106 грн 75 коп. варстості послуг з проведення призхначеної у справі екпертизи.

Керуючись статтями 141, 142, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості 1/2 частки у праві власності на транспортний засіб LEXUS RX400H, чорний, 2005 р.в., VIN № НОМЕР_1 у розмірі 230 977 грн 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму судового збору, сплаченого за подачу позову до суду у розмірі 1211 грн 20 коп., 8 000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу та 6106 грн 75 коп. витрат на проведення екпертизи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про сторони:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .

Суддя Л. М. Шолох