Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №485/1696/26 — Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/1696/26

Провадження №2/485/1067/26

РІШЕННЯ

іменем України

06 жовтня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Соловйова О.В.,

секретар судового засідання Гусарова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" (далі ТОВ "Факторинг Партнерс") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що 06 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" (далі - ТОВ "МІЛОАН") та ОСОБА_1 було укладено договір № 100840717, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 10000,00 грн на узгоджений у договорі строк зі сплатою процентів та комісії за користування кредитом. 29 грудня 2025 року між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "Факторинг Партнерс" укладено договір факторингу № 29-12/2025/Т, відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило позивачу права грошової вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 100840717. Відповідач свого зобов"язання щодо повернення кредитних коштів не виконав, внаслідок чого допустив заборгованість за договором № 100840717 від 06 серпня 2025 року у розмірі 40046,00 грн, яка складається з: заборгованості за основним зобов"язанням (за тілом кредиту) в розмірі 10000,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги в розмірі 6392,35 грн, заборгованості за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) в розмірі 10483,65 грн, заборгованості за комісіями в розмірі 8170,00 грн та заборгованості за пенею та/або штрафами у розмірі 5000,00 грн.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача у поданій позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника ТОВ "Факторинг Партнерс". У письмових поясненнях від 09 вересня 2026 року представником позивача підтримано позовні вимоги у повному обсязі, наголошено на необхідності їх задоволення.

Відповідач у заяві від 04 вересня 2026 року повідомив про неможливість з"явитись у судове засідання, у зв"язку з його перебування в зоні бойових дій. Відносно позову повідомив про визнання ним боргу в частині тіла кредиту. 05 жовтня 2026 року на адресу суду надійшли документи відповідача на підтвердження проходження ним дійсної військової служби.

На підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

У зв"язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 06 серпня 2025 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 100840717, відповідно до умов якого позикодавець надав відповідачу кредит у розмірі 10000,00 грн строком на 360 днів до 01 серпня 2026 року, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача, зі сплатою процентів за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, в розмірі 90,00 % річних на фактичну заборгованість, та зі сплатою процентів за користування кредитом протягом решти строку кредитування в розмірі 180,00 % річних від фактичного залишку кредиту, комісії за надання кредиту в розмірі 2250,00 грн, яка нараховується за ставкою 22,50 % від суми кредиту та комісії за обслуговування кредиту в розмірі 16280,00 грн, що нараховується за ставкою 7,40 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду, а відповідач зобов`язався повернути позичальнику таку ж суму грошових коштів, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики та комісію (а.с. 7-12).

Разом з укладанням вище зазначеного кредитного договору, відповідачем попередньо було підписано анкету-заяву на кредит № 100840717 від 06 серпня 2025 року (а.с.21), відповідач також ознайомився та підписав графік платежів, який є Додатком № 1 до кредитного договору (а.с. 13), заяву на отримання кредиту № 100840717, яка є Додатком № 2 до кредитного договору (а.с. 14) та паспорт споживчого кредиту № 100840717 (а.с.17-19).

Договір про споживчий кредит № 100840717 укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 156807 відправлений 06 серпня 2025 року на номер телефону НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ "МІЛОАН" про ідентифікацію позичальника (а.с. 27).

Отже, договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України "Про електронну комерцію" прирівнюється до письмової форми.

Видача кредитних коштів в сумі 10000,00 грн підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контрактовий Дім" від 23 лютого 2026 року № 20819 про перерахування суми кредиту 10000,00 грн на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 за кредитним договором № 100840717 (а.с. 28).

29 грудня 2025 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Факторинг Партнерс" укладено договір факторингу № 29-12/2025/Т (в редакції додаткової угоди № 1 від 30 грудня 2025 року), відповідно до якого ТОВ "Мілоан" передало позивачу права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників (а.с.33-40).

29 грудня 2025 року ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "Факторинг Партнерс" складено акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 29-12/2025/Т від 29 грудня 2026 року (в редакції додаткової угоди № 1 від 30 грудня 2025 року) (а.с. 41-42).

Відповідно до Реєстру боржників від 29 грудня 2025 року до договору факторингу № 29-12/2025/Т від 29 грудня 2026 року (в редакції додаткової угоди № 1 від 30 грудня 2025 року), ТОВ "Факторинг Партнерс" набуло права грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит № 100840717 в сумі 29562,35 грн, з яких: 10000,00 грн сума заборгованості за кредитом, 6392,35 грн сума заборгованості по процентах за користування кредитом, 2250,00 грн сума заборгованості по комісії за надання кредиту, 5920,00 грн сума заборгованості за комісією за обслуговування кредиту, 5000,00 грн сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) та/або процентами за порушення грошового зобов"язання (а.с. 46), розмір заборгованості якої підтверджений відомістю первісного кредитора про щоденні нарахування та погашення за період з 06 серпня 2025 року по 29 грудня 2025 року (а.с. 30-31).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач зобов`язання за договором № 100840717 від 06 серпня 2025 року не виконав, після відступлення права грошової вимоги платежів для погашення існуючої заборгованості не здійснював, внаслідок чого заборгованість станом на 25 серпня 2026 року становить 40046,00 грн, з яких: 10000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 16876,00 грн сума заборгованості за відсотками, 8170,00 грн сума заборгованості за комісіями, 5000,00 грн сума заборгованості за пенею/штрафами (а.с. 32).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Що стосується договорів факторингу, суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі 5.

Відповідно до вимог статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів. Розрахунки підтверджують існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Наданий договір відступлення прав вимоги підтверджує перехід всіх прав грошової вимоги за кредитним договором № 100840717 від від 06 серпня 2025 року, до позивача у справі.

Відповідач не довів належного виконання зобов"язань за кредитним договором, розрахунок заборгованості не спростував.

Разом з тим, щодо вимоги позивача про стягнення відсотків за користування кредитними коштами за кредитними договорами, суд зазначає таке.

Згідно ч.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей",в редакції, чинній на час укладення договору кредиту, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Згідно п.10 ч.1 ст 1 ЗУ "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Таким чином, особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а в разі оголошення стану війни воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. В умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє.

В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває до теперішнього дня. Починаючи з 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України № 64/2022, в Україні введено воєнний стан.

Верховний Суд в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 30 травня 2018 року (справа №521/12726/16-ц) зробив висновок, що штрафні санкції та проценти за користування кредитом не підлягають стягненню з військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

Національний банк України в своєму листі від 05 листопада 2014 року №18-112/64483 "Про скасування пені та штрафів за договорами кредиту під час АТО" надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, у якому в відповідних розділах здійснюють службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

З досліджених маетіалів справи, зокрема копії посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 виданого 05 грудня 2024 року та копії військового квитка серії НОМЕР_4 виданого 22 лютого 2024 року, вбачається що відповідач ОСОБА_1 з 02 лютого 2024 року перебував на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_5 , з довідки від 20 травня 2026 року № 59/11242 за підписом командира ВЧ НОМЕР_6 вбачається про перебування на військовій службі ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_6 .

Згідно довідки командира ВЧ НОМЕР_7 від 08 липня 2025 року № 82/_1333, відповідач ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції, забезпечені її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпечені їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв"язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України у період із: 15.05.2024 по 12.07.2024; 01.10.2024 по 14.10.2024;02.04.2025 по 05.04.2025; 05.04.2025 по 23.04.2025; 07.06.2025 по 14.06.2025; 14.06.2025 по 08.07.2025; 22.12.2024 по 06.03.2025; 24.03.2025 по 07.07.2025 (а.с. 101).

Отже, з досліджених судом матеріалів вбачається, що відповідач, починаючи з 02 лютого 2024 року, є військовослужбовцем, який брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 100840717 від 06 серпня 2025 року вбачається, що розрахунок здійснено за період з 06 серпня 2025 року по 25 серпня 2026 року. За цей період сума заборгованості за відсотками становить 16876,00 грн.

Виходячи з викладеного вище, суд вважає, що в даному випадку на спірні правовідносини, щодо стягнення із ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом поширюється дія п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у зв`язку з чим з останнього не підлягають стягненню проценти за користування кредитом.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 16876,00 грн за кредитним договором № 100840717 від 06 серпня 2025 року задоволенню не підлягають.

В п. 6.3. Договору, відповідач, зокрема, підтвердив що він не є військовослужбовцем, на що представник позивача посилається у письмових поясненнях. Разом з тим, на думку суду, вказана осбтавина не може бути підставою для незастосування до відповідча пільг зі сплати відсотків передлбачених законодавством. Окрім того, п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не передбачає будь яких обмежень, зокрема неповідомлення позичальником кредитора про свій статус.

Щодо вимог позивача про стягнення неустойки (штрафу, пені), також відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення неустойки/штрафу в розмірі 5000,00 грн задоволенню не підлягають.

Враховуючи вище наведене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 100840717 від 06 серпня 2025 року обґрунтовані та підлягають до задоволення, однак частково у розмірі 18170,00 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8170,00 грн - заборгованість за комісіями.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує наступне.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн, відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (а. с. 76).

У зв`язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (45,38 %) в розмірі 1208,20 грн.

Також, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

В той же час при оцінці розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, суд застосовує ряд критеріїв дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність, а також складність справи, значення справи для сторін і т.п.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зробив висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі її витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір гонорару є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним згідно ціни позову.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, укладений між ТОВ "Факторинг Партнерс" та Адвокатським об`єднанням "ЛІГАЛ АССІСТАНС" (а.с. 54-57), перелік послуг та їх ціни (а.с. 58-59), заявку на надання юридичної допомоги № 1765 від 01 липня 2026 року за підписом сторін за Договором № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року ТОВ "Факторинг Партнерс" та адвокатського об"єднання "ЛІГАЛ АССІСТАНС" (а.с. 60), витяг з Акту № 40 про надання юридичної допомоги від 31 липня 2026 року про погодження надання правових послуг адвокатським об"єднанням "ЛІГАЛ АССІСТАНС" у відповідності до заявок на надання юридичної допомоги до відповідача за кредитним договором № 100840717, а саме: надання усної консультації з вивченням документів - 2 год. на суму 4000,00 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 4 години на суму 12000,00 грн - всього 16000,00 грн (а.с.61).

Суд бере до уваги, що позовні вимоги ґрунтуються на праві грошової вимоги, що виникло з правочину, укладеного у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною.

Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 16000,00 грн є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи, пов`язаної з розглядом справи у суді та її доцільністю).

Таким чином, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми понесених ним витрат в розмірі 3000,00 грн, оскільки, такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність.

Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс", код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження юридичної особи: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, заборгованість за договором про споживчий кредит № 100840717 від 06 серпня 2025 року в розмірі 18170,00 грн (вісімнадцять тисяч сто сімдесят грн 00 к.) з яких: 10000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8170,00 - заборгованість за комісіями; а також судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 1208,20 грн (одна тисяча двісті вісім грн 20 к.) та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 к).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 06 жовтня 2026 року.

Суддя О. В. Соловйов