Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №489/4545/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/4545/26

Провадження № 2/489/2703/26

РІШЕННЯ

Іменем України

06 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі

головуючого судді Микульшиної Г.А.,

із секретарем судового засідання Бородіною В.Ю.,

за участі:

представника позивача Хацько К.С.,

представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію,

встановив:

В травні 2026 року ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача борг за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2022 по 01.02.2026 у розмірі 8 155,47 грн. а також 3 328,00 грн. судового збору.

Як на підставу позовних вимог вказано, що в опалювальних сезонах 2022-2026 позивач здійснював постачання теплової енергії до будинку АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_1 є власником кв. АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 6378. На ім`я відповідача було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 для розрахунків за надані послуги теплопостачання. Позивач надав теплову енергію до місць загального користування вказаного житлового будинку, за яку відповідач не платила вчасно та в повному обсязі, отже не виконала свої зобов`язання.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 27.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

07.08.2026 від представника відповідача ОСОБА_2 надійшли пояснення (відзив) на позовну заяву, в яких він посилаючись на практику Верховного Суду, відсутність між сторонами договірних відносин щодо постачання теплової енергії, відсутність в матеріалах належних доказів щодо обґрунтованості розміру нарахованих послуг за постачання тепла та відсутність обов`язку відповідача сплачувати такі послуги, оскільки свою квартиру ОСОБА_1 опалює самостійно, просить відмовити у задоволенні позову. Додатково посилається на те, що місця загального користування, опалення яких начебто здійснює позивач, відключені від системи теплопостачання (не містять опалювальних приладів). Крім того у вказаних поясненнях відповідач просить застосувати позовну даність до заявлених позовних вимог.

12.08.2026 від позивача надійшли заперечення щодо наданих пояснень (відповідь на відзив), в яких наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на наявність між сторонами договірних відносин (публічність договору оферти та відсутність відмови відповідача від нього), належність розрахунку вартості теплопостачання, який відповідає Методиці та Правилам надання послуги з постачання теплової енергії, та відсутність підстав для застосування позовної давності через карантин та воєнний стан, що передбачено Прикінцевими та перехідними положеннями ЦК України.

13.08.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому він просить витребувати у позивача інформацію про проведення ремонтних робіт магістралей теплопостачання у м. Миколаєві від місць її виробництва до будинків споживачів в період з 01.11.2022 по 01.02.2026. В обґрунтування клопотання посилається, що у вказаний період позивач неодноразово проводив ремонтні роботи таких магістралей.

Ухвалою суду від 13.08.20206 вказане клопотання задоволено частково, витребувано у позивача інформацію про проведення ремонтних робіт магістралей теплопостачання у м. Миколаєві від місць її виробництва до будинку АДРЕСА_1 , що могли вплинути на постачання теплової енергії до цього будинку в опалювальний період, починаючи з 01.11.2022 по 01.02.2026, а у разі проведення таких робіт - надати суду докази обґрунтованості розрахунку теплової енергії у цей період.

Витребувані відомості надійшли від ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» на адресу суду 17.09.2026.

06.10.2026 від представника відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої він просить доручити Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області. На вирішення експерта просить поставити наступні питання:

1) Чи відключена квартира АДРЕСА_2 , що належить відповідачу, від централізованої системи опалення житлового будинку?

2) Чи відповідає фактичний стан системи опалення будинку АДРЕСА_1 початковому проекту?

3) Чи наявні радіатори, стояки в під`їзді будинку

АДРЕСА_3 ) Чи здійснюється відновлення циркуляції теплоносія у місцях загального користування, якщо ділянки системи були вирізані або заглушені?

5) Чи здійснюється опалення місць загального користування у будинку АДРЕСА_1 ?

В судовому засіданні представник позивача ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» Хацько К.С. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Цюпа В.П. позов не визнав з підстав, викладених у відзиві, просив суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі. Також представник відповідача підтримав клопотання про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи. Протокольною ухвалою суду у задоволенні клопотання відмовлено, оскільки у суду достатньо доказів для встановлення фактичних обставин справи, враховуючи надані сторонами докази (фото докази та письмові матеріали) та враховуючи позицію позивача, який не заперечує, що квартира відповідача відключена від централізована опалення, а у під`їзді відсутні радіатори.

Протокольною ухвалою суду в задоволенні клопотання про призначення по справі експертизи відмовлено, оскільки обставини, які представник відповідача має намір встановити, отримавши висновок експерта (зокрема відсутність опалювальних приладів в під`їзді буд. АДРЕСА_1 ), учасниками справи визнаються і не спростовуються, а у справі достатньо доказів для встановлення фактичних обставин справи, враховуючи надані сторонами докази (фото докази та письмові матеріали).

Крім того, на вступному слові представником відповідача було заявлено головуючому відвід.

Ухвалою суду від 06.10.2026 у задоволенні відводу відмовлено.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» є суб`єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м. Миколаєва, зокрема в 2022-2026 роках, в тому числі до житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується нарядами на підключення будинку до теплових мереж на початку опалюваних сезонів.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.07.2026 відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 з 28.08.2003 на підставі договору купівлі-продажу № 6378 від 28.08.2003. На ім`я відповідача було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 для розрахунків за надані послуги теплопостачання.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в спірний період ним була надана теплова енергія для опалення до будинку (в тому числі місць загального користування), в якому розташована квартира, яка належить відповідачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Згідно пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Зазначена норма закону зобов`язує споживачів оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 15.03.2018 у справі 401/710/15-ц.

Таким чином, правовідносини між сторонами за своїм змістом є зобов`язальними, позивач повинен надавати відповідачам послуги з постачання теплової енергії, а відповідач повинна за них сплачувати в силу приписів статті 11 ЦК України.

Проте відповідач отримані послуги в повному обсязі не оплатила. За період з 01.11.2022 по 01.02.2026 виникла заборгованість у розмірі 8 155,47 грн.

Згідно ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11.11.2024 по справі № 489/7377/24 скасовано судовий наказ про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль».

В період з 17.08.2023 по 01.02.2024 ОСОБА_1 неодноразово зверталась до ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» із заявами, згідно яких повідомляла, що з 2003 року її квартира АДРЕСА_2 відключена від централізованого опалення, встановлено індивідуальне опалення - газовий котел. Також вказувала, що система опалення під`їзду частково демонтована, відсутні батареї опалення. Посилаючись на викладене, просила повідомити підстави для здійснення нарахування їй до сплати вартості наданих послуг з опалення.

Згідно відповідей ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» ОСОБА_1 було повідомлено про правові підстави та порядок (методику) нарахування вартості послуг з опалення – листами від 01.09.2023, 12.12.2023, 29.02.2024.

У відповідності до довідки ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» на виконання ухвали суду про витребування доказів повідомлено про проведення ремонтних робіт на ділянці тепломережі за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.11.2022 по 01.02.2026: 14.12.2022 - 15.12.2022, 14.12.2023 – 15.12.2023, 11.12.2025 – 1212.2025. Додатково зазначено, що житловий будинок АДРЕСА_1 обладнаний приладом обліку теплової енергії. Вказане, зокрема, підтверджено актом про допуск в експлуатацію та опломбування вузла комерційного обліку від 01.10.2024, актом про допуск та опломбування вузла комерційного обліку від 07.11.2020.

Відповідно до положень статей 319, 322 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку: обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до частини 6 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Пункт 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21 серпня 2019 року (далі Правила) передбачає, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Згідно з підпунктом 13 пункту 45 вказаних Правил споживач зобов`язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Отже за аналізом наведених норм права належить дійти висновку, що обов`язком будь-якого споживача, який відключився від мережі централізованого опалення у встановленому порядку, є зобов`язання відшкодувати витрати з частини обсягу теплової енергії, наданої для опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку, а також для забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг, встановлений Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року №315 (далі Методика).

У пункті 2 розділу І Методики визначено, що допоміжні приміщення це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будівлі/будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); загальнобудинкові потреби на опалення витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення; місця загального користування (далі МЗК) це загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень; опалюване приміщення це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря; приміщення з індивідуальним опаленням це приміщення, що забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела, встановленого у ньому, та що на законних підставах від`єднано від внутрішньобудинкової системи опалення, у якому забезпечується нормативна температура повітря.

Для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях (Qвідкл.пр) (пункт 3 розділу ІІІ Методики).

Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення передбачено розділом ІV Методики, відповідно до пункту 2 якого, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначається як сума показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, у разі оснащення ними 100 % МЗК та допоміжних приміщень, та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення.

Згідно з пунктом 12 вказаного розділу Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

В той же час, відповідно до пункту 8 розділу ІV Методики у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд): для 1-5 поверхової будівлі/будинку 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.

Відповідно до пункту 9 вказаного розділу Методики, визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проєкту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку (Qз.б.поп.проект), повинен бути додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту zвідкл, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

Виходячи з абз. 2 пункту 9 вказаного розділу Методики, обсяг споживання теплової енергії на загальнобудинкові потреби (Qопз.б.п) опалення визначається за формулою, за якою коефіцієнт, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку (zвідкл) множиться на визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, Гкал.

Отже з огляду на викладене, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язанні брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

З матеріалів справи вбачається, що позивач надає послугу теплопостачання до будинку АДРЕСА_1 .

Квартира АДРЕСА_4 цього будинку відключена від мережі централізованого опалення будинку та обладнана індивідуальною системою опалення.

Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ їх житлових/нежитлових приміщень. В результаті функціонування внутрішньобудинкових систем опалення за рахунок тепловиділень від ізольованих розподільчих трубопроводів, які розташовані в будівлі, створюються сприятливі умови для нормальної роботи інших інженерних комунікацій будівлі, зокрема, мережі водопостачання та водовідведення, електричних та газорозподільних мереж.

За такого, дії ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» щодо нарахування відповідачу витрат на оплату теплової енергії за опалення місць загального користування, допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, є правомірним.

Суд приходить до висновку, що відповідач як власниця квартири, яка обладнана системою індивідуального опалення, зобов`язана нести витрати на обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення внутрішньобудинкових систем опалення.

Посилання ОСОБА_1 на відсутність опалювальних приладів у місцях загального користування, на висновки суду не впливає, оскільки не звільняє відповідача від обов`язку здійснювати оплату теплової енергії, яка надається в тому числі на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, які належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

Окрім цього, пунктом 11 розділу 4 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою Міністерством регіонального розвиту, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 визначено, що якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у МЗК та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком.

Враховуючи вищенаведене, відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається.

Доводи відповідача про те, що вона не укладала з ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» договору про надання послуг, а тому у неї відсутній обов`язок оплачувати послуги теплопостачання та абонентську плату, є необґрунтованим.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Отже, пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Таким чином факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448 цс 19) та постановах Верховного Суду: від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107 св 18), від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 (провадження № 61-26204 св 18), від 04 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21 (провадження № 61-2572 св 22), від 07 листопада 2023 року у справі № 643/17352/20 (провадження № 61-9449 св 22), від 22 грудня 2023 року у справі № 607/2611/22 (провадження № 61-9399 св 23).

У вищезазначеному житловому будинку встановлено прилад обліку теплової енергії - спожита теплова енергія нараховується відповідно показникам приладу, який встановлено у будинку.

Позивач розподілу теплової енергії на проводив розрахунки загальнобудинкові потреби відповідно до вимог Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2018 №315, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 грудня 2018 за №1502/32954.

Отже, у правовідносинах щодо відшкодування власником квартири, нежитлового приміщення, відключених від системи централізованого опалення, частини обсягу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення, відсутність проєктної документації на будинок або окремих відомостей щодо площ місць загального користування, сама по собі не виключає застосування передбаченого Методикою розподілу способу визначення відповідного обсягу теплової енергії, зокрема спрощеного способу, якщо для цього наявні передбачені Методикою розподілу умови.

Відповідно до п. 33 Правил надання послуг з постачання теплової енергії від 21.08.2019 плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.

Плата за абонентське обслуговування відповідно до вимог ч. 11 ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” нараховується як і в опалювальний сезон, так і в міжсезоння. Щомісячна оплата за абонентське обслуговування, що нараховується протягом року на одного абонента на місяць.

Щодо посилань відповідача на пропуск ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» строку позовної давності для звернення із даним позовом до суду, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, як це закріплено положеннями ст. 257 ЦК України.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2»( із змінами і доповненнями) у період з 12.03.2020 до 22.05.2020 року на всій території України установлено карантин. Постановами КМУ від 20.05.2020 № 392; від 22.07.2020 № 641; від 09.12.2020 року № 1236 ( із змінами та доповненнями) встановлений КМУ від 11.03.2020 року № 211 карантин продовжений на всій території України з 22.05.2020 року до 30.06.2023 року.

Враховуючи те, що на всій території України був запроваджений карантин до 30.06.2023 року, а під час дії цього карантину строки, визначені, зокрема ст. 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, який триває досі, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупинявся на строк дії такого стану. Законом України № 4434-IX від 14.05.2025 «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», що набрав чинності 04.09.2025, виключено п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України та відповідно з 04.09.2025 скасовано зупинення строку позовної давності.

Таким чином, у спірних правовідносинах позовна давність щодо вимог ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» про стягнення заборгованості за комунальні послуги, в зв`язку із введенням карантину, воєнного стану, та положень п.п. 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, на момент подання заяви не сплинула.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 обґрунтовані і підлягають задоволенню повному обсязі.

Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.

Керуючись статтями 141, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» борг за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2022 по 01.02.2026 у розмірі 8 155,47 грн. (вісім тисяч сто п`ятдесят п`ять гривень 47 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» судовий збір в розмірі 3 328,00 грн. (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач: Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль», ЄДРПОУ 30083966, адреса: м. Миколаїв, Каботажний узвіз, 18;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 .

Повний текст судового рішення складено 06.10.2026.

Суддя Г.А. Микульшина