Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №489/5513/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

справа № 489/5513/26 провадження №2/489/3082/26

РІШЕННЯ

Іменем України

06 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

У червні 2026 року ТОВ «Юніт Капітал» через систему «Електронний суд» звернулось суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 435372594 від 03.02.2025 в розмірі 18110,14 грн. та понесені судові витрати, які складаються із 2662,40 грн. судового збору та 7000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Як на підставу позовних вимог вказано, що 03.02.2025 між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») у формі електронного документа укладено кредитний договір № 435372594 за умовами якого відповідачу надано кредит в розмірі 6000,00 грн. на умовах, передбачених цим договором.

29.04.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі – ТОВ «Таліон Плюс») було укладено договір факторингу № МВ-ТП/33 та згідно до Реєстру боржників № б/н від 29.04.2025 до договору факторингу ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором.

30.09.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 30/0925-01, за умовами якого ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 435372594 від 03.02.2025 на загальну суму 21109,84 грн., що підтверджується реєстром боржників № 1 від 30.09.2025.

Через неналежне виконання позичальником грошових зобов`язань утворилася заборгованість в розмірі 21109,84 грн., з яких 5999,40 грн. заборгованість по тілу кредиту; 12110,74 грн. заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн. комісією та 2999,70 грн. штрафними санкціями.

Посилаючись на наведені обставини та те, що відповідачем в позасудовому порядку борг не погашено, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 18110,14 грн., без стягнення штрафної санкції.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 22.06.2026 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи. Цією ухвалою витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» відомості щодо належності відповідачу емітованих Банком платіжних карток та зарахування відповідачу суми кредиту.

Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

У відзиві на позов від 07.07.2026, який надано до суду через систему «Електронний суд», відповідач в задоволенні позовних вимог просить відмовити. Вказала, що підтверджує укладення кредитного договору але не погоджується із розміром заборгованості, яка належними і допустимими доказами не підтверджена. Вважає, що перевірці судом підлягають обставини набуття права вимоги позивачем, а вимога про стягнення з неї витрат на правничу допомогу такою, що не підлягає задоволенню, так як не вона не відповідає принципам розумності і справедливості. Крім того, вона перебуває у відпустці по догляду за двома малолітніми дітьми, не має постійного доходу та її матеріальний стан є складним.

У додаткових поясненнях від 08.09.2026 відповідач вказала, що не заперечує укладення кредитного договору та отримання кредиту в сумі 6000,00 грн., але не погоджується із сумою нарахованих процентів.

У відповіді на відзив від 08.07.2026, та додаткових поясненнях від 10.09.2026, наданих до суду через систему «Електронний суд» представник позивача вказав, що набуття права грошової вимоги до відповідача та перерахування останній суми кредиту підтверджується доданими до позову доказами. У відповіді на відзив навів розрахунок заборгованості по процентам, з урахуванням платежів, які були здійснені відповідачем та заначив, що відсотки нараховувалися в межах погоджених умов кредитного договору.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України не надходило.

Згідно статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За частиною п`ятою статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи встановлено, що 03.02.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено договір кредитної лінії №435372594, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в сумі 6000,00 грн. (пункт 2.2 договору),

Пунктом 3.1 договору передбачено, що Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може отримати черговий Транш у рамках Кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 20 (двадцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.

Відповідно до пункту 5.1 кредитного договору перерахування траншів кредиту здійснюється на рахунок позичальника за реквізитами платіжної картки 5355-28XX-XXXX-7124.

Згідно пункту 7.1 кредитного договору рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 23.02.2025, а саме протягом 20 (двадцять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником. У разі Пролонгації чи Поновлення Дисконтного періоду Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту зміщується на відповідну дату закінчення Дисконтного періоду, визначену за правилами цього Договору.

Пунктом 7.2 договору узгоджено, що в обов`язковому порядку сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: 7.2.1. закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; 7.2.2. ініціювання Кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. Договору.

Згідно пункту 7.3 договору кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 05.03.2030.

За умовами пункту 8.3 договору базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних.

Кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «XPHV» 03.02.2025 16:22:27.

До укладення кредитного договору відповідач ознайомилася та підписала паспорт споживчого кредиту.

Здійснення перерахування відповідачу за реквізитами платіжної картки 5355-28XX-XXXX-7124 кредиту в розмірі 6000,00 грн. позивач підтвердив платіжним дорученням №da77b4af-5ac5-46e5-a827-3952170cf2bc від 03.02.2025.

Фактичне зарахування кредиту на рахунок відповідача підтверджується відповіддю АТ «ПУМБ» від 19.08.2026 №КНО-07.8.5/14641 БТ та випискою по рахунку за період з 03.02.205 по 08.09.2025.

Набуття прави вимоги за кредитним договором позивач підтвердив:

- договором факторингу № МВ-ТП/33 від 29.04.2025, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», відповідно до якого та Реєстром прав вимоги № б/н від 29.04.2025,відповідно до яких ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги за договором №435372594 від 03.02.2025 в розмірі 12644,08 грн., з якої 5999,40 грн. заборгованість по кредиту, 3644,98 грн. по процентам та 2999,70 грн. по неустойкі;

- договором факторингу № 30/0925-01 від 30.09.2025, укладеним між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал», за умовами якого ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги згідно Реєстру боржників № 1 від 30.09.2025, зокрема відповідача за договором №435372594 від 03.02.2025 в розмірі 21109,84 грн., з якої 5999,40 грн. заборгованість по кредиту, 12110,74 грн. по процентам та 2999,70 грн. неустойкі.

З матеріалів справи вбачає, що ТОВ «Таліон Плюс» через порушення відповідачем грошових зобов`язань, 21.12.2025 направило відповідачу повідомлення про дострокове розірвання договору в якому просило погасити заборгованість в розмірі 21109,84 грн., яке залишено без виконання.

Заборгованість відповідача по кредитному договору позивач підтвердив детальними розрахунками кожного із попередніх кредиторів та власним розрахунком у формі виписки з особового рахунку, згідно якої станом на 18.03.2026 заборгованість відповідача складає 21109,84 грн.

Правове обґрунтування та мотиви суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України (частина друга статті 1050 ЦК України).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлено порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначено права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 вищевказаного Закону зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 зазначеного Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми)про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 під час розгляду справи №127/33824/19 зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 14.06.2022 у справі №757/40395/20.

Згідно пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідженими судом доказами підтверджується, що між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а умови такого договору відповідаю волі сторін та Закону України «Про споживче кредитування».

Належними і допустимими доказами також підтверджується фактичне отримання відповідачем кредитних коштів та порушення не грошових зобов`язань.

Укладення кредитного договору та отримання кредиту в розмірі 6000,00 грн., як і неналежне виконання зобов`язань відповідач не оспорює, а тому ці обставини відповідно до положень частини першої статті 82 ЦПК України додатковому доказуванню не підлягають.

Із відзиву вбачається, що відповідач не погоджується із розрахунком заборгованості, при цьому власного контр розрахунку суду не надала та просила перевірити правильність розрахунку позивача судом.

Із розрахунку первісного кредитора (ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») вбачається, що відповідач на погашення заборгованості по кредитному договору здійснила 26.02.2026 лише один платіж в сумі 189,00 грн., з яких кредитором зараховано на погашення тіла кредиту 0,60 грн. та процентів 188,40 грн. В подальшому жодного платежу відповідачем здійснено не було.

З 03.02.2025 по 23.02.2025 (за 20 календарних днів) нарахування процентів здійснено відповідачу за дисконтною процентною ставкою 0,001 % в день, тобто по 0,60 грн. в день.

В подальшому, з 24.02.2025 по 30.09.2025 нарахування процентів здійснювалося за базовою процентною ставкою 0,98 % в день, тобто по 58,79 грн. в день, що відповідає умовам кредитного договору.

Отже нарахування процентів відповідачу здійснено з урахуванням внесеного нею платежу в розмірі 189,00 грн., а також розміру процентних ставок і в межах строку кредитування, правом на зміну якого скористався кредитор через неналежне виконання відповідачем зобов`язань.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність дострокового стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору в розмірі 18110,14 грн., яка складається із 5999,40 грн заборгованості по тілу кредиту та 12110,74 грн. по процентам, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача про скрутний її стан не є підставою для зменшення заборгованості та не впливають на висновок суду. Крім того, укладаю кредитний договір відповідач повинна була врахувати ризики укладення такого договору.

Безпідставними є і доводи відповідача про недоведеність набуття права грошової вимоги позивачем до неї, оскільки вони спростовуються наявними у справі письмовими доказами.

У зв`язку із повним задоволенням позову, на підставі частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, яка понесена позивачем в розмірі 7000,00 грн., суд враховує вимоги статей 137, 141 ЦПК України та критерії розумності і співмірності.

При цьому суд враховує, що Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Надавши оцінку доказам щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та зважаючи на те, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, невеликий обсяг наданих доказів у справі, її розгляд в порядку спрощеного провадження, невизнання відповідачем вказаних витрат позивача,а також необхідність врахування дотримання критеріїв розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи в суді є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн.

Керуючись статями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором №435372594 від 02.02.2025 в розмірі 18110,14 грн. (вісімнадцять тисяч сто одинадцять гривень 14 коп.), а також судовий збір в сумі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн. (три тисячі п`ятсот гривень 00 коп.)

У іншій частині вимог про стягнення правничої допомоги відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: м. Київ, вул. Рогнідинська, 4-А. офіс 10;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 06.10.2026.

Суддя І.В.Коваленко