Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №488/4876/25 — Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/4876/25

Провадження № 2/488/1041/26

РІШЕННЯ

Іменем України

04.03.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва

у складі головуючого судді Щеглової Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Чемерової Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання права власності у порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

04.11.2025 до Корабельного районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій позивач просить визнати за ним право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У обґрунтування позову зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина.

За життя, 29.07.1997 ОСОБА_2 купила у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний договір купівлі-продажу був укладений на Біржі нерухомості «Едвайс-Консульт», подальше його нотаріальне посвідчення не вимагалося. Сторони виконали умови договору. Право власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_2 10.07.1997 було зареєстровано у КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» і до дня смерті вона проживала у вказаній квартирі.

12.08.2023 позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

У зв`язку з чим, 12.08.2023 приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Ященко К.Л. відкрила спадкову справу № 47/2023 після смерті ОСОБА_2 .

Постановою від 17.11.2023 приватний нотаріус Ященко К.Л. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану вище квартиру на підставі ст. 49 Закону України «Про нотаріат», оскільки позивач не надав документи, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Посилаючись на викладене, позивач просив позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10.11.2025 відкрито провадження у справі. Постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відзиву на позов від відповідача до суду не надійшло.

Ухвалами Корабельного районного суду м. Миколаєва від 15.01.2026 у приватного нотаріуса за клопотанням позивача витребувано копію спадкової справи № 47/2023, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

27.02.2026 до суду надійшла копія витребуваної спадкової справи.

У судове засідання, призначене на 04.03.2026 сторони не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені своєчасно і належним чином, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

За такого, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін за наявними у справі доказами.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи та копію спадкової справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено актовий запис № 1791 від 01.08.2023 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Спадкоємцем першої черги після її смерті є син спадкодавиці позивач ОСОБА_1 , який 12.08.2023 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Наявними у спадковій справі № 47/2023 доказами підтверджується, що інші спадкоємці, які б звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 відсутні.

За заявою позивача приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Ященко К.Л. видала йому свідоцтво про право на спадщину за законом від 01.02.2024. Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з 2/3 часток в праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Однак, постановою від 17.11.2023 приватний нотаріус Ященко К.Л. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ст. 49 Закону України «Про нотаріат», оскільки позивач не надав документи, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

З матеріалів справи встановлено, що 09.07.1997 між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (продавці) та ОСОБА_2 (покупець) на Біржі нерухомості «Едвайс-Консульт» укладено договір купівлі-продажу однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 32,30 кв. м.

Згідно з пунктами 2, 5 цього договору квартира продана за 6600 грн., які продавець отримав від покупця повністю до підписання договору, а продавці зобов`язуються до 25.07.1997 виписатися з квартири та звільнити її від належного їм майна.

У договорі зазначено, що договір належить зареєструвати у Миколаївському бюро технічної інвентаризації.

Договір зареєстрований біржою нерухомості в Журналі реєстрації біржових угод за № 160.

Згідно з повідомленням КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» № 2-2415 від 15.04.2025 цей договір також зареєстровано у КП «ММБТІ» 10.07.1997 за реєстровим № 19062.

Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 зазначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

У цьому випадку біржова угода укладена у 1997 році, тому спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу УРСР.

Згідно зі ст. 153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Частина перша ст. 47 ЦК УРСР вказує на те, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається (частина друга ст. 47 ЦК УРСР).

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказано на те, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Зі змісту договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.07.1997 № 160 слідує, що ця угода укладена на Біржі нерухомості «Едвайс-Консульт» відповідно до вимог статті 15 Закону України «Про товарну біржу».

Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 № 1956-ХІІ (в редакції станом на 16.02.1993), біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

За своїм змістом договір № 160 від 09.07.1997, укладений на Біржі нерухомості «Едвайс-Консульт» між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (продавці) та ОСОБА_2 (покупець) відповідає вимогам переліченим у статті 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 № 1956-ХІІ.

Зважаючи на приписи частини четвертої статті 15 Закону України «Про товарну біржу» означена біржова угода не підлягала нотаріальному посвідченню. Відповідно до вимог статті 227 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) ця біржова угода підлягала реєстрації у відповідному Бюро технічної інвентаризації за місцезнаходженням нерухомості.

Зазначена вимога чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства була виконана та проведена реєстрація отриманої у власність квартири в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 19062 від 10.07.1997.

Зі змісту договору від 09.07.1997 № 160 також слідує, що його сторонами дотримані вимоги статті 224 ЦК УРСР (які діяли на момент виникнення спірних правовідносин) та досягнуто істотних умов, визначених для договору купівлі-продажу, а саме продавці передали майно у власність покупцеві, а покупець прийняв майно і сплатив за нього 6600 грн.

За такого, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 за життя належала квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 32,30 кв. м.

Відповідно до частини першої ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 Цивільного кодексу України вказує на те, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу (ст. 1258 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Відповідно до частини першої ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша ст. 1269 ЦК України).

Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини (частина п`ята ст. 1269 ЦК України).

Згідно із частиною першою ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

З огляду на матеріали спадкової справи № 47/2023, спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв її син – позивач ОСОБА_1 .

З викладеного слідує, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом встановлено, що позивач звернувся до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . При цьому нотаріус встановила, що заповіти чи спадкові договори стосовно майна померлої відсутні. Інформації про наявність інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

Позивач отримав відмову від нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 32,30 кв. м, оскільки правовстановчий документ на спадкове майно не був оформлений належним чином.

Вивчивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання права власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за позивачем ОСОБА_1 .

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування за законом та про необхідність їх задоволення.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір сплачено при подачі позову.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 30.09.2022 за № 761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть, у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулося у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи.

Керуючись ст. 7, 10, 89, 158, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 32,30 кв. м, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач:

Миколаївська міська рада, код ЄДРПОУ 26565573, адреса м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20.

Повне рішення суду складене 04 березня 2026 року.

Суддя Я.В. Щеглова