Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №487/2895/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/2895/26

Провадження № 2/487/2387/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді – Гаврасієнко В.О., за участю секретаря - Радченко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» в особі уповноваженого представника Сахарової О.І. звернулося до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 31431,81 грн, яка складається з 8049,29 грн заборгованості за тілом, 23382,52 грн, судового збору 2662,40 грн та витрат а правову допомогу 7000,00 грн.

Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що 28.12.2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали Кредитний договір №733790307 (Договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису (Додаток №3) на суму 3500,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV3RY63. Згідно умов Кредитного договору, Первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував Відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі: - 3500,00 грн. В подальшому відповідач збільшила суму кредиту, у зв`язку з чим сума кредиту становить 8500,00 грн. 28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (Договір факторингу 1). У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1 (Додаток № 12). Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 127 від 29.03.2021, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 (Договір факторингу 2) (Додаток №15). ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 11/07/25-Ю (далі Договір факторингу 3) відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором (Додаток № 18). Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 11.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 31431,81 грн. ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивач не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони Відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки Позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості Відповідача за Кредитним договорам. Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 31431,81 грн, яка складається з: 8049,29 грн - заборгованість по тілу кредиту; 23382,52 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Окрім того, що позивач поніс судові витрати: 2662,40 грн. судового збору та 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які також просив стягнути з відповідача.

19.05.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У відзиві представник відповідача Абрамов М.М. вказує, що відповідач частково визнає позовні вимоги щодо наявності кредитних правовідносин, однак вважає заявлену суму боргу необґрунтованою, завищеною та такою, що не відповідає дійсним умовам кредитного договору і вимогам чинного законодавства.

Відповідач просить суд зменшити розмір стягуваної суми з наступних підстав.

Так первісна сума кредиту становила 3500,00 грн, надалі збільшена до 8050,00 грн. Позивач вимагає відсотки у розмірі 23382,52 грн, що майже втричі перевищує загальну суму фактично виданих кредитних коштів. Вказує, що таке нарахування суперечить принципам розумності та справедливості, закріпленим у ст. 3 ЦК України.

Крім того, первісний кредитор ТОВ «Манівео» відступив право вимоги ще у 2021 році за договором факторингу, отримавши відповідне фінансування, а позивач придбав право вимоги за значно меншу суму, ніж зазначена сума боргу.

Відтак, нарахування й стягнення повного обсягу відсотків на користь третьої особи суперечить засадам справедливості.

Посилався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 01.06.2016 у справі № 910/22034/14 та від 27.03.2019 у справі № 753/4737/17, згідно яких суд має право зменшити розмір відсотків та інших нарахувань за кредитним договором у разі їх явної невідповідності принципам розумності, добросовісності та справедливості.

Та на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 згідно якої судам надано право оцінювати розмір відсотків за кредитом на предмет відповідності засадам справедливості та добросовісності й у разі невідповідності — зменшувати їх розмір або відмовляти у стягненні частини нарахувань.

Також звертав особливу увагу суду на те, що відповідач є внутрішньо переміщеною особою, та вимушено покинула своє зареєстроване місце проживання у Херсонській області.

Вимушене переміщення спричинило значні додаткові витрати такі як оренда житла, облаштування на новому місці, втрата майна та роботи за попереднім місцем проживання, що суттєво погіршило матеріальне становище відповідача, починаючи з 2022 року. Також вказує, що відповідач має статус матері багатодітної родини та є матір`ю трьох дітей, двоє з яких є також ВПО, що суттєво обмежує фінансові можливості відповідача.

Також вказує, що на момент укладення кредитного договору відповідач мала мінімальний офіційний дохід, близько 5 000 грн на місяць.

У 2022 році відповідач втратила роботу та була змушена залишити місце проживання, що унеможливило погашення боргу.

Також зазначає, що відповідач не отримувала жодного письмового повідомлення про відступлення права вимоги, що відповідно до ст. 1082 ЦК України є обов`язковою умовою для пред`явлення вимоги новим кредитором. Та при розгляді справи відповідач просить суд перевірити дотримання вимог ст. 516 ЦК України щодо повідомлення боржника про зміну кредитора, правомірність всього ланцюга з трьох відступлень, а також ціну придбання права вимоги позивачем.

На думку відповідача, справедливою та обґрунтованою до стягнення є основний борг - тіло кредиту: 8049,29 грн - не заперечується. А відсотки за користування кредитом відповідач просить суд зменшити їх розмір до суми, що не перевищує розміру основного боргу, тобто до 8049,29 грн, з огляду на: непропорційність нарахувань відносно суми кредиту; статус відповідача як ВПО; статус матері трьох малолітніх дітей; рівень доходу на рівні мінімальної заробітної плати. Разом, обґрунтована сума до стягнення: орієнтовно 16098,58 грн

Також відповідач просить суд у разі часткового задоволення позову розподілити судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України. Витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн підлягають зменшенню судом з урахуванням принципу розумності та реального обсягу наданих послуг (постанова ВС від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

19.05.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Представник позивача зазначає, що під час укладення договору відповідач ознайомився з його текстом та змістом в цілому, паспортом споживчого кредиту, зміст договору жодним чином не порушує його законних прав та інтересів, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловила та з ними погодилась, про що свідчать її підписи та згода обробку персональних даних та доступ до кредитної історії.

Відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковим роз`ясненням положень договору, тобто не скористалася цим своїм правом.

Кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсними не визнаний і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору.

Уклавши Договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайті Первісного кредитора.

Враховуючи порушення відповідачем зазначених норм матеріального права, що регулюють договірні зобов`язання, та умов договору в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. У Позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії відповідно до ст.1048 ЦК України так і після спливу строку кредитування відповідно до ст.625 ЦК України.

Щодо витрат на правовому допомогу зазначає, що позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином та підтверджується належними доказами.

29 квітня 2026 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання представник позивача не з`явився. В пункті 3-4 резолютивної частини позовної заяви просить суд у разі неявки представника Позивача у судове засідання провести розгляд цивільної справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 до судового засідання не з`явились, у відзиві представник відповідача просив зменшити розмір стягуваної заборгованості до розміру основного боргу та відсотків у сумі, що не перевищує суму тіла кредиту орієнтовно до 16098,58 грн, із урахуванням статусу відповідача як ВПО, матері трьох малолітніх дітей та її рівня доходу. Зменшити розмір судових витрат на правничу допомогу позивача відповідно до реального обсягу та складності справи.

Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Фактичні обставини справи встановлені судом:

Судом встановлено, що 28.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №733790307 у електронній формі з використанням електронного підпису.

Відповідно до пункту 1.1 договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит в сумі 3500,00 грн, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

На підставі пункту 1.2, 1.3 договору кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі дисконтний період). Сторони погодили, що встановлений в пункті 1.2 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця встановлено функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

Відповідно до пункту 1.4, 1.4.1, 1.4.2, 1.4.3 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 62,22 процента річних, що становить 0,17 процентів від суми кредиту за кожний день користування ними.

За умови продовження строку дисконтного періоду на умовах пункту 1.3 договору з наступного дня після закінчення вказаного в пункті 1.2 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 606,65 процентів річних, що становить 1,66 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

У випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної сплати процентів в порядку, передбаченому пунктом 1.3 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються, застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 622,20 процентів річних, що складають 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

За змістом пункту 1.7.2 договору з наступного після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щодення сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 841,80 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

На підставі платіжних доручень від 28.12.2020 року на суму 3500,00 грн, 03.01.2021 року на суму 200,00 грн, 04.01.2021 року на суму 200,00 грн, 07.01.2021 року на суму 150,00 грн, 13.01.2021 року на суму 2500,00 грн та 500,00 грн товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» здійснено переказ Вельчинській Н.А. за договором від 28 грудня 2020 року №733790307 на загальну суму 8000,00 грн для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Зі змісту довідки АТ «Акцент Банк» №32876/47-260510/46 - БТ від 12.05.2026 року, на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_2 , згідно виписки по рахунку за період з 28.12.2020 року по 18.01.2021 року міститься зарахування 28.12.2020 – 3500,00 грн та 1000,00 грн., 29.12.2020 – 200,00 грн, 31.12.2020 – 1000,00 грн, 01.01.2021 – 200 грн та 150 грн, 03.01.2021 – 200 грн, 04.01.2021 - 200 грн, 07.01.2021 – 150 грн, 13.01.2021 - 500 грн та 2500 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що станом на 29.03.2021 за ОСОБА_1 обраховується заборгованість у розмірі 20647,29 грн., яка з яких: 8049,29 грн. - заборгованість по кредиту; 12783,94 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII(надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано законами України «Про електронну комерцію» та ЗУ "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Статтею 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" передбачено, що електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Згідно із частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

У статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач уклала вищезазначений договір, за умовами якого отримала грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зазначений у договорі.

Вказаний договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільний телефону відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису самого відповідача відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільний телефону відповідача.

У підписаному договорі відповідач визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.

Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у кредитодавця виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання оплачувати послуги кредитодавця, що виникають в результаті грошових коштів.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов`язання, які випливають з кредитного договору, ними дотримано письмову форму укладення кредитного договору, цей договір є укладеним відповідно до вимог ст.ст. 638 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитного договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконала свого зобов`язання та не здійснила платежів для погашення кредитної заборгованості, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

28 листопада 2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно Реєстру прав вимоги № 127 від 29.03.2021, від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі 20883,23 грн.

05 серпня 2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно Реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі 31431,81 грн.

З наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором №733790307 заборгованість ОСОБА_1 складає 31431,81 грн, а саме: 8049,29 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 23382,52 грн - прострочена заборгованість за відсотками.

Крім того, 11.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.

Як вбачається із витягу з реєстру боржників до договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 733790307 від 28.12.2020 у розмірі 31431,81 грн., з яких: 8049,29 грн - заборгованість по кредиту, 23382,52 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Таким чином, ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» наділено правом вимоги до відповідача за кредитним договором №733790307 від 28.12.2020 року.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору, належними сторонами.

За частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до вимог статей 525-526, 530, 1050 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, тому позичальник зобов`язаний своєчасно вносити плату за користування грошима.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором установлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (стаття 1078 ЦК України). Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно з вимогами статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням частини 2 статті 516 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за Договором факторингу № 28/1118-01 та Додатковими угодами до цього Договору передало ТОВ «Таліон плюс» право вимоги до відповідача за Кредитним договором №733790307 від 28.12.2020 року на суму 20647,29 грн, яка з яких: 8050,00 грн - заборгованість по кредиту; 13087,23 грн - заборгованість за відсотками, то відповідно до ст. 514 ЦК України наступні кредитори, які отримали право вимоги до ОСОБА_1 , не вправі змінити обсяг і умови прав, що перейшли від первісного кредитора за Кредитним договором №733790307 від 28.12.2020 року.

А отже, нарахування і збільшення процентів за Кредитним договором №733790307 від 28.12.2020 року та включення цієї суми в розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором є неправомірним і таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі дослідженого суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити частково в межах доведеності позовних вимог на суму 20883,23 грн.

Надаючи оцінку доводам представника відповідача ОСОБА_2 щодо несправедливості стягнення відсотків у сумі 23382,52 грн за кредитним договором №733790307 від 28.12.2020, суд відхиляє їх як необґрунтовані виходячи з наступного.

Так, представник відповідача посилається на непропорційність відсотків, які майже втричі більше тіла кредиту 8050,00 грн, порушення засад справедливості, добросовісності та розумності та несправедливість умов договору, а також на практику Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 щодо зменшення непропорційної відповідальності.

Однак ці відсотки нараховані виключно за користування кредитними коштами в межах строку договору за ст. 1048 ЦК України, без застосування неустойки чи штрафів (ч. 2 ст. 625 ЦК України), і не є компенсацією за прострочення. Річна ставка 62,22% була вказана в договорі та узгоджена сторонами на стадії укладення, що не суперечить принципам свободи договору (ст. 627 ЦК України). Відповідачем не спростовано факт добровільного акцепту оферти та отримання коштів.

Крім того, судом встановлено, що у позовній заяві позивачем зазначено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №733790307 від 28.12.2020 становить 31431,81 грн., з яких: 8049,29 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 23382,52 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Разом з тим, враховуючи умови кредитного договору, кредитором відсотки мали нараховуватись за період з 28.12.2020 по 28.03.2021 в межах строку кредитування 90 днів (пункт 1.7 договору).

15.08.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 761/13715/13-ц, провадження № 61-11145св18 підтвердив висловлену позицію викладену у пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц по якій зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Велика Палата Верховного суду в Постанові 05.04.2023 по справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16ГС22), зазначила наступне: очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. І незважаючи на те, що сторони в кредитних договорах визначили, що проценти нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку.

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Судом встановлено, що за умовами договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати позичальнику кредит на суму 3500,00 грн, після збільшення розміру кредиту його сума збільшилась до 8050,00 грн, строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період), який може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів. При цьому, факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору), а зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше, ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду. Загальний розмір отриманого відповідачем кредиту за кредитним договором становить 8050,00 грн

Як вбачається з умов кредитного договору №733790307 від 28.12.2020 року, а також з розрахунку заборгованості за кредитним договором, який складений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповідачу, кредитором нараховано передбачені дисконтним періодом проценти за дисконтною процентною ставкою, згідно умов кредитного договору та додаткових угод до нього від фактичної суму залишку кредиту за кожний день користування ним.

Таким чином, загальний розмір заборгованості за кредитним договором за період з 28.12.2020 по 28.03.2021 року, в загальному розмірі 20833,23 грн, з яких: 8049,29 грн. - заборгованість по основному боргу, 12783,94 грн. - заборгованість по відсоткам, що відповідає умовам кредитного договору та наданому розрахунку і підлягає стягненню з відповідачки в судовому порядку.

Доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості, відповідачкою до суду не надано.

Натомість, суд дійшов висновку, що позивач надав належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідачки грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем.

Щодо доводів представника відповідача щодо скрутного матеріального становища відповідача, суд зазначає наступне.

Вимоги відповідача про зменшення заборгованості за простроченими відсотками до суми заборгованості за тілом кредиту у зв`язку з тяжким матеріальним становищем, не підлягають задоволенню, оскільки відсотки були нараховані відповідно до договору, який був підписаний сторонами в тому числі і відповідачем, тобто в даному випадку відповідач при підписанні договору погодилася з нарахуванням відсотків в розмірі, які були зазначені в договорі.

Також суд зазначає, що чинне законодавство не передбачає можливості звільнення позичальника від обов`язку з виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором та скасування нарахування відсотків за користування кредитними коштами у зв`язку з тяжким матеріальним становищем. Тобто позичальник має сплачувати тіло кредиту та нараховані відсотки.

Окрім того, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду жодного документу на підтвердження неправомірності нарахування відсотків за кредитним договорам.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з мотивів, що викладені вище.

Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається з пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано довіреність, видану ТОВ «ФК «ЕЙС», позивач уповноважує адвоката Соломка О.В. бути представником ТОВ «ФК «ЕЙС» в будь-яких державних та недержавних органах, організаціях, установах, підприємствах, в тому числі в судових установах і органах примусового виконання судових рішень.

Згідно з п.3.6 договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, копія якого знаходиться в матеріалах справи, сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь клієнта сплачується на користь адвоката не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта.

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 фактичний розрахунок сум судових витрат на професійну правничу допомогу склав 7 000 грн. 00 коп., в тому числі складання позовної заяви - 5 000,00 грн. (2 год.), вивчення матеріалів справи - 1 000,00 грн. (2 год.), підготовка адвокатського запиту - 500,00 грн. (1 год.), підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором - 500,00 грн. (1 год.).

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Оскільки позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення ним витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн, суд прийшов до висновку про те, що витрати позивача на правничу допомогу складають 7000 грн.

В зв`язку з викладеним, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені позивачем судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме стягує судовий збір в розмірі вимог в сумі 1764,65 грн (20833,23/31431,81 х 2662, 40 грн) та витрати на правничу допомогу в розмірі 4639,65 грн (20833,23/31431,81 х 7000,00 грн).

Таким чином, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню сума кредитної заборгованості в розмірі 20833,23 грн., а також судові витрати, з яких 1764,65 грн. по сплаті судового збору за подання позовної заяви та витрати на правничу допомогу в розмірі 4639,65 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 623, 624, 628, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.13, 14, 82, 206,223, 259, 263-265, 268, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за Договором №733790307 від 28.12.2020 року у розмірі 20833,23 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» сплачений судовий збір в сумі 1764,65 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 4639,65 грн.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місце знаходження: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач - ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 06.10.2026 року.

Суддя В.О. Гаврасієнко