Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №487/6352/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/6352/26

Провадження № 2-а/487/57/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої судді Скоринчук К.М.,

секретаря судового засідання Заіченко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну праву за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення ,

ВСТАНОВИВ:

У Заводський районний суд м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 5 від 10 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 25500 грн.

Згідно вказаної постанови громадянин ОСОБА_1 не з`явився за викликом без поважних причин та не повідомив причину неприбуття на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці № 17 на 09 квітня 2026 року о 12-00 годині для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документу з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ТЦК та СП. ОСОБА_1 отримав вище зазначену повістку під особистий підпис 09 квітня 2026 року. Вручення повістки № 17 від 09 квітня 2026 року та ознайомлення з її змістом громадянина ОСОБА_1 зафіксована на службову боді-камеру № 016.

Не прибувши за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у зазначене місце та строк громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 21 постанови № 560 від 16 травня 2024 року. Таким чином, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач зазначив, що 09 квітня 2026 року близько 10 години мені було вручено повістку про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою уточнення особистих даних.

Які саме особисті дані необхідно уточнити позивача не повідомили. Враховуючи, що він стоїть на військовому обліку і вчасно уточнив усі особисті дані відповідно до положень закону, така вимога явки є безпідставною та абсолютно незрозумілою. При цьому відповідна повістка була заповнена на вулиці, його прізвище було внесено вручну у заздалегідь підготовлений бланк з підписом начальника РТЦК. Таким чином, повістку йому було вручено не у встановлений законом спосіб. Крім того, після вручення повістки, у нього було менше двох годин для того, щоб з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 і він просто не встиг туди доїхати. У позивача хвора матір, що потребує постійного стороннього догляду, який він здійснює самостійно. А тому він не встиг знайти людину, яка б змогла за нею доглядати за його відсутності. За вказаного вважає, що повістку про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 було вручено безпідставно та з порушенням встановленого порядку. При цьому протокол про адміністративне правопорушення не складався та його не було повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення і я не зміг надати особисті пояснення.

Факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури.

Позивач зазначив, що відповідач не надав йому можливості скористатися правовою допомогою, не повідомив його про розгляд справи, чим грубо порушив його право на захист. Вважає, що його вина у вчиненні адміністративного правопорушення належним чином, у передбачений законом спосіб, не доведена.

За вказаного позивач просив суд постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 5 від 10 квітня 2026 року визнати протиправною та скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення закрити, стягнувши з відповідача сплачений ним судовий збір.

Ухвалою суду від 10.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

11 серпня 2026 року відповідачем подано відзив. Відповідач зазначив, що копію постанови № 5 від 10.04.2026 ІНФОРМАЦІЯ_4 було направлено Позивачу поштою за адресою, зазначеною у матеріалах адміністративної справи: АДРЕСА_1 , що підтверджується супровідним листом від 10.04.2026 № 1209 та поштовими матеріалами. Відповідач вжив належних заходів для направлення Позивачу копії постанови одразу після її винесення. Посилання Позивача на те, що його представник ознайомився з постановою лише 29.07.2026 за результатами адвокатського запиту до органу державної виконавчої служби, не спростовує факту направлення постанови Відповідачем поштою у квітні 2026 року.

Повістку № 17 Позивач отримав під особистий підпис 09.04.2026. Факт вручення повістки та ознайомлення Позивача з її змістом було зафіксовано на службову бодікамеру № 016. Позивач у зазначені у повістці місце та час не прибув, причин неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 до моменту розгляду справи не повідомив, доказів поважності причин неявки не надав. 10.04.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковником ОСОБА_2 , за результатами розгляду матеріалів адміністративної справи, винесено постанову № 5 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 25 500 грн.

Доводи Позивача про те, що повістку було вручено «не у встановлений законом спосіб», є необґрунтованими. Пунктом 31 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024, прямо передбачено, що представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки наділені правом вручати повістки в межах відповідної адміністративної території. ІНФОРМАЦІЯ_4 діяв у межах адміністративної території, на яку поширюються його повноваження.

Крім того, Порядок № 560 допускає вручення повісток не лише у приміщенні ТЦК та СП, а також за адресою місця проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, на блок-постах та інших визначених місцях. Тому сам факт вручення повістки поза приміщенням ТЦК та СП не свідчить про її незаконність. Доводи Позивача про те, що повістка нібито була заповнена вручну у заздалегідь підготовлений бланк, також не є підставою для скасування постанови. Порядок № 560 передбачає, що повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) ТЦК та СП.

Відповідно до пункту 40 Порядку № 560 під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- і відеофіксації представником ТЦК та СП або поліцейським. Пунктом 41 Порядку № 560 визначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до ТЦК та СП у разі вручення повістки є особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом. У даному випадку належне оповіщення Позивача підтверджується одночасно двома доказами: особистим підписом Позивача у розписці про отримання повістки № 17 та відеозаписом вручення повістки й ознайомлення з її змістом, зафіксованим на службову бодікамеру № 016. Позивач у позовній заяві фактично не заперечує сам факт отримання повістки 09.04.2026, а лише намагається поставити під сумнів правомірність її вручення та достатність часу для прибуття. Однак сам факт отримання повістки та ознайомлення з її змістом підтверджений матеріалами справи.

Відповідно до абзацу сьомого частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах. Пунктом 21 Порядку № 560 також передбачено обов`язок резервістів та військовозобов`язаних з`являтися за викликом районного (міського) ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці.

Позивач був належним чином повідомлений про необхідність явки 09.04.2026 о 12:00, однак у зазначений час до ІНФОРМАЦІЯ_5 не прибув. Посилання Позивача на те, що після вручення повістки у нього було менше двох годин для прибуття, не спростовує факту належного оповіщення та не є безумовною підставою для невиконання обов`язку з`явитися за викликом. Положення пункту 34 Порядку № 560 щодо визначення дня явки протягом семи або десяти діб стосуються випадків надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням, а не випадків особистого вручення повістки під підпис. Отже, доводи Позивача про те, що повістка була вручена з недостатнім проміжком часу, не свідчать про її незаконність і не звільняли Позивача від обов`язку або прибути за викликом, або невідкладно повідомити ТЦК та СП про неможливість прибуття із зазначенням причин та наданням підтверджуючих документів.

Позивач зазначає, що має хвору матір, яка потребує постійного стороннього догляду, а тому він нібито не встиг знайти людину, яка могла б доглядати за нею під час його відсутності. Відповідач не заперечує, що сімейні обставини можуть мати значення для оцінки причин неявки особи. Водночас такі обставини повинні бути належним чином підтверджені та своєчасно повідомлені органу, який здійснив виклик. На момент розгляду адміністративної справи Позивач не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_4 про неможливість прибуття за викликом, не звернувся із заявою про відкладення явки, не надав доказів того, що саме 09.04.2026 о 12:00 існували об`єктивні та непереборні обставини, які унеможливлювали його прибуття. Подання відповідних доводів лише після винесення постанови та відкриття виконавчого провадження не свідчить про протиправність дій Відповідача на момент прийняття постанови № 5 від 10.04.2026.

Позивач стверджує, що у справі обов`язково мав бути складений протокол про адміністративне правопорушення, оскільки він не подавав заяву про згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. Такий довід ґрунтується на неповному тлумаченні статті 258 КУпАП. Стаття 258 КУпАП передбачає, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 КУпАП, розгляд яких віднесено до компетенції ТЦК та СП, якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик ТЦК та СП, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у ТЦК та СП підтвердних документів про отримання особою виклику. У даному випадку наявні всі умови для застосування зазначеної норми: Позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце виклику; отримання повістки підтверджено особистим підписом та відеозаписом; Позивач у визначений строк не прибув; причину неприбуття до ТЦК та СП своєчасно не повідомив; порушення вчинене в особливий період; розгляд справи за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП віднесено до компетенції ТЦК та СП. Тому нескладення протоколу в цьому випадку не є порушенням процедури, а прямо відповідає спеціальній нормі статті 258 КУпАП.

Для реалізації процесуальних прав, надання пояснень, повідомлення причин неявки, подання документів та з`ясування обставин Позивач був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 09.04.2026 о 12:00. Однак останній, будучи належним чином повідомленим, без поважних причин не прибув та не повідомив про неможливість прибуття. Відповідач діяв у межах спеціальної процедури, передбаченої законом для правопорушень за статтями 210, 210-1 КУпАП, вчинених в особливий період.

Вина Позивача полягає у тому, що він, будучи військовозобов`язаним, достовірно знав про обов`язок прибути до ТЦК та СП 09.04.2026 о 12:00, однак не прибув і не повідомив про причини неприбуття. Особливий період в Україні діяв на момент вчинення правопорушення, що також відображено в оскаржуваній постанові.

Частина третя статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Постановою № 5 від 10.04.2026 на Позивача накладено штраф у розмірі 25 500 грн, що відповідає санкції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та характеру вчиненого правопорушення. Підстав для висновку про непропорційність або незаконність накладеного стягнення Позивачем не наведено.

За вказаного відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

14 серпня 2026 року позивачем подано відповідь на відзив. У відзиві позивач зазначив, що згідно зі статтею 8 Конституції в Україні визнається й діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип правової визначеності, основою якого є ідея передбачуваності очікування суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам. Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації й правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016). Враховуючи вказане, неправомірним є неповідомлення особи про розгляд щодо неї справи про адміністративне правопорушення.

Факт направлення оспорюваної постанови поштою не спростовує порушення встановленої законом процедури притягнення до адміністративної відповідальності. Крім того, відповідачем не надано доказів, що позивач отримав оскаржувану постанову.

Відповідачем також не вказано, чому копію постанови не було вручено. Зазначив, що у відповідача, окрім поштової адреси, були і інші засоби зв`язку з позивачем, як-от номер телефону та адреса електронної пошти. Незважаючи на це, відповідач не скористався ними ні для повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення, ні для надсилання копії постанови у цій справі.

Саме незаконні дії відповідача призвели до того, що ОСОБА_1 звернувся до суду з порушенням встановленого законом строку.

Не можна вважати належним таке повідомлення, яке не дає людині достатньо часу для явки за викликом, ставлячи її фактично у безвихідне положення. З наданого відповідачем відеозапису з боді-камери вбачається, що особа, яка вручає повістку ОСОБА_1 заповнює бланк повістки, на якому вже є гербова печатка та підпис керівника ТЦК, що є неприпустимим.

17 серпня 2026 року постановлено ухвалу суду, якою забезпечено позов шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №81013342 від 15.05.2026 з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_6 № 5 від 10.04.2026 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 51000,00 грн до набрання судовим рішенням за результатом розгляду справи №487/6352/26 законної сили.

20 серпня 2026 року відповідачем подано заперечення. Відповідач зазначив щодо твердження позивача , що Відповідач повинен був додатково повідомити його про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Такі доводи не враховують спеціальну процедуру, встановлену статтею 258 КУпАП для правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, вчинених в особливий період. Стаття 258 КУпАП прямо передбачає, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень за статтями 210 і 210-1 КУпАП, якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик ТЦК та СП, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у ТЦК та СП підтвердних документів про отримання особою виклику. У даній справі Позивач був належним чином оповіщений повісткою №17, яка була вручена йому 09.04.2026 під особистий підпис, а факт вручення та ознайомлення з її змістом зафіксовано на службову бодікамеру №016. Позивач у визначений строк не прибув та не повідомив ТЦК та СП про неможливість прибуття. Отже, саме поведінка Позивача — неприбуття за належно врученою повісткою та неповідомлення причин неявки — стала підставою для застосування спеціального порядку, передбаченого статтею 258 КУпАП. Позивач не може посилатися на порушення права на участь у розгляді справи, якщо він сам не виконав обов`язок прибути за викликом або повідомити про причини неприбуття.

Відповідач не погоджується з таким твердженням. Копію постанови №5 від 10.04.2026 було направлено Позивачу поштовим зв`язком за адресою, яка була зазначена у матеріалах адміністративної справи. Відповідач вжив належних заходів для направлення копії постанови одразу після її винесення. Питання фактичного отримання особою кореспонденції, її перебування за адресою, своєчасного отримання поштових повідомлень або належної організації отримання кореспонденції не може автоматично покладатися на Відповідача, якщо останній направив копію постанови за наявною адресою. Доводи Позивача про наявність у Відповідача номера телефону та електронної пошти не змінюють висновку про правомірність дій ТЦК та СП. Чинне законодавство не покладає на територіальний центр комплектування та соціальної підтримки обов`язку направляти постанову одночасно всіма можливими каналами зв`язку, якщо її було направлено поштовим зв`язком. Посилання Позивача на постанову Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 не доводить автоматичної поважності причин пропуску строку. Воєнний стан сам по собі не звільняє особу від обов`язку дотримуватися процесуальних строків, якщо особа не довела, що саме обставини воєнного стану об`єктивно унеможливили своєчасне звернення до суду. Жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували поважні причини неявки або об`єктивну неможливість повідомити ТЦК та СП про такі причини, Позивач не надав. Доводи, викладені у відповіді на відзив, не спростовують законність постанови №5 від 10.04.2026 та не доводять відсутності події чи складу адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні 08.09.2026 представник позивача підтримав заявлений позов з підстав, зазначених у процесуальних заявах.

У судовому засіданні 08.09.2026 представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, підтримавши позицію заперечення проти позову, зазначені у відзиві та запереченнях.

Заслухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд ураховує наступне.

Першочергово суд вирішує питання щодо можливості розгляду справи по суті або ж наявності підстав для залишення позову без розгляду з підставі відсутності поважних причин пропуску строку для оскарження постанови, протиправність якої є предметом спору.

Так, відповідач, наполягаючи на залишені позову без розгляду, зазначив, що оскаржувана постанова була направлена позивачеві поштою супровідним листом від 10.04.2026, а тому позивач пропустив строк для її оскарження.

З огляду на вказане, суд ураховує, що на підтвердження належного надіслання позивачеві постанови, відповідач надав суду фотокопію поштового листа у якому не відображено повної адреси адресата, також відсутня інформація щодо вручення, невручення чи повернення листа (а.с. 39).

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Статтею 9 КАС встановлено принцип змагальності сторін в адміністративному процесі.

Принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі. Міжнародні стандарти у сфері судочинства приділяють значну увагу питанням дотримання принципу змагальності судового процесу. Так, у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю. Зв`язок принципів змагальності та рівності, акцентовано також у деяких рішеннях Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Салов проти України» (заява №65518/01, п. 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу («Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), заява №12952/87, п. 63). У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід`ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. the United Kingdom), заява №24724/94, п. 83-89). Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.

Керуючись принципом диспозитивності (ст. 9 КАС) сторони вільно визначають ступінь своєї участі у адміністративному процесі, доцільність надання суду власних доказів, міркувань чи заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи). Більше того, КАС встановлено презумпцію доведеності позиції позивача у певних випадках. Так, частиною 1 ст. 77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому за змістом ч. 2 указаної статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведених положень процесуального права та наданих учасниками доказів суд висновує, що належні та переконливі докази у підтвердження надіслання оскаржуваної постанови на адресу позивача відсутні, а відтак факт ознайомлення ОСОБА_1 з оскаржуваною постановою лише 29.07.2026 за вказаних ним обставин - отримання її представником позивача за результатом зверненням з адвокатським запитом до Заводського ВДВС у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, - не спростовано.

З урахуванням зазначеного суд прийшов до переконання, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду не був передчасним та підстави для залишення позову без розгляду відсутні.

По суті заявлених вимог суд ураховує наступне.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною першою ст. 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частина 3 статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Згідно із статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Судом встановлено, що 10.04.2026 щодо ОСОБА_1 винесено постанову № 5 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 25500 грн. Постанова мотивована тим, що ОСОБА_1 не з`явився на 12.00 год 09.04.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_3 за повісткою № 17 від 09.04.2026 для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документу з військово-обліковими даними ЄДР призовників, військовозобов`язаних та резервістів ТЦК та СП, а також не повідомив причин неприбуття чи поважності таких причин, чим порушив п. 7 ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п. 21 постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024.

Відповідно до п.п.1п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є , у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.

Як було з`ясовано в судовому засіданні, шляхом підтвердження наявними матеріали справи та поясненнями сторін, позивач отримав повістку № 17 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення свої персональних даних, даних військово-облікового документу з даними ЄДР призовників, військовозобов`язаних та резервістів ТЦК та СП 09.04.2026 на 12.00 год 09.04.2026 під особистий підпис.

У постанові № 5 від 10.04.2026 зазначено, що ОСОБА_1 не з`явився по повістці для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документу з даними ЄДР призовників, військовозобов`язаних та резервістів ТЦК та СП.

У судовому засіданні 08.09.2026 представник відповідача зазначив, що необхідність повторного виклику позивача для уточнення даних була викликана наявністю інформації непроходження ним ВЛК при тому, що відомостей про відстрочку не було. А тому ці дані потребували звірки з даними у ЄДР призовників, військовозобов`язаних та резервістів ТЦК та СП.

Із пояснень позивача слідує, що він у визначені законом строки уточнив свої дані. Зазначене позивачем відповідач не спростував та доказів у протилежне суду не надав. Окрім того, згідно поданих відповідачем даних Реєстр містить відомості про те, що ОСОБА_1 користується правом на відстрочку(а.с. 41).

Як зазначив позивач, повістку йому було вручено 09.04.2026 з вказівкою прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 12.00 год того ж дня, що вказує на недостатність часу для прибуття та вирішення ним питання догляду за його мамою, яка потребує стороннього догляду, за його відсутності.

Так, відповідно до п.п. 4 п. 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, день явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Проте мінімальний строк в межах якого резервіста або військовозобов`язаного має бути повідомлено про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 під особистий підпис законодавцем не визначено.

При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів, що саме він є особою, яка здійснює огляд за мамою, яка потребує стороннього догляду.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві, визначений статтею 77 КАС, розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. У справах про оскарження постанов про адміністративні правопорушення для суб`єктів владних повноважень частина друга статті 77 КАС є спеціальною нормою по відношенню до частини першої статті 77 КАС, а тягар доказування у випадку заперечення проти позову покладається на відповідача.

Так, при вирішенні даної справи, суд звертає увагу на те, що форма повістки затверджена Додатком 11 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487. Зазначена форма передбачає обов`язкове зазначення мети виклику, що кореспондує із вимогами Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов`язок і військову службу».

Після номера повістки у її тексті вказується, що громадянин зобов`язаний з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до вимог частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з конкретно визначеною метою.

Частина 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», порушення якої інкриміновано в оскаржуваній постанові ОСОБА_1 № 5 від 10.04.2026, встановлює, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до ТЦК та СП у строк і місце, зазначені в повістці, для здійснення дій у межах мобілізаційних заходів, зокрема:

- для взяття на військовий облік у період мобілізації;

- визначення призначення на особливий період;

- проходження медичного огляду.

Таким чином, частина 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», конкретизує механізм виклику та підтверджує, що повістка може бути оформлена лише для реалізації визначених законом цілей.

Крім того, підпункт 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток №2 до Порядку № 1487) покладає на призовників, військовозобов`язаних та резервістів обов`язок з`являтися за викликом лише для здійснення дій, прямо визначених законом, а саме:

- для взяття на військовий облік або перереєстрації за новим місцем проживання;

- для оформлення або ведення військово-облікових документів;

- для проходження медичного огляду згідно з рішенням відповідних комісій;

- для направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності;

- для призову на військову службу;

- для участі у навчальних (перевірочних) та спеціальних зборах;

- для визначення призначення на особливий період у межах мобілізаційних заходів.

Також відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 "Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" передбачені окремі випадки, у яких військовозобов`язані та резервісти можуть бути викликані до територіального центру комплектування та соціальної підтримки саме з метою уточнення своїх персональних або військово-облікових даних.

Так, пункти 21, 22, 27 постанови №560 встановлюють можливість виклику громадянина для уточнення персональних та військово-облікових даних, а також покладає на нього обов`язок здійснити таке уточнення у встановлений строк.

Водночас, виклик має здійснюватися у формах і з дотриманням вимог, визначених законодавством, зокрема із зазначенням конкретної мети явки, яка усе ж повинна відповідати визначеним законом підставам.

Щодо осіб, які вже виконали обов`язок із уточнення своїх персональних та військово-облікових даних, перебувають на обліку, подальший виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки може здійснюватися виключно для цілей, прямо визначених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку, призову на військову службу або визначення призначення на особливий період.

Отже, повістка може бути оформлена та направлена лише тоді і лише для такої мети, яка прямо випливає з наведених норм.

Матеріали справи свідчать, що на ім`я позивача була сформована повістка із зазначенням мети «для уточнення свої персональних даних, даних військово-облікового документу з даними ЄДР призовників , військовозобов`язаних та резервістів ТЦК та СП», однак таке формулювання не віднесене законами до самостійних цілей виклику, які породжують обов`язок з`явитися за повісткою, натомість законодавчо визначений перелік цілей є вичерпним і не передбачає інших підстав.

З наданих відповідачем до відзиву на позовну заяву документів вбачається, що повістка надсилалась без будь-якої конкретизації мети виклику.

У свою чергу, відповідно до пояснень сторін у судовому засіданні 08.09.2026, позивач не пройшов ВЛК, однак персональні дані в додатку «Резерв+» уточнив вчасно.

Доказів у протилежне суду не надано.

За такого суд вважає, що підстав для повторного виклику ОСОБА_1 з метою уточнення даних не існувало, оскільки відповідне уточнення ним вже було здійснено у строки та у порядку, визначені законодавством. Відповідно, така мета виклику не узгоджується із вимогами пункту 27 постанови №560, який прямо пов`язує можливість виклику для уточнення персональних даних із необхідністю первинного або фактично не здійсненого уточнення таких даних громадянином.

Доводи представника відповідача, що повістка була сформована позивачеві у зв`язку із тим, що була наявна інформація про непроходження ним ВЛК суд відхиляє, оскільки така підстава виклику не була зазначена ані у повістці, ані у оскаржуваній постанові, як і не було зазначено, які саме дані ОСОБА_1 потребують уточнення.

Долученим відповідачем відеозаписом зафіксовано лише факт заповнення бланку повістки анкетними даними позивача та її вручення останньому (а.с. 42).

Згідно ч. 2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Формування та вручення повістки позивачу з метою, яка не передбачена законодавством, а також за відсутності правових підстав для повторного уточнення його персональних і військово-облікових даних є протиправним.

Вказане свідчить, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не є доведеним в межах даної справи.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що винесена 10.04.2026 постанова № 5 є протиправною та підлягає скасування, а позов підлягає задоволенню.

Відповідно положень ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позовної заяви у справах про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір, який підлягає сплаті, становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2026 становить 3328,00 грн.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір в розмірі 1064,96 грн, тоді як підлягало до сплати, з урахуванням коефіцієнта 0,8 ( позов подано в електронній формі) – 532,48 грн, що вказує на надмірну його сплату.

Розмір надмірно сплаченого позивачем судового збору не може бути тягарем відповідальності відповідача по справі, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 532,48 грн судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статями 9, 77, 241-246, 286, 293 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Скасувати постанову № 5 від 10.04.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 25500 грн та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 532,48 грн за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя: К.М. Скоринчук