Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №477/472/26 — Вітовський районний суд Миколаївської області

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/472/26

Провадження №3/477/308/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року місто Миколаїв

Суддя Вітовського районного суду Миколаївської області Саукова А. А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за частиною четвертою статті 130 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 05 березня 2026 року серії ЕПР1 №607221, 05 березня 2026 року о 18.50 годині на трасі 0-151122 Миколаїв-Херсон-Галицинове, 3 км, у Миколаївському районі Миколаївської області водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 2109, номерний знак НОМЕР_1 , вчинив дорожньо-транспортну пригоду, після чого вжив алкогольні напої, чим порушив п.2.10 є ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.4 ст.130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, повідомлявся за адресою, повідомленою ним під час складання протоколу. Крім того, відповідна інформація була розміщена на сайті Вітовського районного суду Миколаївської області у вкладці «Громадянам», в розділі «Список справ призначених до розгляду».

Відповідно до статті 268 КУпАП, присутність особи під час розгляду справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст.126 КУпАП, не є обов`язковою.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

ОСОБА_1 обізнаний, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, який в подальшому передано на розгляд до суду, однак, про стан судового провадження не цікавиться, в судове засідання не з`явився, будь-яких письмових пояснень або заперечень не надав.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходжу до наступного.

Згідно до статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно вимог статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідності до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною четвертою статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Згідно пункту 2.10 є ПДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

Об`єктивна сторона даного правопорушення виражається у вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі.

Таким чином, доказуванню поміж іншим підлягає обставина, що ОСОБА_1 вживав після дорожньо-транспортної пригоди алкогольні напої.

Факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами (правова позиція Верховного Суду, викладені у постанові від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17).

Проте, попри положення статті 251 КУпАП органом, що склав протокол адміністративне правопорушення, належних доказів правопорушення до суду не надано.

До матеріалів справи долучено акт огляду на стан алкогольного сп`яніння без зазначення відомостей про особу, якій було запропоновано пройти вказаний огляд, з відміткою про відмову від його проходження, а також направлення на медичний огляд водія ОСОБА_1 .

Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України (далі - Інструкція), Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.

Відповідно до п. 12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

У відповідності до змісту статті 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Разом з тим, суд зазначає, що відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння утворює окремий склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною 1 статті 130 КУпАП.

Натомість, доказів вживання водієм ОСОБА_1 алкогольних напоїв після дорожньо-транспортної пригоди, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно з частиною 4 статті 130 КУпАП, матеріали справи не містять.

Так, з відеозапису з нагрудної камери поліцейського не вбачається однозначного визнання водієм ОСОБА_1 вживання алкогольних напоїв після вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди 05.03.2026 року.

Крім того, вказаним відеозаписом не зафіксовано дій працівників поліції щодо встановлення перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, а також його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

З долучених до матеріалів справи письмових пояснень свідка ОСОБА_2 вбачається, що після дорожньо-транспортної пригоди 05.05.2026 року водій транспортного засобу ВАЗ 2109 до приїзду працівників поліції залишив місце дорожньо-транспортної пригоди без свого транспортного засобу і повернувся лише після приїзду працівників поліції вже з ознаками алкогольного сп`яніння.

Разом з тим, другий свідок ОСОБА_3 у своїх письмових поясненнях зазначає лише про обставини дорожньо-транспортної пригоди, щодо вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв або перебування ним у стані алкогольного сп`яніння не зазначає.

Указані вище недоліки не дають суду можливості встановити обставини, передбачені статтею 280 КУпАП, зокрема, щодо того, чи було вчинено ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 130 КУпАП, чи винувата дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові у справі №463/1352/16-а від 08 липня 2020 року у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Тобто, недоведеність вини прирівнюється до невинуватості особи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 130 КУпАП

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 247, 283, 284, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 130 КУпАП, закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, через відсутність події і складу цього адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Вітовський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя А.А. Саукова