Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №474/1207/25 — Врадіївський районний суд Миколаївської області

Справа № 4741207/25

Провадження № 2/474/60/26

РІШЕННЯ

Іменем України

06.10.26 с-ще Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Сокола Ф.Г.

за участю секретаря судового засідання Лисейко Т.А.

представника позивача Колосова А.В.

представника відповідачки Бреня В.М.

розглянув матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

22.12.2025р. Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідачка), в якому позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за договорами № 75151774 від 20.08.2021р. та № 4904781 від 24.08.2021р. у розмірі 134 913 грн. 31 коп.

Позов обґрунтований тим, що 20.08.2021р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1БАНК») та відповідачкою було укладено електронний договір № 75151774, згідно якого позикодавець надав відповідачці, шляхом перерахування на банківський картковий рахунок, грошові кошти у розмірі 10 000 грн. на погоджений умовами договору строк (з можливістю пролонгації на строк 90 днів згідно п. 6.5. Правил надання грошових коштів у позику) та сплатою процентів 1,99% в день.

27.01.2022р. між ТОВ «1БАНК» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір № 27/01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «Вердик Капітал» набуло право вимоги до боржника за кредитним договором № 75151774.

10.01.2023р. між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ Коллект центр» укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ Коллект центр» набуло право вимоги до боржника за кредитним договором № 75151774.

За відповідачкою, станом на 22.12.2025р., рахується заборгованість за кредитним договором № 75151774 у розмірі: 10 000 грн. 00 коп. - основне зобов`язання; 23 880 грн. 00 коп. - проценти на дату відступлення права вимоги; 160 грн - інфляційні збитки та 23 грн 01 коп. - нараховані 3% річних.

24.08.2021р. між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою був укладений в електронній формі договір № 4904781, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальниці грошові кошти у розмірі 15 000 грн. 00 коп., з процентами за користування кредитом 4 200 грн. за процентною ставкою 2% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, та з визначенням також стандартної процентної ставки - 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Також у договорі сторони погодили умови щодо пролонгації строку користування кредитними коштами після завершення строку користування кредитом. Позичальник може збільшити строк кредитування шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку якщо внаслідок чергового продовження строку кредиту позичальником у спосіб вказаний цим пунктом договору, загальний період пролонгації на стандартних умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних умовах 60 днів.

У разі прострочення виконання позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості, кредитодавець має право починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування нарахувати проценти за стандартною ставкою визначеною договором, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України.

29.11.2021р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір № 29-11-102, відповідно до умов якого ТОВ «Вердик Капітал» набуло право вимоги до боржника за кредитним договором № 4904781.

10.01.2023р. між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ Коллект центр» укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ Коллект центр» набуло право вимоги до боржника за кредитним договором № 4904781.

За відповідачкою, станом на 22.12.2025р., рахується заборгованість за кредитним договором № 4904781 у розмірі: 13 409 грн. 00 коп. - основне зобов`язання; 100 011 грн. 65 коп. - проценти на дату відступлення права вимоги; 2 850 грн - заборгованість за комісіями.

У підсумку, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором № 4904781 у розмірі 100 850 грн 30 коп., з яких: 13 409 грн. 00 коп. - основне зобов`язання; 84 591 грн. 30 коп. - проценти на дату відступлення права вимоги; 2 850 грн - заборгованість за комісіями.

Він же просив стягнути з відповідачки на свою користь понесені витрати на правову допомогу у розмірі 25 000 грн.

01.03.2026р. до суду через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідачки, в якому остання просила поновити їй строк та надати додатковий строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 01.04.2026р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку та надання додаткового (продовження) процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.

01.03.2026р. до суду через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідачки, в якому остання просить поновити їй строк для подання клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 01.04.2026р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку для подання клопотання про витребування доказів.

З цих же підстав, у судовому засіданні, 01.04.2026р., представнику відповідачки ОСОБА_2 щодо поданого відзиву на позовну заяву від 30.03.2026р., судом також було роз`яснено правила ч.ч. 7, 8 ст. 178 ЦПК України, зокрема, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, тобто без врахування відзиву.

У цьому ж судовому засідання представник відповідачки Брень В.М. виявив намір оскаржити ухвали суду про відмову у поновленні пропущених процесуальних строків, просив надати йому строк для вчинення вказаних дій, в зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на іншу дату. Однак ухвали суду від 01.04.2026р. оскаржені не були.

Представниця позивача Синиченко Д.В. в судових засіданнях 05.06.2026р., 18.06.2026р., 22.07.2026р. та представник позивача Колосов А.В. у судовому засіданні 29.09.2026р. позов підтримали, наполягали на його задоволенні.

Представник відповідачки ОСОБА_2 у судовому засіданні, 01.04.2026р. позов не визнав, зазначив, що він поданий з порушенням ст. 257 ЦК України щодо трирічного строку позовної давності, так як у вересні 2024р. минув строк позовної давності. Щодо обмежень у зв`язку з ковідом, воєнним станом, то це не має значення, так як у позивача була можливість подати його в рамках трирічного строку. Тому просив врахувати, що порушені строки позовної давності, віднестися до цього розумно. Заявляє про це усно. Вказував, що ОСОБА_1 отримувала кошти у ТОВ «Мілоан» та у ТОВ «1БАНК» для споживчих цілей, та на їх погашення сплатили певні грошові кошти. Про те, що відбулася переуступка та мала місце пролонгація договору ніхто ОСОБА_1 не повідомляв. Відповідачка отримавши документи звернулася до первісних кредиторів, бо вона не підписувала договори, не знайомилася з правилами. Також зазначав, що позивачем не надано до суду оригінали договорів кредиту.

Представник відповідачки ОСОБА_2 у судовому засіданні, 18.06.2026р., вказав, що стороною відповідача була подана заява до первісного кредитора, бо ОСОБА_1 не знала про переуступку вимоги. З заявою були надані заперечення та розрахунки, з вказанням яку заборгованість остання визнає і готова сплатити. Також ставилося питання про врегулювання спору з представницею позивача Ушаковою, так як відповідачка визнає, що заборгованість є, і готова була її сплатити у розумних розмірах.

У судовому засіданні 29.09.2026р. представник відповідачки ОСОБА_2 вказав, що суд не має права брати до уваги договори, бо вони не є актуальними, і позивач не надав докази про те, що вони є в оригіналах у позивача, чи іншої особи, згідно ст. 95 ЦПК України. Договори у справі не є актуальними, тому що відповідають тим, які дійсно підписувала відповідачка з ТОВ «Мілоан» та ТОВ «1БАНК». Відповідачка не оскаржує, що вона підписувала договори, а лише те, що вони є актуальними. Вона підписала, але не у тому виді, що подані до суду. Підписала договори лише про отримання 10 000 грн та 15 000 грн на 15 та 30 днів, а інші умови не були у договорі, окрім тих що були надані саме їй для первинного підсипання, а не до суду. Примірників договору у електронному вигляді на даний час в кабінеті немає. У договорі одному було вказано річну процентну ставку та 2% в день, точно відповісти не готовий. ТОВ «1БАНК» нараховував проценти поза межами строку дії договору. Договір від 24.08.2021р. з ТОВ «Мілоан» - щоденні нарахування також з 24.08.2021р. до 19.11.2021р., за межами строку кредиту. Також нарахована комісія не зрозуміло за що, з порушенням Закону «Про захист прав споживачів». Заборгованість направлена на погашення комісії, а не тіла та процентів. Відповідачка сплатила за договором на 10 000 грн кошти в сумі 1 459 грн, та за договором на 15 000 тис грн. кошти в сумі 9 632 грн.

На підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України, суд відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 16 год. 30 хв. 06.10.2026р.

Дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2021р. між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 75151774, за умовами якого, п. п. 1, 2 позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повернути позику та сплатити проценти від суми позики. Параметри та умови позики: дата надання позики - 20.08.2021р.; строк позики - 30 днів; дата повернення позики - 19.09.2021р.; сума позики - 10 000 грн. 00 коп.; процентна ставка базова - 1,99% в день (фіксована); знижена процентна ставка 0,60% в день; процентна ставка за понадстрокове користування позикою за день - 2,70%; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 642,22%, орієнтовна загальна вартість позики - 11 791 грн. 00 коп. Що узгоджується з Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, у якій визначено розмір процентів - 1 791 грн. 00 коп. (додаток № 1 до договору № 75151774).

Проценти за договором № 75151774 нараховуються щоденно на залишок позики, включаючи дати надання та повернення кредиту (п. 4 договору № 75151774).

У п. п. 5.1, 5.2 договору № 75151774 позичальник підтвердив, що він ознайомився на сайті https//mycredit.ua/ua/documents-license з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги. Він же ознайомився на сайті з офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг, у якій визначені умови застосування зниженої процентної ставки та з правилами постійно діючої акції під назвою ON MY FREDOM (перша позика 0,01%) для споживачів фінансових послуг. Що позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua.documentslicense/ (надалі правила), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладання цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Позичальник доручив позикодавцю ініціювати списання коштів із відведеного банківського рахунку позичальника із використанням реквізитів платіжної картки, що була зазначена позичальником при отриманні та направляти їх на погашення грошових зобов`язань позичальника за цим договором.

В договорі № 75151774, п. 9, сторони погодили право позикодавця відмовитися від договору протягом 14 днів з дня його укладення, за умови повідомлення про настання вказаної обставини позикодавця у письмовій формі в один із способів визначений цим пунктом договору, та повернення отриманих коштів.

Договір укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно - телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію» (п. 12 договору № 75151774).

Якщо сума позики зазначена у п. 2.1 розд. 2 договору перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк позикодавець має право нараховувати процентну ставку за понадстрокове користування позикою в розмірі визначеному п.2 договору за кожен день прострочення (п. 17 договору № 75151774).

Договір підписаний сторонами електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, зокрема позичальником EqMIU4d2FR. Рахунок № НОМЕР_1 .

В додатки до позовної заяви позивачем надано, не підписані відповідачкою у будь-який спосіб, Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1БАНК» затверджені наказом № 12/08/2021 від 12.08.2021р. Пунктами 6.1, 6.2 цих Правил установлено, що за користування позикою позичальник сплачує товариству проценти у розмірах, визначених у договорі позики. Позичальник зобов`язаний повернути отриману суму позики та проценти за користування нею відповідно до умов укладеного Договору позики, проценти за користування позикою нараховуються на суму позики (її залишок), виходячи із строку фактичного користування позикою. Згідно з пунктом 6.5 Правил, - у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або й частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

У довідці № КД-000083462/ТНПП від 11.11.2025р. ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» підтвердило здійснення грошового переказу грошових коштів у сумі 10 000 грн на рахунок одержувача ОСОБА_1 , ЕПЗ № НОМЕР_1 , що мало місце 20.08.2021р.

Також у додатки до позовної заяви позивачем надано виготовлений ТОВ «1БАНК» розрахунок заборгованості за період з 20.08.2021р. до 27.01.2022р., з якого вбачається, що 20.08.2021р. відповідачці було видано кошти в сумі 10 000 грн. 00 коп. У період з 20.08.2021р. до 18.09.2021р. у розмірі 59 грн 70 коп. в день. 20.09.2021р. мало місце нарахування відсотків у розмірі 5 631 грн 70 коп. З 28.09.2021р. до 26.12.2021р. відсотки нараховувалися у розмірі 199 грн в день. Всього процентів нараховано у розмірі 25 332 грн 70 коп., та з врахуванням вчинення відповідачкою платежу на їх погашення 20.09.2021р. у сумі 1 452 грн 70 коп., їх залишок на кінець періоду склав 23 880 грн. Залишок заборгованості за тілом кредиту 10 000 грн.

27.01.2022р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір факторингу № 27/01/2022, згідно якого клієнт зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги, а фактор зобов`язується здійснивши фінансування в порядку передбаченому договором прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту і стає новим кредитором за договорами позики укладеними між клієнтом і боржниками. З дати відступлення прав вимоги фактор набуває право здійснювати нарахування та стягнення процентів, штрафних санкцій. Право вимоги до фактора переходить після здійснення повного фінансування з моменту підписання сторонами Акту приймання - передавання реєстру боржників.

За цим договором факторингу - право вимоги це право грошової вимоги клієнта до боржників щодо заборгованості, строк платежу за якою настав (наявна вимога).

27.01.2022р. між сторонами договору факторингу № 27/01/2022 підписано Акти приймання-передавання реєстру боржників, у т.ч. в електронному вигляді, та 27.01.2022р. проведено фінансування згідно договору факторингу № 27/01/2022, про що надано платіжне доручення № 32465.

27.01.2022 між сторонами договору факторингу № 27/01/2022 підписано Реєстр боржників у якому під порядковим № 1956 вказано боржницю ОСОБА_1 , договір № 75151774, сума боргу за тілом 10 000 грн. та за відсотками 23 880 грн. 00 коп.

Відповідно до розрахунку заборгованості виготовленого за підписом директора ТОВ «Вердикт капітал» станом на 10.01.2023р. заборгованість відповідачки за договором № 75151774 становить 10 000 грн. - тіло кредиту, 23 880 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками, 23 грн. 01 коп. - 3% річних нараховані за 28 днів (з 27.01.2022р. до 23.02.2022р.), інфляційні нараховані за лютий 2022р. виходячи із індексу інфляції 101,60 та суми боргу за тілом кредиту, у розмірі 160 грн.

10.01.2023р. між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір № 10-01/2023 відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило шляхом продажу належні йому на підставі договору № 27/01/2022 з ТОВ «1БАНК» право вимоги новому кредитору ТОВ «ФК «Коллект центр», а ТОВ «ФК «Коллект центр» набуло право вимоги первісного кредитора до боржників зазначених у Додатках № 1 та № 3 до договору (реєстри боржників), за договорами позики (кредитними договорами), в тому числі за договором 75151774 щодо боржниці ОСОБА_1 , яка у Реєстрі боржників від 10.01.2023р. (додаток № 3 до договору) значиться під порядковим № 38370, сума боргу за тілом кредиту 10 000 грн., сума боргу за процентами - 23 880 грн, сума боргу за порушення грошового зобов`язання згідно зі ст. 625 ЦК України - 183 грн 01 коп.

10.01.2023р. між сторонами договору № 10-01/2023 про відступлення права вимоги підписано Акт приймання-передачі реєстру боржників, та 28.02.2023р. - Акт зарахування зустрічних однорідних вимог.

У розрахунку заборгованості виготовленому ТОВ «Коллект центр» станом на 21.11.2025р. - заборгованість відповідачки за договором 75151774 наступна: сума боргу за тілом кредиту 10 000 грн., сума боргу за процентами - 23 880 грн, 3% річних - 23 грн 01 коп. та інфляційні збитки - 160 грн.

24.08.2021р. ОСОБА_1 через сайт miloan.ua звернулася до ТОВ «Мілоан» з Анкетою-заявою на кредит № 4904781 в якій виявила бажання на отримання кредиту у сумі 15 000 грн. 00 коп. на строк 14 днів, з кінцевою датою повернення кредиту - 07.09.2021р., з процентною ставкою 2% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування ним (4 200 грн.), комісією за надання кредиту 2 850 грн. (19% від суми кредиту). У ній же зазначено про надані позичальником згоди на фінансовий моніторинг, правила кредитування, бюро кредитних історій. А також міститься перелік дій щодо процесу оформлення та розгляду заяви, а саме за 24.08.2021р. у погодинному розрізі: о 12:03:21 - заповнення заяви; о 12:02:33 - автоматична перевірка; о 12:03:40 - перевірка у БКІ; о 12:03:44 - перевірка у БКІ; о 12:03:44 - скоринг; о 12:03:59 - скоринг; о 12:04:01 - підтвердження зміни умов; о 12:07:45 - підписання договору; о 12:11:53 - оброблено. Погоджені умови кредитування: замовлена сума - 16 000 грн., замовлений строк - 14 днів, погоджена сума - 15 000 грн., погоджений строк - 14 днів, комісія за надання кредиту - 19% одноразово; ставка процентів - 2% за кожен день користування.

Вказаної ж дати позичальниця електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписала Паспорт споживчого кредиту.

24.08.2021р. о 13 год 11 хв. між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4904781, шляхом підписання зі сторони відповідачки електронним підписом одноразовим ідентифікатором № R74568. Відповідно до умов договору позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3 Договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. Договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Сума (загальний розмір) кредиту становить 15 000 грн. Кредит надається строком на 14 днів з 24.08.2021р. (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 07.09.2021р. Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту складають 7 050 грн. у грошовому виразі та 2 302 412 % річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту 22 050 грн. 00 коп. та розрахована виходячи із припущення, що строк кредитування залишиться незмінним, позичальник виконає свої зобов`язання та у строки визначені договором здійснить повне погашення заборгованості. Проценти за користування кредитом: 4 200 грн. 00 коп., які нараховуються за ставкою 2% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту 2 850 грн. (19% від суми кредиту, одноразово). Особливості нарахування процентів визначені у п.п. 2.2. та 2.3 договору (п.п. 1.1-1.7 розд. 1 кредитного договору № 4904781).

У пункті 2.1 розд. 2 кредитного договору № 4904781 передбачено, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування ним у розмірах визначених п.п. 1.5.1-1.5.2 кредитного договору та у строк визначений п. 1.4 кредитного договору. У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною у п. 1.5.2 або за стандартною процентною ставкою у п. 1.6 договору, у сумі та на умовах визначених п. 2.3 договору. Нарахування процентів здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з врахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей п. 2.2.3 договору (п.п. 2.1-2.2.2 розд. 2 кредитного договору № 4904781).

Також, у п. 2.2.3 розд. 2 кредитного договору № 4904781, сторони погодили, зокрема, що проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена у п.1.6 договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності та спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного у п. 1.3 (14 днів), запропонована позичальнику зі знижкою,є меншою за стандартну ставку встановлену п. 1.6. Якщо визначена у п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної ставки (базовоЇ) то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних умовах згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватися за базовою ставкою згідно п. 1.6 договору. Після спливу строку кредитування (з врахуванням пролонгацій) нарахування процентів припиняється.

Пролонгація строку кредитування на пільгових та стандартних умовах визначена у п. 2.3.1.1 та п. 2.3.1.2 договору № 4904781.

Пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці викладеній у цьому ж пункті договору, в якій зазначені «строк продовження, днів» та «максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту», а саме: 3 дні продовження - 3%, 7 днів продовження - 5%; 15 днів продовження - 10%. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п. 1.5.2 Договору (п. 2.3.1.1 договору № 4904781).

Пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку якщо внаслідок чергового продовження строку кредиту позичальником у спосіб вказаний цим пунктом договору, загальний період пролонгації на стандартних умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних умовах 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних умовах проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредиту нараховуються за стандартною ставкою визначеною у п.1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах (п. 2.3.1.2 договору № 4904781).

У п. 2.3.2 договору № 4904781 визначено, що розділ 2.3 договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної обставини щодо якої невідомо настане вона чи ні, відповідно до ст. 212 ЦК України, яка полягає у: 1) здійсненні платежу позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах згідно п. 2.3.1 договору та розділу 6 Правил; 2) продовженні користування кредитними коштами позичальником після спливу строку кредитування визначеного згідно п.п. 1.3., 2.3.1.1, 2.3.1.2 договору. Після настання цих обставин умови кредитного договору, зокрема строк кредитування визначений у п. 1.3, термін (дата) повернення кредиту змінюються пропорційно строку пролонгацій.

Право відступлення вимоги за цим кредитним договором № 102639503 передбачено у п.п. 3.2.6 розд. 3.

Відповідно до п. 2.4.1 договору № 4904781 позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого пунктом 1.4, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

Право відступлення вимоги за цим кредитним договором № 4904781 передбачено у п.п. 3.2.6 розд. 3.

У разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця. (п. 4.2 договору № 4904781).

Відповідно до п.п. 6.1 та 6.2 розд. 6 кредитного договору № 4904781, кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства/мобільний додаток. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту).

Згідно п. 7.1 розд. 7 кредитного договору № 4904781, договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками №1 та №2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту у спосіб визначений п.2.1 договору.

Додатком під № 1 до договору № 4904781 є Графік платежів, у якому визначені: дата видачі кредиту/ дата платежу 24.08.2021р. та 07.09.2021р., розмір тіла кредиту 15 000 грн , розмір комісії за надання кредиту (одноразово) 2 850 грн 00 коп., розмір процентів 4 200 грн 00 коп., та загальна вартість кредиту 22 050 грн 00 коп.

Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 з якою укладено договір № 4904781 від 24.08.2021р. ідентифікована товариством «Мілоан». Акцепт договору підписано аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора R74568 дата відправлення якого позичальнику 24.08.2021р. на номер телефону НОМЕР_2 .

Обставини зарахування коштів в сумі 15 000 грн., згідно договору № 4904781 підтверджуються квитанцією Liqpay ID платежу 1743250471 від 24.08.2021р., за якою кошти за кредитним договором № 4904781 від 24.08.2021р. перераховані від платника ТОВ «Мілоан» отримувачу, який також є власником платіжної картки 516874*15, дата операції 24.08.2021р. 13:11, сума 15 000 грн.

У розрахунку заборгованості виготовленому ТОВ «Мілоан» за кредитним договором № 4904781 за період 24.08.2021р. до 19.11.2021р. міститься інформація про надання кредиту та про щоденні нарахування та погашення за кредитом, з якого вбачається, що 24.08.2021р. відповідачці надано кредит у розмірі 15 000 грн. 00 коп. та вказаної ж дати здійснено нарахування комісії за оформлення кредиту - 2 850 грн. 00 коп. У період з 25.08.2021р. до 07.09.2021р. (14 днів) відповідачці нараховувалися відсотки у сумі 300 грн в день (2% в день). 08.09.2021р. відповідачкою вчинено платіж на сплату комісії за пролонгацію 450 грн (3% за 3 дні пролонгації на пільгових умовах, згідно п. 2.3.1.1 договору) та частину суми кредиту (процентів у розмірі 780 грн та тіла у розмірі 450 грн.), в зв`язку з чим відсотки нараховувалися з 09.09.2021р. до 11.09.2021р. за пільговою ставкою 2% в день від фактичного залишку суми кредиту). 12.09.2021р. відповідачкою вчинено платіж на сплату комісії за пролонгацію 436 грн (3% за 3 дні пролонгації на пільгових умовах, згідно п. 2.3.1.1 договору) та 13.09.2021р. відповідачкою вчинено платіж на сплату комісії за пролонгацію 705 грн 00 коп. (5% за 7 дні пролонгації на пільгових умовах, згідно п. 2.3.1.1 договору) та частину суми кредиту за 12.09.2021р. та 13.09.2021р. (процентів у розмірі 862 грн, 4000 грн. та 808 грн, а також тіла у розмірі 436 грн. та 705 грн ), в зв`язку з чим відсотки нараховувалися 13.09.2021р. та з 14.09.2021р. до 22.09.2021р. (за 10 днів (3 + 7 днів) за пільговою ставкою 2% в день від фактичного залишку суми кредиту. 22.09.2022р. відповідачку дії щодо пролонгації строку договору шляхом сплати комісії за пролонгацію, погашення частини боргу не вчинялися. З 23.09.2021р. до 19.11.2021р. (58 днів) позивачем відповідачці нараховувалися відсотки за стандартною ставкою 5% в день фактичного залишку заборгованості за кредитом. Такі ж ним були нараховані 08.09.2021р. та 12.09.2021р. (2 дні), до вчинення відповідачкою дій для пролонгації строку договору на пільгових умовах. Всього за 60 днів.

29.11.2021р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 29-11-102, за умовами якого клієнт (первісний кредитор) відступає за плату право грошової вимоги, а фактор здійснивши фінансування приймає право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладених між клієнтом і боржниками. Перехід від клієнта до фактора права вимоги заборгованості відбувається після здійснення повної оплати фінансування з моменту підписання сторонами Акту приймання - передавання реєстру боржників.

За цим договором факторингу - право вимоги це право грошової вимоги клієнта до боржників щодо заборгованості, строк платежу за якою настав (наявна вимога).

30.11.2021р. між сторонами договору факторингу № 29-11-102 підписано Акти прийому-передачі Реєстру боржників до договору факторингу № 29-11-102, в т.ч. у електронному вигляді.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 29-11-102, у ньому під порядковим номером 1964 значиться боржниця ОСОБА_1 кредитний договір № 4904781, сума боргу по тілу кредиту - 13 409 грн. 00 коп., сума боргу по відсоткам 41 682 грн. 50 коп., сума боргу по комісії 2 850 грн.

03.12.2021р. платником ТОВ «Вердикт Капітал» сплачено на користь одержувача ТОВ «Мілоан» грошові кошти в рахунок оплати згідно договору факторингу № 29-11-102 (платіжне доручення № 308250005 від 03.12.2021р.).

У розрахунку заборгованості виготовленому ТОВ «Вердикт Капітал» за кредитним договором № 4904781 за період з 29.11.2021р. до 10.01.2023р. міститься інформація про заборгованість відповідачки станом на дату відступлення права вимоги, як: сума боргу по тілу кредиту - 13 409 грн. 00 коп., сума боргу по відсоткам 41 682 грн. 00 коп., та сума боргу за комісією 2 850 грн 00 коп. Та з них же вбачається нарахування ТОВ «Вердикт Капітал» відповідачці відсотків за ставкою 5% денних у період з 29.11.2021р. до 23.02.2022р. (87 днів) - всього в сумі 58 329 грн. 15 коп. А тому сума боргу за відсотками в загальному становила на кінець періоду 100 011 грн. 65 коп. При цьому Графи вказаного розрахунку «Нараховані 3% річних за користування грошовими коштами у відповідності до ст. 625 ЦК України» та «Інфляційні збитки за користування грошовими коштами відповідно до ст. 625 ЦК України» не заповнені. Вказаний вид нарахувань не вчинявся. А відсотки нараховані за 87 днів у розмірі 58 329 грн 15 коп. відображені як нараховані відсотки згідно кредитного договору.

10.01.2023р. між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «ФК «Коллект центр» укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило шляхом продажу належні йому на підставі договору № 29-11-102 з ТОВ «Мілоан» право вимоги новому кредитору ТОВ «ФК «Коллект центр», а ТОВ «ФК «Коллект центр» набуло право вимоги первісного кредитора до боржників зазначених у Додатках № 1 та № 3 до договору (реєстри боржників), за договорами позики (кредитними договорами), в тому числі за договором 4904781 щодо боржниці ОСОБА_1 зазначеної у Додатку № 3 до договору «реєстр боржників» під порядковим номером 3236, розмір заборгованості боржника - 116 270 грн 65 коп., який переданий новому кредитору згідно Акту прийому - передачі від 10.01.2023р., та Актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023р.

З розрахунку заборгованості за договором № 4904781 виготовленого станом на 21.11.2025р. ТОВ «Коллект центр» вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість по кредиту: 13 409 грн. 00 коп. - тіло кредиту та 100 011 грн. 65 коп. - проценти, 2 850 грн - комісія.

01.07.2024р. між адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та позивачем укладено договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги відповідно до якого (розд. 2) адвокатське об`єднання прийняло на себе зобов`язання надавати клієнту: правову інформацію, консультації, роз`яснення з правових питань, правового супроводу, захисту інтересів, складання заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на захист інтересів клієнта, представляти інтереси клієнта у судах загальної юрисдикції, узагальнювати та аналізувати практику розгляду судових та інших справ, та вчиняти інші дії.

Згідно з заявкою про надання юридичної допомоги № 675 від 03.11.2025р. та витягу з акту № 16 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025р. за договором № 01-07/2024 між сторонами цього договору, адвокатським об`єднанням клієнту надано юридичну допомогу за договорами № 4904781 та № 75151774 з боржницею ОСОБА_1 , а саме: надання усної консультації з вивченням документів у часі 2 години вартістю 2 000грн./1 годину, всього в сумі 4 000 грн.; підготовка пропозицій у часі 3 години вартістю 2 000 грн./1 годину всього у сумі 6 000 грн. 00 коп.; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду у часі 5 години вартістю 3 000 грн./1 годину, всього в сумі 15 000 грн. В загальному вартість наданих послуг - 25 000 грн.

Встановивши вказані обставини, суд вважає, що зі сторони відповідача порушені вимоги чинного законодавства, що регулює кредитні правовідносини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (в тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За правилам ч. 1 ст. 1049 та ст. 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

У разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.

У п.п. 5, 6, 12 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" №675-VІІІ від 03.09.2015р. зазначено, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір;

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що "принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс".

Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог - покладається на відповідача.

Верховний Суд у постанові від 30.11.2022р. у справі №334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Із вказаного слідує, що доведення факту повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором, є обов`язком позичальника, а не позивача.

За такого, суд вважає доведеними обставини укладення між відповідачкою та ТОВ «Мілоан» кредитного договору № 4904781 у електронній формі, а також обставини перерахування їй кредитних коштів згідно його умов, доведеність переходу прав вимоги за цим договором до позивача, а тому позов у частині стягнення заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) у розмірі 13 409 грн 00 коп. підлягає задоволенню.

У розрахунку заборгованості виготовленому ТОВ «Мілоан» за кредитним договором № 4904781 за період 24.08.2021р. до 19.11.2021р. міститься інформація про надання кредиту та про щоденні нарахування та погашення за кредитом, з якого вбачається, що 24.08.2021р. відповідачці надано кредит у розмірі 15 000 грн. 00 коп. та вказаної ж дати здійснено нарахування комісії за оформлення кредиту - 2 850 грн. 00 коп. У період з 25.08.2021р. до 07.09.2021р. (14 днів) відповідачці нараховувалися відсотки у сумі 300 грн в день (2% в день). 08.09.2021р. відповідачкою вчинено платіж на сплату комісії за пролонгацію 450 грн (3% за 3 дні пролонгації на пільгових умовах, згідно п. 2.3.1.1 договору) та частину суми кредиту (процентів у розмірі 780 грн та тіла у розмірі 450 грн.), в зв`язку з чим відсотки нараховувалися з 09.09.2021р. до 11.09.2021р. за пільговою ставкою 2% в день від фактичного залишку суми кредиту). 12.09.2021р. відповідачкою вчинено платіж на сплату комісії за пролонгацію 436 грн (3% за 3 дні пролонгації на пільгових умовах, згідно п. 2.3.1.1 договору) та 13.09.2021р. відповідачкою вчинено платіж на сплату комісії за пролонгацію 705 грн 00 коп. (5% за 7 дні пролонгації на пільгових умовах, згідно п. 2.3.1.1 договору) та частину суми кредиту за 12.09.2021р. та 13.09.2021р. (процентів у розмірі 862 грн, 4000 грн. та 808 грн, а також тіла у розмірі 436 грн. та 705 грн ), в зв`язку з чим відсотки нараховувалися 13.09.2021р. та з 14.09.2021р. до 22.09.2021р. (за 10 днів (3 + 7 днів) за пільговою ставкою 2% в день від фактичного залишку суми кредиту. 22.09.2022р. відповідачку дії щодо пролонгації строку договору шляхом сплати комісії за пролонгацію, погашення частини боргу не вчинялися. З 23.09.2021р. до 19.11.2021р. (58 днів) позивачем відповідачці нараховувалися відсотки за стандартною ставкою 5% в день фактичного залишку заборгованості за кредитом. Такі ж ним були нараховані 08.09.2021р. та 12.09.2021р. (2 дні), до вчинення відповідачкою дій для пролонгації строку договору на пільгових умовах. Всього за 60 днів.

З огляду на вчинення відповідачкою дій щодо пролонгації строку договору, у порядку визначеному п. 2.3.1.1 договору, шляхом часткової сплати нею заборгованості за тілом кредиту та за процентами, а також комісії за пролонгацію строку договору (сукупно на 13 днів), відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування до 22.09.2021р. включно, а тому суд вважає, що первісний кредитор мав право нараховувати проценти за користування кредитом за пільговою процентною ставкою 2% в день протягом 14 днів строку кредитування та 13 днів пролонгованого строку договору за ініціативою відповідачки на 13 днів: за 14 днів виходячи із залишку фактичної заборгованості 15 000 грн (15 000 * 2% * 14) у сумі 4 200 грн (що узгоджується з умовами договору та графіком платежів); за 3 дні, з 09.09.2021р. до 11.09.2021р. виходячи із залишку фактичної заборгованості 14 550 грн (14 550 * 2% * 3) у сумі 873 грн; за 1 день, 13.08.2021р. виходячи із залишку фактичної заборгованості 14 114 грн (14 114* 2% *1) у сумі 282 грн 28 коп; за 9 днів, з 14.09.2021р. до 22.09.2021р. виходячи із залишку фактичної заборгованості 13 409 грн (13 409 * 2% * 9) у сумі 2 413 грн 62 коп. Тобто всього сума відсотків разом 7 768 грн 90 коп.

На погашення відсотків відповідачкою були внесені кошти у сумі 6 450 грн.

Водночас щодо нарахування та стягнення з відповідачки процентів поза межами первісного строку кредитування (14 днів, до 07.09.2021р.) та пролонгованого на 13 днів за ініціативою відповідачки у порядку п. 2.3.1.1 договору (шляхом вчинення нею дій з часткового погашення заборгованості та сплати комісії за пролонгацію), які нараховані первісним кредитором за 60 днів, починаючи з 23.09.2021р. до 19.11.2021р. (58 днів) за стандартною ставкою 5% в день фактичного залишку заборгованості за кредитом, а також 08.09.2021р. та 12.09.2021р. (2 дні), то слід зазначити наступне.

За змістом ст.ст. 1048 та 1054 ЦК України, проценти є платою за можливість позичальника протягом певного часу правомірно не повертати кошти кредитору.

Керуючись правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, суд зазначає, що надання кредиту наділяє позичальника «благом», яке полягає у праві не повертати кошти негайно. Саме за це «благо» сплачуються проценти. Однак зі спливом строку кредитування позичальник втрачає право на правомірне утримання коштів, а отже, право кредитодавця нараховувати проценти за статтею 1048 ЦК України припиняється. Будь-які очікування кредитора на отримання договірних процентів поза межами строку кредитування виходять за межі легітимних очікувань та порушують баланс інтересів сторін.

Позивач посилається на розділ 2 Договору (зокрема п. 2.3.1.2), яким передбачено автоматичне збільшення строку кредитування на 60 днів за ставкою 5,00% на день у разі неповернення кредиту.

Суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки вказані умови договору прямо суперечать нормам спеціального закону.

Відповідно до ч. 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-УІІІ, будь-яка зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. При цьому закон імперативно встановлює, що умова договору про можливість внесення змін до нього в односторонньому порядку є нікчемною.

Механізм «автопролонгації», прописаний у п. 2.3.2 Договору як відкладальна обставина, що настає автоматично внаслідок «продовження користування коштами» (тобто фактично - внаслідок невиконання зобов`язання), є нічим іншим, як прихованою спробою кредитора в односторонньому порядку змінити строк дії договору та ціну послуги.

Оскільки така зміна відбулася без підписання додаткової угоди у письмовій формі, що вимагається ч. 1 ст. 13 Закону «Про споживче кредитування», та без волевиявлення споживача, спрямованого на зміну строку, дана умова є нікчемною в силу закону.

Посилання на Правила надання фінансових кредитів в редакції від 13.07.2021р., що містяться на загальному сайті, не можуть вважатися узгодженими умовами Договору, а роздруківка Правил із сайту фінансової установи та долучення її до позовної заяви не є належним доказом умов Договору, оскільки відсутні докази, що в день підписання Договору діяли саме ці умови щодо пролонгації.

Аналізуючи умови Договору у контексті Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-ХІІ, суд зауважує, що згідно з п. 9 ч. 3 ст. 18 цього Закону несправедливою є умова про автоматичне продовження договору, укладеного на визначений строк, якщо споживачу встановлено невиправдано малий строк для виявлення наміру не продовжувати дію договору.

Позивачем не надано доказів погодження відповідачкою оновлених графіків платежів, доказів здійснення нею платежів з метою пролонгації після 22.09.2021р., доказів належного повідомлення про нові строки повернення кредиту, а також доказів того, що строк кредитування за договором був правомірно продовжений до дати, станом на яку первісний кредитор здійснив нарахування процентів.

Слід також зауважити, що сам факт неповернення кредитних коштів після закінчення строку кредитування не може вважатися належним і достатнім доказом волевиявлення позичальника на продовження строку кредитування, оскільки після спливу строку повернення кредиту поведінка боржника набуває ознак прострочення виконання грошового зобов`язання, а не правомірного користування кредитом у межах регулятивного договірного правовідношення.

Вказане узгоджується з пунктом 2.4.1 договору, відповідно до якого позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого пунктом 1.4 договору, а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.

Відповідно до пункту 2.4.2 договору, якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування, визначеного згідно з пунктами 1.3 та 2.3 договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків, обумовлених розділом 4 договору.

Отже, умови договору розмежовують два різні правові режими: правомірне користування кредитними коштами у межах строку кредитування або належної пролонгації та прострочення виконання грошового зобов`язання після завершення такого строку.

Пунктом 4.2 договорів передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, має право нарахувати проценти за стандартною базовою ставкою, передбаченою пунктом 1.6 договору, як проценти за порушення грошового зобов`язання, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. У разі нарахування таких процентів ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, а обов`язок позичальника щодо їх сплати настає після відповідної вимоги кредитодавця.

У розрахунку заборгованості виготовленому ТОВ «Вердикт Капітал», як проміжним кредитором, за кредитним договором № 4904781 за період з 29.11.2021р. до 10.01.2023р. міститься інформація про заборгованість відповідачки станом на дату відступлення права вимоги, як: сума боргу по тілу кредиту - 13 409 грн. 00 коп., сума боргу по відсоткам 41 682 грн. 00 коп., та сума боргу за комісією 2 850 грн 00 коп. Та з них же вбачається нарахування ТОВ «Вердикт Капітал» відповідачці відсотків за ставкою 5% денних у період з 29.11.2021р. до 23.02.2022р. (87 днів) - всього в сумі 58 329 грн. 15 коп. А тому сума боргу за відсотками в загальному становила на кінець періоду 100 011 грн. 65 коп. При цьому Графи вказаного розрахунку «Нараховані 3% річних за користування грошовими коштами у відповідності до ст. 625 ЦК України» та «Інфляційні збитки за користування грошовими коштами відповідно до ст. 625 ЦК України» не заповнені. Вказаний вид нарахувань не вчинявся. А відсотки нараховані за 87 днів у розмірі 58 329 грн 15 коп. відображені як нараховані відсотки згідно кредитного договору.

Разом з тим позивачем не доведено, що заявлена до стягнення сума процентів є саме процентами відповідальності за прострочення грошового зобов`язання в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а не процентами за користування кредитом у межах ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи не містять належної вимоги кредитодавця про сплату процентів саме як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання за пунктом 4.2 договорів, а також окремого розрахунку таких процентів із визначенням їх правової природи, періоду, бази нарахування та моменту виникнення обов`язку їх сплати.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що після закінчення строку кредитування (додатково пролонгованого за ініціативою відповідачки сукупно на 13 днів (3 дні, 3 дні та 7 днів) правовідносини сторін трансформувалися з регулятивних в охоронні та позивач мав право захищати свої інтереси шляхом нарахування компенсаційних заходів, передбачених ст. 625 ЦК України (3% річних та інфляційні втрати) або неустойки, проте вимоги про стягнення таких сум позивачем заявлені не були.

А саме лише посилання позивача на пункт 4.2 договору в описовій частині позовної заяви не може бути підставою для стягнення з відповідачки процентів, нарахованих після спливу строку кредитування до 23.02.2022р., як звичайної плати за користування кредитом.

До того ж, слід звернути увагу, що за умовами договору факторингу укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал», у них сторони погодили, що право вимоги це право грошової вимоги клієнта до боржників щодо заборгованості, строк платежу за якою настав (наявна вимога).

Тож враховуючи вищевикладене з відповідачки підлягає стягнення заборгованість за кредитним договором № 4904781 за процентами за користування кредитом у сумі 1 318 грн 90 коп. (7 768 грн 90 коп. (проценти нараховані за 27 днів) - 6 450 грн (сплачені відповідачкою на погашення процентів з 08.09.2021р. до 13.09.2021р.).

Щодо вимог про стягнення комісії за надання кредиту та за пролонгацію, то слід зазначити наступне.

Так, 10.06.2017р. набув чинності Закон України "Про споживче кредитування" № 1734-VІІІ, у зв`язку із чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст ст. 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючипроценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Аналізуючи умови кредитного договору № 4904781 суд доходить висновку про правомірність дій позивача щодо встановлення комісії за надання кредиту та за пролонгацію строку кредитування.

Що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, який в подальшому підтримувався Верховним Судом, зокрема, в постанові від 24 травня 2024 року в справі № 461/2735/23 (провадження № 61-16948св23).

Така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Договір був підписаний сторонами, ними не оскаржувався, а отже є обов`язковим до виконання.

Так, комісія за надання кредиту визначена одноразово в момент видачі кредиту та за пролонгацію строку кредитування за ініціативою позивачки визначено одноразово у випадку настання обставин у п. 2.3.1.1 щодо вчинення відповідачкою дій з пролонгації строку кредитування.

Надання вказаного виду послуг первісним кредитором відображено у виготовленому ним же розрахунку заборгованості.

Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачкою вказаних видів комісії, а також подальша вимога стягнення нарахованої комісії позивачем з відповідачки, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Тож з відповідачки на користь позивача також підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 4904781 з комісії за надання кредиту - 2 850 грн.

Суд також вважає доведеними обставини укладення між відповідачкою та ТОВ «1БАНК» кредитного договору в електронній формі та перерахування їй кредитних коштів згідно його умов, а також невиконання відповідачкою свого обов`язку щодо погашення заборгованості та процентів за ним, доведеність переходу прав вимоги за цим договором до позивача, а тому позов у частині стягнення з відповідачки заборгованості за основним боргом у розмірі 10 000 грн підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 75151774 в розмірі 23 880 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками, 160 грн 00 коп. - інфляційних збитків та 23 грн 01 коп. - 3% річних, то слід зазначити наступне.

За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема,в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №300/438/18.

У постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема і у постанові Великої Палати Верховного суду від 05.04.2023р. у справі № 910/4518/16, неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

20.08.2021р. між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 75151774, за умовами якого, п.п. 1, 2 позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повернути позику та сплатити проценти від суми позики. Параметри та умови позики: дата надання позики - 20.08.2021р.; строк позики - 30 днів; дата повернення позики - 19.09.2021р.; сума позики - 10 000 грн. 00 коп.; процентна ставка базова - 1,99% в день (фіксована); знижена процентна ставка 0,60% в день; процентна ставка за понадстрокове користування позикою за день - 2,70%; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 642,22%, орієнтовна загальна вартість позики - 11 791 грн. 00 коп. Що узгоджується з Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, у якій визначено розмір процентів - 1 791 грн. 00 коп. (додаток № 1 до договору № 75151774).

Тобто, умовами Договору визначено строк, у межах якого здійснюється повернення отриманих позичальницею грошових коштів - 30 днів. При цьому, проценти за договором нараховуються щоденно на залишок позики, включаючи дати отримання та повернення позики (п. 4 договору).

Позивач при зверненні до суду з вимогами щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами послався крім умов Договору, ще й на Правила, копію яких долучив до позовної заяви, чим обґрунтовував можливість продовження нарахування процентів, у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування, в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів, у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/ несвоєчасного повернення позики та процентів. Та надав розрахунок боргу виготовлений первісним кредитором, з якого вбачається, що нарахування процентів у заявленій до стягнення сумі відбувалося у період з 20.08.2021р. до 18.09.2021р. у розмірі 59 грн 70 коп. в день. 20.09.2021р. мало місце нарахування відсотків у розмірі 5 631 грн 70 коп. З 28.09.2021р. до 26.12.2021р. відсотки нараховувалися у розмірі 199 грн в день. Всього процентів нараховано у розмірі 25 332 грн 70 коп., та з врахуванням вчинення відповідачкою платежу на їх погашення 20.09.2021р. у сумі 1 452 грн 70 коп., їх залишок на кінець періоду склав 23 880 грн.

Умови та порядок автоматичного продовження (пролонгації) строку користування позикою Договором позики не передбачені. А посилання у п. 5.2 договору на те, що до моменту підписання договору позичальник вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, зазначена у Правилах процедура і наслідки оформлення продовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі, без зазначення ідентифікуючих ознак цих Правил, з якими він ознайомлений, а також без конкретизації умов для пролонгації (автопролонгації) договору, ці посилання у кредитному договорі не можна вважати такими, що свідчать про ознайомлення відповідача з Правилами, зокрема і у редакції яка додана до позовної заяви, та погодження умов щодо пролонгації (автопролонгації).

Відповідно до пункт 6.5 Правил у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/ несвоєчасного повернення Позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту Позику (або її частину) нараховуються проценти у розмірі, передбачено Договором позики, за кожний день понадстрокового користування Позикою (або її частиною, починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення Позики (або її частини) та Процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування Процентів на Позику (або її частину) за понадстрокове користування Позикою за Договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на Позику за понадстрокове користування.

Між тим, надані позивачем Правила, що розміщені на сайті фінансової установи, якими визначено порядок сплати процентів, не підписані безпосередньо відповідачкою. Та самі по собі Правила викладені на сайті не можуть вважатися складовою частиною договору, якщо відсутні докази ознайомлення та погодження з ними позичальника, про що свідчить його підпис.

Так, електронний договір дійсно має юридичну силу письмового договору, але лише в тій частині, яку користувач безпосередньо акцептував (у цій справі підписав за допомогою одноразового SMS-пароля).

Посилання на Правила, що містяться на загальному сайті, не можуть вважатися узгодженими умовами Договору, а роздруківка Правил із сайту фінансової установи та долучення її до позовної заяви не є належним доказом умов Договору, оскільки відсутні докази, що в день підписання Договору діяли саме ці умови застосування процентної ставка.

Визначаючи розмір заборгованості, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості та його відповідність умов договору), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Оскільки сторонами договору позики було погоджено строк позики протягом 30 днів, то тільки в межах строку його дії, а саме за період з 20.08.2021р. до 19.09.2021р. (включаючи дати отримання та повернення позики), позикодавець мав право нараховувати відповідачці проценти.

Умовами договору визначено фактично декілька альтернативних процентних ставок за користування позикою: 1) знижена; 2) базова (фіксована); 3) за понадстрокове користування позикою, та тільки один строк, у межах якого здійснюється повернення отриманих позичальницею грошових коштів.

При цьому, у ньому ж не конкретизовано яка процентна ставка та за яких умов застосовується кредитодавцем.

Водночас, позивач на підтвердження наявної суми заборгованості, надав розрахунок заборгованості щоденний, починаючи з дня видачі кредитних коштів до 19.09.2021р. з нарахуванням процентів 59 грн 70 коп. в день (тобто за зниженою процентною ставкою), та в подальшому до 26.12.2021р. з нарахуванням процентів 199 грн в день.

З урахуванням встановлених обставин та наданих сторонами доказів, суд вважає, що при обрахуванні заборгованості за кредитним договором необхідно виходити зі строку позики (строк Договору) у 30 днів та щоденною процентною ставкою у цей період у розмірі 0,60% (знижена).

Як було встановлено, умовами Договору позики - позика у сумі 10 000 грн. надається відповідачці на строк 30 днів зі сплатою процентів за зниженою ставкою 0,60% в день, тобто в межах строку кредитування відповідачці мали бути нараховані відсотки у сумі 1 860 грн. 00 коп. (10 000 грн. * 0,60% * 31 день (кількість днів нарахування процентів, включаючи дати отримання та повернення позики).

Відповідачкою вчинено платежі на часткове погашення боргу - 1 452 грн 70 коп., який зарахований на погашення нарахованих процентів.

А тому вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості по процентам у сумі 23 880 грн. 00 коп. - підлягають частковому задоволенню у сумі 407 грн. 30 коп. (1 860 грн 00 коп. - 1 452 грн 70 коп.).

У межах заявлених вимог, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України компенсаційні виплати, що були додатково нараховані ТОВ «Вердикт Капітал» за кредитним договором 75151774 за період з 27.01.2022р. до 23.02.2023р. становлять: 3% річних у сумі 23 грн 01 коп., інфляційні втрати - 160 грн 00 коп. (залишилися незмінними, оскільки нараховані на тіло позики, яке суд не коригував).

А тому позов підлягає частковому задоволенню у сумі заборгованості за кредитним договорами № 75151774 та № 4904781 - разом 28 168 грн 21 грн.

Щодо посилань сторони відповідача на пропуску строку позовної давності, то слід зазначити наступне.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 07.11.2018 у справі №372/1036/15-ц, від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 та в постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №385/1454/15-ц, від 01.10.2020 у справі №912/1672/18 викладені висновки, відповідно до яких позовна давність застосовується лише за умови встановлення наявності порушеного права сторони спору, тому встановивши доведеність порушення цивільного права, за захистом якого особа звернулася до суду, але якщо позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною в справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (абзац перший ч.5 ст. 261 ЦК України).

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Разом з цим, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме: продовження позовної давності.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020р. № 211 з 12.03.2020р. на всій території України було встановлено карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020р.

Отже початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання 02.04.2020р. чинності Законом № 540-ІХ.

Подібний правовий висновок сформулювала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023р. у справі № 910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а скасований був з 24 години 00 хвилин 30.06.2023р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 № 651.

Отже, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), позовна давність була продовжена з 02.04.2020р. до 30.06.2023р.

Водночас Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. № 64/2022 було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався указами Президента України та триває дотепер.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022р. № 2120-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк його дії. Закон №2120-ІХ набрав чинності 17.03.2022р.

Надалі Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023р. № 3450-ІХ пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022р. № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон №3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024р.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025р. у справі № 903/602/24 зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020р., то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Вказана норма виключена Законом України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-ІХ від 14.05.2025р., який набирав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, - тобто вказаний закон набрав чинності з 04.09.2025р.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024р., а з 30.01.2024р. до 03.09.2025р. включно перебіг такого строку зупинявся.

Кредитні договори № 75151774 та № 4904781 укладені між сторонами 20.08.2021р. та 24.08.2021р., відповідно (під час дії карантину).

З позовом до суду позивач звернувся через систему «Електронний суд» 15.12.2025р.

Зважаючи на викладені вище норми законодавства, які регулюють питання продовження та зупинення строку позовної давності, та вимоги ст.ст. 257, 259, 263 ЦК України, позов подано в межах строку позовної давності, тому правових підстав для відмови у задоволені позову про стягнення кредитної заборгованості внаслідок спливу позовної давності не має.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідачки про те, що ні карантинні заходи ні воєнний стан не чинили фактичних перешкод для подачі позивачем відповідної позовної заяви до суду, адже вказані вище приписи законодавства є імперативними щодо зупинення перебігу строку позовної давності та застосовуються незалежно від доведення існування об`єктивних перешкод для своєчасного пред`явлення позовних вимог.

Позивач також просить стягнути з відповідачки на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн. 00 коп.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VІ від 05.07.2012р. (далі - Закон № 5076-VІ) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону № 5076-VІ).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Представницею позивача на підтвердження понесених витрат надано договір від 01.07.2024р. між адвокатським об`єднанням "Лігал Ассістанс" та позивачем № 01-07/2024 про надання правової допомоги, заявку про надання юридичної допомоги та витяг з акту про надання юридичної допомоги, що підтверджують вказану суму судових витрат у заявленому до стягнення розмірі.

Таким чином враховуючи вищевикладене, предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, зазначених в акті на підтвердження факту надання правової допомоги, заперечень сторони відповідача щодо вказаного виду витрат як завищених для категорії справ спрощеного провадження, обставини проведення розгляду справи за участі представника позивача, а також засад розумності, справедливості та співмірності, суд приходить до висновку про зменшення витрат на правову допомогу.

Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 044 грн. 00 коп. (20,88%).

На підставі вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422 грн. 40 коп., понесені позивачем при подачі позову, підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 505 грн. 80 коп. (20,88%).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 258-268, 273, 279 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" заборгованість за договором позики № 75151774 від 20.08.2021р., станом на 15.12.2025р., в сумі 10 590 (десять тисяч п`ятсот дев`яносто) грн. 31 коп., з них: 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 407 (чотириста сім) грн. 30 коп. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 160 (сто шістдесят) грн. 00 коп. - інфляційні збитки; 23 (двадцять три) грн. 01 коп. - нараховані 3% річних.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" заборгованості за договором позики № 75151774 від 20.08.2021р., станом на 15.12.2025р., в сумі 23 472 (двадцять три тисячі чотириста сімдесят дві) грн. 70 коп. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" заборгованість за договором про споживчий кредит № 4904781 від 24.08.2021р., станом на 15.12.2025р., в сумі 17 577 (сімнадцять тисяч п`ятсот сімдесят сім) грн. 90 коп., з них: 13 409 (тринадцять тисяч чотириста дев`ять) грн. 00 коп. - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 1 318 (одна тисяча триста вісімнадцять) грн. 90 коп. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 2 850 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. - заборгованість за комісіями.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" заборгованості за договором про споживчий кредит № 4904781 від 24.08.2021р., станом на 15.12.2025р., в сумі 83 272 (вісімдесят три тисячі двісті сімдесят дві) грн. 40 коп. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" судові витрати: витрати зі сплати судового збору в сумі 505 (п`ятсот п`ять) грн. 80 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1 044 (одна тисяча сорок чотири) грн. 00 коп.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 916 (одна тисяча дев`ятсот шістнадцять) грн. 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 23 956 (двадцять три тисячі дев`ятсот п`ятдесят шість) грн. 00 коп. покладаються на позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР".

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" код ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306).

Відповідачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя Ф.Г. Сокол