Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №473/3095/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3095/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"05" жовтня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Манучарян А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ

у червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором у розмірі 11895,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21 лютого 2025 року ТОВ «Сіроко фінанс» уклало з відповідачем договір позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) №318156. За умовами договору ТОВ «Сіроко фінанс» зобов`язалося надати та надало відповідачу в борг на умовах позики грошові кошти в розмірі 3900,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути позикодавцю позику протягом 30 днів не пізніше 22 березня 2025 року. За користування позикою відповідач зобов`язався сплачувати на користь позикодавця проценти: у розмірі 0,01 % від суми позики за кожен день користування коштами; у розмірі 5 % від суми позики за кожен день понадстрокового користування коштами (нараховуються у разі порушення позичальником строку повернення позики). Також позичальник зобов`язався сплатити на користь позикодавця комісію за надання позики в розмірі 29,71 % від суми позики, а в разі порушення умов договору сплачувати пеню у розмірі 5 % від суми простроченого платежу за кожен день порушення зобов`язань.

23 липня 2025 року ТОВ «Сіроко Фінанс» уклало з ТОВ «ФК «Солвентіс» договір факторингу №23072025, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з договору позики №318156 від 21 лютого 2025 року.

Позичальник свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 11895,00 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 3900,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 351,00 грн, заборгованість за комісією за надання позики в розмірі 819,00 грн, пеня в розмірі 6825,00 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з`явився, проте в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, судом відповідно до ч.ч. 7,8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача не заперечував проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

При цьому суд встановив, що 21 лютого 2025 року ТОВ «Сіроко фінанс» уклало з відповідачем договір позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) №318156. За умовами договору ТОВ «Сіроко фінанс» зобов`язалося надати та надало відповідачу в борг на умовах позики грошові кошти в розмірі 3900,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути позикодавцю позику протягом 30 днів не пізніше 22 березня 2025 року. За користування позикою відповідач зобов`язався сплачувати на користь позикодавця проценти: у розмірі 0,01 % від суми позики за кожен день користування коштами; у розмірі 5 % від суми позики за кожен день понадстрокового користування коштами (нараховуються у разі порушення позичальником строку повернення позики). Також позичальник зобов`язався сплатити на користь позикодавця комісію за надання позики в розмірі 29,71 % від суми позики, а в разі порушення умов договору сплачувати пеню у розмірі 5 % від суми простроченого платежу за кожен день порушення зобов`язань.

23 липня 2025 року ТОВ «Сіроко Фінанс» уклало з ТОВ «ФК «Солвентіс» договір факторингу №23072025, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з договору позики №318156 від 21 лютого 2025 року.

Згідно ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч. 1ст. 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Сіроко Фінанс» та відповідачем з дотриманням положень ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» був укладений договір позики в електронній формі, в якому сторони узгодили всі істотні умови, відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Також матеріалами справи, а саме копією довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 21 лютого 2025 року, підтверджено успішне зарахування коштів за договором позики №318156 від 21 лютого 2025 року на зазначену позичальником банківську картку, що повністю підтверджує факт виконання ТОВ «Сіроко Фінанс» свого зобов`язання перед відповідачем.

Таким чином, відповідач набув статусу, прав та обов`язків позичальника в позикових правовідносинах з ТОВ «Сіроко Фінанс».

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положення ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України передбачають обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1ст. 1050 ЦК України в разі несвоєчасного повернення суми позики, позичальник не звільняється від виконання зобов`язання та зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Таким чином, до ТОВ «ФК «Солвентіс»» перейшли усі права та обов`язки первісного кредитора за договором позики №318156 від 21 лютого 2025 року.

З матеріалів справи також вбачається, що позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, в зв`язку з чим виникла заборгованість.

Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача за договором позики становить 11895,00 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 3900,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 351,00 грн, заборгованість за комісією за надання позики в розмірі 819,00 грн, пеня в розмірі 6825,00 грн.

Проте, суд не в повній мірі погоджується з вказаним розрахунком, виходячи з наступного.

Як зазначалося вище, ТОВ «Сіроко Фінанс» та відповідач ОСОБА_1 погодили строк користування позикою до 22 березня 2025 року (30 днів). Додаткової угоди щодо продовження строку договору позики, відповідно до п.6 договору, між сторонами укладено не було.

Разом з тим, у постанові від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За встановленого, нарахування процентів поза межами строку кредитування, тобто після 22 березня 2025 року не відповідає умовам договору.

Крім цього, згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За встановленого, нарахована пеня не підлягає стягненню.

Водночас, нарахування комісії здійснено первісним кредитором у повній відповідності до умов кредитного договору. При цьому, будь-яких обмежень щодо можливості встановлення комісії за надання кредиту (на відміну від комісії за обслуговування кредиту, яка регулюється спеціальними правилами встановлення та відповідними обмеженнями) Закон України «Про споживче кредитування» не містить.

З огляду на викладене, заборгованість відповідача за договором позики становить 3432,00 грн (3900,00 грн (заборгованість за позикою) + 11,31 грн (заборгованість за процентами, що нарахована позикодавцем станом на 22 березня 2025 року) + 1158,69 грн (заборгованість за комісією за надання позики) – 1638,00 грн (сплачені відповідачем кошти)).

Згідно ч.1ст.141 ЦПК України з відповідача, враховуючи ступінь задоволення позовних вимог (29 %), на користь позивача підлягають стягненню судові витрати (судовий збір) у розмірі 772,00 грн.

Що стосується витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до ч.ч.2-5 ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу складаються з гонорару адвоката за представництво в суді; іншої правничої допомоги, пов`язаної зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збору доказів тощо; вартості послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу представником позивача до позовної заяви надано копію договору про надання правової допомоги № 43657029/01 від 02 січня 2026 року, укладеного між позивачем та АБ «СЕРГІЯ ПОШЕЛЮЗНОГО», копію додаткової угоди до вказаного договору № 318156 від 31 березня 2026 року, копію акта надання послуг від 31 березня 2026 року, що містять перелік, опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги (усна та письмова консультація щодо спірних правовідносин, правовий аналіз обставин справи, складання позовної заяви, формування додатків до позовної заяви). Згідно вказаних документів вартість наданих послуг становить 6000,00 грн.

Зазначений позивачем розмір вказаних витрат є завищеним, оскільки справа належить до категорії незначної складності, її розгляд відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, судова практика у цій категорії справ є усталеною, в зв`язку з чим при підготовці позовної заяви у адвоката була відсутня необхідність досліджувати додаткові норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, витрачати значний час на складання позовної заяви.

При цьому, є необґрунтованим виокремлення адвокатом як самостійного виду адвокатської послуги надання консультацій, правовий аналіз обставин справи, оскільки охоплюється діями адвоката із складання позовної заяви.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що співмірними із складністю справи, наданими послугами є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належать до стягнення відповідні витрати в розмірі 580,00 грн (враховуючи ступінь задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141,259,263-265,280-282,289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 29-31, ідентифікаційний код 43657029, заборгованість за договором позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) №318156 від 21 лютого 2025 року в розмірі 3432,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 29-31, ідентифікаційний код 43657029, судові витрати в розмірі 1352,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Л.В.Лузан