Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №472/893/23 — Веселинівський районний суд Миколаївської області

Суд: Веселинівський районний суд Миколаївської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: страхування, з них

Дата: 17 вересня 2026 р.

Справа: №472/893/23

Суддя: Орленко Л. О.

Справа № 472/893/23

Провадження №2/472/21/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року селище Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Орленко Л.О.,

з участю секретаря

судового засідання - Маслюк А.М.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 у селищі Веселинове Миколаївської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до ОСОБА_1 про стягнення суми майнової шкоди в порядку суброгації,

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2023 року до суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до ОСОБА_1 про стягнення суми майнової шкоди в порядку суброгації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16 червня 2021 року між позивачем (страховик) ПАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" та ПП «Хутір» (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 2343/21-Тз/К/06 (надалі – Договір страхування) зі строком дії до 25.06.2026 року (1 рік), відповідно до якого позивач прийняв на себе обов`язок по страхуванню транспортного засобу "Scania G", з реєстраційним номером НОМЕР_1 .

06.10.2021 року в с. Візирка Одеської області, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "Scania G", з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , та автомобіля "MAN", з реєстраційним номером НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 .

Вищевказана дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) сталася внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України.

Позивач на виконання умов Договору страхування виплатив страхове відшкодування потерпілій особі в сумі 95200,00 гривень, а саме: позивачем було перераховано дані кошти на оплату відновлювального ремонту ФОП ОСОБА_3 .

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "MAN", з реєстраційним номером НОМЕР_2 , ОСОБА_1 станом на час ДТП була застрахована в ПрАТ "СК" "ПРОСТО -СТРАХУВАННЯ", та який діяв на момент ДТП - 16.06.2021 року.

Позивач звернувся до ПрАТ "СК" "ПРОСТО -СТРАХУВАННЯ" з заявою про виплату страхового відшкодування на суму 95 200,00 гривень, у відповідь на яку ПрАТ "СК" "ПРОСТО -СТРАХУВАННЯ" здійснило виплату у розмірі 69 889,00 гривні. Невідшкодованою залишилася сума в розмірі 25 311,00 гривень.

За такого, посилаючись на викладені обставини, позивач просив стягнути на свою користь з ОСОБА_1 кошти в розмірі 25311,00 грн. гривень, що становить різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, а також сплачений судовий збір в розмірі 2 684,00 гривень за подання позову до суду першої інстанції.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 25 серпня 2026 року представник позивача Левченко Х.А. просила здійснювати розгляд справи у відсутність представника позивача, підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, та надала згоду на заочний розгляд справи.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнав повністю, і зокрема зазначив, що дійсно 06.10.2021 року в с. Візирка Одеської області, за його участі сталася дорожньо-транспортна пригода, але відповідальність транспортного засобу "MAN", з реєстраційним номером НОМЕР_2 під його керуванням була застрахована у ПрАТ "СК" "ПРОСТО -СТРАХУВАННЯ" та вважав, що страхова компанія відшкодує всі збитки.

Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 16 червня 2021 року між позивачем (страховик) ПАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" та ПП «Хутір» (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 2343/21-Тз/К/06 (надалі – Договір страхування) зі строком дії до 25.06.2026 року (1 рік), відповідно до якого позивач прийняв на себе обов`язок по страхуванню транспортного засобу "Scania G", з реєстраційним номером НОМЕР_1 , що підтверджується копією вказаного договору.

Заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу від 08.10.2021 року, Актом огляду транспортного засобу від 06.10.2021 року, рахунком на оплату № 2 від 06.12.2021 року, підтверджується той факт, що транспортний засіб "Scania G", з реєстраційним номером НОМЕР_1 , мав механічні пошкодження.

Відповідно до складеного позивачем Страхового акту № 006.02471521-1 від 06.10.2021 року розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 95 200,00 гривень.

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування від 29.12.2021 року, рахунку на оплату № 2 від 06.12.2021 року, вартість ремонту транспортного засобу "Scania G", з реєстраційним номером НОМЕР_1 , становить 95 200,00 гривень.

Таким чином, на підставі викладених документів, позивачем було відшкодовано страхувальнику витрати на ремонт в сумі страхового відшкодування в розмірі 95 200,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 76385921 від 30.12.2021 року.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ЦК України та Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При цьому за змістом ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» за №85/96-ВР до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом ст.1194 ЦК України в системному зв`язку зі ст.993 цього Кодексу та ст.27 Закону України «Про страхування» №85/96-ВР можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

В даному випадку до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник, який отримав страхове відшкодування, мав до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (частина 2 статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 990 ЦК України.

Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією.

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування». Право регресу регулюється частиною першою статті 1191 ЦК України.

Враховуючи викладене, правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є суброгацією.

Страховик відповідача на користь позивача відшкодував 69889,00 гривні суми страхового відшкодування з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди (95 200,00 гривень) та страховою виплатою (69 889,00 гривні) становить 25 311,00 гривень (95 200,00 гривень – 69 889,00 гривні).

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Таким чином, наведеними нормами права встановлено, що винною особою відшкодовуються лише реальні збитки, які понесені потерпілим. Тобто для відшкодування понесених реальних збитків на відновлення автомобіля, позивач має надати докази на доведення їх розміру, а також докази заміни деталей автомобіля на нові іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів.

Вартість ремонтних робіт в розмірі 95 200,00 гривень транспортного засобу "Scania G", з реєстраційним номером НОМЕР_1 , підтверджується рахунком на оплату № 2 від 06.12.2021 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що дійсна вартість ремонтних робіт загалом склала 95 200,00 гривень.

Коли транспортний засіб фактично відремонтований, то розмір збитку визначається як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 911/482/17.

Відповідно до пункту 7 розділу 5 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2014 року № 165, документами, що підтверджують надання послуги, є: акт передавання-приймання колісних транспортних засобів (їх складових частин (систем)) після надання послуг з технічного обслуговування і ремонту; наряд-замовлення, підписаний контролером якості (з проставлянням печатки виконавця (за наявності)) та замовником; документ, що підтверджує оплату послуг; рахунок-фактура; податкова накладна (для юридичних осіб).

Хоча рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а має лише інформаційний характер, втім містить вичерпну інформацію про вартість матеріалів та запчастин, необхідних під час ремонту пошкодженого транспортного засобу.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 760/5618/16-ц.

Відповідач на спростування наданих позивачем документів щодо понесених потерпілою особою витрат не надав будь-яких доказів; не довів, що зазначена в указаних документах інформація не відповідає дійсності, чи обумовлений позивачем розмір майнової шкоди є завищеним.

При цьому, суд звертає увагу на те, що розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно із статтею 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Тобто, ОСОБА_1 не позбавлений можливості оскаржити розмір страхового відшкодування ПрАТ "СК" "ПРОСТО -СТРАХУВАННЯ", якщо вважатиме, що його страховик виконав свій обов`язок не в повному обсязі..

Відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 не надав суду доказів відсутності своєї вини у завданій шкоді, так само як і не надав доказів того, що сума відшкодування є завищеною, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що позивач просив в позовній заяві стягнути з відповідача на свою користь судовий збір, то суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 2684,00 гривень судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 77, 78, 79, 81, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до ОСОБА_1 про стягнення суми майнової шкоди в порядку суброгації, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 33908322, адреса: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, IBAN НОМЕР_4 в АТ "ОТП Банк") суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 25 311 (двадцять п`ять тисяч триста одинадцять) гривень; та стягнути судовий збір в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення суду складено 28 вересня 2026 року.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua