Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №472/592/26 — Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/592/26

Провадження №2-о/472/38/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2026 р. с-ще Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Орленко Л.О.,

з участю секретаря

судового засідання - Чорної О.В.,

заявника - ОСОБА_1 ,

представника заявника - адвоката Гусарова С.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 у с-щі Веселинове Миколаївської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Веселинівська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем,

ВСТАНОВИВ:

04 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою заінтересована особа: Веселинівська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем.

У заяві представник заявника ОСОБА_2 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік заявниці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , смерть якого було зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Веселинівського районного управління юстиції Миколаївської області, про що 28 вересня 2010 року було складено відповідний актовий запис за № 91.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої відповідно до ст. 1218 ЦК України входять усі права та обов`язки, що належали йому, як спадкодавцеві, на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Заповіту ОСОБА_3 не залишив, а тому право на спадкування набула його друдина - заявниця ОСОБА_1 ..

Інших спадкоємців , передбачених ст. 1261 ЦК України немає.

На день смерті чоловіка ОСОБА_3 заявниця разом із спадкодавцем проживали в АДРЕСА_1 , а тому заявниця була впевнена, що вона прийняла спадщину автоматично.

В травні 2026 року заявниця звернулась до приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Болгарчук О.Ф. з проханням видати їй свідоцтво про право на спадщину.

Вивчивши надані нею документи, нотаріус надала письмове роз`яснення від 29.05.2026 р. № 66/01-16, в якому вказала на те, що заявниця пропустила визначений законом строк для прийняття спадщини та рекомендувала звернутися їй до суду з метою визначення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки померлий не має зареєстрованого місця проживання або встановлення факту постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем.

За вказаних обставин, зважаючи на те, що заявниця не може документально підтвердити факт свого постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, але цей факт підтверджується сукупністю зазначених в заяві доказів, заявниця вважає за можливе просити суд про встановлення цього факту.

У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримали повністю з тих же підстав зазначених в заяві та просили їх задовольнити.

Представник відповідача Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області в судове засідання не з`явився. Але до суду від начальника відділу з юридичних питань та взаємодії з правоохоронними органами Веселинівського селищної ради А. Стаднічука надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника, проти задоволення заяви не заперечує.

Суд, заслухавши заявника, представника заявника, покази свідків, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених вимог та наданих доказів, приходить до переконання, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік заявниці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , смерть якого було зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Веселинівського районного управління юстиції Миколаївської області, про що 28 вересня 2010 року було складено відповідний актовий запис за № 91 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.6).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої відповідно до ст. 1218 ЦК України входять усі права та обов`язки, що належали йому, як спадкодавцеві, на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, зокрема, право власності на земельну ділянку площею 6,44 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області, яке було посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 748509, виданим 26 жовтня 2005 року Веселинівською райдержадміністрацією Миколаївської області та зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010501001962.

За життя ОСОБА_3 заповіту не залишив, а тому право на спадкування набула заявниця ОСОБА_1 .

На день смерті ОСОБА_3 , останній разом із дружиною проживали в АДРЕСА_1 , а тому заявниця вважала, що прийняла спадщину автоматично.

29 травня 2026 року заявниця звернулась до приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Болгарчук О.Ф. з проханням видати їй свідоцтво про право на спадщину.

Вивчивши надані нею документи, нотаріус надала письмове роз`яснення від 29.05.2026 р. № 66/01-16, в якому вказала на те, що заявниця пропустила визначений законом строк для прийняття спадщини та рекомендувала звернутися їй до суду з метою визначення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки померлий не має зареєстрованого місця проживання або встановлення факту постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем. (а.с. 9).

Відповідно до інформації 90/01-09 від 15.07.2026 року вбачається, що після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Веселинове Веселинівського району Миколаївської області приватним нотаріусом Болгарчук О.Ф. спадкова справа не заводилася.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» визначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

З довідки Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області №9360-02/07-К від 27.05.2026 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не був зареєстрований на території громади.

Факт постійного проживання заявниці ОСОБА_1 разом із чоловіком ОСОБА_3 з 1985 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджується показами свідків.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що знає заявницю та її померлого чоловіка, вони працювали разом в колгоспі на свинофермі. Заявниця з померлим проживали разом в с. Звенигородка.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що заявницю знає давно, працювали разом в колгоспі. Вона з покійним чоловіком ОСОБА_3 проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 , в них була спільна дочка ОСОБА_6 , але вона померла.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона з заявницею є однасельчанами, знає їхню сім`ю давно, працювали разом в колгоспі. Вона з покійним чоловіком ОСОБА_3 проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 , в них була спільна дочка ОСОБА_6 , але вона померла.

На підставі наданих та досліджених у судовому засіданні доказів та, враховуючи, що встановлення даного факту має для заявниці юридичне значення, суд дійшов висновку про те, що заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, згідно ст. ст. 11-13, 19, 77-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Веселинівська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем, - задовольнити повністю.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , уродежнки с. Звенигородка Веселинівського району Миколаївської області, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Веселинове Веселинівського району Миколаївської області, на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення суду складено 23 вересня 2026 року.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко