Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №127/16941/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16941/26

Провадження № 2/127/4807/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Федчишена С.А., при секретарі Підвисоцькій О.Ю., розглянувши в підготовчому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки в праві спільної сумісної власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визначення частки в праві спільної сумісної власності. Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на все його майно, яке йому належало на праві власності. ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги. В порядку та у строк, передбаченому чинним законодавством, Позивачка звернулася до Першої вінницької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом. Згідно Довідки про коло спадкоємців № 757/02-14 від 05.05.2026, виданої Першою вінницькою державною нотаріальною конторою, згідно матеріалів спадкової справи №345/2025 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 – ОСОБА_3 , який на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , спадкоємцем за законом є дружина – ОСОБА_1 . 05.05.2026 державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Слободяник О.І. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки нотаріус не може визначити склад спадкового майна та належність цього майна спадкодавцеві, а саме: на яку частку земельної ділянки, площею 0, 0462 гектарів, у межах згідно з планом, кадастровий номер 0510136600:02:088:0108, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; цільове призначення земельної ділянки – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), необхідно видавати свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого – ОСОБА_3 . Враховуючи викладене, беручи до увагу заяву про зміну предмету позову, просила суд визначити, що розмір частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,04692 га, у межах згідно з планом, кадастровий номер 0510136600:02:088:0108, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , складає (ідеальних) часток. Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на частку земельної ділянки площею 0, 0462 га, у межах згідно з планом, кадастровий номер 0510136600:02:088:0108, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Ухвалою суду від 20.05.2026 відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 16.09.2026 прийнято до розгляду заяву позивачки ОСОБА_1 про зміну предмета позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки в праві спільної сумісної власності. Підготовче судове засідання відкладено.

В судове засідання позивачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилась, звернулась до суду з заявою, в якій просила суд розгляд справи провести за її відсутності, позов підтримала та просила задовольнити з підстав наведених у позові. Судові витрати просила залишити за нею.

Відповідачка та її представник, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, звернулись до суду з заявою, в якій зазначили, що з урахуванням заяви про зміну предмету позову, відповідачка позов визнає у повному обсязі та просить його задовольнити. Розгляд справи просили провести у відсутність відповідачки та її представника ОСОБА_4 .

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Частиною третьою статті 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 80 років, про що складено відповідний актовий запис №1241, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим 09.05.2025 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). (а.с. 7)

Згідно з Свідоцтвом №1995 про право особистої власності на будови від 12.08.1982, Вінницьке управління житлового господарства міськвиконкому засвідчує, що 100% домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 дійсно належить ОСОБА_3 . (а.с. 10)

Відповідно до Договору дарування від 24.02.1996, посвідченого державним нотаріусом Першої Вінницької державної нотаріальної контори Храпенко Н.В., ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_2 прийняла у дар 39/100 частин жилого будинку з відповідною часткою господарських будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 . (а.с. 12-15)

Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №495100, який видано ОСОБА_3 , який проживає: АДРЕСА_1 , який на підставі рішення Вінницької міської ради від 28.04.2007 №1011, є власником земельної ділянки площею 0,0462 га у межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010700101045.Співвласник земельної ділянки ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , спільна сумісна власність. (а.с. 16)

Крім того, згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №495099, який видано ОСОБА_2 , яка проживає: АДРЕСА_1 , яка на підставі рішення Вінницької міської ради від 28.04.2007 №1011, є власником земельної ділянки площею 0,0462 га у межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010700101046.Співвласник земельної ділянки ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , спільна сумісна власність. (а.с. 17)

Відповідно до Довідки про коло спадкоємців № 757/02-14 від 05.05.2026, виданої Першою вінницькою державною нотаріальною конторою, згідно матеріалів спадкової справи № 345/2025 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 – ОСОБА_3 , який на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , спадкоємцем за законом є дружина – ОСОБА_1 . (а.с. 8)

05.05.2026 державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Слободяник О.І. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відповідно до якої, нотаріус не може визначити склад спадкового майна та належність цього майна спадкодавцеві, а саме: на яку частку земельної ділянки, площею 0, 0462 гектарів, у межах згідно з планом, кадастровий номер 0510136600:02:088:0108, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; цільове призначення земельної ділянки – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), необхідно видавати свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого – ОСОБА_3 , а тому спадкоємиці ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку земельної ділянки. (а.с. 9)

Як на обґрунтування позовних вимог позивачка ОСОБА_1 посилається, зокрема, на те, що відсутність визначення часток спадкодавця у праві спільної власності на земельну ділянку, позбавляє її можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом у позасудовому порядку, що підтверджується відповідною відмовою у вчиненні нотаріальних дій. Таким чином, позивачка звернулася до суду з метою захисту свого спадкового права.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Суд звертає увагу, що для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Відповідно до частини першої статті 25 ЦК України, здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України).

З урахуванням зазначеного, визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.

Аналогічний правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судом у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18); від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19); від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18); від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19); від 22 квітня 2020 року у справі № 127/23809/18 (провадження № 61-11210св19); від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Враховуючи, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а дієздатність та правоздатність фізичної особи припиняється з її смертю, а тому обраний позивачем спосіб судового захисту в частині визначення розміру частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,04692 га за ОСОБА_3 , не є належним, а тому в цій частині позовних вимог судом відмовляється.

Щодо визнання права власності в порядку спадкування.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Ч. 4 ст. 319 ЦК України визначає, що власність зобов`язує.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

За ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства ст.14 ЦК України.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України надано право кожній особі звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав може бути визнання права.

За ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 325 ЦК України, суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Захист права власності може бути здійснений, зокрема, шляхом визнання права особи відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ст. 182 ЦК України право власності на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, яка є публічною, здійснюється відповідним органом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Згідно з ст. 89 ЗК України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Згідно з ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, оскільки земельна ділянка належала спадкодавцю та відповідачці на праві спільної сумісної власності в рівних частинах, за загальним правилом ст. 357 ЦК України їхні частки є рівними і становлять по 1/2 частині за кожним.

Належним способом захисту у подібних правовідносинах є саме позов про визнання права власності на частку у спільному майні в порядку спадкування.

Дослідивши обставини справи, враховуючи визнання відповідачем позову, що не суперечить закону, матеріали справи не свідчать про порушення позивачем прав інших осіб, з метою усунення невизначеності відносин власності з приводу майна, що є предметом позову, суд визнає за можливе позовні вимоги задовольнити частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 174, 178, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 6, 11, 14-16, 177, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 331, 355, 368, 372, 391, 392, 509, 1222, 1225, 1226, ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на частку земельної ділянки площею 0, 0462 га, у межах згідно з планом, кадастровий номер 0510136600:02:088:0108, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення припущенного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 06.10.2026.

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

СУДДЯ: