Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №148/1757/26 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/1757/26

Провадження №2/148/1466/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області

в складі: судді Штифурко Л.А.

секретаря Лиженко Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю "Фінансова компанія "Венера Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

У червні 2026 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 13.07.2025 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 286294 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору відповідно до ЗУ «Про електрону комерцію».

Згідно умов кредитного договору Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 6000 грн Дата надання кредиту: 13.07.2025, строк кредиту: 90 днів, валюта кредиту: UAH, відсоткова ставка 0,72 % (процентів) на добу.

Видачі Первісним кредитором кредитних коштів підтверджується інформаційною довідкою, відповідно до якої 13.07.2025 на картковий рахунок Відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 6000 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що є доказом видачі кредитних коштів.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 20.02.2026 загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 9196,80 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 6000 грн., прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 3196,80 грн.

19.12.2025 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу №19122025/1, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив ТОВ «ФК «Венера Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 19 грудня 2025 року до договору факторингу №19122025/1, ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Оскільки відповідач в добровільному порядку не виконав своїх зобов`язань за вищевказаним кредитним договором, ТОВ "ФК "Венера Фінанс" звернулося до суду з даним позовом. Просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 9196,80 грн, а також понесені судові витрати на сплату судового збору та 15500 грн. на професійну правничу допомогу.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином. В позовній заяві просить розглянути справу за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечила.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, про причину своєї неявки суд не повідомила, у встановлений судом строк відзив не подала.

За таких обставин, у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України, суд розглянув справу у відсутність відповідачки на підставі наявних у справі доказів, ухваливши заочне рішення, оскільки позивач не заперечив проти такого порядку вирішення спору.

У відповідності до ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом установлено, що 13.07.2025 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 286294, про що свідчить його копія (а.с. 13-17).

Згідно з п.п. 1.1. - 1.3. кредитного договору Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 6000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 10.10.2025. Строк дії договору - 90 днів, але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 262,8 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % (процентів) на добу.

Відповідно до п. 8.1. договору цей Договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором КL2459. Нею зазначено паспортні дані, ідентифікаційний номер, адресу проживання, номер мобільного телефону НОМЕР_2 , рахунок № НОМЕР_1 , електронну адресу.

Також, 13.07.2025 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 підписано Додаток №1 до договору про надання фінансового кредиту № 286294, який містить графік розрахунків, про що свідчить його копія (а.с. 18). Даний додаток підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором КL2459.

Відповідно до копії довідки про ідентифікацію ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» підтвердило, що ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ». Ідентифікація клієнта здійснювалась при укладенні договору № 286294 від 13.07.2025, одноразовий ідентифікатор: КL2459, час відправки ідентифікатора позичальнику: 13.07.2025, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор, НОМЕР_2 (а.с. 10 зв.бік).

З копії підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофіГід» вбачається, що 13.07.2025 о 21:28 перераховано 6000 грн. на платіжну картку НОМЕР_1 , призначення переказу: видача кредиту #286294 (а.с. 25 зв.бік).

Зазначені реквізити банківської карти співпадають із банківськими реквізитами карти відповідачки, вказаними у договорі № 1136905 від 11.08.2025 в пункті 9.

Отже, суд доходить висновку, що позивачем доведено, що ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» свої зобов`язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 6000 грн.

Натомість, доказів того, що відповідачка свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів у визначений строк виконала належним чином, матеріали справи не містять.

19.12.2025 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/1, про що свідчить його копія (а.с. 19-21).

Відповідно до п.2.1. договору факторингу, згідно умов цього Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. 4.1. договору факторингу Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимогу формі наведеної в Додатку

№ 1 до цього Договору.

Проведення фінансування за цим договором підтверджується копіями платіжних інструкцій №212 від 22.01.2026, №236 від 18.02.2026, №183 від 19.12.2025 (а.с. 24, 24 зв.бік, 25).

Відповідно до копії витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 286294 від 13.07.2025 в сумі 9196,80 грн., з яких: 6000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3196,80 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 10).

Згідно копії виписки з особового рахунку за кредитним договором № 286294 заборгованість відповідачки ОСОБА_1 становить 9196,80 грн., з яких: 6000 грн. - сума заборгованості за сумою кредиту, 3196,80 грн. - сума заборгованості за процентами (а.с. 9 зв.бік).

Відповідно до копії вимоги про виконання зобов`язання за кредитним договором від 17.03.2026 №б/н, ОСОБА_1 було повідомлено про відступлення прав вимоги її заборгованості за кредитним договором № 286294 на користь ТОВ «ФК «Венера Фінанс» з вимогою погасити борг в сумі 9196,80 грн., з яких: 6000 грн. - сума заборгованості за сумою кредиту, 3196,80 грн. - сума заборгованості за процентами, однак відповідачка суму боргу не погасила (а. с. 9).

Правовідносини, що склалися між сторонами, підлягають врегулюванню наступними законодавчими нормами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до норм ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Таким чином, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.

За таких обставин зобов`язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.

Згідно вимог ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідношень є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.

Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобовязується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобовязується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 ЦПК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, судом встановлено, що вказаний вище кредитний договір був підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Вказаний договір містять персональні дані відповідачки, зокрема, її паспортні дані, ідентифікаційний код, номер мобільного телефону, а також реквізити платіжної картки, на яку перераховуватимуться грошові кошти. Також в даному договорі визначено предмет, порядок та умови надання та повернення кредитних коштів. Даний факт відповідачкою не заперечено та не спростовано.

Встановлені фактичні обставини у справі також свідчать про те, що відповідачка порушила взяті на себе зобов`язання за кредитним договором №286294 від 13.07.2025. Всупереч умовам кредитного договору відповідачка не виконала свого зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором та процентів. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснив жодного платежу для погашення основної заборгованості та процентів ні на рахунки ТОВ «ФК «Венера Фінанс», ні на рахунки первісного кредитора.

Крім того, наявні у справі докази свідчать, що позивач правомірно набув право вимоги до відповідачки за кредитним договором №286294 від 13.07.2025, оскільки відбулось процесуальне правонаступництво у зв`язку із зміною кредитора.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з викладеного вище, суд доходить висновку про задоволення позову та стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Венера Фінанс» заборгованості за кредитним договором №286294 від 13.07.2025 в розмірі 9196,80 грн., з яких: 6000 грн. – заборгованість за сумою кредиту, 3196,80 грн. – заборгованість за відсотками.

Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі.

У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що на виконання вимог ст. 134 ЦПК України представником позивача у позовній заяві зазначено орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач сплатив за надання правової допомоги в сумі 15500 грн. (а.с. 2-6).

В матеріалах справи наявна копія довіреності на представництво інтересів ТОВ «ФК «Венера Фінанс» адвокатом Пархомчуком С.В. (а.с. 8).

09.04.2026 між адвокатом Пархомчуком С.В. та позивачем ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено договір про надання правової допомоги 09/04/2026, предметом якого є надання адвокатом юридичної допомоги клієнту, в обсязі та умовах, передбачених даним договором (а.с. 11-12).

17.08.2026 між адвокатом Пархомчуком С.В. та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» складено та підписано акт про отримання правової допомоги, згідно якого адвокат надав, а клієнт прийняв наступну правову допомогу: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «ФК «Венера Фінанс» та ОСОБА_1 – 0,5 год., 1500 грн.; складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до п/з), моніторинг аналіз судової практики – 3 години, 9000 грн.; інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг ЄДРСР щодо процесуального статусу судової справи – 1,5 година, 4500 грн.; канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції – 500 грн. Кількість годин - 5, загальна сума - 15500 грн., про що свідчить копія даного акту (а.с. 43).

Згідно копії рахунку номер 17.08.2026-98 від 17.08.2026 вказаний рахунок був виписаний адвокатом Пархомчуком С.В. ТОВ «ФК «Венера Фінанс» на суму 15500 грн. за надання правничої допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 09.04.2026 (а.с. 66 зв.бік).

Також адвокатом Пархомчуком С.В. на підтвердження отримання ним та здійснення позивачем ТОВ «ФК «Венера Фінанс» витрат на правничу допомогу згідно договору про надання правової допомоги від 09.04.2026 в сумі 15500 грн. надано копію платіжної інструкції від 17.08.2026 № 5103 (а.с. 43 зв.бік).

Судом встановлено, що у зв`язку з представництвом позивача, адвокатом Пархомчуком С.В. складено та подано до суду позовну заяву (підготовлено докази/додатки до п/з), здійснено моніторинг аналіз судової практики. Також, адвокат Пархомчук С.В. поніс канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправку поштової кореспонденції.

Однак, зазначена адвокатом Пархомчуком С.В. сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15500 гривень, на думку суду, є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи. Так, розгляд справи здійснювався у

спрощеному провадженні, зважаючи на те, що справа є незначної складності, та є типовою для фактора, участі в судових засіданнях представник позивача не брав. Оцінка дій, що полягали в підготовці доказів для подання позовної заяви, здійснення моніторингу судової практики, складання позовної заяви в даній справі та подання її до суду, вказує на їх невідповідність критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України, оскільки такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних та значних затрат часу, обсяг і складність складених процесуальних документів адвокатом не є значними.

Складання позовної заяви 3 годин, як зазначено адвокатом, не потребувало значних зусиль, оскільки позовна заява в своїй більшості містить посилання на норми закону, з урахуванням обставин справи, та є шаблонною. Судом також враховується, що адвокат Пархомчук С.В. надає свої послуги позивачу на регулярній основі, що вбачається із договору про надання правової допомоги від 09.04.2026, тому певної мірою є сумнівним необхідність зустрічі та надання будь-яких консультацій, враховуючи типовість вказаної справи та рід діяльності позивача. Інших клопотань, заяв, інших процесуальних документів адвокатом Пархомчуком С.В. до суду подано не було.

З огляду на викладене, оскільки позов ТОВ «ФК «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 задоволено, з урахуванням складності справи, часу, витраченого на виконання робіт з надання правничої допомоги, обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, ціну позову і значення справи для сторін, суд вважає можливим зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та стягнути їх з відповідача на користь позивача в розмірі 3000 грн., що, на переконання суду, відповідатиме принципу розумності та співмірності за даних обставин.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. (а.с. 1).

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про електронну комерцію», Законом України "Про електронні довірчі послуги", ст.ст. 207, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 599, 610-612, 625, 626, 628, 629, 633, 634, 639, 1046-1050, 1054, 1055, 1077 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 133, 137, 141, 223, 247, 263- 265, 280-283 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою:

АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженої відповідальністю "Фінансова компанія "Венера Фінанс", місцезнаходження якого за адресою: вул. Львівська, 23, офіс 703, м. Київ, код ЄДРПОУ 43561872, заборгованість за кредитним договором №286294 від 13.07.2025 в розмірі 9196,80 грн. (дев`ять тисяч сто дев`яносто шість гривень вісімдесят копійок), з яких: 6000 грн. – заборгованість за сумою кредиту, 3196,80 грн. – заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженої відповідальністю "Фінансова компанія "Венера Фінанс" судовий збір в сумі 2662,40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 06.10.2026.

Суддя Л.А. Штифурко