Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №147/2002/26 — Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/2002/26

Провадження № 2/147/976/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі

головуючого судді Натальчук О.А.,

із секретарем Свистун А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 34527,73 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.01.2026 року між ТОВ “УКР КРЕДИТ ФІНАНС” і ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1655-4545.

На підтвердження укладення кредитного договору позивач посилається на документи, відповідно до яких відповідач пройшла процедуру оформлення кредиту через вебсайт ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», отримала доступ до особистого кабінету, самостійно зазначила реквізити банківської картки для отримання кредитних коштів та підписала кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора A0012. Після підписання договору його примірник, Правила та інші супутні документи були направлені на електронну адресу відповідача та стали доступними в особистому кабінеті.

Позивач зазначає, що кредитні кошти були перераховані відповідачу через ТОВ «ФК «Контрактовий дім» на картковий рахунок, реквізити якого відповідач зазначила в особистому кабінеті. На підтвердження факту видачі кредиту позивачем надано довідку про перерахування суми кредиту та квитанцію про перерахування коштів, що, на думку позивача, підтверджує належне виконання ним своїх зобов`язань за кредитним договором.

Позивач також зазначає, що відповідач, отримавши кредитні кошти, не скористалася правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від нього без пояснення причин. Крім того, відповідач здійснювала часткове погашення заборгованості за кредитним договором, що, на думку позивача, свідчить про прийняття умов укладеного договору та визнання відповідних зобов`язань.

Водночас відповідач належним чином умови кредитного договору не виконала, у зв`язку з чим станом на 17.06.2026, за розрахунком позивача, загальний розмір заборгованості становить 34527,73 грн, яка складається з:

-заборгованості за кредитом – 19086,97 грн;

-заборгованості за нарахованими процентами – 7661,82 грн;

-заборгованості за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України – 2778,94 грн;

-заборгованості по комісії - 5000 грн.

Незважаючи на те, що строк дії договору не завершився, позивач порушила його умови, тому позичальник має право на дострокове повернення частини позики.

Позивач вважає заявлені до стягнення суми заборгованості такими, що нараховані відповідно до умов кредитного договору та вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача зазначену заборгованість у повному обсязі, а також понесені судові витрати в розмірі 2662,40 грн судового збору та 9846,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 11.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

07.09.2026 через систему Електронний суд від відповідача - ОСОБА_1 надійшла заява про поновлення процесуального строку та відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач просить перевірити, з чого саме складається сума заборгованості та чи враховані в розрахунку всі 34 905 грн, які нею вже були сплачені; врахувати здійснені платежі на загальну суму 34905 грн; перевірити правильність розрахунку заборгованості, наданого позивачем; перевірити обґрунтованість нарахованих процентів, комісій, штрафів, пені та інших платежів; у разі встановлення необґрунтованих нарахувань — відмовити у їх стягненні; врахувати її складне матеріальне становище та відсутність стабільного доходу в період виникнення прострочення. Крім того, просила провести суд без її присутності.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Позивач був належним чином повідомлений про місце і час судового засідання. При поданні позовної заяви надав суду клопотання, в якому просив розгляд справи проводити без участі представника ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а також в позовній заяві зазначив, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судові засідання не з`яилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. У відзиві просила розгляд справи проводити без її участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Суд, дослідивши матеріали справи, які зберігаються у файловому сховищі Автоматизованої системи документообігу суду, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 30.01.2026 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії №1655-4545 за допомогою електронних засобів та підписано позичальником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором A0012, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 кредитного договору №1655-4545 кредитний договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію». Для укладання кредитного договору позичальник надає кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати кредит шляхом заповнення на вебсайті усіх граф відповідної форми, де вказує точні та достовірні особисті дані, які необхідні для укладення договору.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 25 000 грн, строком кредитування 365 днів, базовий період 14 днів, знижена відсоткова ставка 0,90 % в день, стандартна процентна ставка 1,00 % в день, комісія за видачу кредиту - 20,00 % від суми кредиту.

ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов`язання за кредитним договором, не дотримувалась графіку платежів у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 34527,73 грн, яка складається із заборгованості за кредитом – 19086,97 грн; заборгованості за нарахованими процентами – 7661,82 грн; заборгованості за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України – 2778,94 грн; заборгованості по комісії - 5000 грн.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

24.06.2026 відповідачеві направлено вимогу про дострокове повернення боргу.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону).

Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та / або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не було б укладено.

Факт укладення договору та його умови не заперечуються відповідачем, що вбачається зі змісту відзиву.

Ч. 2 ст. 1050 ЦК України визначає, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4.4 договору встановлено, що позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом та комісію за видачу кредиту (якщо п. 4.7. цього договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту) кожного «28» числа місяця (за винятком останнього платежу, який припадає на останній день строку кредитування, та місяця у якому відсутній день, який позичальник обрав для сплати платежів, у такому випадку датою платежу вважається останній календарний день цього місяця)

У п 4.10 договору зазначено, що строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 365 (триста шістдесят п`ять) календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (далі – строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 29.01.2027 року. Продовження строку кредитування або строку виплати кредиту в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим договором. Строк кредитування може бути продовжений за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до цього договору, згідно з якою після укладення додаткової угоди строк кредитування продовжується і складає з моменту укладення додаткової угоди до його закінчення 365 (триста шістдесят п`ять) календарних днів. У такому випадку актуальний строк кредитування зазначається в останній укладеній сторонами додатковій угоді до цього договору, якою змінювався строк кредитування.

П. 4.12 визначає, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору (за весь строк кредитування) складає: 116 069.61 грн. та включає в себе: суму кредиту, комісію за видачу кредиту (якщо п.4.7 цього договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту) та проценти за користування кредитом.

Денна процентна ставка на дату укладення цього договору складає: 0.998% (нуль цілих, дев`ятсот дев`яносто вісім тисячних процентів). Загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення цього договору складають: 91 069, 61 грн. та включають у себе проценти за користування кредитом та комісію за видачу кредиту (п. п.4.13, 4.14).

Комісія за видачу кредиту становить 20.00 % (двадцять цілих, нуль сотих відсотків від суми виданого кредиту (п.4.7).

Невід`ємними частинами кредитного договору є додатки: Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (графік платежів за договором).

Отже, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало, надало кредит шляхом перерахуванням кредитних коштів на номер особистого електронного платіжного засобу що підтверджується довідкою від 18.06.2026 року вих. № 582298174875465318062026 та не заперечується відповідачем.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 не дотримувалась графіку платежів та несвоєчасно вносила кошти на сплату кредиту.

Позивач просить стягнути вказану заборгованість із відповідачки оскільки добровільно свої зобов`язання остання не виконує.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Умови договору відповідачем не оспорюються.

Судом критично оцінено відзив, наданий відповідачем, оскільки норми ч. 3-5 ст. 178 ЦПК України визначають, що відзив повинен містити 1) найменування (ім`я) позивача і номер справи; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем; 4) обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, надану позивачем, з якою відповідач погоджується; 5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права; 6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання; 7) заперечення (за наявності) щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті; 8) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

До відзиву додаються: 1) докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Означений відзив не відповідає вказаним вимогам, не містить даних про надсилання позивачеві, не надано правову оцінку заперечень та перекладено на суд обов`язок спростування суми боргу, що суперечить вимогам принципу змагальності та нормам ЦПК України, які регламентують вимоги до доказів ( ст. ст. 77-83).

Варто зазначити, що сума сплачених ОСОБА_1 коштів на виконання умов договору - 34906,25 грн. позивачем урахована та описана у розрахунку заборгованості. З якого також убачається, що дані кошти першочергово зараховувались на погашення відсотків та частково на погашення основного боргу.

Дослідивши матеріали справи, керуючись вищевказаними правовими нормами, суд дійшов висновку, що із ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість за кредитом – 19086,97 гривень; заборгованість за нарахованими процентами – 7661,82 гривень; що разом становить 26748,79 гривень.

Щодо вимог в частині стягнення заборгованості за комісією, то суд враховує наступне.

Відповідно до умов кредитного договору №1655-4545 від 30.01.2026, комісія пов`язана з наданням кредиту складає 20% від суми виданого кредиту та дорівнює 5000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Надання кредитних коштів позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором є обов`язком кредитодавця і не має обумовлюватися будь-якою оплатою, оскільки це суперечить ст. 1054 ЦК України.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Із матеріалів справи, а також відомостей на сайті позивача (https://creditkasa.ua/static/docs/vytyah_z_drfu_i_lyst_nbu_pro_pereoformlennya_litsenziyi.pdf) вбачається, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою установою та основним видом економічної діяльності є кредитування

Враховуючи зазначене вище, стягнення плати за комісію у розмірі 5000,00 грн за кредитним договором, не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимог в частині стягнення заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України, то суд враховує наступне.

Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (Постанова Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22).

Відповідно до Указу Президента № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні запроваджено воєнний стан, який на теперішній час продовжено.

Враховуючи ту обставину, що заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 2778,94 грн, які передбачені кредитним договором, нараховані у період дії в Україні воєнного стану, після 24 лютого 2022 року, вони підлягають списанню кредитодавцем та підстави для їх стягнення за рішенням суду відсутні.

Під час ухвалення судового рішення суд, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №61846 від 04.08.2026 позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2662,40 гривень.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем витрати на сплату судового збору необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2062,6 грн, виходячи з такого розрахунку: 26748,79 гривень (розмір задоволених позовних вимог)/ 26748,79 грн (розмір заявлених позовних вимог) х 2662,40 грн (сума сплаченого судового збору).

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9846,00 грн., слід приймати до уваги викладене нижче.

За ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Положенням п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід відзначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.

До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 28.07.2026 року, Рахунок-фактура № Р-00500631 від 03.08.2026, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю - адвокат Глуховецький О.С.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 року № 640/8316/20, від 21.10.2021 року у справі № 420/4820/19 тощо).

Компенсації підлягають не лише фактично сплачені витрати. Якщо сторони договору про надання правничої допомоги домовилися про оплату витрат у майбутньому, ці суми також мають бути відшкодовані. І надання до суду банківських документів про сплату адвокатського гонорару не є обов`язковою умовою для стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Про це говорять постанови ВС від 26.06.2019 у справі №813/481/18, від 2.10.2019 у справі №815/1479/18, від 29.10.2020 у справі №686/5064/20.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи категорію справи, обсяг виконаних робіт та наданих адвокатом послуг, значення справи для сторони позивача, її публічним інтересом, співмірність даних витрат, суд вважає їх завищеними, а тому такими, що підлягають до задоволенню враховуючи пропорційність задоволення позовних вимог вважає витрати на правничу розмірі 3000,00 грн.

Керуючись статтями 12, 76-81, 133, 137, 141, 247, 259, 263-268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за кредитним договором №1655-4545 від 30.01.2026 в розмірі 26748,79 грн (двадцять шість тисяч сімсот сорок вісім гривень сімдесят чотири копійки), яка складається із заборгованості за кредитом – 19086,97 гривень; заборгованості за нарахованими процентами – 7661,82 гривень.

В задоволені решта позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2062, 6 грн (дві тисячі шістдесят дві гривні шістдесят копійок) та 3000 грн (три тисячі гривень) витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», місце знаходження: бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 407, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 38548598, рахунок в формат IBAN НОМЕР_1 UAH, банк АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення виготовлено 06.10.2026.

Суддя Олена Натальчук