Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №129/1096/26 — Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/1096/26

Провадження по справі № 2-а/129/79/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2026 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

у складі: головуючої судді Бондар О.В.

без участі сторін та їх представників розглянув в судовому засіданні в місті Гайсині в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

установив:

23.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови R409745 від 14.03.2026, винесеної т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн., справу просить закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення; на обґрунтування заявлених вимог вказує на те, що оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. за те, що він порушив вимоги п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», а саме не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП. ОСОБА_1 не погодився з цією постановою, оскільки фактично розгляду справи відносно нього у ІНФОРМАЦІЯ_3 не відбулося, 14.03.2026 у розділі «Меню» мобільного застосунку позивача «Резерв+» «Штрафи онлайн» у додатку розділі «Деталі справи» з`явився напис: «Постанова №R409745 від 14.03.2026, стаття порушення: ст. 210-1 КУпАП, частина 3; постанову виніс: ОСОБА_2 ». Зі змісту постанови № R409745 від 14.03.2026 року вбачається, що ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 притягнув мене, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень. У вказаній постанові зазначено, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію; однак будь-яких доказів вчинення адміністративного правопорушення вказана постанова не містить, притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення передбачене статтею 210-1 КУпАП є протиправним, з огляду на неможливість, відповідно до примітки до ст.210-1 КУпАП, на момент складення оскаржуваної постанови, застосування статей 210 та 210-1 КУпАП; крім того, сплив строк притягнення до адміністративної відповідальності, передбачений ч. 9 ст. 38 КУпАП.

30.03.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти позову заперечив, вважав винесену ним постанову законною, а позовні вимоги безпідставними і необґрунтованими, з огляду на таке: ОСОБА_1 не виконав п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», а саме в період з 21.03.2024 по 05.06.2025 не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби; відповідно до вимог закону ОСОБА_1 був зобов`язаний самостійно звернутися до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду; на підставі викладеного відповідно до вимог ст..279 КУпАП 13.03.2026 було винесено електронну постанову R409745.

Представник відповідача у поданій до суду 23.07.2026 заяві просив про розгляд справи у його відсутність.

Суд дослідив надані сторонами докази і приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 R409745 від 13.03.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. за те, що він порушив вимоги п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», а саме в період з 21.03.2024 по 05.06.2025 самостійно не звернувся з метою направлення на ВЛК та не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності поза передбаченим ч.9 ст.38 КУпАП однорічним строком притягнення до адміністративної відповідальності, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови та є передбаченою п.7 ч.1 ст.247 КУпАП підставою для закриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановленим законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечуються систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, а також вирішення її у відповідності з законом, уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер правопорушення.

Отже, відповідно до викладеного, орган чи посадова особа уповноважена розглядати справи про адміністративні правопорушення розглядає справу про адміністративне правопорушення лише в межах обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. На цьому акцентував увагу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 524/5741/16-а.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Згідно із п.7 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Системний аналіз правовідносин та нормативно– правових актів, що їх регулюють, свідчить про те, що оскаржувана постанова вимогам закону не відповідає, під час розгляду справи та винесення постанови відповідачем були порушені вимоги ст. 268 КУпАП України, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності поза передбаченим ч.9 ст.38 КУпАП однорічним строком притягнення до адміністративної відповідальності, що підставою для визнання незаконною та скасування оскаржуваної постанови та є передбаченою п.7 ч.1 ст.247 КУпАП підставою для закриття провадження у справі.

Згідно вимог ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ухвалив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати незаконною та скасувати постанову № R409745 від 13.03.2026, винесену т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору 532,48 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: