Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №129/839/24 — Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/839/24

Провадження по справі № 2/129/92/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2026 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Швидкого О.В.,

розглянувши без учасників справи та їх представників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

Установив:

ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимоги позову мотивує тим, що 11.07.2021р. між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2122509 на суму 10500,00грн., на строк 30днів, з стандартною процентною ставкою 1,90% в день.

Відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти на споживчі потреби, а відповідач зобов`язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом, у встановлених даним договором розмірах і строках та виконати свої зобов`язання за даним договором в повному обсязі.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 22.06.2023 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 34420,15 грн., (Тридцять чотири тисячі чотириста двадцять гривень 15 копійок) яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі становить 10500,00 гривень (Десять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок), прострочена заборгованість за процентами в розмірі становить 23920,15грн (Двадцять три тисячі дев`ятсот двадцять гривень 15 копійок).

Згідно з п.2.1. Кредит надається Товариством, в межах дії Договору про надання коштів шляхом кредитування у безготівковій формі та перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 63 або іншої платіжної картки Клієнта.

Відповідно до листа ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» за №3473 від 30.11.2023 року, відповідно до якого 11.07.2021року на картковий рахунок Відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 10500,00 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 . На адресу ОСОБА_1 була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором №2122509 від 11.07.2021року, проте станом на дату подачі позову зазначена вимога була залишена ОСОБА_1 без виконання.

В свою чергу 24.12.2021р. між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №02-24122001, згідно з яким до останнього перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором, гроші та відсотки за користування якими відповідачка добровільно повертати відмовляється та має станом на 22.06.2023р. заборгованість в сумі 34420,15 грн., яка складається з 10500,00 грн. простроченої заборгованості за тілом кредиту та 23920,15 грн. простроченої заборгованості за процентами. У зв`язку з чим позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом та просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 2122509 від 11.07.2021р. у розмірі 34420,15грн., а також судові витрати.

21.05.2024р. від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила задовільнити вимоги позову частково, а саме стягнути з неї на користь позивача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 16 485,00грн, з яких 10500,00грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 5985,00грн. сума заборгованості за відсотками. Мотивувала це тим, що 11.07.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та нею було укладено Кредитний договір №2122509 від 11.07.2021 р, відповідно до умов договору було надано кредит у сумі 10500 грн. 00 коп. терміном користування 30 днів. За умовами вказаного договору вона отримала кредит у розмірі 6500,00 гри., строком на 30 днів, з стандартною процентною ставкою 1,90 % за один день користування кредитом за умови належного виконання умов договору. У той же час, за умови належного виконання договору передбачена знижена відсоткова ставка у розмірі 1.43% за один день користування кредитом. Не заперечує те, що 11.07.2021 року отримала від ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» 10500,00 грн. Із самостійно здійсненим позивачем розрахунком заборгованості не згодна, оскільки жодного документу який би підтверджував вказану суму у розмірі 34420,15грн і підтверджену первісним кредитором матеріали справи не містять. З урахуванням викладеного сума відсотків яку відповідач зобов`язана сплатити за користування позикою в сумі 10500,00грн. у межах строку дії договору який становить 30днів, з урахуванням неналежного виконання умов договору складає 5985,00грн. (10500,00грн.*1,90%*30днів). Таким чином загальна вартість кредиту за весь строк користування кредитом (30днів) за стандартною процентною ставкою складає 16485,00грн., тому просила задовільнити позовні вимоги частково, в іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, письмово позовні вимоги підтримав повністю, просив справу розглянути без нього на підставі наявних в справі доказів, погодився на заочний розгляд справи у разі неявки відповідачки.

Відповідачка та її представник в судове засідання не з`явилися.

Суд, вважає за можливе розглянути справу у відсутності осіб, які не з`явилися, та постановити процесуальне рішення на підставі наданих позивачем письмових доказів у справі.

Вивчивши позов, дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов частково обґрунтований та підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 11.07.2021 ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 2122509, згідно якого відповідач отримала кошти у сумі 10500 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Кредит надався строком на 30 днів, стандартна процентна ставка 1,90% в день. Вказаний договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На підставі укладеного кредитного договору № 2122509, відповідачу зараховано на платіжну картку кредитні кошти в сумі 10500,00грн, що підтверджується інформаційною довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платежі» (а.с.21).

З копії виписки з особового рахунку за кредитним договором № 2122509 судом убачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 22.06.2023 складає 34420,15 грн., яка складається з 10500,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту та 23920,15 грн. прострочена заборгованість за процентами (а.с.19).

24.12.2021р. між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №02-24122001, згідно з яким до останнього перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 (а.с.22-26).

Судом також установлено, що 10.01.2022 директором ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», на адресу відповідача направлено вимогу про виконання зобов`язання за кредитним договором, проте відповідачем вказана вимога залишена без належного реагування (а.с.16).

Застосовуючи норми матеріального та процесуального права суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно із ст.526, 530, 623, 624, 625 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений у ньому строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Із матеріалів справи, зокрема з кредитного договору № 2122509 від 11.07.2021, судом убачається сторони вищевказаного договору погодили: строк кредитування, умови повернення кредиту, відсотки за користування кредитними коштами, а також погодили процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, отже між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов даного кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Крім цього, відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, судом встановлено, що право вимоги за кредитним договором № 2122509 від 11.07.2021, укладеним між ТОВ «Лінеура» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» на підставі договору факторингу №02-24122001 від 24.12.2021.

Згідно із частиною першою та другою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно до ч.1 ст.76, ч.2 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з ч.1, 3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк кошти (суму позики) та нараховані відсотки за користування позикою не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором №2122509 в загальній сумі 34420,15 грн., яка складається з 10500,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту та 23920,00 грн. прострочена заборгованість за процентами.

Водночас, при укладенні кредитного договору №2122509 від 11.07.2021, сторони договору обумовили, що сума кредиту становить 10500,00 грн. (п.1.1.); кредит надається загальним строком на 30 днів (п.1.2.) та розмір відсотків за договором становить 1,90 % в день (п.1.4.1); знижена процентна ставка становить 1,43% в день (п.1.4.2).

Згідно ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Окрім цього, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4528/16 ( пункти 81-85) що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Суд бере до уваги вищевказані висновки Верховного Суду та вважає, що нарахування відсотків за користування кредитом може здійснюватись на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України виключно протягом строку дії договору.

Отже, нараховувати відсотки за користування кредитними коштами припинилося зі спливом строку дії договору 10.08.2021р., а відтак починаючи із зазначеної дати, товариство не мало права нараховувати проценти за користування сумою позики. Відповідно, таке право відсутнє і в позивача ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ».

Таким чином, нарахування відсотків за користування кредитом має становити 5985,00грн. (10500,00грн.*1,90%*30днів), що також було узгоджено сторонами у додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту №2122509 (а.с.6-12).

Тому, виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором кредитним договором №2122509 від 11.07.2021 у сумі 16 485,00 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту становить 10500 грн., заборгованості за відсотками 5985,00грн., узгодженої сторонами при укладенні кредитного договору.

В решті позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Окрім цього, відповідно до вимог ст.137 ЦПК України з відповідача підлягають до стягнення на користь позивача судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу, розмір оплати який підтверджений позивачем належним письмовим доказом.

14.08.2024 представник позивача ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» - Пархомчук С.В. за допомогою системи «Електронний суд» скерував заяву, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10500,00 гривень, в обґрунтування заявленої суми на надання правової допомоги у вищевказаному розмірі представником позивача надано копії: договору про надання правничої допомоги; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; розрахунку та акту про надання правничої допомоги, відповідно до якого позивачу було надано правову допомогу на суму 10 500 грн.

Відповідно до ч.1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст.141 ЦПК України, у відповідності до ч.1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи в цій частині, суд вважає, що заявлена сума судових витрат на професійну правничу допомогу є такою, що пов`язана з розглядом справи, розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тому витрати на професійну правничу допомогу підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача в сумі 5040 грн. (із розрахунку: 10500,00 грн. х 16485,00 грн. / 34420,15 грн.), пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім цього, з врахуванням положень ст.141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» підлягають задоволенню частково, то у рахунок повернення сплаченого судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 1453,44 грн. (із розрахунку: 3028,00 грн. х 16485,00 грн. / 34420,15 грн.).

Вирішив:

Позовні вимоги задовільнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська будинок 82, офіс 7) суму заборгованості за кредитним договором № 2122509 від 11.07.2021р. в розмірі 16485,00 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту становить 10500 грн., заборгованості за відсотками 5985,00грн.

В решті частини позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська будинок 82, офіс 7) судовий збір в сумі 1453,44 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська будинок 82, офіс 7) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5040 грн.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду.

Суддя: