Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №128/3562/26 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3562/26

РІШЕННЯ

Іменем України

06 жовтня 2026 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі

судді Карпінської Ю.Ф.,

за участі секретаря Дусанюк Н.О.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Якушинецька сільська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, в якій зазначив, що « ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в с. Пултівці, Вінницького району Вінницької області. Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить спадкове майно: дві земельні ділянки площею 0,25 га та 0,2260 га. Він являється спадкоємцем першої черги за законом. 27.03.2015 ОСОБА_2 склала заповіт, яким усі свої права та обов`язки, які їй належать на момент складання цього заповіту, а також ті права та обов?язки, які можуть належати в майбутньому, усе майно, де б воно не було і з чого б не складалося, і взагалі все те, що на день смерті буде належати, заповідала дітям: сину ОСОБА_3 , дочці ОСОБА_4 , сину ОСОБА_1 . Даний заповіт був посвідчений 27.03.2015 ОСОБА_5 , секретарем виконкому Пултівецької сільської ради Вінницького району Вінницької області та зареєстрований за №112. Таким чином, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_2 він являється спадкоємцем за заповітом. Інші спадкоємці за заповітом – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спадщину після смерті матері не прийняли, так як не зверталися у встановлений законом строк з заявами про прийняття спадщини, а також на момент смерті матері з нею не проживали. Так, ОСОБА_4 склала заяву про відмову від прийняття спадщини. ОСОБА_3 являється тривалий час громадянином Російської Федерації. Особи, які мають право на обов`язкову частку в спадщині після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 , які прийняли спадщину, відсутні. Фактично він постійно проживав разом з матір?ю ОСОБА_2 за однією адресою в АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 в останні роки свого життя була одинокою, пристарілою, хворіла і їй потрібна була допомога по господарству, в лікуванні, яку він їй надавав. Той факт, що він постійно проживав на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_2 разом з нею за однією адресою, підтверджується долученими до позову доказами. Зазначене свідчать про фактичне прийняття ним спадщини згідно з нормами ч. 3 ст. 1268 ЦК України. На момент смерті матері він хоч і проживав разом з нею за однією адресою, однак зареєстрований був за іншою адресою, через що не має можливості оформити свої спадкові права після смерті матері ОСОБА_2 в нотаріальному порядку, без звернення до суду. Встановлення даного юридичного факту необхідно йому для подальшого оформлення спадщини після смерті матері. Тому просить встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійно проживав на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 разом з нею за однією адресою: АДРЕСА_1 ».

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 17.08.2026 відкрив провадження у справі та призначив судовий розгляд у порядку окремого провадження; витребував у приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Нідзельської Ірини Євгенівни належним чином засвідчену копію спадкової справи, відкритої після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

16.09.2026 приватний нотаріус Вінницького районного нотаріального округу Нідзельська І.Є. на виконання вимог ухвали суду від 17.08.2026 надала відповідь.

У судове засідання учасники справи не з`явились, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлялись судом у встановленому законом порядку.

Представник заявника ОСОБА_1 – адвокат Галіцина В.В. попередньо подала до суду письмову заяву, в якій просить справу розглядати за відсутності заявника та його представника, заяву підтримують та просять задовольнити.

У частині третій статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Будь-які інші заяви та/або клопотання учасники справи до суду не подавали.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Оглянувши письмові докази по справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_2 у селі Пултівці, Вінницького району Вінницької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 24.06.2019.

У свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 від 05.11.1958 матір`ю ОСОБА_1 записана ОСОБА_2 , що підтверджується копією такого свідоцтва.

27.03.2015 на випадок своєї смерті ОСОБА_2 склала заповіт, відповідно до якого усі її права та обов`язки, які їй належать на момент складання цього заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть належати їй у майбутньому, усе майно, де б воно не було і з чого воно б не складалось, і взагалі все те, що на день смерті буде їй належати і на що вона матиме за законом право, заповідає в рівних долях своїм дітям: сину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , доньці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та сину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією заповіту, зареєстрованого в реєстрі за №112.

З копій витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.05.2026 убачається, що ОСОБА_2 є власницею земельних ділянок з кадастровим номером 0520685500:01:005:0079 та з кадастровим номером 0520685500:01:005:0080, що розташовані в АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.09.2019, ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

У довідці №277/02-06 від 05.06.2026, виданій старостою Пултівецького старостинського округу, зазначено, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно на день смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією такої довідки.

Згідно з копією довідки №866 від 23.08.2019, виданої виконкомом Пултівецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_1 дійсно являється користувачем житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії акту від 23.06.2026, складеного комісією в складі сусідів, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійно проживав за однією адресою на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 разом з нею в будинку АДРЕСА_1 , здійснював за життя догляд за матір`ю ОСОБА_2 , надавав їй усю необхідну допомогу та поховав її після смерті.

У заяві ОСОБА_4 , адресованій приватному нотаріусу Вінницького районного нотаріального округу Нідзельській Ірині Євгеніївні, зазначено, що вона відмовляється від належної їй частки у спадщині, яка залишилася після смерті її матері, на користь її брата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копією такої заяви, посвідченої секретарем виконкому Пултівецької сільської ради Вінницького району вінницької області.

Приватний нотаріус Вінницького районного нотаріального округу Нідзельська І.Є. на виконання вимог ухвали судді Вінницького районного суду Вінницької області від 17.08.2026 подала відповідь №176/01-16 від 15.09.2026, в якій зазначила, що нею не заводилась спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_2 .

Відповідно до копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії №138/02-31 від 05.08.2026, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, належне його матері – ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки ОСОБА_1 не було подано нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у передбачений чинним законодавством України строк та не подані документи, які є доказом прийняття спадщини у встановлений законом спосіб.

ОСОБА_6 , підпис якої перевірено старостою Пултівецького старостинського округу, в своїй письмовій заяві, поданій до суду 23.09.2026, зазначила, що «вона постійно проживає в с. Пултівці, Вінницького району Вінницької області з народження і являється сусідкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , добре знає їх родину; їй особисто відомо, що на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з нею за однією адресою: АДРЕСА_1 постійно проживав рідний син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; саме ОСОБА_1 опікувався пристарілою матір?ю ОСОБА_2 , надавав їй усю необхідну допомогу по господарству та в лікуванні, так як вона її потребувала, і постійно проживав з матір?ю за адресою: АДРЕСА_1 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ; усі ці факти відомі їй особисто, так як вона часто бувала у них в гостях, а також постійно проходить поруч з їхнім будинком».

ОСОБА_7 , підпис якої перевірено старостою Пултівецького старостинського округу, в своїй письмовій заяві, поданій до суду 23.09.2026, зазначила, що «вона давно знає родину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , так як проживає з ними по сусідству; їй особисто відомо, що дійсно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійно проживав на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з нею за однією адресою: АДРЕСА_1 , так як вона часто бувала у них і кожен день проходить поруч з їхнім будинком; син ОСОБА_1 постійно проживав саме в АДРЕСА_1 та надавав за життя матері ОСОБА_2 їй допомогу по господарству та в лікуванні до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , оплачував комунальні платежі, ремонтував будинок і до теперішнього часу опікується даним будинком».

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи немайнових прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Юридичні факти – це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. З точки зору права всі життєві факти, які так чи інакше зачіпають суспільні відносини, поділяються на юридично значущі та юридично байдужі, з якими пов`язують виникнення будь-яких юридичних наслідків.

Однак не всі життєві обставини є юридичними фактами. Життєві факти (обставини) стають юридичними фактами не самі по собі або в силу якихось особливих властивостей, а внаслідок визнання їх такими державою і закріплення в законі.

Закон надає юрисдикції суду встановлювати факти, що мають юридичне значення, але при певних умовах: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто, від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відмовити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Спір про право характеризує такий стан відносин, коли між сторонами існують певні розбіжності з приводу наявності, змісту та обсягу прав та обов`язків, здійснення яких неможливо без судового втручання.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Факти, що мають юридичне значення, встановлюються в судовому порядку, коли ці факти безпосередньо породжують юридичні наслідки для заявника: право на спадщину; право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, одержання компенсації тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 (справа № 320/948/18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 (справа № 643/6447/19), від 03.02.2021 (справа № 644/9753/19), від 18.11.2020 (справа № 554/3600/19), від 25.11.2020 (справа № 636/4087/19), від 19.06.2019 (справа № 752/20365/16-ц), від 05.12.2019 (справі № 750/9847/18).

Судом установлено, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 проживав разом із матір`ю ОСОБА_2 на момент смерті останньої за адресою: АДРЕСА_1 , однак на той час був зареєстрований за іншою адресою, тому заявник не може підтвердити факт постійного проживання на момент смерті матері разом із ним за однією адресою. Вказані обставини перешкоджають заявнику оформити свої спадкові права після смерті матері.

Тому встановлення факту, про який просить ОСОБА_1 , породжує для нього юридичні наслідки, від яких залежить виникнення права на спадщину.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У статті 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

У статті 1233 ЦК України встановлено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У частині першій статті 1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Тлумачення статей 1268, 1269 ЦК України свідчить, що у разі, коли спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

У частинах другій та шостій статті 29 ЦК України визначено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно з пунктами 3.19, 3.20 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. Факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини підтверджується: витягом з реєстру територіальної громади; довідкою про реєстрацію місця проживання; іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (паспортом громадянина України, виготовленим у формі книжечки, з відміткою про реєстрацію постійного місця проживання громадянина, якщо спадщина відкрилась до 01 грудня 2021 року, рішенням суду тощо).

Зміст наведених норм закону свідчить про те, що під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця на момент смерті спадкодавця зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.

Для підтвердження обставин, визначених в частині третій статті 1268 ЦК України, вимагається наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Відсутність реєстрації місця проживання спадкодавця за місцем проживання спадкоємця не може бути доказом того, що спадкодавець не проживав із заявником, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані заявником та оцінені судом.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10.01.2019 (справа № 484/747/17), від 07.06.2022 (справа № 175/4514/20), від 07.06.2023 (справа № 227/5018/21).

Заявник ОСОБА_1 надав суду усі наявні у нього документи на підтвердження простійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також долучив до матеріалів справи письмові пояснення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які підтвердили, що ОСОБА_1 постійно проживав зі спадкодавицею ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, з наданих суду доказів установлено, що ОСОБА_1 постійно проживав на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_2 разом з останньою за однією адресою: АДРЕСА_1 .

Під час розгляду даної заяви спору про право виявлено не було.

Керуючись статтями 13, 89, 95, 211, 247, 258, 263-265, 293, 294, 315, 319, 354-355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Якушинецька сільська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення, – задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , постійно проживав зі спадкодавцем – матір`ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заявник ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа Якушинецька сільська рада, адреса місцезнаходження: с. Якушинці, вул. Новоселів, 1, Вінницького району Вінницької області.

Дата складення повного судового рішення – 06.10.2026.

СУДДЯ