Окрема думка від 09 вересня 2026 р. у справі №990SСGС/22/25 — Велика Палата Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Великої Палати Верховного Суду Погрібного С. О., Булейко О. Л., Ємця А. А., Ткачука О. С.

до постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2026 року

у справі № 990SCGC/22/25 (провадження № 11-161сап25)

за скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 11 березня 2025 року № 474/0/15-25 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 23 жовтня 2024 року № 3093/2дп/15-24 в частині притягнення суддів Київського апеляційного суду ОСОБА_1, ОСОБА_3., ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності»

(далі - оскаржуване рішення)

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції скаржників

1. У квітні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Великої Палати Верховного Суду зі скаргами, у яких просили скасувати оскаржуване рішення. Підставами оскарження скаржники визначили пункти 3, 4 частини першої статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII).

2. ОСОБА_1 доводить, що ВРП ухвалила оскаржуване рішення з порушенням процедури розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати. Він наголошує на порушенні черговості надання пояснень під час дисциплінарного провадження в Дисциплінарній палаті, погодженому ВРП; на розгляді ВРП скарги за його відсутності попри об`єктивні та поважні підстави, що позбавило скаржника права на ефективну участь у дисциплінарному провадженні та легітимних очікувань щодо відкладення розгляду; на порушенні критеріїв безсторонності та неупередженості, оскільки, згідно з твердженням скаржника, зміст оскаржуваного рішення показує «залежність» ВРП від особи, яка подала дисциплінарну скаргу, та про керування цим органом «презумпцією винуватості» з моменту її надходження.

3. ОСОБА_1 вважає неможливим використання під час дисциплінарного провадження матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД). Відповідно до його твердження, приписи статті 14 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) обмежують використання таких матеріалів межами кримінального провадження. Урахувавши протоколи НСРД, ВРП, на переконання скаржника, фактично здійснила їх оцінку в розумінні статті 94 КПК України, що виходить за межі її повноважень.

4. ОСОБА_1 стверджує, що в його діях бракує складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»

(далі - Закон № 1402-VIII). На його переконання, наявні матеріали дисциплінарної справи свідчать лише про професійний обмін юристами думками з приводу обставин справи та процесуальне обговорення між членами колегії рішення, яке належало ухвалити за результатами розгляду апеляційної скарги. Висновки ВРП про одержання ним неправомірної вигоди скаржник вважає передчасними, оскільки ця обставина належить до тих, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, і може бути встановлена лише в обвинувальному вироку суду.

5. ОСОБА_2 наголошує на тому, що ВРП не повідомила його завчасно, за десять календарних днів, про дату, час і місце проведення засідання 11 березня 2025 року, чим порушила статтю 30 Закону № 1798-VIII. Згідно з твердженням скаржника, ВРП розглянула дисциплінарну справу без його участі і визначених законом підстав, чим унеможливила реалізацію права на захист.

6. ОСОБА_2 також доводить, що Друга Дисциплінарна палата ВРП встановила факти та обставини, які підлягають дослідженню і встановленню винятково в кримінальному провадженні. Оскільки оскаржуване рішення ґрунтується на встановлених дисциплінарним органом обставинах, які є елементами об`єктивної сторони кримінального правопорушення, щодо якого немає рішення компетентного суду, що набрало законної сили, таке рішення дисциплінарного органу, на думку скаржника, не можна вважати законним. Скаржник наполягає, що протоколи НСРД є похідним документом від звуко- та відеозапису і не є первинним джерелом доказової інформації, а тому факти вчинення ним порушення, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, безпосередніми доказами не підтверджені.

7. ОСОБА_2 наголошує на тому, що Друга Дисциплінарна палата ВРП не визначила у своєму рішенні поняття «позапроцесуального спілкування», не зазначила, хто конкретно, з ким і в межах якого конкретного випадку спілкувався та чому такий випадок є дисциплінарним правопорушенням. Дисциплінарний орган навів загальний обсяг інформації з кримінального провадження, підсумувавши його твердженням про вчинення дисциплінарного проступку чотирма суддями, без виокремлення конкретних обставин щодо кожного з них. В оскаржуваному рішенні також не розкрито, які саме дії ОСОБА_2 порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя. Натомість притягнення судді під час досудового розслідування та судового розгляду до дисциплінарної відповідальності за тими самими фактами, що інкримінуються йому в межах кримінального провадження, законом не визначено.

8. ОСОБА_3 запевняє, що ВРП та її дисциплінарний орган встановили підставу для притягнення його до дисциплінарної відповідальності з протоколу НСРД від 30 листопада 2023 року стосовно ОСОБА_1 , складеного з дозволу слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) в ухвалі № 2864т від 03 листопада 2023 року. Відомості про результати НСРД у виді аудіо-, відеоконтролю особи стосовно ОСОБА_1 , відтворені у цьому протоколі, містяться на матеріальному носії інформації - картці MicroSD № 1177т від 30 листопада 2023 року, яка є додатком до протоколу. Цей носій інформації не надавався дисциплінарному органу та під час дисциплінарного провадження не досліджувався. Під час дисциплінарного провадження ОСОБА_3 та його представник заперечували достовірність відтворення в протоколі НСРД відомостей про зміст його розмови з ОСОБА_1 , зокрема, щодо обговорення розміру неправомірної вигоди. Висновок про недостовірність доказу в кримінально-процесуальному аспекті, на думку скаржника, показує, що цей доказ не можна визнати чітким та переконливим також і в дисциплінарному провадженні.

9. ОСОБА_3 переконаний, що ухвалення дисциплінарним органом рішення до набрання обвинувальним вироком законної сили порушує презумпцію невинуватості, оскільки суд одночасно розглядає кримінальне обвинувачення проти нього за тими самими фактами й обставинами, які є нерозривними у часі та просторі. Розглядаючи дисциплінарну справу, ВРП, на думку скаржника, дослідила об`єктивну сторону кримінального правопорушення та дала оцінку зібраним у кримінальному провадженні доказам, зокрема й матеріалам НСРД. З огляду на брак переконливих доказів у дисциплінарному провадженні та порушення презумпції невинуватості, відповідно до стверджень скаржника, немає легітимної мети притягнення його до дисциплінарної відповідальності до ухвалення судового рішення у кримінальному провадженні.

10. Скаржник ОСОБА_3 також указує на процедурні порушення, допущені під час засідання ВРП 11 березня 2025 року. З огляду на перебіг попереднього засідання ВРП 04 березня 2025 року, коли розгляд скарг розпочався після 18 год 00 хв, цілком обґрунтованим було припущення, що й наступного разу розгляд відбудеться наприкінці робочого дня. Тому судді ОСОБА_2., ОСОБА_1 , а також адвокат Подосінов А. О., який діє в його інтересах, надіслали клопотання про відкладення розгляду скарг у зв`язку з тим, що цього ж дня, 11 березня 2025 року, о 16:30 вони мали брати участь у судовому засіданні ВАКС у справі № 991/10365/24. Натомість ВРП, на переконання скаржника, змінила порядок та черговість порядку денного, не попередивши учасників про такі зміни, визнала причини їх неявки неповажними і залишила клопотання без задоволення, чим позбавила скаржників можливості ефективної участі в дисциплінарному провадженні.

Обставини справи

11. До ВРП у грудні 2023 року надійшли дисциплінарні скарги ОСОБА_4 про наявність ознак дисциплінарного проступку в діях суддів Київського апеляційного суду ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3. та ОСОБА_2 під час розгляду справи № 757/27289/23-к. Скаржниця вказувала, що 29 листопада 2023 року Національне антикорупційне бюро України

(далі - НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (далі - САП) викрили чотирьох суддів Київського апеляційного суду на одержанні неправомірної вигоди в розмірі 35 тис. дол. США за ухвалення «потрібного» рішення, наголошувала на резонансному характері цих обставин і їхньому негативному впливові на авторитет судової влади.

12. Ухвалою від 12 червня 2024 року № 1821/2дп/15-24 Друга Дисциплінарна палата ВРП відкрила дисциплінарну справу, зокрема, стосовно суддів Київського апеляційного суду ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у зв`язку з наявністю в їхніх діях ознак дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

13. Обставини, що стали предметом дисциплінарного розгляду, розгорталися під час розгляду судової справи № 757/27289/23-к. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30 червня 2023 року частково задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 62023000000000305 від 07 квітня 2023 року та накладено арешт на два повітряні судна Ан-74ТК-100, експлуатантами яких є АТ «Мотор Січ» і ПрАТ «Авіакомпанія Константа», а власником - «EKA GRUPP OU». До Київського апеляційного суду 06 вересня 2023 року надійшла апеляційна скарга представника ПрАТ «Авіакомпанія Константа», а її розгляд розподілено колегії суддів у складі ОСОБА_1 (доповідач), ОСОБА_3. та ОСОБА_2

14. Згідно з матеріалами кримінального провадження № 52023000000000547 від 02 листопада 2023 року, дозвіл на використання та розголошення яких надано на запит члена Другої Дисциплінарної палати ВРП, у жовтні 2023 року суддя Київського апеляційного суду ОСОБА_5., посилаючись на суддів того ж суду ОСОБА_1, ОСОБА_3. та ОСОБА_2., у провадженні яких була апеляційна скарга ПрАТ «Авіакомпанія Константа», під час спілкування з особою, яка представляє інтереси заявників, повідомив про можливість ухвалення рішення про скасування арешту за надання неправомірної вигоди в розмірі 35 тис. дол. США.

15. Суддя ОСОБА_5. 13 листопада 2023 року повідомив суддю ОСОБА_1 про можливість одержання ним та іншими членами колегії неправомірної вигоди в розмірі 25 тис. дол. США за ухвалення рішення про задоволення апеляційної скарги ПрАТ «Авіакомпанія Константа» у справі № 757/27289/23-к та скасування арешту, на що суддя ОСОБА_1. погодився. Суддя ОСОБА_1. 16 листопада 2023 року поінформував про необхідність ухвалення такого рішення суддю ОСОБА_2 , а 23 листопада 2023 року - суддю ОСОБА_3., які також погодилися.

16. Колегія суддів Київського апеляційного суду у складі ОСОБА_1, ОСОБА_3. та ОСОБА_2 27 листопада 2023 року постановила ухвалу про задоволення апеляційної скарги у справі № 757/27289/23-к та скасувала арешт на майно, накладений судом першої інстанції.

17. Суддя ОСОБА_5. 28 листопада 2023 року одержав для себе та колегії суддів неправомірну вигоду в розмірі 35 тис. дол. США. Того самого дня 25 тис. дол. США він передав судді ОСОБА_1 , який 29 листопада 2023 року у своєму службовому кабінеті передав частину цих коштів у розмірі

8 300 дол. США судді ОСОБА_3 і того ж дня - у такому самому розмірі судді ОСОБА_2 .

18. ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 30 листопада 2023 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, визначеного частиною третьою статті 28, частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Рішеннями ВРП від 04 грудня 2023 року № 1169/0/15-23, № 1170/0/15-23 та № 1171/0/15-23 надано згоду на утримання під вартою кожного зі скаржників. Ухвалами слідчого судді ВАКС до суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_3. та ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з альтернативою внесення застави, після внесення якої до них застосовано альтернативний запобіжний захід.

19. Рішеннями ВРП від 30 вересня 2024 року № 2868/0/15-24, № 2869/0/15-24 та № 2870/0/15-24 суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності - до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

20. За результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000547 від 02 листопада 2023 року обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, визначеного частиною третьою статті 28, частиною четвертою статті 368 КК України, 20 вересня 2024 року спрямовано для розгляду до Вищого антикорупційного суду (справа № 991/10365/24).

Стислий зміст рішень ВРП

21. Рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 23 жовтня 2024 року № 3093/2дп/15-24 суддів Київського апеляційного суду ОСОБА_5., ОСОБА_1, ОСОБА_3. та ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності і застосовано до кожного з них дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

22. Оцінюючи встановлені під час розгляду справи фактичні обставини, Друга Дисциплінарна палата ВРП виснувала, що такі не залишають сумніву в наявності фактів позапроцесуального спілкування судді ОСОБА_5. із громадянкою ОСОБА_6 щодо справи № 757/27289/23-к з приводу гарантування задоволення апеляційної скарги ПрАТ «Авіакомпанія Константа» за винагороду; судді ОСОБА_5 із суддею ОСОБА_1 (доповідачем у зазначеній справі) та узгодження суддею ОСОБА_1. цього питання із суддями ОСОБА_3 і ОСОБА_2.; судді ОСОБА_3 із суддею ОСОБА_1 з приводу розміру неправомірної вигоди; судді ОСОБА_1 із суддею ОСОБА_2 , під час якого ОСОБА_1 розповідав ОСОБА_2 , що до нього зверталися у справі ПрАТ «Авіакомпанія Константа» з проханням скасувати арешт. Наявність таких позапроцесуальних стосунків, відповідно до висновку дисциплінарного органу, підтверджено матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000547 від 02 листопада 2023 року.

23. Згідно з висновком Другої Дисциплінарної палати ВРП позапроцесуальна поведінка суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_3. і ОСОБА_2 показує недотримання ними приписів Закону № 1402-VIII, Кодексу суддівської етики (далі - КСЕ) та Бангалорських принципів поведінки суддів щодо дотримання високих стандартів поведінки судді, цінностей правосуддя, впевненості суспільства в чесності та непідкупності судових органів, а також щодо незалежності судді та невикористання свого посадового становища в особистих інтересах або в інтересах інших осіб. Така поведінка, на переконання дисциплінарного органу, не відповідає принципам верховенства права, безсторонності та неупередженості й з погляду розсудливого спостерігача створює обґрунтовані сумніви в справедливому й об`єктивному здійсненні судового розгляду.

24. Друга Дисциплінарна палата ВРП звернула увагу і на те, що події, які були предметом розгляду дисциплінарної справи, набули значного суспільного резонансу та розголосу, викликали в громадськості негативну оцінку дій суддів Київського апеляційного суду ОСОБА_1 , ОСОБА_3. і ОСОБА_2 і безумовно негативно вплинули на авторитет не лише суду, у якому вони працюють, а й судової системи загалом.

25. Узагальнюючи, Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що поведінка суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 ганьбить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання інших норм суддівської етики і стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що свідчить про наявність у їхніх діях складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

26. Розглянувши скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 - адвоката Подосінова А. О., ВРП рішенням від 11 березня 2025 року № 474/0/15-25 залишила без змін рішення її Другої Дисциплінарної палати від 23 жовтня 2024 року № 3093/2дп/15-24 в частині притягнення суддів Київського апеляційного суду ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.

27. Відповідно до позиції ВРП висновок її дисциплінарного органу про наявність підстав для притягнення скаржників до дисциплінарної відповідальності ґрунтується на системному аналізові відомостей досудового розслідування в кримінальному провадженні № 52023000000000547 від 02 листопада 2023 року. Ідеться, зокрема, про протоколи проведення НСРД у формі аудіо-, відеоконтролю особи від 29 і 30 листопада 2023 року стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , а також про протокол проведення НСРД у формі контролю за вчиненням злочину у виді спеціального слідчого експерименту стосовно ОСОБА_5 , у яких, згідно з висновком ВРП, зафіксовано факти позапроцесуального спілкування суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 і ОСОБА_5. у контексті ухвалення рішення у справі № 757/27289/23-к.

28. ВРП констатувала, що зміст зафіксованих у матеріалах НСРД розмов, зокрема розмови між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 у кабінеті ОСОБА_1 13 листопада 2023 року, під час якої, за оцінкою ВРП, обговорювався розмір неправомірної вигоди в сумі 25 тис. дол. США, підтверджує, що спілкування між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , а також між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , виходило за межі ділового спілкування колег і за межі процесуального обговорення питань, пов`язаних із розглядом справи № 757/27289/23-к.

29. Використання та розголошення дисциплінарним органом відомостей досудового розслідування, згідно з висновком ВРП, є правомірним, оскільки відповідними листами САП Офісу Генерального прокурора та НАБУ надано дозвіл на таке розголошення. Водночас ВРП звернула увагу, що оскаржуване рішення її Другої Дисциплінарної палати ухвалене з урахуванням матеріалів кримінального провадження, втім ґрунтується на самостійних правових підставах, а тому встановлення в діях суддів складу дисциплінарного проступку не порушує презумпції невинуватості, оскільки правові наслідки цього рішення обмежуються дисциплінарними відносинами і не впливають на перебіг і результати інших проваджень стосовно цих суддів.

30. Щодо доводів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про необхідність оцінки Конституційним Судом України на предмет неконституційності рішень ВРП та її дисциплінарного органу з огляду на те, що вони, як стверджують скаржники, всупереч вимогам статті 129-1 Конституції України ухвалені не іменем України, ВРП зазначила, що ці аргументи є безпідставними, оскільки за змістом частини першої статті 129-1 Конституції України саме суд, а не всі органи судової системи, наділений повноваженнями ухвалювати рішення іменем України.

Стислий виклад позиції ВРП

31. До Великої Палати Верховного Суду 09 травня 2025 року надійшов відзив ВРП на скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у якому Рада просить залишити ці скарги без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Відзив на скарги обґрунтовувано фактично тими самими підставами, на яких ВРП ґрунтувала свої висновки під час ухвалення оскаржуваного рішення.

32. Щодо повідомлення учасників про засідання 11 березня 2025 року ВРП зазначає, що 04 березня 2025 року Рада задовольнила клопотання ОСОБА_2 та його адвоката Голодняка М. В. і продовжила перерву в розгляді скарг до 11 березня 2025 року у зв`язку із затримкою початку розгляду цього питання порядку денного та неможливістю адвоката Карнаух-Голодняк О. В. здійснювати захист інтересів ОСОБА_2 .

33. Відповідно до позиції ВРП, у разі оголошення перерви в засіданні з чітким зазначенням часу його продовження учасники, які були присутні на засіданні, вважаються належно повідомленими, і їхня явка на наступне засідання є обов`язковою без додаткового письмового повідомлення. Якщо ж учасник був відсутній на засіданні, під час якого оголошено перерву, або якщо дата і час продовження не були оголошені, такий учасник повинен бути повідомлений про наступне засідання в порядку, визначеному відповідними процесуальними нормами.

34. ВРП звертає увагу, що ОСОБА_2 та його представник - адвокат Голодняк М. В., а також ОСОБА_3 та його представник - адвокат Подосінов А. О. були присутні в засіданні 04 березня 2025 року, і дата наступного засідання - 11 березня 2025 року була оголошена їм безпосередньо під час задоволення їхніх клопотань. Судді ОСОБА_1. 05 березня 2025 року було направлено лист-запрошення на засідання ВРП, призначене на 11 березня 2025 року.

35. ВРП зазначає, що у засідання 11 березня 2025 року судді ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. не з`явилися. ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та адвокат Подосінов А. О., який представляє інтереси ОСОБА_3 , надіслали клопотання про відкладення розгляду скарг на іншу дату у зв`язку з викликом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 як обвинувачених у судове засідання ВАКС на 16:30 у справі № 991/10365/24. ВРП визнала причини їхньої неявки неповажними, оскільки розгляд скарг у ВРП було призначено на 10:00, а тому залишила ці клопотання без задоволення.

36. Щодо використання під час розгляду дисциплінарної справи матеріалів кримінального провадження ВРП зазначає, що факти, встановлені під час розслідування кримінальної справи, можуть і повинні використовуватися для цілей дисциплінарної відповідальності навіть у разі, коли зібраних у кримінальному провадженні доказів недостатньо для доведення вини. На переконання ВРП, скаржники помилково ототожнюють стандарти доказування у кримінальному та дисциплінарному процесах: докази в дисциплінарному провадженні мають відповідати критерію «чіткості та переконливості» для розсудливої особи, а не критеріям допустимості й достовірності, властивим кримінальному провадженню. Протокол НСРД, оформлений на підставі ухвали слідчого судді, є, згідно з позицією ВРП, законним джерелом відомостей про фактичні дії судді, а його правова оцінка в межах етичної відповідальності є допустимою та правомірною.

37. Використання ВРП та її дисциплінарними органами протоколів НСРД, складених у кримінальному провадженні № 52023000000000547 від 02 листопада 2023 року, під час здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_3. і ОСОБА_2 , на переконання ВРП, не виключається. Такий підхід, за позицією ВРП, узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18 та від 30 травня 2024 року у справі № 990SCGC/3/24.

ІІ. РОЗГЛЯД СПРАВИ У ВЕЛИКІЙ ПАЛАТІ ВЕРХОВНОГО СУДУ

38. Постановою від 10 вересня 2026 року Велика Палата Верховного Суду скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнила частково, а оскаржуване рішення ВРП скасувала.

39. На обґрунтування власної постанови Велика Палата Верховного Суду навела такі аргументи.

40. Оскільки ВРП у дисциплінарному провадженні виконує роль квазісудового органу, здійснення провадження в дисциплінарних справах має відповідати виробленим Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) стандартам за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Велика Палата Верховного Суду як визначений статтею 266 КАС України судовий орган із повною юрисдикцією щодо розгляду скарг на рішення ВРП забезпечує ці гарантії шляхом перевірки оскаржуваного рішення ВРП на відповідність вимогам, встановленим пунктами 3, 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.

41. Питання щодо розгляду скарг ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і представника ОСОБА_3 - адвоката Подосінова А. О. неодноразово було внесене до порядку денного засідань ВРП. 12 грудня 2024 року розгляд не відбувся у зв`язку з відсутністю кворуму; 23 січня та 06 лютого 2025 року розгляд відкладався у зв`язку з необхідністю участі згаданих суддів у судових засіданнях ВАКС у справі № 991/10365/24; 04 березня 2025 року розгляд було відкладено у зв`язку із затримкою початку розгляду і неможливістю адвоката Карнаух-Голодняк О. В. здійснювати захист інтересів ОСОБА_2 . Отже, у жодному з попередніх засідань ВРП не розглядала по суті скарги учасників дисциплінарного провадження, не заслуховувала їхніх пояснень і не досліджувала доказів.

42. 11 березня 2025 року засідання ВРП збіглося із засіданням ВАКС у справі № 991/10365/24, в яке ОСОБА_1 , ОСОБА_2. та ОСОБА_3 було викликано повісткою від 10 березня 2025 року як обвинувачених на 16:30. Скаржники завчасно надіслали до ВРП клопотання про відкладення розгляду її дисциплінарного органу. У цьому засіданні ВРП, маючи інформацію про призначення на цей самий день засідання ВАКС, змінила черговість питань порядку денного і перенесла розгляд скарг з попередньо запланованого 14-го місця на друге, попередньо не з`ясувавши явку учасників дисциплінарного провадження і не поінформувавши скаржників про зміну черговості. За результатами голосування ВРП відмовила у задоволенні клопотань про відкладення і розглянула скарги за відсутності скаржників.

43. Не заперечуючи повноважень ВРП змінювати черговість питань порядку денного до його затвердження, Велика Палата Верховного Суду наголосила, що такі дії мають бути спрямовані на забезпечення процедурних гарантій справедливого й об`єктивного розгляду дисциплінарної справи. З огляду на те, що попередні два рази (23 січня та 06 лютого 2025 року) ВРП відкладала розгляд у зв`язку з необхідністю прибуття суддів у засідання ВАКС, скаржники цілком передбачувано очікували, що ВРП і цього разу буде послідовною. Велика Палата Верховного Суду не встановила, що скаржники недобросовісно використовували процесуальні права для затягування розгляду.

44. Оцінюючи оскаржуване рішення, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що судовий перегляд за скаргами на рішення ВРП полягає не в перевірці лише формального дотримання процедурних приписів, а в оцінці того, чи були скаржникові реально забезпечені процедурні гарантії, зокрема чи мав він реальну можливість бути заслуханим і чи були оцінені його аргументи. Розгляд ВРП в одному засіданні 11 березня 2025 року скарг на рішення її дисциплінарного органу, не заслухавши жодного разу скаржників по суті, фактично позбавив суддів права на справедливий і публічний розгляд їх справи. Незабезпечення ВРП права скаржників взяти участь у розгляді їхніх скарг Велика Палата Верховного Суду вважала істотним порушенням процедури, що тягне за собою скасування оскаржуваного рішення.

45. Стосовно припинення повноважень судді ОСОБА_3. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що розгляд скарг на рішення ВРП здійснюється за правилами касаційного провадження, встановленими КАС України, а тому на неї поширюються правила статті 341 КАС України, які визначають межі перегляду судом касаційної інстанції. Обставини, про які адвокат ОСОБА_3 - Подосінов А. О. повідомив у клопотанні від 13 листопада 2025 року, а саме відрахування його довірителя зі штату суду у зв`язку з припиненням повноважень судді з підстави досягнення шістдесяти п`яти років, не були, за висновком Великої Палати Верховного Суду, предметом доводів та вимог скарги на оскаржуване рішення. Тому, враховуючи межі перегляду, Велика Палата Верховного Суду оцінки цим обставинам не надала, зазначивши, що таку оцінку повинна дати ВРП під час повторного розгляду дисциплінарної справи.

46. Оцінюючи інші аргументи скаржників, зокрема доводи ОСОБА_1 щодо процедурних порушень, допущених, на його думку, Другою Дисциплінарною палатою ВРП, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що законодавством не визначено можливості здійснення судового контролю за рішеннями чи діями дисциплінарних органів ВРП. Оскільки ВРП, переглядаючи в пленарному складі рішення своїх дисциплінарних органів, має повну юрисдикцію та здатна повною мірою виправити допущені дисциплінарним органом помилки, лише рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути предметом судового контролю.

47. Порушення ВРП процедури розгляду скарг, згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, усуває підстави для оцінки оскаржуваного рішення як невмотивованого та його скасування за пунктом 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII. Тому доводи скаржників щодо наявності складу дисциплінарного проступку в діях суддів, прийнятності доказів у розумінні частини шістнадцятої статті 49 Закону № 1798-VIII (зокрема, матеріалів НСРД) і дотримання дисциплінарним органом стандартів належної судової процедури мають бути оцінені ВРП у пленарному складі під час повторного розгляду дисциплінарної справи.

ІII. ДОВОДИ ОКРЕМОЇ ДУМКИ СУДДІВ

48. Не погоджуємося з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними і в мотивувальній, і в резолютивній частині, тому відповідно до частини третьої статті 34 КАС України викладаємо окрему думку.

Щодо вичерпності підстав для скасування рішення ВРП

49. Частина перша статті 52 Закону № 1798-VIII визначає вичерпний перелік підстав оскарження та скасування рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати: 1) склад ВРП не мав повноважень ухвалювати рішення; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

50. Вичерпність цього переліку Велика Палата Верховного Суду прямо констатувала і в цій справі.

51. Ця вичерпність не є випадковою. Вона відображає особливий конституційний статус ВРП як органу державної влади та суддівського врядування (стаття 131 Конституції України) і свідомо звужені законодавцем межі судового контролю за її рішеннями. Судовий контроль тут не є повним переглядом справи по суті; він здійснюється винятково в межах, окреслених законом.

52. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що бракує визначеної пунктом 3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстави для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ОСОБА_2 був належно повідомлений про засідання ВРП 11 березня 2025 року.

53. Далі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що порушення ВРП процедури розгляду скарг виключає підстави для оцінки оскаржуваного рішення як невмотивованого та його скасування за пунктом 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.

54. Підстав, визначених пунктами 1, 2 частини першої статті 52

Закону № 1798-VIII, у справі не встановлено, і скаржники на них не покликалися.

55. Отже, жодної з чотирьох визначених законом підстав Велика Палата Верховного Суду не встановила. Втім, оскаржуване рішення скасувала, покликаючись на незабезпечення права скаржників взяти участь у розгляді їхніх скарг, що кваліфіковано як істотне порушення процедури розгляду дисциплінарної справи, тобто на підставу, якої частина перша статті 52 Закону № 1798-VIII не містить.

56. На наше переконання, у такий спосіб вичерпний перелік підстав фактично перетворено на відкритий, доповнений судом за власним розсудом. Розширення переліку підстав для скасування рішень ВРП належить до повноважень законодавця, а не суду. Велика Палата Верховного Суду у своїй практиці послідовно базувала свої висновки з огляду на протилежне, зокрема визнаючи, що навіть недоліки, допущені Дисциплінарною палатою ВРП, не можуть бути підставою для скасування судом рішення Ради.

57. Авторів не переконує і покликання на статтю 6 Конвенції як на самостійну підставу для скасування. Велика Палата Верховного Суду самостійно навела висновок ЄСПЛ, згідно з яким навіть тоді, коли квазісудовий орган у певному сенсі не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, що провадження в ньому згодом є предметом контролю судового органу, який має повну юрисдикцію (рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11, пункт 123; рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії», заяви № 7299/75, 7496/76, пункт 29). Таким органом у цій справі є саме Велика Палата Верховного Суду. Тож конвенційний стандарт забезпечується самим фактом судового перегляду і не породжує додаткової підстави для скасування рішення ВРП поза межами приписів статті 52 Закону № 1798-VIII.

Щодо права скаржників бути заслуханими

58. Визначальним мотивом постанови є висновок про те, що ВРП, не заслухавши жодного разу скаржників по суті, розглянула їхні скарги фактично в одному засіданні 11 березня 2025 року. Цей висновок, на нашу думку, не узгоджується з обставинами, встановленими у цій справі.

59. Стадією, на якій у дисциплінарному провадженні встановлюються обставини, досліджуються докази та заслуховуються учасники, є розгляд дисциплінарної справи в засіданні Дисциплінарної палати за правилами статті 49 Закону № 1798-VIII. Саме на цій стадії реалізується право судді бути заслуханим у повному обсязі.

60. У засіданні Другої Дисциплінарної палати ВРП 23 жовтня 2024 року представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали пояснення. Ця обставина не лише не спростовується скаржниками, а й підтверджується змістом їхніх власних скарг. Так, ОСОБА_1. доводить не те, що його не було заслухано, а те, що пояснення його представника заслухано раніше, ніж пояснення скаржниці ОСОБА_4., чим, на його думку, порушено черговість, визначену пунктом 13.31 Регламенту ВРП.

61. Скаржник, який доводить порушення черговості надання ним пояснень, тим самим підтверджує, що пояснення надавав. Доводи скарг у цій частині стосуються послідовності заслуховування учасників, а не позбавлення їх права бути заслуханими.

62. Інтереси ОСОБА_3 і в дисциплінарному органі, і згодом й у ВРП представляв адвокат Подосінов А. О. Згідно з частиною другою статті 47 Закону № 1798-VIII суддя може брати участь у розгляді справи самостійно та/або через свого представника, а тому участь представника є повноцінною, а не сурогатною формою реалізації права бути заслуханим.

63. Розгляд ВРП у пленарному складі скарги на рішення Дисциплінарної палати є стадією перегляду вже ухваленого рішення. Відсилання частини дев`ятої статті 51 Закону № 1798-VIII до порядку, визначеного статтею 49 цього Закону, означає застосування процедурних правил, а не перетворення перегляду на первинний розгляд дисциплінарної справи, який нібито відбувся вперше й востаннє 11 березня 2025 року.

64. На стадії перегляду скаржники також не були позбавлені можливості висловити свої міркування з приводу звинувачень у вчиненні проступку, бо вони подали до ВРП скарги з розгорнутою аргументацією, заявляли клопотання, додавали докази, а 04 березня 2025 року ОСОБА_2 із адвокатом Голодняком М. В. та ОСОБА_3 із адвокатом Подосіновим А. О. особисто були присутні в засіданні Ради, у якому їхнє клопотання було задоволене.

65. Тож твердження про те, що скаржників жодного разу не було заслухано, абсолютно не відповідає матеріалам дисциплінарної справи.

Щодо поведінки скаржників і обов`язку добросовісного користування процесуальними правами

66. Розгляд скарг призначався п`ять разів: 12 грудня 2024 року, 23 січня, 06 лютого, 04 та 11 березня 2025 року. Засідання 11 березня 2025 року було п`ятим за ліком.

67. 12 грудня 2024 року розгляд не відбувся через відсутність потрібного кворуму, тобто з причин, не пов`язаних з поведінкою скаржників. 04 березня 2025 року розгляд відкладено, зокрема, через неможливість адвоката Карнаух-Голодняк О. В. здійснювати захист інтересів ОСОБА_2 , тобто з підстав, які стосувалися сторони скаржника.

68. Двічі (23 січня та 06 лютого 2025 року) розгляд відкладався на клопотання скаржників у зв`язку з їхнім викликом до ВАКС у справі № 991/10365/24. ВРП ці клопотання задовольняла, і для цього були підстави, оскільки 23 січня 2025 року засідання ВАКС було призначене на 09:00, а 06 лютого 2025 року - на 10:00, тобто на той самий час, що й засідання Вищої ради правосуддя.

69. Натомість 11 березня 2025 року такого збігу не було. Засідання ВРП було призначене на 10:00, а засідання ВАКС - на 16:30. Різниця між ними становила шість з половиною годин.

70. Скаржники не стверджували ні в клопотаннях до ВРП, ані у скаргах до Великої Палати Верховного Суду, що вони об`єктивно не могли прибути в засідання Ради о 10:00. Їхня неявка мотивована іншим - очікуванням відкладення розгляду та припущенням, що їхнє питання розглядатиметься наприкінці робочого дня.

71. Двократне задоволення клопотань про відкладення за наявності реального збігу засідань у часі не породжує ні права на безумовне відкладення надалі, ні підстав не з`являтися в засідання, про час якого особу належно повідомлено. Легітимні очікування не можуть поширюватися на очікування того, що державний орган нескінченно відкладатиме розгляд, безпідставно зволікаючи з виконанням своїх функцій.

72. Наведений підхід відповідає стандартам, які ЄСПЛ виробив у практиці за пунктом 1 статті 6 Конвенції. Особа зобов`язана проявляти старанність у вчиненні процесуальних дій, що її стосуються, утримуватися від застосування тактики затягування та використовувати надані національним правом можливості для скорочення провадження (рішення від 07 липня 1989 року у справі «Уніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії», заява № 11681/85, пункт 35). На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитися із подіями процесу. Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів для того, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення ЄСПЛ від 01 квітня 2008 року у справі «Гуржій проти України» та рішення від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» ).

73. Показовою є й справа, на яку є покликання у самій постанові. У справі «Чірікоста і Віола проти Італії» заявники впродовж провадження заявили щонайменше сімнадцять клопотань про відкладення розгляду і не заперечували проти ще шести, заявлених іншою стороною. ЄСПЛ виснував, що навіть тривалість провадження понад п`ятнадцять років, яка на перший погляд може видаватися нерозумною, не свідчить про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, позаяк відповідальність за таку тривалість несуть самі заявники (рішення від 04 грудня 1995 року, заява № 19753/92, пункт 32). Тобто поведінка сторони, спрямована на систематичне відкладення розгляду, у практиці ЄСПЛ оцінюється не на її користь.

74. Оцінка поважності причин неявки належить до компетенції ВРП як органу, що розглядає дисциплінарну справу. Клопотання скаржників були поставлені на голосування, і за їхнє задоволення проголосувало лише двоє членів Ради. Тобто ВРП оцінила наведені причини й визнала їх неповажними у визначеній Регламентом процедурі. Підміна цієї оцінки власною оцінкою суду виходить за межі судового контролю, окреслені статтею 52 Закону № 1798-VIII.

75. Покликання скаржників на частину четверту статті 47 Закону № 1798-VIII, за якою в разі відсутності судді з поважних причин розгляд дисциплінарної справи переноситься, не змінює цього висновку, бо цей припис пов`язує перенесення саме з поважністю причин, а виклик у судове засідання у ВАКС, призначене на 16:30, не є поважною причиною неявки в засідання, призначене на 10:00 у ВРП. Не залишаємо поза увагою, що побоювання скаржників стосувалися не часу початку засідання, а того, що їхнє питання може бути розглянуте наприкінці робочого дня; оцінку цього аргументу наводимо нижче.

76. ОСОБА_1 був окремо та завчасно повідомлений про засідання 11 березня 2025 року листом-запрошенням від 05 березня 2025 року № 3975/0/9-25. Водночас за матеріалами дисциплінарної справи його особиста участь у жодному із засідань ВРП, призначених у цій справі, не зафіксована.

77. Ідеться, отже, не про поодинокий епізод, а про послідовну модель поведінки скаржників, за якої розгляд їхніх скарг у ВРП чотири рази не відбувався, причому тричі - у зв`язку з обставинами, на які покликалася сторона скаржників. Перебіг розгляду дає підстави для висновку, що систематичне заявлення клопотань про відкладення об`єктивно мало на меті свідоме затягування розгляду дисциплінарної справи.

78. Підхід, за якого така поведінка має наслідком скасування рішення ВРП і повторний розгляд дисциплінарної справи, не лише не стримує її, а й заохочує до повторення. Це, на наше переконання, суперечить меті дисциплінарного провадження та інтересам правосуддя.

Щодо часу розгляду питання порядку денного та зміни його черговості

79. Велика Палата Верховного Суду не заперечила повноважень ВРП змінювати черговість питань порядку денного, проте визнала порушенням те, що Рада не поінформувала скаржників про таку зміну та попередньо не з`ясувала їхню явку.

80. Відповідно до пункту 5.18 глави 5 Регламенту ВРП порядок денний засідання Ради у пленарному складі затверджується Радою відкритим голосуванням більшістю присутніх на засіданні членів Ради. Як пояснила представниця ВРП, Рада розпочинає засідання о 10:00 і розглядає внесені до порядку денного питання в порядку їх черговості, а час розгляду кожного окремого питання не визначається.

81. Такий порядок роботи дисциплінарного органу вважаємо певним недоліком організації здійснення дисциплінарного провадження. Учасник, якого повідомлено лише про дату та час початку засідання, до порядку денного якого внесено кілька десятків питань, не може передбачити, коли саме буде розглянуто його справу. Він змушений або перебувати в Раді впродовж усього робочого дня, або покладатися на власні припущення щодо орієнтовного часу. Для судді, стосовно якого вирішується питання про дисциплінарну відповідальність, і для його представника така невизначеність є обтяжливою, а за певних обставин здатна ускладнити реалізацію права бути заслуханим.

82. Дисциплінарне провадження за обсягом процедурних гарантій наближене до судового. Тому вважаємо за доцільне, щоб ВРП у справах про дисциплінарну відповідальність судді визначала орієнтовний час розгляду конкретного питання порядку денного, а в разі істотної зміни черговості - повідомляла про це присутніх учасників, які очікують на початок розгляду їхніх справ, у доступній формі. Це сприяло б і ефективній участі учасників дисциплінарного провадження, і усуненню спорів, подібних до того, що постав у цій справі.

83. Водночас констатація недоліку в організації роботи Ради не є тотожною констатації порушення права. Право бути заслуханим порушується тоді, коли особу позбавлено реальної можливості взяти участь у розгляді, а не тоді, коли процедура не має бажаного ступеня визначеності. Недолік, який не втілився в жодну перешкоду для конкретної особи, залишається недоліком організації, а не порушенням процедури розгляду дисциплінарної справи. За обставин цієї справи невизначеність часу розгляду не перешкодила скаржникам узяти участь у засіданні 11 березня 2025 року.

84. Насамперед скаржники були належно повідомлені і про дату засідання, і про час його початку - 10:00. Ані в клопотаннях до ВРП, ані у скаргах до Великої Палати Верховного Суду вони не стверджували, що не могли прибути до Ради о 10:00 чи впродовж першої половини дня. Засідання ВАКС, на яке їх викликано, було призначене на 16:30.

85. Далі, скаржники не прибули до Ради взагалі і не забезпечили участі своїх представників. Невизначеність щодо часу розгляду обтяжує того, хто очікує розгляду, а не того, хто на засідання не з`явився. Скаржники ж не очікували розгляду свого питання, а виходили з того, що розгляду взагалі не буде, позаяк їхні клопотання про відкладення буде задоволено. Саме це, а не невизначеність часу, і стало дійсною причиною їхньої відсутності.

86. До того ж скаржники не використали доступних їм засобів усунення цієї невизначеності. У матеріалах справи немає даних про те, що вони зверталися до ВРП з проханням визначити час розгляду їхнього питання, розглянути його раніше чи в конкретну годину або повідомляли Раду про те, що зможуть бути присутніми лише до певного часу. Заявлені ними клопотання стосувалися відкладення розгляду загалом.

87. Нарешті, зміна черговості питань порядку денного в цьому засіданні невизначеність не посилила, а зменшила. ВРП, маючи інформацію про призначене на 16:30 засідання ВАКС, перенесла розгляд скарг із чотирнадцятого на друге місце. Якби скаржники прибули до початку засідання, їхнє питання було б розглянуто в перші години роботи Ради, тобто задовго до засідання ВАКС. Поінформувати ж учасника про таку зміну безпосередньо в засіданні можливо лише тоді, коли він присутній особисто або через представника; скаржники, не прибувши й не забезпечивши участі представників, самі унеможливили таке інформування. Тлумачення наведених дій Ради як порушення прав скаржників не відповідає, на нашу думку, їхньому дійсному змісту й спрямованості.

Щодо припинення повноважень судді ОСОБА_3 .

88. Велика Палата Верховного Суду відмовилася надати оцінку обставині припинення повноважень судді ОСОБА_3 , покликавшись на межі перегляду, визначені статтею 341 КАС України, і водночас зазначила, що таку оцінку повинна дати ВРП під час повторного розгляду дисциплінарної справи.

89. Погоджуємося з тим, що цей довід не був заявлений у скарзі ОСОБА_3 на оскаржуване рішення, а вперше наведений у клопотанні його представника від 13 листопада 2025 року.

90. Оскільки це питання неминуче постане перед ВРП і, найімовірніше, визначить долю дисциплінарного провадження, вважаємо за потрібне висловити щодо нього свою позицію. На нашу думку, припинення повноважень судді у зв`язку з досягненням шістдесяти п`яти років, яке настало після застосування до нього дисциплінарного стягнення, не є підставою для закриття дисциплінарного провадження.

91. Згідно з частиною першою статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з визначених цією нормою підстав. Суб`єктом дисциплінарної відповідальності є суддя, і наявність в особи цього статусу оцінюється на момент, коли дисциплінарна відповідальність застосовується.

92. Обставини, що стали підставою дисциплінарного провадження, мали місце в листопаді 2023 року, коли ОСОБА_3 обіймав посаду судді Київського апеляційного суду і здійснював правосуддя. Дисциплінарну справу відкрито ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 12 червня 2024 року, а рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності ухвалено 23 жовтня 2024 року.

93. Шістдесяти п`яти років ОСОБА_3 досяг ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто майже через три місяці після ухвалення рішення Дисциплінарної палати. На момент застосування дисциплінарного стягнення йому було шістдесят чотири роки, і він беззаперечно мав статус судді. Тож питання про те, чи міг ОСОБА_3 бути суб`єктом дисциплінарної відповідальності, у цій справі не є дискусійним.

94. Важливим є й те, який саме вид стягнення застосовано. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 109 Закону № 1402-VIII до судді може бути застосоване дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади. Дисциплінарним стягненням є саме подання, а не звільнення.

95. Звільнення судді з посади з підстави, визначеної пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, здійснюється ВРП в окремій процедурі за наслідками розгляду такого подання. Тому обставини, які потенційно можуть перешкоджати звільненню особи, яка вже не обіймає посади судді, належать до стадії вирішення питання про звільнення, а не до стадії оцінки законності рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Змішування цих стадій призводить до того, що правомірно застосоване стягнення втрачає чинність через подію, що настала після його застосування.

96. ВРП 11 березня 2025 року не застосовувала до ОСОБА_3 нового дисциплінарного стягнення. Вона у пленарному складі, діючи як квазісудовий орган, переглянула рішення свого дисциплінарного органу і залишила його без змін. Перегляд не створює дисциплінарної відповідальності наново, а перевіряє законність та обґрунтованість її застосування станом на той момент, коли вона була застосована.

97. Покликання представника ОСОБА_3 на пункт 13.39 Регламенту ВРП (у чинній редакції - пункт 13.41) також, на наше переконання, не враховує природи цього припису.

98. Регламент ВРП є актом, який Рада затверджує для врегулювання порядку власної роботи. Він не належить до актів, якими встановлюються підстави дисциплінарної відповідальності судді, підстави звільнення від неї або підстави припинення дисциплінарного провадження, бо ці питання визначає закон.

99. Наведена норма права має процедурний, а не матеріально-правовий характер. Вона вказує на процедурну можливість і для Дисциплінарної палати, і для Ради закрити дисциплінарне провадження, проте не додає підстав для його закриття понад ті, що визначені законом. Тлумачення підзаконної норми в такий спосіб, що вона нівелює вже застосоване на підставі закону дисциплінарне стягнення, надає їй значення, якого вона мати не може.

100. До того ж за буквальним змістом цього припису він застосовується, якщо суддя звільнений з посади або його повноваження припинені «на момент розгляду дисциплінарної справи». Розгляд дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_3 відбувся 23 жовтня 2024 року, коли його повноваження припинені не були.

101. Підхід, за якого результат дисциплінарного провадження залежить від того, скільки часу триватиме перегляд рішення Дисциплінарної палати, не узгоджується, на нашу думку, з принципом правової визначеності. За такого підходу наслідки дисциплінарного провадження визначаються не змістом учиненого, а тривалістю процедури, на перебіг якої впливають, зокрема, й самі учасники.

102. У цій справі перегляд у ВРП тривав з 01 листопада 2024 року до 11 березня 2025 року, до того ж двічі розгляд відкладався на клопотання скаржників, зокрема за участю представника ОСОБА_3 . Якби Рада розглянула скарги 12 грудня 2024 року, 23 січня або 06 лютого 2025 року, питання про досягнення ОСОБА_3 шістдесяти п`яти років узагалі не постало б.

103. Бракує правових підстав для того, щоб особа здобувала перевагу від збігу обставин, настанню якого вона сама сприяла клопотаннями про відкладення розгляду.

Щодо застосування висновків у справі № 990SCGC/8/25

104. Окремо зупинимося на постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2025 року у справі № 990SCGC/8/25, на правові висновки якої покликався представник ОСОБА_3 . Вважаємо, що обставини тієї справи не є подібними до обставин цієї справи, а тому сформульовані в ній висновки не можуть бути поширені на цю справу, зокрема й під час повторного розгляду дисциплінарної справи у ВРП.

105. У справі № 990SCGC/8/25 повноваження судді було припинено у зв`язку з набуттям нею громадянства іншої держави (пункт 2 частини сьомої статті 126 Конституції України). Наказом від 31 жовтня 2024 року її відраховано зі штату суду, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалила 04 грудня 2024 року, тобто вже після припинення її повноважень судді.

106. Отже, у тій справі вада стосувалася самого моменту застосування дисциплінарного стягнення, оскільки його застосовано до особи, повноваження якої як судді вже були припинені раніше. Саме ця обставина й зумовила висновок про те, що дисциплінарне провадження підлягало закриттю.

107. У справі, яку розглядала Велика Палата Верховного Суду, співвідношення подій є протилежним, бо дисциплінарне стягнення застосовано саме дисциплінарною палатою 23 жовтня 2024 року, коли ОСОБА_3 обіймав посаду судді, а його повноваження припинилися згодом - з 13 січня 2025 року. Те, що виявилося вирішальним у справі № 990SCGC/8/25, у цій справі відсутнє.

108. Відмінними є й самі підстави припинення повноважень. Набуття суддею громадянства іншої держави є обставиною, яка з огляду на статтю 4 та частину першу статті 127 Конституції України унеможливлює перебування особи на посаді судді й пов`язана з її власною поведінкою. Натомість досягнення суддею шістдесяти п`яти років є нейтральним юридичним фактом, що настає незалежно від поведінки судді й не ставить під сумнів правомірність його перебування на посаді до цього моменту.

109. За таких умов ототожнення цих двох ситуацій призводить до того, що суддя, який учинив дисциплінарний проступок незадовго до досягнення граничного віку перебування на посаді судді, уникатиме дисциплінарної оцінки своєї поведінки лише через те, що процедура перегляду триває довше, ніж залишок часу його повноважень.

Щодо наслідків ухваленої постанови

110. Скасування оскаржуваного рішення означає, що ВРП має розглянути дисциплінарну справу повторно в пленарному складі (частина восьма статті 266 КАС України, частина третя статті 52 Закону № 1798-VIII).

111. Водночас Велика Палата Верховного Суду не перевірила доводів скарг щодо наявності складу дисциплінарного проступку, прийнятності матеріалів НСРД у дисциплінарному провадженні та дотримання презумпції невинуватості, відклавши їх оцінку на повторний розгляд у ВРП. Тобто спір, що перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду з квітня 2025 року, по суті не вирішено.

112. Правову позицію з вирішення окресленого питання Велика Палата Верховного Суду вже сформувала, mutatis mutandis: пункти 62-65 постанови від 08 квітня 2021 року у справі № 11-238сап20, пункти 107-112 постанови від 13 травня 2021 року (провадження № 11-197сап20), постанову від 14 липня 2022 року (провадження № 11-168сап21), пункти 95-101 постанови від 30 травня 2024 року у справі № 990SCGC/3/24

(провадження № 11-22сап24), пункти 202, 203 постанови від 12 грудня 2024 року у справі № 990SCGC/16/24 (провадження № 11-168сап24), у пунктах 5.31-5.34 постанови від 03 липня 2025 року у справі № 990SCGC/14/25 (провадження № 11-137сап25). Більш детальний аналіз цього питання Велика Палата Верховного Суду зробила у пунктах 217-237, 243-250, 255 постанови від 14 травня 2026 року та в пунктах 604-624, 628-635, 641 постанови від 18 червня 2026 року.

113. Дисциплінарне провадження в цій справі стосується обставин, які набули значного суспільного розголосу. Відкладення їх оцінки на невизначений строк не сприяє ні відновленню довіри до судової влади, ані інтересам самих скаржників, які залишаються у стані правової невизначеності.

114. Вважаємо, що за встановлених у справі обставин Велика Палата Верховного Суду мала перевірити оскаржуване рішення на відповідність вимогам пунктів 3, 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII і, не встановивши жодної з визначених законом підстав, залишити його без змін.

IV. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ АВТОРІВ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

115. Не погоджуємося ні з мотивами постанови Великої Палати Верховного Суду, ані з результатом розгляду справи.

116. На нашу думку, Велика Палата Верховного Суду мала відмовити в задоволенні скарг ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і залишити оскаржуване рішення ВРП без змін.

117. Перелік підстав для скасування рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, є вичерпним. Не встановивши жодної з них, Велика Палата Верховного Суду не мала правових підстав для скасування оскаржуваного рішення.

118. Право скаржників бути заслуханими порушене не було, оскільки дисциплінарну справу розглянуто в засіданні Другої Дисциплінарної палати ВРП за участю представників суддів, а на стадії перегляду скаржники подавали скарги, клопотання й докази та брали участь у засіданні Ради 04 березня 2025 року.

119. Неявка скаржників у засідання ВРП 11 березня 2025 року не була зумовлена об`єктивними перешкодами, бо засідання Ради було призначене на 10:00, а засідання ВАКС - на 16:30.

120. Невизначення ВРП часу розгляду конкретного питання порядку денного вважаємо недоліком організації здійснення дисциплінарного провадження, усунення якого відповідало б природі цієї процедури. Втім, за обставин цієї справи, цей недолік не перешкодив скаржникам узяти участь у засіданні і не спричинив порушення їхнього права бути заслуханими.

121. Зміна черговості розгляду питань порядку денного здійснена ВРП з дотриманням Регламенту і за своїм змістом не мала на меті обмеження можливості скаржників взяти участь у розгляді, якби вони дотрималися свого обов`язку з`явитися за викликом дисциплінарного органу для розгляду їхнього питання.

122. ОСОБА_3 мав статус судді і на час учинення дій, що стали предметом дисциплінарного провадження, і на час відкриття дисциплінарної справи, і на час застосування до нього дисциплінарного стягнення дисциплінарною палатою.

123. Пункт 13.39 Регламенту ВРП має винятково характер процедурного правила і не встановлює підстав для закриття дисциплінарного провадження додатково до тих, що визначені законом, зазначаючи лише про повноваження це вирішити як на стадії розгляду провадження в дисциплінарній палаті, так і апеляції на її рішення у ВРП. Цей правовий акт не може тлумачитися так, що спотворює зміст закону, який визначає, що саме суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, а момент притягнення до такого виду юридичної відповідальності потрібно пов`язувати з рішенням дисциплінарної палати, яка його застосувала, а не з рішенням ВРП, яка як апеляційна інстанція залишила без змін таке рішення свого дисциплінарного органу.

124. Обставини справи № 990SCGC/8/25 не є подібними до обставин цієї справи, оскільки там дисциплінарне стягнення застосовано вже після припинення повноважень судді.

125. Переконані, що ухвалена постанова надмірно розширює межі судового перегляду за рішеннями ВРП, а обраний підхід до оцінки поведінки скаржників створює для учасників дисциплінарних проваджень стимул до затягування їхнього розгляду.

Судді: С. О. Погрібний

О. Л. Булейко

А. А. Ємець

О. С. Ткачук