Суд: Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою
Дата: 14 вересня 2026 р.
Справа: №317/2973/18
Суддя: Бущенко Аркадій Петрович
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 317/2973/18
провадження № 51- 6353км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_1 ,
суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засіданняОСОБА_4 ,
прокурора захисникаОСОБА_5 , ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, жителя м. Дніпра,
на вирок Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС ) від 27 березня 2023 року та ухвалу Апеляційної палати ВАКС від 02 листопада 2023 року.
Обставини справи
1. Оскарженим вироком ОСОБА_7 засуджено за частиною 4 статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК) до позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати посаду судді на строк 3 роки.
2. Суд визнав доведеним, що засуджений, обіймаючи посаду судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська , під час зустрічей 29 березня, 02 травня та 11 травня 2018 року висловив ОСОБА_8 прохання надати 30 000 доларів США за ухвалення рішень у справі, яка перебувала в його провадженні, в інтересах фермерського господарства « Дар » (далі - ФГ « Дар »), а 15 травня 2018 року одержав 299 000 грн та 3500 доларів США як частину неправомірної вигоди.
3. Апеляційна інстанція виключила з мотивувальної частини вироку посилання на зазначені в протоколі огляду від 15 травня 2018 року повідомлення в мобільному телефоні ОСОБА_8 , які надійшли від ОСОБА_7 , а в решті залишила вирок без змін.
Вимоги і доводи касаційної скарги
4. Засуджений, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржені рішення і закрити кримінальне провадження на підставі пункту 3 або пункту 10 частини 1 статті 284 КПК.
5. Доводи, викладені у касаційній скарзі від 30 листопада 2023 року та доповненнях від 8 і 10 грудня 2023 року, 2 червня 2024 року та 5 січня 2025 року, а також запереченнях від 30 травня 2024 року, зводяться до такого:
6. Захист вважає, що кримінальне провадження мало бути закрите, оскільки детективи, які проводили досудове розслідування, були визначені неуповноваженою особою, внаслідок чого:
він не набув статусу підозрюваного та обвинуваченого, оскільки повідомлення про підозру вручено неповноважною особою, прокурор не вручив засудженому підозру, а оголосив її, чим вийшов за межі повноважень і доручення, а обвинувальний акт складено одним з неповноважних детективів;
всі докази у справі є недопустимими;
порушені правила територіальної підслідності, оскільки справу розслідував центральний апарат Національного антикорупційного бюро України ( НАБУ ), а не його територіальний підрозділ за місцем вчинення діяння.
7. Також захист вважає, що:
кримінальне провадження підлягало закриттю у зв`язку з пропуском строку досудового розслідування, оскільки досудове розслідування з 29 по 31 серпня 2018 року прокурором було зупинено безпідставно;
рішення попередніх інстанцій ухвалені особливим судом, створення якого заборонено статтею 125 Конституції, і функціонування в рамках одного суду двох інстанцій суперечить Конституції.
8. Крім того, сторона захисту вважає недопустимими ряд доказів, зокрема, відомості, отримані:
при проведенні НСРД з 14 до 25 травня 2018 року, оскільки відповідний протокол був складений з порушенням строку;
при огляді в пункті обміну валюти, який було проведено без добровільної згоди володільця і ухвали слідчого судді;
під час обшуку в кабінеті засудженого 24 травня 2018 року, оскільки під час розгляду слідчим суддею клопотання про обшук не здійснена технічна фіксація проголошення ухвали, до обшуку не був допущений адвокат, в протоколі відсутні підписи деяких осіб, присутніх під час обшуку, на відеозаписі зафіксовані події, що свідчать про фальсифікацію результатів обшуку, відеозапис переривався на 3 години, адвокату була заборонена зйомка і протокол складений двома детективами;
під час обшуку у володінні ОСОБА_23 з аналогічних підстав;
під час контролю за вчиненням злочину 2 та 11 травня 2018 року, оскільки ця слідча дія проводилася без відповідної постанови прокурора, а детектив, якому доручено проведення цих дій, їх не проводив, і не встановлено, хто саме їх проводив;
під час огляду мобільних телефонів та ноутбука засудженого, оскільки він проведений без дозволу слідчого судді на зняття інформації з електронних інформаційних систем;
під час огляду мобільного телефону ОСОБА_23, оскільки, крім іншого, він був вилучений і утримувався органом розслідування без ухвали слідчого судді про арешт майна;
під час огляду 6 серпня 2018 року запису відеоспостереження в пункті обміну валюти, оскільки він був отриманий на запит детектива, а не в процесуальний спосіб;
під час огляду грошових коштів 15 травня 2018 року, оскільки відповідний протокол складений детективом без доручення і за участі агента і понятих, які не мали допуску до державної таємниці, а захисту не були відкриті відомості про походження грошей;
протоколи НСРД містять ознаки втручання в цілісність записів, а суди безпідставно відмовили в проведенні фоноскопічних експертиз.
9. Сторона захисту вважає, що дії засудженого були зумовлені провокацією з боку органів розслідування, про що свідчить ряд обставин, а саме:
з червня 2017 року по лютий 2018 року на нього чинився тиск та висловлювалися погрози сім`єю ОСОБА_10, яка діяла під контролем правоохоронних органів;
оперативно-розшукові заходи розпочалися до внесення відомостей у Єдиний реєстр досудових розслідувань (далі - ЄРДР) і агент співпрацював із правоохоронними органами до подання ним заяви про злочин 3 квітня 2018 року;
ініціатором всіх зустрічей та телефонних розмов був агент ОСОБА_8 , який неодноразово пропонував хабар попри постійні відмови засудженого і передавав погрози від членів сім`ї ОСОБА_10 ;
агент мав приховані мотиви для співпраці з органом розслідування;
підставою для проведення контролю за вчиненням злочину була лише заява ОСОБА_8 , не підтверджена іншими доказами.
10. Захист вважає, що суди попередніх інстанцій порушили презумпцію невинуватості засудженого, оскільки вимагали визнання факту отримання хабаря як передумову допустимості заяв про провокацію;
11. Сторона захисту також заявляє про порушення її прав під час провадження:
постанова про залучення агента відкрита лише під час судового засідання, що в сукупності з іншими обставинами дає підстави вважати, що агент не був залучений до здійснення НСРД;
захисту відмовлено у тимчасовому доступі до ЄРДР з метою перевірити обставини винесення процесуальних рішень;
не відкриті результати НСРД в службовому кабінеті засудженого 24 травня 2018 року, які здійснювалися на підставі ухвали слідчого судді;
відмовлено у дослідженні показань свідків, наданих під час досудового розслідування, в результаті чого не оцінена достовірність їх показань в суді;
безпідставно відхилені надані захистом відомості з хмарного сховища;
не взяті до уваги показання 11 свідків, які спростовували версію обвинувачення;
12. Також сторона захисту вказує на процесуальні порушення, допущені апеляційною інстанцією, яка:
не здійснила повторне дослідження доказів;
постановила ухвалу про розшук засудженого за відсутності його захисника;
не розглянула клопотання засудженого про скасування тримання під вартою;
не розглянула низку клопотань про витребування та дослідження доказів;
не надала оцінки рішенню Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 7 травня 2020 року, яким заява засудженого визнана неприйнятною;
не скасувала рішення суду першої інстанції про визнання ряду доказів неналежними.
13. Прокурор подав заперечення на касаційну скаргу, наводячи детальні доводи на спростування аргументів захисту.
14. Засуджений також заявив клопотання про передачу кримінального провадження на розгляд Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у разі необхідності відступити від висновків викладених :
у постанові від 25 листопада 2020 року[1] щодо повідомлення про підозру неуповноваженою на те особою;
у постановах від 30 жовтня 2023 року[2] та 28 квітня 2021 року[3] щодо відсутності в матеріалах кримінального провадження постанови керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого, слідчої групи, старшого слідчого;
у постанові від 02 вересня 2020 року[4] щодо визнання недопустимими протоколу обшуку службового кабінету судді через недотримання правил статей 86, 87, 104 КПК;
у постановах від 22 травня 2019 року[5], від 07 червня 2018 року[6] та від 19 березня 2019 року[7] щодо проведення обшуку без ухвали слідчого судді.
Позиції учасників касаційного розгляду
15. У судовому засіданні захисник підтримав касаційну скаргу, а прокурор заперечив проти її задоволення і просив залишити оскаржені судові рішення без зміни.
Оцінка Суду
16. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені сторонами доводи, Суд вирішив залишити скаргу без задоволення.
17. Частиною 2 статті 433 КПК передбачено, що касаційна інстанція переглядає рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги. Згідно з частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення касаційна інстанція має керуватися статтями 412-414 КПК.
18. Відповідно до статті 433 КПК касаційна інстанція є судом права, а оцінка доказів у справі є завданням перш за все судів попередніх інстанцій. Проте за наявності відповідних доводів сторони кримінального провадження Суд здійснює перевірку того, чи додержалися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.
Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати ККС ВС
19. Відповідно до частини 2 статті 434-1 КПК суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку, передає його на розгляд об`єднаної палати, якщо вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі об`єднаної палати.
20. Розглянувши клопотання засудженого, Суд не знаходить підстав для його задоволення. Суд не вважає за необхідне відступати від практики застосування норм закону, відступу від якої вимагає засуджений, і доводи сторони захисту не містять нового обґрунтування, яке б вимагало перегляду сформованих підходів Об`єднаної палати та колегій суддів. Ця практика є сталою, прогнозованою та повністю відповідає принципу правової визначеності, тому Суд буде керуватися усталеними підходами.
Щодо неконституційності НАБУ та ВАКС
21. Суд відхиляє доводи сторони захисту, що рішення попередніх інстанцій ухвалені особливим судом, створення якого заборонено статтею 125 Конституції, а функціонування в рамках одного суду двох інстанцій суперечить Конституції.
22. Суд зазначає, що частина 6 статті 125 Конституції забороняє створення надзвичайних та особливих судів. Під такого роду судами розуміють суди, які створюються поза звичайною судовою системою, комплектуються суддями, які призначаються поза усталеним порядком призначення і застосовують процесуальні правила, відмінні від тих, якими керуються звичайні суди.
23. ВАКС складає частину судової системи України і керується тими ж засадами і правилами кримінального і процесуального законодавства, додержання яких контролюється Верховним Судом. Тому Суд не вбачає в діяльності ВАКС ознак, які дали б підстави вважати його особливим або надзвичайним судом в термінах статті 125 Конституції.
24. Також Суд не вважає організаційне об`єднання двох інстанції ВАКС в одній юридичній особі достатньою підставою ставити під сумнів їх конституційність. Перша і апеляційна інстанції ВАКС мають достатню організаційну і функціональну незалежність для забезпечення безсторонності суддів в діяльності цих двох інстанцій.
25. Також Суд не вважає переконливою критику стороною захисту конституційності НАБУ. Рішення Конституційного Суду України від 16 вересня 2020 року[8], на яке посилається сторона захисту, жодним чином не ставить під сумнів конституційність цього органу, а спрямоване на забезпечення його незалежності.
Щодо повноважень представників сторони обвинувачення
26. Сторона захисту вважає, що постанова про створення групи для проведення розслідування, ухвалена особою, яка не мала повноважень керівника органу досудового розслідування у значенні пункту 8 частини 1 статті 3 КПК, оскільки на час її ухвалення 04 квітня 2018 року ОСОБА_11 був керівником відділу, а не підрозділу детективів НАБУ.
27. Суд відзначає, що апеляційна інстанція підтримала цей довід сторони захисту, однак вважала, що відсутність у керівника відділу детективів повноважень не позначилася на справедливості провадження.
28. Суд не погоджується з таким підходом апеляційної інстанції і вважає правильним висновок першої інстанції про те, що керівник відділу є керівником підрозділу в значенні пункту 8 частини 1 статті 3 КПК.
29. Діюча на відповідний час редакція цього пункту передбачала, що керівником органу досудового розслідування є, серед іншого, «начальник … підрозділу детективів… Національного антикорупційного бюро України та його заступники, які діють у межах своїх повноважень».
30. Перша інстанція правильно зазначила, що термін «підрозділ детективів» в цьому положенні використано як родове поняття, що охоплює будь-які структурні підрозділи детективів НАБУ, незалежно від їх назви. Відповідно до частини 3 статті 5 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» (далі - Закон «Про НАБУ»), структура Бюро, включаючи назви підрозділів і їх функціонал, затверджується його директором. Враховуючи це, КПК застосовує універсальний термін «підрозділ детективів» для будь-яких підрозділів, які можуть бути створені в НАБУ. Тому відсутність прямої згадки «відділу детективів» в тексті закону не означає, що відділ не є «підрозділом детективів» для мети цього положення.
31. Суд зважає на посилання сторони захисту на внесені згодом до цього пункту зміни, в яких був уже прямо згаданий «керівник відділу детективів». Однак таке уточнення в законі зроблено для усунення неузгодженості в практиці, викликаної саме нерозумінням родового значення терміну «підрозділ», а не наміром розширити перелік осіб, які вважаються керівниками органів досудового розслідування в значенні пункту 8 частини 1 статті 3 КПК.
32. Суд відзначає, що наряду з «керівником відділу детективів», законодавець також додав до тексту «керівника Головного підрозділу детективів». За логікою захисту ця зміна свідчить про те, що до цього керівник «Головного підрозділу», на відміну від «керівника підрозділу» не міг виконувати функції керівника органу досудового розслідування. Також законодавець замінив термін «начальник» терміном «керівник», що не означає, що начальники відповідних підрозділів, що діють в структурі НАБУ, втратили повноваження «керівника органу досудового розслідування».
33. Таким чином, Суд відхиляє довід сторони захисту, який ґрунтується на відсутності згадки «керівника відділу» в пункті 8 частини 1 статті 3 КПК і вважає, що детективи, які проводили розслідування, були призначені повноважною посадовою особою.
34. Суд також відхиляє посилання захисту на те, що обвинувальний акт не має юридичної сили, оскільки був складений детективом, який був призначений неповноважною особою.
35. Незалежно від мотивів, викладених вище, цей довід має бути відхилений також тому, що відповідно до частини 4 статті 110 КПК обвинувальний акт є процесуальним рішенням прокурора, яким він висуває обвинувачення у вчиненні злочину. У цьому провадженні обвинувальний акт було підписано (затверджено) прокурором, який несе відповідальність за це рішення і повноваження якого захист не ставив сумнів, тому не має значення, хто приймав участь у складанні тексту обвинувального акта.
36. Суд також відхиляє довід про неналежний порядок повідомлення засудженого про підозру. Письмове повідомлення про підозру було складено та підписано заступником Генерального прокурора - керівником САП , тобто належним суб`єктом. Кримінальний процесуальний кодекс не визначає спосіб доведення до відома особи змісту повідомлення про підозру.[9] Для забезпечення прав підозрюваної особи важливо, щоб сторона обвинувачення повідомила її про фактичні і юридичні підстави підозрювати її у вчиненні злочину з деталізацією, достатньою для здійснення нею захисту на відповідному етапі провадження. Сторона захисту не навела доводів, які б свідчили, що оголошення засудженому підозри якимось чином перешкодило реалізації ним захисту. Також захист не вказує, що письмове повідомлення про підозру було недоступно йому.
Щодо порушення правил підслідності
37. Сторона захисту вважає, що у провадженні було порушено правила територіальної підслідності, оскільки справу розслідував центральний апарат НАБУ, а не територіальний підрозділ за місцем вчинення діяння.
38. Положення частини 5 статті 36 КПК не забороняють слідчому підрозділу вищого рівня в межах того органу, якому підслідне кримінальне провадження, проводити досудове розслідування відразу після внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
39. Суд у своїх рішеннях зазначав, що нормативна вимога проведення процесуальних дій уповноваженими суб`єктами покликана забезпечити вчинення цих дій особами з необхідною кваліфікацією, які виконують свої професійні обов`язки в умовах передбаченого законом контролю і у визначений правовий спосіб. Якщо орган розслідування здійснює слідчі дії, прямо передбачені КПК , такі дії не можуть вважатися «реалізацією повноважень, не передбачених КПК України» у значенні пункту 2 частини 3 статті 87 КПК і мати наслідком автоматичне визнання доказів недопустимими[10].
40. Тому Суд відхиляє цей довід сторони захисту
Щодо дотримання строку досудового розслідування
41. Доводи сторони захисту щодо необхідності закриття кримінального провадження відповідно до пункту 10 частини 1 статті 284 КПК зводяться до того, що досудове розслідування з 29 по 31 серпня 2018 року зупинено прокурором незаконно і, відповідно, не зупинило перебіг строку, який у такому випадку закінчився 30 серпня 2018 року.
42. Судами встановлено, і стороною захисту не заперечується, що заступник Генерального прокурора продовжив строк досудового розслідування до 29 серпня 2018 року, а повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до його матеріалів було вручено стороні захисту 23 серпня 2018 року.
43. Відповідно до частини 3 статті 219 КПК в редакції, що діяла на той час, строк ознайомлення з такими матеріалами сторонами в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строк досудового розслідування. За висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду,[11] період ознайомлення з матеріалами досудового розслідування стороною захисту обраховується з наступного дня після направлення або безпосереднього вручення їй повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування і до моменту закінчення ознайомлення з такими матеріалами.
44. Згадане ознайомлення сторона захисту завершила 27 серпня 2018 року. Таким чином, період з 24 по 27 серпня 2018 року виключається зі строку досудового розслідування. Отже, після ознайомлення сторони захисту з матеріалами сторона обвинувачення мала додаткові чотири дні, тому кінець строку перенісся на 2 вересня 2018 року.
45. Оскільки обвинувальний акт було направлено до суду 31 серпня 2018 року, строк досудового розслідування було дотримано.
46. За таких обставин Суд вважає недоцільним детально розглядати доводи захисту щодо правомірності зупинення розслідування у зв`язку з розшуком, оскільки розрахунок строку на підставі правил статті 219 КПК свідчить про своєчасність направлення обвинувального акта навіть у разі включення періоду зупинення розслідування, а тому й про відсутність підстав для закриття провадження відповідно до пункту 10 частини 1 статті 284 КПК.
47. У зв`язку із твердженням про незаконне зупинення досудового розслідування сторона захисту заявляє, що була позбавлена можливості його довести, оскільки їй було відмовлено у доступі до ЄРДР з метою перевірки обставин винесення постанови від 29 серпня 2018 року про зупинення розслідування
48. У зв`язку з висновком у пунктах 42-45 вище Суд не вважає необхідним детально розглядати і цей довід сторони захисту, оскільки у будь-якому разі обставина, на доведення якої сторона захисту вимагала доступу до відомостей, не позначилася на правильності рішень судів попередніх інстанцій.
Щодо доводів про недопустимість доказів
Результати аудіо-, відеофіксації подій 2 і 11 травня 2018 року
49. Сторона захисту стверджує, що запис розмов 2 та 11 травня 2018 року між засудженим і ОСОБА_8 проводився останнім як агентом за завданням органу розслідування, а тому, по суті, є контролем за вчиненням злочину, передбаченим статтею 271 КПК. Оскільки така НСРД проводилася без постанови прокурора, яка дозволяє її проводити , захист вважає її результати недопустимими доказами.
50. Суд відхиляє цей довід сторони захисту.
51. Суд відзначає, що ця НСРД за своїм характером становить аудіо-, відеоконтроль, що здійснювався на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року.
52. Як зазначав цей Суд, однією з ознак спеціального слідчого експерименту є мета його проведення, зокрема перевірка дійсних намірів певної особи, у діях якої вбачаються ознаки тяжкого чи особливо тяжкого злочину, спостереження за її поведінкою та прийняттям нею рішення щодо вчинення злочину. Інша ознака спеціального слідчого експерименту полягає у тому, що під час його проведення допускається використовувати не лише природні (звичайні) умови, а й створювати штучну обстановку або штучні умови. Отже, обстановка повинна відповідати наступним вимогам: 1) вона повинна складатися на основі інформації про злочинну діяльність особи, наявної в слідчого або оперативного підрозділу; 2) ця обстановка повинна бути максимально наближеною до презюмованої злочинної діяльності особи, щодо якої проводиться експеримент. Фактичним початком спеціального слідчого експерименту слід вважати дії зі створення штучної обстановки, незалежно від дій особи, щодо якої проводиться такий експеримент.
53. Як свідчать матеріали провадження, ОСОБА_8 , зустрівшись із засудженим у згадані дати, здійснював виключно фіксацію розмов засудженого щодо умов і наслідків надання йому неправомірної вигоди. Під час проведення цієї дії не відбувалося створення будь-яких умов чи елементів штучної обстановки для реалізації особою своєї злочинної діяльності, що могло б свідчити про здійснення контролю за вчиненням злочину.
54. Посилання сторони захисту на постанову цього Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 164/104/18 є нерелевантним до обставин даного кримінального провадження, оскільки стосувалися проведення НСРД за інших обставин та до внесення даних до ЄРДР.
Проведення НСРД без доручення
55. Суд також відхиляє довід сторони захисту про недопустимість усіх результатів НСРД, проведених СБУ за дорученням детектива ОСОБА_12 з тієї підстави, що прокурор доручив проведення цієї слідчої детективу ОСОБА_13 .
56. Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що детектив ОСОБА_12 , який входив до складу слідчої групи, мав повноваження слідчого в цьому розслідуванні, у тому числі право доручити оперативним працівникам УСБУ провести спірні НСРД.
57. Ця слідча дія проведена з дозволу, наданого ухвалою слідчого судді від 23 квітня 2018 року, а тому не дає підстав для визнання отриманих результатів недопустимими відповідно до статті 87 КПК.[12]
Інші порушення при проведенні НСРД
58. Захист посилається на те, що у матеріалах справи відсутнє доручення детективу НАБУ ОСОБА_14 провести огляд та вручення грошових коштів ОСОБА_8 15 травня 2018 року при проведенні НСРД.
59. Суд відхиляє цей довід захисту, оскільки детектив був включений до групи детективів і мав відповідні повноваження без спеціального доручення.
60. Суд також відхиляє довід, що стосується походження грошей, використаних під час НСРД. Прокурором була долучена до матеріалів справи копія касового ордеру від 14 травня 2018 року про отримання детективом 15 тис. доларів США (т. 20, а.с. 55).
61. Крім того, відповідно до практики Суду, відсутність у матеріалах справи бухгалтерських документів щодо грошей, які використовуються під час НСРД, не є істотним порушенням вимог КПК і оцінюється у сукупності з іншими відомостями.[13]
62. Відсутність у матеріалах справи окремої постанови про залучення особи до конфіденційного співробітництва чи залучення до участі в НСРД як конфідента не є порушенням вимог КПК. Враховуючи характер конфіденційного співробітництва, орган розслідування сам визначає форми і способи його організації з урахуванням потреб розслідування, необхідності запобігти розголошенню факту і деталей такого співробітництва тощо.[14]
63. Також суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що кримінальний процесуальний закон не встановлює вимог щодо залучення до конфіденційного співробітництва та проведення НСРД лише тих осіб, які допущені до державної таємниці.[15]
Несвоєчасне складання протоколу
64. Суд зазначає, що правила допустимості доказів не пов`язують сам факт складання протоколу НСРД поза межами строку, визначеного частиною 3 статті 252 КПК, з недопустимістю результатів НСРД.[16] Сторона захисту не навела будь-якого обґрунтування, які наслідки потягло спізніле складання протоколів для прав та свобод засудженого, у тому числі для можливості ефективно здійснювати захист від обвинувачення. Тому Суд відхиляє цей довід скарги.
Огляд пункту обміну валюти
65. Щодо проведення обшуку в обмінному пункті Суд зазначає, перш за все, що правила статті 233 КПК, на яку посилається сторона захисту, забезпечують право на приватність володільця відповідного приміщення. Засуджений не є володільцем пункту обміну валюти, тому за будь-яких висновків щодо законності обшуку його права не могли бути порушені проникненням і проведенням слідчих дій у цьому приміщенні.
66. Як видно з матеріалів провадження, володільці пункту обміну валют - ОСОБА_15 та ОСОБА_16 - у присутності своїх адвокатів надали свою письмову згоду на проникнення до приміщення. Відеозапис слідчої дії підтверджує повторне надання володільцем - ОСОБА_15 такої згоди.
67. Суд вже зазначав, що закон не визначає спеціальних засобів доказування добровільності згоди на проникнення до житла або іншого володіння особи, і висновок про це може випливати з сукупності обставин, за яких відбувалося проникнення до житла чи іншого володіння особи[17].
68. За таких обставин, Суд погоджується з попередніми інстанціями, що у органу розслідування були передбачені законом підстави для проникнення до відповідного володіння особи для здійснення його огляду в порядку статті 237 КПК без судового дозволу.
69. Тому Суд відхиляє цей довід сторони захисту.
Запис камер відеоспостереження обмінного пункту
70. Сторона захисту стверджує, що відеозапис з камер спостереження обмінного пункту було отримано в порушення процедури, передбаченої КПК.
71. Як неодноразово зазначав Суд, відповідно до частини 1 статті 159 КПК тимчасовий доступ до речей і документів надається особою, у володінні якої вони перебувають. Лише у разі відмови особи надати такий доступ процесуальний закон вимагає втручання слідчого судді, який своєю ухвалою може зобов`язати володільця надати тимчасовий доступ до речей і документів органу досудового розслідування.[18]
72. Відеозапис з камер спостереження в пункті обміну валют був наданий ТОВ « ФК» Партнер » на вимогу детектива добровільно без будь-яких заперечень. За таких обставин у сторони обвинувачення не було підстав звертатися до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до цього відеозапису.
Обшук кабінету засудженого
73. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що розгляд слідчим суддею клопотання про проведення обшуку супроводжувався повною фіксацією судового засідання. Відсутність фіксації проголошення письмового тексту ухвали не дає підстав визнавати результати розгляду недійсними на підставі частини 6 статті 107 КПК, оскільки зміст відповідної ухвали слідчого судді зафіксовано письмовим документом.
74. Суд не вважає за доцільне детально розглядати доводи захисту щодо заборони відеозапису обшуку присутнім на ньому адвокатам, оскільки у будь-якому разі таке рішення не може призвести до визнання результатів обшуку недопустимими.
75. Внесення до протоколів обшуків відомостей про всіх присутніх осіб не є обов`язковим, оскільки КПК вимагає зазначення лише тих, які брали безпосередню участь у проведенні обшуку. Відеозапис проведення обшуків свідчить, що саме детективи, які мали відповідний дозвіл, приймали рішення про обшук тієї чи іншої частини приміщення, безпосередньо здійснювали вилучення доказів. Присутність під час цієї слідчої дії інших осіб не зумовлює її недопустимість, оскільки вона проводилася під керівництвом того суб`єкта, якому на це було надано дозвіл.[19]
76. Решта доводів засудженого стосується достовірності результатів обшуку. Суд відзначає, що суди попередніх інстанцій надали детальні відповіді на ці доводи, і Суд не вбачає підстав ставити під сумнів їхні висновки.
Обшук у володінні ОСОБА_17 .
77. Суд не вважає за необхідне розглядати доводи сторони захисту щодо порушень під час проведення слідчих дій у помешканні свідка ОСОБА_17 , оскільки суд першої інстанції не посилався на його результати для доведення винуватості засудженого.
Щодо результатів огляду телефонів та ноутбука засудженого та телефону ОСОБА_17 .
78. Сторона захисту вважає, що огляд мобільних телефонів та ноутбука засудженого міг бути проведений виключно з дозволу слідчого судді на зняття інформації з електронних інформаційних систем, який у цьому випадку не надавався.
79. Доступ до інформації, що міститься в телефоні, вирішується за правилами тимчасового доступу до речей і документів, що регулюється Главою 15 КПК. Відповідно до положень частини 1 статті 159 КПК тимчасовий доступ до речей і документів в контексті доступу до інформації, що міститься на мобільних терміналах систем зв`язку, полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходиться інформація, можливості отримати її копію.[20] Зняття інформації з електронних інформаційних систем або їх частин можливе без дозволу слідчого судді, якщо доступ до них не обмежується їх власником, володільцем або утримувачем або не пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.[21]
80. Сторона обвинувачення отримала телефони та ноутбук в своє володіння на підставі законно проведеного обшуку, обставини якого не дають підстав для визнання цього телефону недопустимим доказом, тому Суд не вважає, що доступ до інформації, що містилася в ньому, вимагав окремого дозволу.[22]
81. Тому Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій , що надаючи дозвіл на вилучення технічних пристроїв, слідчий суддя здійснив також і судовий контроль за втручанням у особисте листування, оскільки дозвіл на вилучення технічних пристроїв надається з метою отримання доступу до їх вмісту.
82. Суд також відхиляє довід сторони захисту щодо недопустимості результатів обшуку телефону ОСОБА_17 через порушення порядку його арешту. По-перше, засуджений не є особою, чиї права у такому разі є порушеними; по-друге, відповідно до практики Суду відсутність арешту на майно або спізніле накладення такого арешту не тягне за собою наслідків у вигляді визнання доказів недопустимими.[23]
Щодо провокації
83. Сторона захисту вважає, що, оскільки суди попередніх інстанцій послалися на непослідовність позиції сторони захисту, яка одночасно і заперечувала передачу хабаря, і стверджувала про провокацію з боку органу розслідування, це порушило право засудженого не свідчити проти себе, фактично вимагаючи визнання інкримінованих йому обставин.
84. Суд не вважає за потрібне в контексті цієї справи розглядати довід захисту, який базується на конституційній гарантії nemo tenetur. Хоча суди попередніх інстанцій згадали непослідовність позиції захисту, пославшись на підхід ЄСПЛ, відображений, зокрема, у рішенні у справі Берлізева[24], однак не керувалися цим підходом і розглянули по суті аргументи сторони захисту щодо провокації .
85. Таким чином, посилання судів попередніх інстанцій на непослідовність позиції сторони захисту не потягло при розгляді цієї справи наслідків, які можна було б вважати порушенням презумпції невинуватості.
86. Суди попередніх інстанцій детально проаналізували події, що тривали кілька місяців під час розгляду засудженим справи, в ході та результатах якої була зацікавлена сім`я ОСОБА_10 . Не можна заперечувати, що протягом цього часу засуджений перебував під відчутним тиском з боку цих осіб.
87. Тим не менш, оцінюючи ці події в контексті заяв сторони захисту про провокацію злочину, суди не визнали їх елементом спланованої органами розслідування операції. Суд не вбачає в матеріалах справи і доводах сторони захисту переконливих доказів причетності органів розслідування до цих подій.
88. Суд не бачить причин ставити під сумнів аналіз судами подій, зокрема, розмов засудженого з ОСОБА_8 , і їх висновок про те, що ці докази не свідчать про зв`язок попереднього тиску, який чинився сім`єю ОСОБА_10 на засудженого, з його рішенням укласти корупційну угоду.
89. Суди належним чином обґрунтували у рішеннях, чому вони вважають, що зміст подальшого спілкування засудженого з ОСОБА_8 не свідчить про те, що попередній тиск з боку представників ФГ « Дар » позбавив засудженого можливості вільно керувати своїми діями, змусивши його обговорювати варіанти судових рішень та процесуальних дій, а також розмір та порядок передачі неправомірної вигоди.
90. Суд також приймає до уваги, що засуджений є професійним суддею, для якого можливі спроби з боку зацікавлених осіб незаконним чином вплинути на його поведінку не могли бути несподіванкою і однією зі складових професійної компетентності якого є резистентність до таких спроб.[25]
91. Крім того, Суд нагадує, що будь-яких доказів причетності органів правопорядку до подій, що відбувалися з червня 2017 року по лютий 2018 року, суду не було представлено.
92. Захист посилається на лист голови ФГ « Дар » до адвоката ОСОБА_18 , де міститься твердження, що договори з останнім укладались виключно з метою відпрацювання оперативної комбінації. Захист вказує на хронологічну аномалію, стверджуючи, що дата укладення договору з ОСОБА_18 - 27 березня 2018 року - спростовує твердження сторони обвинувачення, що орган розслідування розпочав розслідування лише після того, як ОСОБА_8 подав заяву 03 квітня 2018 року.
93. Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій уважно проаналізували ці обставини і дійшли висновку, що ця обставина не доводить причетність органів розслідування до подій до 3 квітня 2018 року. Вони послалися на численні докази того, що адвокат ОСОБА_18 був залучений до представництва інтересів ФГ « Дар » саме за наполяганням засудженого, який значною мірою контролював його процесуальну поведінку задля полегшення процесу прийняття відповідного рішення.
94. Також Суд не вважає обґрунтованим посилання сторони захисту на відсутність підстав для проведення контролю за вчиненням злочину. Підставою для такої слідчої дії були не лише заява ОСОБА_8 , а й результати відео- і аудіоконтролю, проведені 2 та 11 травня 2018 року.
95. Також Суд не вважає безпідставною позицію судів попередніх інстанцій, які в контексті цієї справи не надали вирішального значення тому, хто виступав ініціатором зустрічей між засудженим і ОСОБА_8 .
96. Суд також не погоджується з тим, що суди переклали на сторону захисту тягар доведення провокації. Суди уважно розглянули факти, на які посилалася сторона захисту в обґрунтування свого твердження про провокацію, і надали детальну мотивацію своїх висновків.
97. Таким чином, Суд не вбачає підстав ставити під сумнів висновок судів попередніх інстанцій про те, що сукупність доказів, досліджених під час судових розглядів, не підтверджує заяву сторони захисту про те, що дії засудженого стали наслідком провокації (пастки), створеної органом розслідування.
98. Тому Суд відхиляє цей довід сторони захисту.
Щодо формулювання обвинувачення
99. Захист вважає, що обставини, визнані доведеними, недостатньо детальні, а саме не вказані час та місце, спосіб та наслідки, форму вини і мотиви.
100. Для забезпечення права на ефективний захист в формулюванні обвинувачення, у тому числі того, що визнано доведеним судом, мають бути зазначені ті обставини і з такою деталізацією, які необхідні й достатні для того, аби дозволити обвинуваченому ефективно захищатися від нього. Це не означає, що при формулюванні кожного обвинувачення мають бути зазначені всі без виключення обставини, наведені у переліку статті 91 КПК. Натомість зазначення в обвинувальному акті обставин, що не впливають на доведеність винуватості і правову кваліфікацію злочину, ускладнює розуміння обвинувачення і може зробити його неясним для обвинуваченої особи, що суперечить меті забезпечення умов для ефективного захисту.[26]
101. Це підтверджено і практикою Європейського суду з прав людини. У рішенні Mattoccia проти Італії зазначено, що хоча «обвинуваченому мають повідомити «в деталях» підставу обвинувачення проти нього, тобто суттєві факти, які свідчать проти нього і є підставою для обвинувачення і характер обвинувачення, а саме правову кваліфікацію цих суттєвих фактів», однак «обсяг «детальної» інформації, на який посилається [пункт (а) параграфу 3 статті 6 Конвенції], змінюється в залежності від особливих обставин кожної справи».[27]
102. Як убачається з матеріалів провадження, у формулюванні обвинувачення засудженого були відображені всі суттєві моменти, які стосувалися як фактичної сторони, так і правової кваліфікації інкримінованих діянь. Відсутність вказівки на форму вини і мотив не можуть позначитися на детальності сформульованого обвинувачення, оскільки, враховуючи характер інкримінованого злочину, вони очевидні без додаткової згадки. Відсутність інших деталей, на які посилається сторона захисту, не впливає у даному випадку на розуміння обставин, які ставляться у вину засудженому. Позиція сторони захисту протягом усього кримінального провадження свідчить про те, що сторона захисту розуміла зміст обвинувачення і захист здійснювався саме від цього, а не будь-якого іншого обвинувачення.
103. Тому Суд вважає, що обвинувачення, визнане доведеним судами, було сформульовано достатньо детально, щоб побудувати ефективний захист, а тому відхиляє цей довід.
Щодо відкриття матеріалів досудового розслідування
Постанова про залучення агента
104. Судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено довід сторони захисту про недопустимість постанови детектива від 04 квітня 2018 року та інших документів, які стосуються залучення ОСОБА_8 до участі у проведенні слідчих дій, через невчасне їх відкриття.
105. Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що коли сторона вимагає скасування або зміни судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час кримінального провадження, вона має довести не лише наявність такого порушення, а й обґрунтувати, що воно істотно позначилося на її можливостях відстоювати свою позицію і не було виправлено в ході кримінального провадження[28].
106. Суд вже робив висновок, що якщо процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД, розсекречені під час судового розгляду і сторона захисту в змагальному процесі могла представити суду свої аргументи щодо допустимості доказів, отриманих в результаті таких дій, суд повинен оцінити отримані докази та вирішити питання про їх допустимість.[29]
107. Сторона захисту не обґрунтувала, яким чином відкриття спірної постанови в ході судового розгляду, завадило їй ефективно обстоювати свою позицію і навести аргументи, які ґрунтуються на цьому документі, тому Суд відхиляє цей довід.
108. Суд не вбачає підстав ставити під сумнів оцінку судами попередніх інстанцій припущення сторони захисту щодо підробки дати документів.
Матеріали стверджуваного НСРД в кабінеті засудженого
109. Сторона захисту посилається на те, що стороною обвинувачення не відкриті результати НСРД в його службовому кабінеті з відеозаписом подій 24 травня 2018 року, які мали підтвердити версію захисту про підкидання частини грошей.
110. Суд зазначає, що версія щодо проведення НСРД в кабінеті засудженого ретельно перевірялась судами попередніх інстанцій і аргументовано спростована в судових рішеннях. Суд не вбачає підстав ставити під сумнів їхні висновки.
111. Посилання засудженого на лист прокурора про відмову у відкритті матеріалів, які сторона обвинувачення не має наміру використовувати в суді, хоча і свідчить про неповне розуміння прокурором вимог статті 290 КПК, однак не може саме по собі свідчити про наявність матеріалів НСРД, на які посилається сторона захисту.
112. Крім того, така версія захисту не спростовує обставин, які стосуються прохання та одержання неправомірної вигоди, якими суд обґрунтував свої висновки про характер дій обвинуваченого.
113. Тому Суд відхиляє цей довід сторони захисту.
Позасудові показання свідків
114. Стосовно відмови сторони обвинувачення надати стороні захисту оригінали пояснень свідків, отриманих в ході досудового розслідування, Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 95 КПК суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них.
115. У цьому провадженні свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та інші були допитані в судовому засіданні з дотриманням змагальної процедури. Сторона захисту мала можливість піддати їх перехресному допиту і з`ясувати достовірність показань, у тому числі з посиланням на їхні показання під час досудового розслідування.
116. Суд першої інстанції у вироку зазначив, що наведені захистом розбіжності чи суперечності не свідчать про недостовірність показань свідків щодо основних фактів та обставин, що мають значення для цього кримінального провадження, та не дають підстав визнати їх недостовірними.
117. Суд не вбачає підстав ставити під сумнів такий висновок.
Відхилення судом доказів сторони захисту
118. Захист вважає, що суди безпідставно визнали недостовірними скріншоти переписки засудженого з ОСОБА_8 в месенджерах у 2018 році і наданий захистом у цьому зв`язку звіт від 02 вересня 2021 року. Також вони вважають, що без належного обґрунтування суди не взяли до уваги показання ряду свідків сторони захисту.
119. Вирішуючи питання про достовірність вказаних скріншотів, суд першої інстанції виклав їх розгорнутий аналіз з урахуванням кількох обставин: 1) особи, яка володіє такими відомостями, і її зацікавленості у результаті розгляду справи; 2) обставин виявлення скріншотів; 3) аналізу змісту і властивостей фотозображень та результату їх співставлення з іншими доказами.
120. Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, визнав недостовірними відомості, надані обвинуваченим, оскільки будь-які інші відомості з незалежних від обвинуваченого джерел, які б підтверджували факт існування такого листування у матеріалах справи, відсутні.
121. Під час дослідження зазначеного звіту був залучений спеціаліст ОСОБА_21 , який надав суду пояснення щодо особливостей функціонування сервісу iCloud в аспекті відображення відомостей про «дату» та «час» завантажених на нього фотографій. Дослідження інших обставин не потребувало від суду спеціальних знань. Отже, доводи у скарзі про те, що суд перебрав на себе функції експертів, є необґрунтованими.
122. Також суд врахував, що свідок ОСОБА_8 категорично заперечив наявність боргових зобов`язань перед ОСОБА_7 . Звернув увагу суд також і на суперечливість позиції захисту, яка неодноразово вказувала, що ОСОБА_8 є дуже заможною людиною, проте протягом тривалого часу засуджений не міг домогтися повернення йому боргу в розмірі 40 000 грн. Відомості, отримані під час НСРД, у тому числі зафіксована передача хабаря 15 травня 2018 року, свідчать, що використані ОСОБА_8 чи ОСОБА_7 в розмові формулювання, жодним чином не свідчать про те, що гроші передаються в сплату боргу.
123. Зважаючи на межі своїх повноважень, Суд не вбачає підстав ставити під сумнів висновки судів попередніх інстанцій щодо недостовірності спірних доказів, яким суди надали детальне обґрунтування.
124. З цих же підстав Суд відхиляє довід про необґрунтованість оцінки судами спірних доказів.
Щодо порушень з боку апеляційної інстанції
125. Сторона захисту посилається на те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про допит кількох свідків, зокрема і свідка ОСОБА_8 , про повторне дослідження ряду доказів, а також про витребування у сторони обвинувачення певної інформації.
126. Суд нагадує, що згідно з частиною 3 статті 404 КПК за клопотанням сторони повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, є обов`язковим лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повно або з порушеннями.
127. Матеріали справи свідчать про те, що під час апеляційного розгляду, за клопотанням сторони захисту, безпосередньо допитано свідка ОСОБА_22 , переглянуто частину відеозапису обшуку кабінету ОСОБА_7 , технічний запис судового засідання з розгляду клопотання про надання дозволу на проведення обшуку в кабінеті судді ОСОБА_7 , повторно досліджено частину письмових доказів з метою перевірки доводів апеляційних скарг.
128. Апеляційним судом було вжито заходів, що виклику свідків, про допит яких клопотала сторона захисту. Ухвала суду про привід свідків не була виконана через те, що частина з них перебувала за кордоном, а свідок ОСОБА_17 відповідно до частини 3 статті 140 КПК, оскільки одноосібно виховує дітей віком до шести років.
129. Згідно з журналом судового засідання 18 жовтня 2023 року (т. 34, а.с. 160-162) захисник ОСОБА_6 вважав за можливе обмежитися дослідженням їхніх показань, наданих під час досудового розслідування. У цьому ж засіданні за згодою сторін суд закінчив з`ясування обставин справи та перейшов до судових дебатів.
130. Клопотання засудженого про витребування та дослідження додаткових доказів, про які йдеться у касаційній скарзі, надійшли до суду апеляційної інстанції 27 жовтня 2023 року, тобто після оголошення про судові дебати, тому апеляційний суд залишив клопотання без розгляду. Така позиція апеляційного суду не суперечить вимогам КПК і узгоджується з практикою Суду [30]
131. Як видно з ухвали, апеляційний суд не ставив під сумнів достовірність доказів, досліджених у суді першої інстанції. Вирішення питання допустимості та належності доказів не завжди вимагає їх безпосереднього дослідження. У касаційній скарзі не зазначається, які саме обставини, що мають істотне значення для кримінального провадження, залишилися не дослідженими, та в чому саме полягає однобічність або неповнота їх дослідження.
132. Крім того, Суд зазначає, що інформація про витребування якої клопотала сторона захисту стосувалася переважно обставин зупинення та відновлення досудового розслідування, а також доведення тиску на засудженого з боку представників ФГ « Дар ». Ці обставини були ретельно досліджені судами попередніх інстанцій. У скаргах не міститься переконливих доводів про те, що відмова апеляційного суду витребувати додаткову інформацію, завадила стороні захисту належним чином обґрунтувати свою позицію щодо допустимості та належності зібраних доказів
Інші доводи
133. Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо розгляду питання про розшук засудженого без захисника, про відмову у скасуванні запобіжного заходу, оскільки будь-які висновки з цих питань не можуть позначитися на законності і справедливості оскаржених захистом рішень.
134. Також Суд відхиляє довід сторони захисту, що судами не було взято до уваги рішення ЄСПЛ щодо заяви засудженого від 19 лютого 2019 року. Як випливає з наданого захистом листа, ЄСПЛ визнав цю заяву неприйнятною і таким чином не розглядав викладені у ній скарги.
Узагальнення
135. Отже, суд першої інстанції під час розгляду справи з`ясував усі передбачені статтею 91 КПК обставини, обґрунтовано визнавши докази достатніми для доведеності винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину, і правильно кваліфікував дії засудженого за частиною 4 статті 368 КК.
136. Апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і погодився з висновками суду першої інстанції, надавши умотивовані відповіді на аргументи, наведені в апеляційних скаргах сторони захисту, які переважно повторюються в касаційній скарзі засудженого. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК.
137. Таким чином, у ході розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які дають підстави для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень, а тому Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Вищого антикорупційного суду від 27 березня 2023 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02 листопада 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
[1] Справа № 627/927/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/93171491.
[2] Справа № 759/23184/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/114581934.
[3] Справа № 759/833/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/96669438.
[4] Справа № 591/4742/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/91338049.
[5] Справа № 640/2449/16-к,
https://reyestr.court.gov.ua/Review/82001802 . [6 ] Справа № 740/5066/15-к,
https://reyestr.court.gov.ua/Review/74598730 . [7 ] Справа № 380/157/14?к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/80681410 .
[8] Рішення у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» у справі №1?19/2020/345/20 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/en/v011p710-20?lang=uk#Text.
[9] 11 грудня 2019 року, №536/2475/14-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/86365236.
[10] 28 лютого 2023 року, № 761/34746/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/109395449.
[11] 24 жовтня 2022 року, № 216/4805/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/107050550.
[12] 08 лютого 2021 року, № 331/5362/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/94874072; 07 жовтня 2020 року, № 725/1199/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/92173671; 03 жовтня 2023 року, № 487/5033/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/114021101
[13] 25 вересня 2023 року, № 208/2160/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/113817314
[14] 25 вересня 2023 року, № 208/2160/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/113817314
[15] 10 грудня 2025 року, № 638/4950/23, https://reyestr.court.gov.ua/Review/132648104; 26 жовтня 2022 року, № 202/5035/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/107078142; 06 травня 2025 року, № 185/3086/16, https://reyestr.court.gov.ua/Review/127463989.
[16] 25 вересня 2023 року, № 208/2160/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/113817314
[17] 18 березня 2021 року, № 199/7005/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/95750290; 12 лютого 2019 року, № 159/451/16-к, https://re y estr.court.gov.ua/Review/80224144 .
[18] 28 вересня 2021 року, № 125/2592/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/100141728 .
[19] 11 січня 2022 року, № 942/1889/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/102561714.
[20] 09 квітня 2024 року, № 369/4929/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/118465118 ;
[21] 22 лютого 2024 року, № 208/3704/22, https://reyestr.court.gov.ua/Review/117277325
[22] 26 листопада 2024 року, № 676/6929/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/123678721; 09 квітня 2024 року, № 369/4929/19,
https://reyestr.court.gov.ua/Review/118465118 . [23 ] 27 вересня 2022 року, 233/5393/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/106517271 .
[24] Berlizev v. Ukraine, no. 43571/12, § 45-46, 8 July 2021
[25] 03 жовтня 2023 року, № 758/15672/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/114086734
[26] 26 березня 2019 року, № 686/18210/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/80950765 .
[27] Mattoccia v. Italy, no. 23969/94, §§ 59-60, 25 July 2000.
[28] 14 травня 2020 року, № 279/3434/17, https://re y estr.court.gov.ua/Review/89345735 ; 28 січня 2020 року, № 456/2742/15?к, https://re y estr.court.gov.ua/Review/87672451 .
[29] 16 жовтня 2019 року, № 640/6847/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/85174578; 03 жовтня 2023 року, № 758/15672/15-к, https://rey estr.court.gov.ua/Review /114086734
[30] 03 червня 2026 року, № 511/1762/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/137226568
Оригінал: reyestr.court.gov.ua