Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №641/7028/24 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 641/7028/24

провадження № 51-3365км26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023170020002496, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Ков`яги Валківського району Харківської області, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за касаційною скаргою начальника Управління поліції охорони в Харківській області ОСОБА_7 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 09 липня 2026 року.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Слобідського районного суду м. Харкова від 16 червня 2026 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.

Провадження у справі за позовом Управління поліції охорони в Харківській області до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди закрито. Роз`яснено Управлінню поліції охорони в Харківській області, що заявлена позивачем вимога підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Суд також вирішив питання щодо процесуальних витрат, накладеного на майно арешту, а також долю речових доказів у кримінальному провадженні.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 09 липня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління поліції охорони в Харківській області на вирок Слобідського районного суду м. Харкова від 16 червня 2026 року щодо ОСОБА_6 , апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

Начальник Управління поліції охорони в Харківській області ОСОБА_7 у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Вказує, що оскаржена ухвала винесена з грубими порушеннями вимог п. 8 ч. 1 ст. 393 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), згідно з якою апеляційну скаргу мають право подати цивільний позивач, його представник або законний представник у частині, що стосується вирішення цивільного позову, що позбавило Управління поліції охорони в Харківській області можливості на реалізацію процесуального права на оскарження в апеляційному порядку вироку місцевого суду в частині, що стосується вирішення цивільного позову.

Зазначає, що оскільки шкоду Управлінню поліції охорони в Харківській області було спричинено обвинуваченим під час вчинення кримінального правопорушення і останній у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку притягається до відповідальності за це кримінальне правопорушення, на підставі спеціальних норм ч. 5 ст. 10 Закону України від 03 жовтня 2019 року № 160-ІХ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», який набрав законної сили 31 жовтня 2019 року, спір про відшкодування спричиненої обвинуваченим шкоди у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу у ДТП підлягає вирішенню саме в порядку кримінального судочинства у кримінальному провадженні, а не в порядку адміністративного судочинства, як зазначили суди попередніх інстанцій.

Вважає не релевантним посилання судів попередніх інстанцій на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, сформовану у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, позаяк вона стосується тлумачення законодавства, яке втратило чинність на час, коли виникли відповідні правовідносини в цій справі.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.

Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотним є таке порушення вимог цього Кодексу, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За приписами статей 370, 418, 419 КПК ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження чи повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою, має містити належні і достатні мотиви та підстави для її ухвалення.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічні положення містяться в ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Разом з тим, ч. 2 ст. 24 КПК гарантовано право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Проте, оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає цим вимогам, з огляду на таке.

Згідно з ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо:

1) особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк;

2) апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу;

3) апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції;

4) апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 11 листопада 2024 року начальник Управління поліції охорони в Харківській області подав до суду першої інстанції цивільний позов, де просив стягнути з ОСОБА_6 на користь Управління поліції охорони в Харківській області 269567,40 грн на відшкодування спричиненої шкоди.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 березня 2025 року вказаний цивільний позов прийнято до розгляду.

За вироком місцевого суду провадження у справі за позовом Управління поліції охорони в Харківській області до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди закрито. Як зазначив місцевий суд, спір між обвинуваченим та Управлінням поліції охорони в Харківській області підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову, начальник Управління поліції охорони в Харківській області подав апеляційну скаргу, де просив скасувати вирок в частині вирішення цивільного позову та ухвалити новий вирок, яким задовольнити цивільний позов і стягнути з ОСОБА_6 на користь Управління поліції охорони в Харківській області 269567,40 грн на відшкодування спричиненої шкоди, та наводив доводи про наявність підстав до розгляду позову в порядку кримінального судочинства.

Апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження та повертаючи апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Харківській області на вирок Слобідського районного суду м. Харкова від 16 червня 2026 року щодо ОСОБА_6 особі, яка її подала, послався на положення п. 3 ч. 3 ст. 399 КПК, якими передбачено повернення касаційної скарги у разі, якщо апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції, та зазначив, що вирок суду першої інстанції оскаржений виключно з підстав, з яких він не може бути оскаржений відповідно до положень КПК.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що спір між засудженим та Управлінням поліції охорони в Харківській області підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, а тому погодився з висновками місцевого суду в частині вирішення цивільного позову. Обґрунтовуючи свої висновки цей суд послався і на правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16.

Верховний Суд звертає увагу, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції фактично надав оцінку доводам апеляційної скарги щодо підсудності заявленого позову, що суперечить положенням статей 398-401 КПК, оскільки на стадії вирішення питання про відкриття провадження вказаний суд не може досліджувати матеріали провадження або вчиняти інші дії, передбачені статтями 404, 405 КПК. Надання оцінки доводам відноситься до компетенції складу суду, який здійснює апеляційний перегляд справи.

При цьому, апеляційний суд залишив поза увагою положення п. 8 ч. 1 ст. 393 КПК, за якими апеляційну скаргу мають право подати цивільний позивач, його представник або законний представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову.

За таких обставин Суд вважає, що на стадії прийняття апеляційної скарги до розгляду апеляційний суд допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для його скасування.

Правовідносини щодо відшкодування поліцейськими, спричиненої ними шкоди державі, регулюються Законом Україні «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року № 160-ІХ (далі - Закон № 160-ІХ), який визначає підстави та порядок притягнення у тому числі поліцейських до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну під час виконання ними службових обов'язків.

У доводах касаційної скарги, які в цій частині є аналогічними з доводами апеляційної скарги, особа, яка подала касаційну скаргу, вказує на те, що за приписами ч. 5 ст. 10 Закону № 160-ІХ у разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності, відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред`явлення певним позивачем цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом. Оскільки шкоду було спричинено обвинуваченим внаслідок вчинення кримінального правопорушення і останній у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку притягається до кримінальної відповідальності, приписи ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України та ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають застосуванню з урахуванням спеціальних норм ч. 5 ст. 10 Закону № 160-ІХ, отже позов про відшкодування спричиненої обвинуваченим шкоди підлягає вирішенню саме в порядку кримінального судочинства у кримінальному провадженні за відповідними правилами, а не в порядку адміністративного судочинства.

Вказані доводи Верховний Суд на цьому етапі кримінального провадження не вирішує, оскільки вони мають отримати належну оцінку під час нового апеляційного розгляду. Водночас звертає увагу, що зміна законодавчого регулювання нівелює релевантність попереднього правового висновку Верховного Суду, якщо він був сформований на основі вже нечинної норми права, якщо набрали чинності нові норми закону, які регулюють певні правовідносини в інший спосіб. У такому разі суди застосовують нові норми. Незастосування судами нижчих інстанцій окремого висновку Верховного Суду у зв`язку зі зміною нормативного регулювання, визнанням відповідних положень неконституційними або відмінністю фактичних обставин справи не може розглядатися як відступ від правової позиції Верховного Суду.

Крім того, суд повинен оцінювати актуальність, релевантність та застосовність правозастосовного висновку, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду, з урахуванням чинного нормативного регулювання відповідних правовідносин та фактичних обставин конкретної справи. У цьому аспекті особливого значення набуває необхідність розмежування понять «відступ від правового висновку» та «оцінка його релевантності щодо конкретних правовідносин».

Саме в такому контексті в цій справі мають бути враховані висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16.

З огляду на викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала апеляційного суду - скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно урахувати викладене та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення відповідно до вимог статей 370, 419 КПК.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу начальника Управління поліції охорони в Харківській області ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 09 липня 2026 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3