Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №130/2859/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 130/2859/25

провадження № 61-4593св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Калараша А. А.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Шепеля К. А., та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 березня 2026 року, ухвалену колегією у складі суддів Стадника І. М., Матківської М. В., Міхасішина І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») про перерахування розміру середнього заробітку, стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення, середнього заробітку, як мобілізованому працівнику, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

2. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він працював на посаді електромеханіка дільниці І групи бригади комплексної заміни апаратури сигналізації та зв`язку Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця».

3. 06 червня 2025 року він звільнився з роботи за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

4. З 12 січня 2019 року по 23 жовтня 2021 року він проходив військову службу за контрактом, а з 25 лютого 2022 року по 21 вересня 2023 року - за призовом по мобілізації.

5. Станом на день звільнення відповідач не провів з ним розрахунків щодо матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023-2024 роки у розмірі 6 прожиткових мінімумів за кожен рік, виплати середнього заробітку, як мобілізованому працівнику за період з 01 липня 2022 року по 21 вересня 2023 року, виходячи з виплат за останні два календарні місці роботи відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 та 2023 роки в кількості 28 календарних днів, відповідно до пункту 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

6. Відповідач при розрахунку обчислення середнього заробітку позивача з 25 лютого 2022 року (з дня мобілізації) по 18 липня 2022 року взяв до уваги два останні календарні місяці роботи (105,79 грн середнього заробітку за годину), з 19 липня 2025 року середній заробіток мобілізованого позивача склав вже 55,04 грн. Однак, згідно з довідкою розрахунку середнього заробітку від 07 жовтня 2025 року за останні два місяці (грудень 2021 року та січень 2022 року) сума розрахунку середнього заробітку складає 17 719,31 грн; години, які беруться за цей період для розрахунку, складають 167,50, середній заробіток за годину складає 105,79 грн (17 719,31 / 167,50). Відповідач з 19 липня 2022 року вирахував середній заробіток мобілізованого позивача згідно з сумою середнього заробітку за 1 годину роботи в розмірі 55,04 грн, що є безпідставним, так як вдвічі зменшує суму виплати порівняно з тією, що бралась до уваги для вирахування середнього заробітку за період з 25 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року.

7. При розрахунку мали б враховуватись лише виплати заробітної плати за грудень 2021 року та січень 2022 року, оскільки травень - червень 2022 року станом на 19 липня 2022 року не були попередніми двома місяцями роботи, згідно з якими можна було визначити середній заробіток мобілізованого позивача. Це місяці коли йому виплачувався так само середній заробіток працівника (у зв`язку з виконанням ним обов`язків військової служби), який згідно з Порядком № 100 не має враховуватись при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці. Тому, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи у контексті спірних правовідносин слід вважати з 01 грудня 2021 року по 31 грудня 2021 року та з 01 січня 2022 року по 31 січня 2022 року, як це визначалось і після мобілізації позивача 25 лютого 2022 року, для виплати йому заробітної плати за період з 25 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року, а не так як з 19 липня 2022 року неправильно став рахувати відповідач.

8. Позивач просив зобов`язати відповідача перерахувати розмір його середнього заробітку як мобілізованого працівника з 19 липня 2022 року по 24 вересня 2023 року, виходячи із його заробітної плати за останні два місці роботи. А також стягнути середній заробіток, як мобілізованому працівнику за період з 19 липня 2022 року по 24 вересня 2023 року в сумі 56 545,31 грн.

9. Оскільки виплату заробітної плати йому прострочено за час з 19 липня 2022 року по 06 червня 2025 року, тобто на 1054 календарних днів, то з відповідача слід стягнути й розмір середнього заробітку за період затримки розрахунку.

10. Позивач, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідача на його користь:

недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023-2024 роки в сумі 15 534,00 грн та 17 520,00 грн;

зобов`язати відповідача перерахувати розмір середнього заробітку позивача, як мобілізованого працівника за період з 19 липня 2022 року по 24 вересня 2023 року відповідно до Порядку № 100;

середній заробіток як мобілізованому працівнику за період з 19 липня 2022 року по 24 вересня 2023 року, виходячи з заробітної плати позивача за останні два календарні місяці роботи в сумі 53 785,52 грн;

середній заробіток за період затримки розрахунку з 19 липня 2022 року по 06 червня 2025 року в розмірі 1 026 789,12 грн

грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 та 2023 роки в кількості 28 календарних днів в сумі 27 277,04 грн (а. с. 125, 126).

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

11. Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області рішенням від 25 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Стягнув з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023-2024 роки в сумі 15 534,00 грн за 2023 рік та 17 520,00 грн за 2024 рік. У задоволенні позовних вимог про зобов`язання перерахування розміру середнього заробітку, стягнення середнього заробітку як мобілізованому працівнику, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки відмовив (а. с. 159-165).

12. Задовольняючи позовну вимогу про стягнення з АТ «Українська залізниця» недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за 2023-2024 роки у сумі 15 534,00 грн за 2023 рік та 17 520,00 грн за 2024 рік, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року ухвалено на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинено інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема, матеріальну допомогу. Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2025 року у справі №211/7338/23 скасував постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2024 року та залишив в силі рішення Довгинцівського районного суду Кривого Рогу від 23 лютого 2024 року, яким суд ухвалив: «Визнати незаконним та скасувати пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги».

13. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання перерахувати розмір середнього заробітку позивача як мобілізованого працівника за період з 19 липня 2022 року по 24 вересня 2023 року, стягнення середнього заробітку за цей період та середнього заробіток за час затримки розрахунку за період з 19 липня 2022 року по 06 червня 2025 року, суд першої інстанції виходив з того, що з 19 липня 2022 року у відповідача вже не було законодавчо встановленого обов`язку виплачувати позивачу середню заробітну плату, як мобілізованому працівнику, проте така йому виплачувалась на підставі рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 15 серпня 2022 року № Ц-54/73, яким встановлено зберігати середній заробіток за рахунок власних коштів АТ «Укрзалізниця». Відповідач правомірно виплачував позивачу середню заробітну плату, із урахуванням того, що два останні календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбулась подія, є травень - червень 2022 року, оскільки такою подією є внесення змін до частини третьої статті 119 КЗпП України.

14. Щодо виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 та 2023 роки, то суд вважав такий вид відпустки не належить до переліку щорічних або додаткових відпусток, за які відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки» при звільненні працівнику виплачується грошова компенсація.

15. Вінницький апеляційний суд постановою від 09 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Лихачов Р. Б., залишив без задоволення, а рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 грудня 2025 року - без змін (а. с. 218-224).

16. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що за обставинами даної справи в роботодавця не було підстав для виключення двох місяців, що передували набранню чинності рішенням АТ «Укрзалізниця» про здійснення виплати середнього заробітку мобілізованим працівникам, й врахування для визначення середнього заробітку виключно з грудня 2021 року і січня 2022 року, як про те стверджує позивач, оскільки у відповідний період за ним зберігалася робота, посада, і середній заробіток, а отже роботодавець правомірно використав для розрахунку два місяці, що передували події набрання чинності рішення про збереження середнього заробітку.

17. Згідно наявних в матеріалах справи розрахунків про доходи та виписки із банківського рахунку, позивачу нарахована та виплачена заробітна плата на підставі рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 15 серпня 2022 року № Ц-54/73.

18. Вимога ж позивача про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні сформульована так, що виплату заробітної плати нібито прострочено з 19 липня 2022 року (початок виплати середнього заробітку за рішенням АТ «Укрзалізниця») по 06 червня 2025 року (дата звільнення позивача з роботи), а всього час затримки складає 1 054 календарних дні.

19. Отже, зазначена позовна вимога є похідною від вимоги про перерахунок і стягнення середнього заробітку позивача як мобілізованому працівнику за період часу 19 липня 2022 року (призначення виплати згідно з рішення АТ «Укрзалізниця») по 24 вересня 2023 року (звільнення з військової служби), в задоволенні якої судом першої інстанції було відмовлено, і суд апеляційної інстанції погодився з таким висновком.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

20. 07 квітня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Лихачов Р. Б., через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 грудня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 березня 2026 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання перерахувати розмір середнього заробітку, стягнення середнього заробітку, як мобілізованому працівнику, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

21. Касаційна скарга мотивована тим, що згідно з абзацом шостим пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану.

22. З 25 лютого 2022 року по 19 липня 2022 року за позивачем частково зберігався і виплачувався середній заробіток за час виконання державного обов`язку по захисту Батьківщини, виходячи із заробітної плати позивача за грудень 2021 року та січень 2022 року.

23. З 19 липня 2022 року відповідач нараховував заробітну плату позивачу, вираховуючи її розмір згідно з Порядком № 100, беручи до уваги як останні два місяці роботи - травень та червень 2022 року, що є протиправним. Травень та червень 2022 року станом на 19 липня 2022 року не були попередніми двома місяцями робот, згідно з яких можна було визначити середній заробіток мобілізованого позивача. Травень та червень 2022 року були місяцями, коли позивачу виплачувався частково середній заробіток працівника (у зв`язку з виконанням ним обов`язків військової служби), який згідно з положеннями Порядку № 100 не має враховуватися при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці.

24. За період з 25 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року відповідач вираховував середній заробіток мобілізованого позивача згідно з суми середнього заробітку за 1 годину роботи у розмірі 105,79 грн. Проте, як вбачається з довідки-розрахунку від 07 жовтня 2025 року № ППЗШЧ-4-01/05-408н вже з 19 липня 2022 року відповідач вираховував середній заробіток мобілізованого ОСОБА_1 згідно з суми середнього заробітку за 1 годину роботи у розмірі 55,04 грн. Така сума є безпідставно майже вдвічі меншою, ніж та, яка бралася до уваги для вирахування середнього заробітку позивача з 25 лютого 2022 року до 18 липня 2022 року.

25. Суд першої інстанції не навів жодного розрахунку, на який він посилався щодо вирішення цієї справи. Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги, фактично обмежившись формальним погодженням із судом першої інстанції та не спростував аргументи щодо неправильного визначення розрахункового періоду.

26. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

27. Верховний Суд ухвалою від 27 квітня 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Лихачов Р. Б., на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 грудня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 березня 2026 року, витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

28. У травні 2026 року матеріали цивільної справи № 130/2859/25 надійшли до Верховного Суду.

29. Верховний Суд ухвалою від 09 вересня 2026 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

30. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: у питаннях виплати середнього заробітку мобілізованим працівникам після 19 липня 2022 року у разі, якщо така виплата продовжувалася на підставі окремого рішення підприємства, установи чи організації (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

31. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що позивач оскаржував рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в частині позовних вимог про зобов`язання перерахувати розмір середнього заробітку, стягнення середнього заробітку, як мобілізованому працівнику, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

32. Отже, рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки не переглядалося судом апеляційної інстанції.

33. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

34. Таким чином, суд касаційної інстанції переглядає в касаційному порядку оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання перерахувати розмір середнього заробітку, стягнення середнього заробітку, як мобілізованому працівнику, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

35. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на підставі наказу (розпорядження) від 03 червня 2025 року № 36/ОС про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 , електромеханіка дільниці І групи, звільнено з 06 червня 2025 року за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України. Цим наказом визначено: компенсувати за невикористані 72 дні відпустки: в тому числі 24 дні за період з 14 грудня 2021 року по 31 грудня 2023 року; 31 днів за період з 01 січня 2024 року по 13 грудня 2024 року; 17 днів за період з 14 грудня 2024 року по 06 червня 2025 року (а. с. 21).

36. ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення, виданого 30 грудня 2020 року (а. с. 39).

37. ОСОБА_1 з 12 січня 2019 року по 23 жовтня 2021 року проходив військову службу за контрактом, з 25 лютого 2022 року по 21 вересня 2023 року проходив військову службу за призовом по мобілізації, що підтверджується копією військового квитка НОМЕР_1 (а. с. 22-28).

38. Згідно з відповіді регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_1 , колишньому електромеханіку І групи Жмеринської дистанції сигналізації та зв`язку регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» за період з 2019 року по 2025 рік надавались наступні відпустки: наказ про надання додаткової відпустки від 07 грудня 2021 року № 554 - 14 календарних днів за 2021 рік; наказ про надання відпустки від 01 грудня 2023 року № 487 - 24 календарних дні за період з 14 грудня 2019 року по 13 грудня 2020 року; наказ про надання відпустки від 18 червня 2024 року № 126 - 24 календарних дні за період з 14 грудня 2020 року по 13 грудня 2021 року; наказ про надання додаткової відпустки від 10 грудня 2024 року № 349 - 14 календарних днів за 2024 рік. Наказ про припинення трудового договору від 03 червня 2025 року - компенсувати за невикористані 72 дні відпустки за період з 14 грудня 2021 року по 06 червня 2025 року (а. с. 29, 30).

39. Згідно з довідкою про надання матеріальної допомоги ОСОБА_1 матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі шести прожиткових мінімумів була виплачена за 2019-2022 роки, за 2023 та 2024 роки матеріальна допомога на оздоровлення не виплачена у зв`язку з тим, що на час воєнного стану дана виплата призупинена відповідно до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року та рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року № 54/31 (а. с. 35).

40. Відповідно до довідки-розрахунку середнього заробітку як мобілізованому працівнику з 25 лютого 2022 року по 25 вересня 2023 року виробничий підрозділ керувався такими документами: частиною третьою статті 119 КЗпП України, частиною другою статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», пунктом 4 Порядку № 100 та рішенням АТ «Укрзалізниця» від 15 серпня 2022 року № Ц-54/73. Для мобілізованих працівників до 01 жовтня 2022 року розрахунок та виплата середнього заробітку здійснюється з дати розрахунку (з 19 липня 2022 року, або з дати призову, після 19 липня 2022 року та до 30 вересня 2022 року включно), тобто з дати, що є подією, з якою пов`язана зазначена виплата (а. с. 36).

41. Відповідно до форми ОК-7 індивідуальні відомості про застраховану особу заробітна плата мобілізованому позивачу виплачувалась (а. с. 37, 38).

42. Відповідно до повідомлення голови правління АТ «Укрзалізниця» від 06 вересня 2022 року, надісланого керівникам структурних підрозділів апарату управління, регіональних філій, філій АТ «Укрзалізниця», головам профспілкових організацій, виплати, передбачені галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинено (а. с. 62).

43. Згідно з витягом з протоколу засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року № Ц-54/31 ухвалено на період дії правового режиму воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022 керівникам регіональних філій, філій структурних і виробничих підрозділів, апарату АТ «Укрзалізниця» забезпечити реалізацію наступних заходів: зокрема пункт 1.1.4 інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинити (а. с. 63).

44. Відповідно до витягу з протоколу засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 27 червня 2024 року № Ц-82/39 підпункт 1.1.4 пункту 1.1. рішення правління від 14 березня 2022 року в частині призупинення виплати матеріальної допомоги на оздоровлення втрачає чинність з 01 липня 2024 року (а. с. 64, 65).

45. Згідно з витягом з протоколу засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 15 серпня 2022 року № Ц-54/73 ухвалено зберігати середній заробіток за рахунок власних коштів АТ «Укрзалізниця» (але не більше розміру двох мінімальних заробітних плат, встановлених в Україні на дату розрахунку) працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації (а. с. 66).

46. Відповідно до розрахунку середнього заробітку по мобілізованому працівнику ОСОБА_1 за останні два місяці (грудень 2021 року та січень 2022 року), проведеного начальником Жмеринської дистанції сигналізації та зв`язку, сума для розрахунку середнього заробітку складає 17 719,31 грн, години, які беруться за цей період для розрахунку складають 167,50. Середній заробіток за годину складає 105,79 грн (17 719,31 / 167,50). За останні два місяці (травень та червень 2022 року) сума для розрахунку середнього заробітку складає 19 428,00 грн, години, які беруться за цей період для розрахунку, складають 353,00. Нарахований та виплачений середній заробіток ОСОБА_1 за період мобілізації з 25 лютого 2022 року по 24 вересня 2023 року склав 221 258,98 грн (а. с. 67, 68).

47. Згідно з довідками про розрахунки заробітної плати ОСОБА_1 було нараховано:

за липень 2022 року - 9 826,50 грн за 167 робочих годин; за серпень 2022 року - 14 240,88 грн за 184,75 робочих годин; за вересень 2022 року - 9 729,88 грн за 175,25 робочих годин; за жовтень 2022 року - 9 341,24 грн за 168,25 робочих годин; за листопад 2022 року - 9 799,28 грн за 176,5 робочих годин; за грудень 2022 року - 9 273,04 грн за 175,25 робочих годин;

за січень 2023 року - 9 714,56 грн за 176,5 робочих годин; за лютий 2023 року - 8 806,4 грн за 160 робочих годин; за березень 2023 року - 10 099,84 грн за 183,5 робочих годин; за квітень 2023 року - 8 806,4 грн за 160 робочих годин; за травень 2023 року - 10 168,64 грн за 184,75 робочих годин; за червень 2023 року - 9 645,76 грн за 175,25 робочих годин; за липень 2023 року - 9 260,48 грн за 168,25 робочих годин; за серпень 2023 року - 10 168,64 грн за 184,75 робочих годин; за вересень 2023 року - 15 841,35 грн (з них 6 710,00 грн - допомога на поховання), заробітна плата була визначена у розмірі 9 131,35 грн (15 841,35 грн - 6 710,00 грн) за 167 робочих годин (а. с. 95-109).

48. Згідно з інформацією про надходження коштів на рахунок ОСОБА_1 за період з 01 лютого 2022 року по 31 жовтня 2023 року він отримав заробітну плату у вказаних розмірах (а. с. 110-113).

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

49. Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

50. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

51. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

52. Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 23 КЗпП України).

53. Глава VII Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) врегульовує особливості призову під час мобілізації.

54. Згідно із частиною другою статті 39 Закону № 2232-XII громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими, зокрема частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту».

55. Частиною третьою статті 119 КЗпП України (у редакції, що діяла до 19 липня 2022 року) передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову.

56. Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19 липня 2022 року, внесено зміни та у частині третій статті 119 КЗпП слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

57. Із набранням чинності Законом № 2352-IX відбулись зміни у регулюванні трудових відносин за участі працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом, тобто з 19 липня 2022 року роботодавець звільнений від обов`язку збереження середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу, зі збереженням за цими працівниками лише місця роботи і посади.

58. Відтак, обов`язок роботодавця щодо збереження за такими категоріями працівників середнього заробітку передбачався включно до дня, що передує дню набранням чинності цим Законом (18 липня 2022 року). З 19 липня 2022 року правові підстави для збереження середнього заробітку за таким працівником відсутні.

59. У справі, що переглядається у касаційному порядку, встановлено, що у зв`язку з внесеними до статті 119 КЗпП України змінами правлінням АТ «Укрзалізниця» прийнято рішення від 15 серпня 2022 року № Ц-54/73, яким встановлено зберігати середній заробіток за рахунок власних коштів АТ «Укрзалізниця» (але не більше розміру двох мінімальних заробітних плат, встановлених в Україні на дату розрахунку), зокрема, працівникам призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення. Обчислення середньої заробітної плати проводити відповідно до Порядку № 100.

60. Таким чином, АТ «Укрзалізниця» понад передбачені законодавством гарантії для мобілізованих працівників своїм локальним рішенням передбачило збереження за своїми працівниками, призваними на військову службу, не лише місця роботи і посади, а й середнього заробітку.

61. Між сторонами у справі виник спір щодо періоду (двох місяців), які повинні братися для розрахунку середньої заробітної плати, що підлягає виплаті (збереженню за мобілізованим працівником). Позивач зазначав, що такими місяцями є грудень 2021 року та січень 2022 року, тобто два місяці, що передували мобілізації позивача 25 лютого 2022 року, тоді як відповідач вважає, що подією, з якою пов`язане нарахування, є внесення змін до частини третьої статті 119 КЗпП України та подальше прийняття правлінням АТ «Укрзалізниці» відповідного рішення, на підставі якого виникли підстави для нарахування середнього заробітку мобілізованим працівникам.

62. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачу у задоволенні вимог про перерахування та стягнення середнього заробітку, виходив з того, що у відповідача не було підстав для виключення двох місяців, що передували набранню чинності рішенням АТ «Укрзалізниця» про здійснення виплати середнього заробітку мобілізованим працівникам, й врахування для визначення середнього заробітку виключно грудня 2021 року і січня 2022 року, оскільки у відповідний період за позивачем зберігалася робота, посада, і середній заробіток, а отже роботодавець правомірно використав для розрахунку два місяці, що передували події набрання чинності рішення про збереження середнього заробітку.

63. Колегія суддів не може погодитися із зазначеним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

64. Встановлено, що згідно з витягом з протоколу засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 15 серпня 2022 року № Ц-54/73 обчислення середньої заробітної плати проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1996 року № 100 (пункт 18.2.2).

65. Таким чином, роботодавець власним рішенням вирішив, що середній розмір заробітної плати визначається відповідно до вимог Порядку № 100.

66. У пункті 2 Порядку № 100 передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплати за попередні два місяці роботи. Час протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

67. Згідно з пунктом 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

68. Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що із розрахунку обчислення середньої заробітної плати за останні два місяці виключаються як суми виплат середнього заробітку, так і відповідні дні протягом яких за працівником зберігався середній заробіток.

69. Вказане правило дозволяє уникнути некоректного визначення розміру реальної середньої заробітної плати, отриманої працівником за виконану роботу, адже доходи за період, протягом якого зберігається середній заробіток працівника, розраховуються на основі попередньо обчислених середніх показників заробітної плати.

70. Як зазначено вище у період із 24 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалося місце роботи, посада і середній заробіток (частина третя статті 119 КЗпП України (у редакції, що діяла до 19 липня 2022 року)).

71. Тобто, у вказаний період за позивачем зберігався середній заробіток, обчислений з виплат за останні два календарні місяці роботи (грудень, січень) до настання відповідної події - мобілізації працівника.

72. За таких обставин, обчислення середнього заробітку працівника виходячи із виплат за останні два місця, що передували внесенню змін до частини третьої статті 119 КЗпП України (18 липня 2022 року), є помилковим, оскільки у такий період за працівником зберігався середній заробіток, тоді як в силу вимог пункту 4 Порядку № 100 такі виплати не можуть враховуватися при визначенні середнього заробітку працівника за останні два місяці.

73. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування заробітної плати мобілізованому працівнику за рахунок коштів роботодавця після 18 липня 2022 року треба виходити із середньої заробітної плати, нарахованої такому працівнику за два попередні місці, що передували мобілізації працівника, якщо інше не передбачено рішенням роботодавця.

74. Висновок суду апеляційної інстанції про те, що роботодавець правомірно використав для розрахунку два місяці (травень, червень), що передували події набрання чинності рішення про збереження середнього заробітку, є помилковим, оскільки у вказаний період за позивачем зберігався його середній заробіток, проте в силу вимог пункту 4 Порядку № 100 такі виплати не можуть враховуватися при визначенні середнього заробітку працівника за останні два місяці.

75. Таким чином, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачу у задоволенні вимог про перерахування та стягнення середнього заробітку, неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, пункт 4 Порядку № 100, не врахував, що при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника, у зв`язку з чим неправильно розрахував середній заробіток позивача як мобілізованого працівника за період з 19 липня 2022 року по 24 вересня 2023 року.

76. Вимога позивача щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є похідною від вимоги про перерахування та стягнення середнього заробітку, а тому висновки суду про відмову в задоволенні цієї вимоги є передчасними.

77. За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання перерахувати розмір середнього заробітку, стягнення середнього заробітку, як мобілізованому працівнику, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

78. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

79. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

80. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

81. За таких обставин, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов`язання перерахувати розмір середнього заробітку, стягнення середнього заробітку, як мобілізованому працівнику, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

82. Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, встановити обставини, які мають значення для вирішення справи, дати належну оцінку доводам і запереченням учасників справи та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

83. Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, касаційний суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 09 березня 2026 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. А. Калараш

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

В. В. Пророк