Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №523/7243/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 523/7243/24

провадження № 61-6590св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 липня 2024 року у складі судді Кисельова В. К. та постанову Одеського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року у складі колегії суддів: Назарової М. В., Коновалової В. А., Кострицького В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради (далі - КНП «ОРКПЦ») про визнання протиправним та скасування наказу про скорочення штату, наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом КУ «Одеський обласний онкологічний диспансер» від 22 вересня 2016 року № 152-к ОСОБА_1 зараховано на посаду завідуючої (лікаря-лаборанта) клініко- діагностичної лабораторії другої категорії з 23 вересня 2016 року.

Наказом КНП «ОРКПЦ» від 01 лютого 2022 року № 97-к «Про переміщення та ротацію кадрів діагностичного комплексу клінічної лабораторної діагностики» ОСОБА_1 з 01 лютого 2022 року переведено на 1.0 штатну посаду завідувачки діагностичного комплексу клінічної лабораторної діагностики.

Отже, ОСОБА_1 з 2016 року очолює діагностичний комплекс клінічної лабораторної діагностики КНП «ОРКПЦ», що згідно з Положенням про діагностичний комплекс клінічної лабораторної діагностики (далі - ДК КЛД) є окремим структурним підрозділом КНП «ОРКПЦ», який складається із чотирьох підпорядкованих підрозділів (клініко-діагностична лабораторія, імуносерологічна лабораторія, бактеріологічна лабораторія, централізована цитологічна лабораторія).

Згідно зі штатним розписом, що діяв з 01 листопада 2023 року, в ДК КЛД разом працювало 96,25 штатних одиниць.

У вересні 2023 року у КНП «ОРКПЦ» змінилося керівництво, а саме - генеральним директором стала Покітко О. В.

Позивач стверджувала, що після призначення нова генеральна директор виявила бажання, щоб ДК КЛД очолила її довірена особа - ОСОБА_3 , у зв`язку з чим Покітко О. В. запропонувала ОСОБА_1 звільнитися за власним бажанням з посади, від чого ОСОБА_1 відмовилась. Після цього генеральний директор Покітко О.В. почала сама та через своїх довірених людей (зокрема ОСОБА_3 ) систематично вчиняти діяння (дії та бездіяльність), спрямовані на створення неможливих умов для роботи, на приниження гідності та честі ОСОБА_1 , її професійної репутації у формі психологічного тиску.

Так, позивачка неодноразово зверталась до генерального директора Покітко О. В. із рапортами, в яких повідомляла про орієнтовну кількість потреб матеріалів, робіт і послуг на 2023 рік для забезпечення нормального та безперебійного функціонування лабораторії, на що керівництво не реагувало, та не було закуплено необхідні матеріали для роботи лабораторії, у зв`язку з чим виникла нестача реактивів.

У грудні 2023 року генеральний директор Покітко О. В. сама запровадила нову посаду, яка не була передбачена та не внесена в штатний розпис, а саме посаду заступника медичного директора з лабораторної діагностики.

За день до створення цієї посади наказом генерального директора Покітко О. В. від 12 грудня 2023 року № 3586/23-к на посаду прийнято- ОСОБА_3 .

Позивач зазначала, що якщо порівняти посадову інструкцію завідувачки ДК КЛД ОСОБА_1. та посадову інструкцію заступника медичного директора з лабораторної діагностики ОСОБА_3 , то видно, що генеральний директор наділила нову посаду заступника медичного директора з лабораторної діагностики усіма правами, обов`язками та функціональними завданнями завідувачки ДК КЛД ОСОБА_1 .

Наказом генерального директора Покітко О. В. від 19 січня 2024 року № 25/24-0 рапорт ОСОБА_3 задоволено, скорочено одну посаду ОСОБА_1 та надано розпорядження внести зміни у штатний розпис.

У період з 29 грудня 2023 року до 19 січня 2024 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному.

22 січня 2024 року, у перший робочий день ОСОБА_1 після лікарняного юрисконсульт Алієв Айдин Огли , зачитав попередження про наступне звільнення № 139, підписане генеральним директором Покітко О .В .

Крім того, цим попередженням одночасно запропоновано інші вакантні посади відповідно до професії та спеціальності: лаборант, молодша медична сестра, реєстратор медичний, діловод (з проходженням курсів за напрямком діловодства та документознавства), гардеробник (сезонна вакансія), ліфтер, сторож.

22 березня 2024 року наказом генерального директора КНП «ОРКПЦ» Покітко О. № 494-к звільнено ОСОБА_1 , завідувача (лікаря-лаборанта) діагностичного комплексу клінічної лабораторної діагностики, у зв`язку зі скороченням штату згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Ураховуючи викладене, позивач просила:

визнати протиправним та скасувати наказ генерального директора КНП «ОРКПЦ» Покітко О. В. від 19 січня 2024 року № 25/24-0 про скорочення штату та внесення змін до штатного розпису КНП «ОРКПЦ», яким скорочено посаду завідувача діагностичного комплексу клінічної лабораторної діагностики лікаря-лаборанта КБН КНП «ОРКПЦ»;

зобов`язати КНП «ОРКПЦ» внести до штатного розпису та до Положення про діагностичний комплекс клінічної лабораторної діагностики необхідні зміни для повернення в них положень про посаду завідувача (лікаря-лаборанта) діагностичного комплексу клінічної лабораторної діагностики з посадовим окладом, доплатами та надбавками у розмірі не меншому, ніж був передбачений станом на 22 березня 2024 року;

визнати протиправним та скасувати наказ генерального директора КНП «ОРКПЦ» Покітко О. В. від 22 березня 2024 року № 494-к про звільнення ОСОБА_1 , завідувачки (лікаря-лаборанта) діагностичного комплексу клінічної лабораторної діагностики, у зв`язку зі скороченням штату згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України;

поновити ОСОБА_1 на посаді завідувачки (лікаря-лаборанта) діагностичного комплексу клінічної лабораторної діагностики КНП «ОРКПЦ»;

стягнути з КНП «ОРКПЦ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дати звільнення до дня винесення судового рішення у справі, виходячи з розміру середньоденного заробітку позивачки;

стягнути з КНП «ОРКПЦ» на користь ОСОБА_1 судові витрати.

В процесі розгляду справи позивач подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора КНП «ОРКПЦ» Покітко О. В. від 15 липня 2024 року № 1390-к про звільнення ОСОБА_1 , завідувача (лікаря-лаборанта) діагностичного комплексу клінічної лабораторної діагностики, у зв`язку зі скороченням штату згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України (змінено дату звільнення).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 липня 2024 року, з урахуванням ухвали суду від 30 липня 2024 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ генерального директора КНП «ОРКПЦ» Покітко О. В. від 22 березня 2024 року № 494-к про звільнення ОСОБА_1 , завідувача (лікаря-лаборанта) діагностичного комплексу клінічної лабораторної діагностики, у зв`язку зі скороченням штату згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Визнано протиправним та скасовано наказ генерального директора КНП «ОРКПЦ» Покітко О. В. від 15 липня 2024 року № 1390-к про звільнення ОСОБА_1 , завідувачки (лікаря-лаборанта) діагностичного комплексу клінічної лабораторної діагностики, у зв`язку зі скороченням штату згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача (лікаря-лаборанта) діагностичного комплексу клінічної лабораторної діагностики КНП «ОРКПЦ».

Стягнено з КНП «ОРКПЦ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 13 329,00 грн.

Зобов`язано КНП «ОРКПЦ» з суми стягнення заробітної плати, відповідно до пункту 5 рішення суду, перерахувати суми ЄСС та військового збору.

Зобов`язано КНП «ОРКПЦ» внести до трудової книжки ОСОБА_1 відомості про скасування наказу про звільнення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу генерального директора КНП «ОРКПЦ» Покітко О. В. від 19 січня 2024 року № 25/24-0 про скорочення штату та внесення змін до штатного розпису КНП «ОРКПЦ», про зобов`язання КНП «ОРКПЦ» внести до штатного розпису та до Положення про діагностичний комплекс клінічної лабораторної діагностики необхідні зміни для повернення в них положень про посаду завідувача (лікаря-лаборанта) діагностичного комплексу клінічної лабораторної діагностики з посадовим окладом, доплатами та надбавками у розмірі не меншому ніж був передбачений станом на 22 березня 2024 року, - залишено без задоволення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вирішено допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача (лікаря-лаборанта) діагностичного комплексу клінічної лабораторної діагностики КНП «ОРКПЦ».

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходив із обґрунтованості позовних вимог в наведеній частині, оскільки вважав, що не було жодних змін в організації виробництва і праці у КНП «ОРКПЦ» на час прийняття наказу від 19 січня 2024 року № 25/24-О про скорочення штату та внесення змін до штатного розпису відповідача, а також встановив порушення відповідачем норм статті 42 КЗпП України щодо переважного права позивачки на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, оскільки станом на час ухвалення рішення про скорочення існувало фактично дві дублюючі посади, одну з яких вирішено скоротити, та не враховано наявне у ОСОБА_1 переважне право на залишення на роботі як у працівника з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, а запропоновані позивачу посади не відповідали її кваліфікації.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 19 січня 2024 року № 25/24-0. «Про скорочення штату та внесення змін до штатного розпису КНП «ОРКПЦ», зобов`язання відповідача внести до штатного розпису та до Положення про діагностичний комплекс клінічної лабораторної діагностики необхідні зміни для повернення в них положень про посаду завідувача (лікаря-лаборанта) діагностичного комплексу клінічної лабораторної діагностики з посадовим окладом, доплатами та надбавками у розмірі, не меншому ніж був передбачений станом на 22 березня 2024 року, суд виходив із того, що не вирішує питання доцільності змін в організації виробництва і праці та наступного скорочення штату працівників, що належить до виключної компетенції роботодавця (власника або уповноваженого ним органу).

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 липня 2024 року в частині позовних вимог про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову в цій частині.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 липня 2024 року в частині визнання протиправним та скасування наказу про скорочення штату змінено, мотивувальну частину рішення викладено в редакції постанови апеляційного суду.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у відповідача відбулись зміни в організації виробництва і праці, та при звільненні позивача роботодавець не порушив процедури звільнення, передбаченої нормами КЗпП України, у тому числі КНП «ОРКПЦ» виконало свій обов`язок з працевлаштування позивача, передбачений частиною другою статті 40 та частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, запропонувавши їй усі вакантні на підприємстві посади.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції у задоволеній частині позовних вимог. В частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати судове рішення і ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17, від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1723цс17, постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 641/5330/16-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17, від 24 липня 2020 року у справі № 816/654/17, від 11 липня 2018 року у справі № 816/1232/17, від 13 березня 2025 року у справі № 753/5158/22, від 05 березня 2025 року у справі № 505/3189/18, від 09 квітня 2025 року у справі № 463/5736/23, від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункти 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2025 року КНП «ОРКПЦ» подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування немає.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що згідно з наказом КУ «Одеський обласний онкологічний диспансер» від 22 вересня 2016 року № 152-к ОСОБА_1 зараховано на посаду завідуючої (лікаря-лаборанта) клініко-діагностичної лабораторії другої категорії з 23 вересня 2016 року.

Наказом КНП «ОРКПЦ» від 01 лютого 2022 року № 97-к «Про переміщення та ротацію кадрів діагностичного комплексу клінічної лабораторної діагностики» ОСОБА_1 з 01 лютого 2022 року переведено на 1.0 штатну посаду завідувачки діагностичного комплексу клінічної лабораторної діагностики.

Відповідно до пункту 2 Положення про діагностичний комплекс клінічної лабораторної діагностики, яке затверджене генеральним директором КНП «ОРКПЦ» 03 червня 2022 року, діагностичний комплекс клінічної лабораторної діагностики очолює завідувач, призначення та звільнення якого з посади здійснюється згідно з наказом головного лікаря КНП «ОРКПЦ».

Структура і штатний склад КЛД встановлений генеральним директором КНП «ОРКПЦ» та затверджений директором департаменту охорони здоров`я Одеської облдержадміністрації з урахуванням об`ємів робіт, які виконує лабораторія.

Наказом генерального директора КНП «ОРКПЦ» від 19 січня 2024 року № 25/24-О «Про скорочення штату та внесення змін до штатного розпису КНП «ОРКПЦ» для підвищення ефективності і оптимізації управління КНП «ОРКПЦ» і на основі проведеного аналізу економічних і виробничих можливостей підприємства було вирішено скоротити посаду завідувача діагностичного комплексу клінічної лабораторної діагностики (лікаря-лаборанта), підстава: рапорт заступника медичного директора з лабораторної діагностики ОСОБА_3 від 18 січня 2024 року.

22 січня 2024 року юрисконсульт Алієв Айдин Огли повідомив ОСОБА_1 про наступне звільнення, що викладено у попередженні № 139, підписане генеральним директором Покітко О. В. , згідно з яким відповідно до наказу генерального директора КНП «ОРКПЦ» від 19 січня 2024 року № 25/24 «Про скорочення штату та внесення змін до штатного розпису» посаду завідувача діагностичного комплексу клінічної лабораторної діагностики - лікар-лаборанта, скорочено.

Цим попередженням одночасно запропоновано інші вакантні посади відповідно до професії та спеціальності: лаборант, молодша медична сестра, реєстратор медичний, діловод (з проходженням курсів за напрямком діловодства та документознавства), гардеробник (сезонна вакансія), ліфтер, сторож.

ОСОБА_1 відмовилась отримати копію попередження, що підтверджується актом від 22 січня 2024 року.

Наказом генерального директора КНП «ОРКПЦ» Покітко О. В. від 22 березня 2024 року № 494-к вирішено звільнити ОСОБА_1 , завідувача (лікаря-лаборанта) діагностичного комплексу клінічної лабораторної діагностики з 22 березня 2024 року у зв`язку зі скороченням штату згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

У зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному, генеральний директор КНП «ОРКПЦ» Покітко О. В. видав низку наказів щодо внесення змін до наказу від 22 березня 2024 року № 494-к, а саме: наказами від 22 березня 2024 року № 497-к, від 04 квітня 2024 року № 616-к, від 08 квітня 2024 року № 630-к, від 11 квітня 2024 року № 655-к у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 , датою звільнення визначено перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності.

Наказом КНП «ОРКПЦ» від 15 липня 2024 року № 1390-к ОСОБА_1 - завідувача (лікаря-лаборанта) діагностичного комплексу клінічної лабораторної діагностики звільнено у зв`язку із скороченням штату згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України з 15 липня 2024 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

Відповідно до статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

У частині другій статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

Порядок вивільнення працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та порядок урахування переважного права працівника на залишення на роботі встановлено у статтях 42, 49-2 КЗпП України.

Так, згідно зі статтею 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Отже, при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, зазначено, що оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17 вказано, що «розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16 (провадження № 11-134ас18) зазначено, що «згідно з частиною другою статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин».

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , апеляційний суд, встановивши, що у відповідача відбулись зміни в організації виробництва і праці, обґрунтовано виходив із того, що при її звільненні роботодавець не порушив процедури звільнення, передбаченої нормами КЗпП України, у тому числі виконав свій обов`язок з працевлаштування позивача, передбачений вимоги частиною другою статті 40 та частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, запропонувавши їй усі вакантні на підприємстві посади, від яких позивач відмовилась.

У постанові Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 367/3870/16?ц зазначено, що «при вирішенні трудового спору щодо поновлення на роботі працівника, звільненого у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників, суд зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення та дотримання відповідачем порядку вивільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу. Суд не вирішує питання щодо доцільності змін в організації виробництва і праці та наступного скорочення штату працівників, оскільки вирішення вказаних питань належить до виключної компетенції роботодавця (власника або уповноваженого ним органу)».

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу КНП «ОРКПЦ» від 19 січня 2024 року № 25/24-0. про скорочення штату та внесення змін до штатного розпису КНП «ОРКПЦ» та похідні вимоги про зобов`язання відповідача внести до штатного розпису та до Положення про діагностичний комплекс клінічної лабораторної діагностики необхідні зміни необхідно залишити без задоволення.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на нормах законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки в задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун