Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №570/6571/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жотвня 2026 року

м. Київ

справа № 570/6571/23

провадження № 61-8249св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідачка за первісним позовом (позивачка за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2025 року та рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2025 року у складі судді Тимощука О. Я., постанови Рівненського апеляційного суду від 27 травня 2025 року у складі колегії суддів: Хилевича С. В., Ковальчук Н. М., Шимківа С. С. та додаткові постанови Рівненського апеляційного суду від 29 липня 2025 року у складі колегії суддів: Хилевича С. В., Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог первісного позову

1. У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно.

2. На обґрунтування вимог позову зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_5 .

3. 22 березня 2023 року приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Скоромною Ю. А. після смерті

ОСОБА_5 заведено спадкову справу № 24/2023.

4. Вказував, що спадкоємцями за законом першої черги після смерті

ОСОБА_5 є відповідачі: дружина померлого - ОСОБА_2 , сини: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 (позивач) та доньки: ОСОБА_3 та

ОСОБА_6 , яка є малолітньою, а її законним представником є

ОСОБА_2 .

5. Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої увійшли: нежитлове приміщення, приміщення магазину, загальною площею 358,2 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення, допоміжні нежитлові приміщення № ХІ, ХІІ (літ. А-9), загальною площею 64,5 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 ; приміщення, вбудоване нежитлове приміщення (продуктовий магазин), загальною площею 200,6 кв. м., за адресою: АДРЕСА_3 ; будинок з надвірними будівлями, загальною площею 151,7 кв. м., житловою площею

93,0 кв. м., за адресою: АДРЕСА_4 ; транспортний засіб марки TOYOTA, модель RAV-4 HYBRID, 2021 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

6. 27 вересня 2023 року приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Скоромною Ю. А. повідомлено позивача, що ним не подано оригіналів документів на спадкове майно. Крім того, нотаріусом встановлено, що такі документи відсутні і в матеріалах спадкової справи, та не були подані нотаріусу іншими спадкоємцями ОСОБА_5 .

7. Відтак, на переконання позивача, він позбавлений можливості отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно у зв`язку із тим, що у нього немає правовстановлюючих документів, які посвідчують право власності спадкодавця на майно, та іншим шляхом захистити його права неможливо,

а тому просив суд визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 право власності на:

1/14 частку нежитлового приміщення, приміщення магазину, загальною площею 358,2 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 ;

1/14 частку нежитлове приміщення, допоміжні нежитлові приміщення

№ ХІ, ХІІ (літ. А-9), загальною площею 64,5 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 ;

1/14 частку приміщення, вбудоване нежитлове приміщення (продуктовий магазин), загальною площею 200,6 кв. м., за адресою: АДРЕСА_3 ;

1/14 частку приміщення, будинок з надвірними будівлями, загальною площею 151,7 кв. м., житловою площею 93,0 кв. м., за адресою: АДРЕСА_4 ;

1/14 частку транспортного засобу марки TOYOTA, модель RAV-4 HYBRID,

2021 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Короткий зміст позовних вимог зустрічного позову

8. У квітні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності останнього на належну йому частку в спадщині, що відкрилася після смерті ОСОБА_5 .

9. На обґрунтування вимог зустрічного позову вказувала, що не вважає що спільне володіння спадковим майном є можливим, а відтак бажає та готова виплатити на користь позивача за первісним позовом усю вартість 1/14 частки у спадковому майні, належної ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька, на користь останнього, щоб належні йому частки виділилися у її та її дітей власність.

10. З урахуванням вищезазначеного ОСОБА_2 просила суд:

припинити право власності ОСОБА_1 на належну йому

в спадщині, що відкрилася після смерті ОСОБА_5 , 1/14 частку нежитлового приміщення, приміщення магазину, загальною площею 358,2 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , стягнувши з неї на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 701 744,36 грн;

припинити право власності ОСОБА_1 на належну йому

в спадщині, що відкрилася після смерті ОСОБА_5 , 1/14 частку нежитлового приміщення, допоміжні нежитлові приміщення № ХІ, ХІІ (літ. А-9), загальною площею 64,5 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 , стягнувши з неї на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 27 331,57 грн;

припинити право власності ОСОБА_1 на належну йому

в спадщині, що відкрилася після смерті ОСОБА_5 , 1/14 частку приміщення, вбудоване нежитлове приміщення (продуктовий магазин), загальною площею 200,6 кв. м., за адресою: АДРЕСА_3 , стягнувши з неї на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 543 918,64 грн;

припинити право власності ОСОБА_1 на належну йому

в спадщині, що відкрилася після смерті ОСОБА_5 , 1/14 частку приміщення, будинок з надвірними будівлями, загальною площею 151,7 кв. м., житловою площею 93,0 кв. м., за адресою: АДРЕСА_4 , стягнувши з неї на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 143 703,57 грн;

припинити право власності ОСОБА_1 на належну йому

в спадщині, що відкрилася після смерті ОСОБА_5 , 1/14 частку транспортного засобу марки TOYOTA, модель RAV-4 HYBRID, 2021 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , стягнувши з неї на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 83 587,86 грн.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

11. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно.

12. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2024 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно.

13. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно залишено без розгляду.

14. Залишаючи первісний позов ОСОБА_1 без розгляду, міський суд мотивував своє рішення тим, що представник ОСОБА_7 - адвокат Гольонко Маргарита Миколаївна у підготовчому судовому засіданні заявила усне клопотання про залишення первісного позову без розгляду.

15. Представник ОСОБА_2 - адвокат Терлецький Олександр Миколайович, своєю чергою, у підготовчому судовому засіданні не заперечував щодо задоволення вищевказаного клопотання.

16. З урахуванням вищезазначеного міський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 та залишення первісного позову без розгляду за заявою сторони позивача.

17. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2025 року зустрічний позов ОСОБА_2 у справі задоволено.

Припинено право власності ОСОБА_1 на належну йому в спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 , 1/14 частку нежитлового приміщення, приміщення магазину, загальною площею 358,2 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , стягнувши

з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 701 744,36 грн.

Припинено право власності ОСОБА_1 на належну йому

в спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 , 1/14 частку нежитлового приміщення, допоміжні нежитлові приміщення №№ ХІ, ХІІ (літ. А-9), загальною площею 64,5 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 , стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 27 331,57 грн.

Припинено право власності ОСОБА_1 на належну йому

в спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 , 1/14 частку приміщення, вбудоване нежитлове приміщення (продуктовий магазин), загальною площею 200,6 кв. м., за адресою: АДРЕСА_3 , стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 543 918,64 грн.

Припинено право власності ОСОБА_1 на належну йому

в спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 , 1/14 частку будинку з надвірними будівлями, загальною площею 151,7 кв. м., житловою площею

93,0 кв. м., за адресою: АДРЕСА_4 , стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 143 703,57 грн.

Припинено право власності ОСОБА_1 на належну йому

в спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 , 1/14 частку транспортного засобу марки TOYOTA, моделі RAV-4 HYBRID, 2021 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 83 587,86 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 6 001,15 грн.

Повернуто ОСОБА_2 з державного бюджету частину судового збору, що становить 6 001,14 грн, сплаченого згідно платіжної інструкції

№ 0.0.3574683130.1 від 09 квітня 2024 року та платіжної інструкції

№ 0.0.3666886600.1 від 24 травня 2024 року.

18. Задовольняючи позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 , міський суд мотивував своє рішення тим, що представник ОСОБА_1 - адвокат Гольонко М. М., у підготовчому судовому засіданні подала заяву про визнання її довірителем зустрічного позову, відповідно до змісту якої ОСОБА_1 не заперечує проти задоволення зустрічних позовних вимог про припинення права власності на належну йому

у спадщині, що відкрилася після смерті його батька - ОСОБА_5 , 1/14 частку майна та стягнення з ОСОБА_2 на його користь грошової компенсації за належну йому частку саме в тому розмірі, який визначено ОСОБА_2 у зустрічній позовній заяві.

19. Представник ОСОБА_2 - адвокат Терлецький О. М., у підготовчому судовому засіданні підтримав зустрічні позовні вимоги та просив задовольнити зустрічний позов. Також зазначив, що між сторонами спору неодноразово проводилися переговори щодо укладення мирової угоди, та не заперечував проти поданої відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 заяви про визнання зустрічного позову.

20. Відтак, міський суд погодився з доводами ОСОБА_2 як позивача за зустрічним позовом про те, що з урахуванням обставин, які склалися між сторонами, спільне володіння та користування спірним майном є неможливим. При цьому частка ОСОБА_1 , яка становить 1/14

у спірному майні, є незначною, не може бути виділена в натурі, а спірне майно не може використовуватися сторонами спільно. Припинення права власності

ОСОБА_1 на частину майна не завдасть йому істотної шкоди, оскільки на його користь буде стягнуто відповідну грошову компенсацію.

21. Також міський суд зауважив, що загальний розмір грошової компенсації, яка підлягає сплаті на користь відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , становить 1 500 286,00 грн та підтверджується доданими до зустрічного позову звітами про незалежну оцінку нерухомого майна та транспортного засобу. Відтак, визначаючи розмір грошової компенсації, суд керувався зазначеними звітами про оцінку майна, ураховуючи положення пункту 4 частини третьої статті 2 ЦПК України, відповідно до яких одним з основних принципів цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін.

22. Водночас суд урахував визнання зустрічного позову відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 , а також те, що представники сторін не оспорювали визначену суб`єктом оціночної діяльності ринкову вартість спірного майна.

23. Також міський суд зауважив, що, оскільки відповідач за зустрічним позовом визнав позов до початку розгляду справи по суті, у судовому рішенні має бути вирішено питання про повернення позивачеві з державного бюджету половини сплаченого ним під час подання позовної заяви судового збору, а інша половина судового збору підлягає стягненню з відповідача. Відтак, оскільки під час подання зустрічного позову позивачка за зустрічним позовом сплатила судовий збір у розмірі 12 002,29 грн, а суд дійшов висновку про задоволення зустрічного позову внаслідок його визнання, наявні підстави для повернення позивачці за зустрічним позовом з державного бюджету 50 відсотків сплаченого під час подання позову судового збору та стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивачки за зустрічним позовом інших 50 відсотків сплаченого судового збору.

Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції

24. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції про залишення первісного позову без розгляду та рішенням суду першої інстанції, ухваленим за результатами розгляду спору по суті, ОСОБА_2 оскаржила їх в апеляційному порядку.

25. Постановами Рівненського апеляційного суду від 27 травня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_2 залишено без задоволення, а оскаржувані ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2025 року та рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2025 року - без змін.

26. Відтак, залишаючи ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2025 року без змін, апеляційний суд дійшов висновку, що залишення позову без розгляду на підставі заяви позивача є формою закінчення розгляду справи без ухвалення рішення, а така процесуальна дія

є диспозитивним правом позивача, передбаченим нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

27. А тому, на переконання апеляційного суду, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованою дією позивача, оскільки це його диспозитивне право, передбачене нормами ЦПК України, реалізація якого не містить відповідних обмежень.

28. Також суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими посилання апеляційної скарги на допущену судом помилку при залишенні первісного позову без розгляду замість закриття провадження у справі у зв`язку із задоволенням зустрічного позову, оскільки під предметом позову слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між сторонами. При цьому оскаржуваною ухвалою припинено право власності ОСОБА_1 на спірні об`єкти матеріального права.

29. Водночас, залишаючи без змін рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2025 року, ухвалене за результатами розгляду спору по суті, апеляційний суд указав, що з урахуванням обставин, які склалися між сторонами, спільне володіння та користування спірним майном

є неможливим, частка ОСОБА_1 у спірному майні становить 1/14 та є незначною, її неможливо виділити в натурі, а спірне майно не може використовуватися сторонами спільно. Припинення права власності на частину майна не завдасть істотної шкоди ОСОБА_1 ,

а тому міський суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення на його користь відповідної грошової компенсації замість його частки

у спадковому майні.

30. Також апеляційний суд зауважив, що відповідно до наданого ОСОБА_2 звіту про незалежну оцінку нерухомого майна, об`єктом оцінки за яким було нежитлове приміщення - приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 , вартість 1/14 частки становить 701 744,36 грн

31. За звітом про незалежну оцінку нерухомого майна, об`єктом оцінки за яким були нежитлове приміщення та допоміжні нежитлові приміщення № ХІ, ХІІ (літ. А-9) за адресою: АДРЕСА_2 , вартість 1/14 частки становить 27 331,57 грн.

32. Із звіту про незалежну оцінку нерухомого майна, об`єктом оцінки за яким було вбудоване нежитлове приміщення (продуктовий магазин) за адресою: АДРЕСА_2 , убачається, що вартість 1/14 частки становить 543 918,64 грн.

33. За звітом про незалежну оцінку нерухомого майна, об`єктом оцінки за яким був житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_4 , вартість 1/14 частки становить 143 703,57 грн.

34. Відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу марки TOYOTA, моделі RAV-4 HYBRID, 2021 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартість 1/14 частки автомобіля становить 83 587,86 грн.

35. Отже, сумарний розмір грошової компенсації, що підлягає сплаті ОСОБА_1 за рахунок ОСОБА_2 , становить 1 500 286,00 грн.

36. Також апеляційний суд зауважив, що під час визначення розміру грошової компенсації міський суд узяв до уваги надані саме ОСОБА_2 звіти про оцінку майна як письмові докази на підтвердження заявлених нею вимог. При цьому районний суд обґрунтовано врахував визнання зустрічного позову ОСОБА_1 , а також те, що в судовому засіданні суду першої інстанції представники сторін не оспорювали визначену суб`єктом оціночної діяльності ринкову вартість спірного майна.

37. Щодо клопотання про призначення судової оціночно-будівельної експертизи, заявленого ОСОБА_2 на стадії апеляційного перегляду справи безпосередньо у змісті апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду не вбачала підстав для його задоволення, оскільки під час подання зустрічного позову ОСОБА_2 сама долучила письмові докази на підтвердження вартості спірної 1/14 частки спадкового майна, якими обґрунтовувала свої доводи та вимоги, що, своєю чергою, були задоволені судом. Відтак, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги щодо значної відмінності в доказах вартості спірного майна, наданих обома сторонами, не заслуговують на увагу.

38. Додатково апеляційний суд вказав, що матеріали справи не містять, а апеляційним судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про існування перешкод для ОСОБА_2 самостійно звернутися до судового експерта та замовити відповідний висновок.

39. Так само, на переконання апеляційного суду, ОСОБА_2 мала змогу скористатися своїм правом на зміну розміру позовних вимог у підготовчому судовому засіданні, зменшивши заявлену вартість спірного майна до вартості, на яку вказував ОСОБА_1 у змісті первісного позову. Водночас таким правом ОСОБА_2 не скористалася.

40. Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми матеріального права, на застосуванні яких наполягала ОСОБА_2 , суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив її зустрічний позов, а доводи апеляційної скарги не свідчать про незаконність ухваленого судового рішення.

41. Додатковими постановами Рівненського апеляційного суду від 29 липня 2025 року заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Гольонко М. М., про ухвалення додаткових рішень у справі про розподіл судових витрат, понесених її довірителем під час вирішення спору, задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

5 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу, а саме за подачу відзива на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2025 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

10 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу, а саме за подачу відзива на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2025 року.

42. Задовольняючи заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Гольонко М. М., про ухвалення додаткових рішень у справі, суд апеляційної інстанції мотивував свої рішення тим, що обсяг наданих адвокатом Гольонко М. М. послуг ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтверджений документально, зокрема до суду подано докази виконання робіт та їх вартості. Водночас ОСОБА_2 не надала апеляційному суду доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявлених до відшкодування витрат з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

43. При цьому апеляційний суд зауважив, що відмова у стягненні таких витрат виключно з підстав ненаведення обґрунтування поважності причин подання доказів їх понесення після ухвалення постанови апеляційним судом матиме надмірно формальний характер, оскільки заявник дотримався решти вимог процесуального законодавства, а його дії не викликають сумнівів

у добросовісності.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

44. У червні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли касаційні скарги ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2025 року, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2025 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 27 травня 2025 року за результатами їх апеляційного перегляду у вказаній справі.

45. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами ОСОБА_2 витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

46. Також, у серпні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли касаційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Терлецького О. М., на додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 29 липня 2025 року (провадження № 22-з/4815/56/25) та додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 29 липня 2025 року (провадження № 22-з/4815/57/25) у вказаній справі.

47. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 10 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Терлецького О. М., на додаткові постанови Рівненського апеляційного суду від 29 липня 2025 року та надано строк для подачі відзива на касаційні скарги.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

48. У касаційній скарзі на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 27 травня 2025 року за результатами її апеляційного перегляду заявниця просить оскаржувані судові рішення скасувати та закрити провадження у справі за первісним позовом ОСОБА_1 .

49. Підставою касаційного оскарження вказує порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, оскільки суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, помилково залишив первісний позов без розгляду, оскільки за відсутності предмета спору внаслідок задоволення вимог зустрічного позову, суд мав закрити провадження в справі.

50. У касаційній скарзі на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 27 травня 2025 року за результатами його апеляційного перегляду заявниця просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

51. Підставою касаційного оскарження вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року в справі № 644/10177/16-ц, від 05 лютого 2020 року в справі № 552/3965/18, від 09 жовтня 2020 року в справі № 465/261/13-ц, від 23 квітня 2021 року в справі № 754/119/17, від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

52. Також підставами касаційного оскарження вказує участь в ухваленні судового рішення судді, якому було заявлено відвід; необґрунтована відмова у задоволенні клопотання про призначення експертизи та встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

53. Відтак, як зауважує ОСОБА_2 у змісті касаційної скарги, районний суд під час розгляду справи допустився процесуальних порушень, які викликають обґрунтований сумнів заявниці у неупередженості складу суду і на що не звернув уваги апеляційний суд при апеляційному перегляді справи.

54. Також зауважує, що районним судом під час вирішення справи було необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання заявниці касаційної скарги щодо призначення експертиз.

55. Аналогічне порушення, на переконання заявниці, допустив суд апеляційної інстанції.

56. Таким чином, оскільки матеріали справи містять висновки щодо оцінки майна, подані до суду як нею, тобто позивачкою за зустрічним позовом, так і позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 , а також з огляду на різну вартість об`єктів, визначену за результатами проведення оцінки, відмова у призначенні експертизи є необґрунтованою, оскільки значна різниця в результатах оцінки зумовлювала безапеляційний обов`язок суду призначити незалежну експертизу саме за ухвалою суду.

57. Таким чином, заявниця вважає, що визнання ОСОБА_1 позову в частині визначених до стягнення сум суперечить приписам чинного законодавства, зокрема, положенням статті 102 ЦПК України, статті 1 Закону України «Про судову експертизу», статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оскільки вищезазначені суми не підтверджені висновком судового експерта, який попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

58. У касаційних скаргах на додаткові постанови Рівненського апеляційного суду від 29 липня 2025 року заявниця просить скасувати судові рішення апеляційної інстанції, в задоволенні заяви про стягнення судових витрат відмовити.

59. Підставою касаційного оскарження заявниця вказує порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме неправильне застосування судом апеляційної інстанції приписів статті 246 ЦПК України, наслідком чого стало безпідставне задоволення заяв адвоката Гольонко М. М. про відшкодування на користь її довірителя судових витрат, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом справи, оскільки такі заяви не містять обґрунтування поважності причин неподання доказів понесених витрат у встановлені строки та була подана за відсутності відповідної заяви.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги

60. У липні 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзиви на касаційні скарги ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2025 року, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2025 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 27 травня 2025 року, ухвалені за наслідками їх апеляційного перегляду, у яких просить касаційні скарги залишити без задоволення, посилаючись на те, що доводи та аргументи касаційних скарг не містять належного обґрунтування, не підтверджені доказами, а ґрунтуються лише на припущеннях та домислах ОСОБА_2 як позивачки за зустрічним позовом, а також свідчать про зловживання нею своїми процесуальними правами, а тому не підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

61. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина, до складу якої увійшли: нежитлове приміщення, приміщення магазину, загальною площею 358,2 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення, допоміжні нежитлові приміщення № ХІ, ХІІ (літ. А-9), загальною площею 64,5 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 ; приміщення, вбудоване нежитлове приміщення (продуктовий магазин), загальною площею 200,6 кв. м., за адресою: АДРЕСА_3 ; будинок з надвірними будівлями, загальною площею 151,7 кв. м., житловою площею

93,0 кв. м., за адресою: АДРЕСА_4 ; транспортний засіб марки TOYOTA, моделі RAV-4 HYBRID, 2021 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

62. Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_5 є його дружина - ОСОБА_2 , сини: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , та доньки: ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , яка є малолітньою особою, а її законним представником є ОСОБА_2 .

63. ОСОБА_5 за життя заповіту не складав, а тому спадкування його майна здійснюється на підставі закону.

64. ОСОБА_1 як спадкоємець ОСОБА_5 першої черги за законом має право на: 1/14 частку нежитлового приміщення, приміщення магазину, загальною площею 358,2 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/14 частку нежитлового приміщення, допоміжні нежитлові приміщення № ХІ, ХІІ (літ. А-9), загальною площею

64,5 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/14 частку приміщення, вбудоване нежитлове приміщення (продуктовий магазин), загальною площею 200,6 кв. м., за адресою: АДРЕСА_3 ; 1/14 частку будинку з надвірними будівлями, загальною площею 151,7 кв. м., житловою площею 93,0 кв. м., за адресою: АДРЕСА_4 ; 1/14 частку транспортного засобу марки TOYOTA, моделі RAV-4 HYBRID, 2021 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

65. 22 березня 2023 року приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Скоромною Ю. А., у зв`язку із відкриттям спадщини після смерті ОСОБА_5 заведено спадкову справу

№ 24/2023.

66. 25 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до вищевказаного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

67. 27 вересня 2023 року нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії

у зв`язку із ненаданням ОСОБА_1 та іншими спадкоємцями оригіналів документів на спадкове майно, про що приватним нотаріусом винесено відповідну постанову та роз`яснено строк і порядок її оскарження до суду.

68. Вважаючи, що інші способи захистити суб`єктивні цивільні права у нього відсутні, ОСОБА_1 , у грудні 2023 року, звернувся до суду із позовом про визнання права власності в порядку спадкування на 1/14 частку нежитлового приміщення, приміщення магазину, загальною площею

358,2 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/14 частку нежитлового приміщення, допоміжні нежитлові приміщення № ХІ, ХІІ (літ. А-9), загальною площею 64,5 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/14 частку приміщення, вбудоване нежитлове приміщення (продуктовий магазин), загальною площею 200,6 кв. м., за адресою: АДРЕСА_3 ; 1/14 частку будинку з надвірними будівлями, загальною площею 151,7 кв. м., житловою площею 93,0 кв. м., за адресою: АДРЕСА_4 ; 1/14 частку транспортного засобу марки TOYOTA, моделі RAV-4 HYBRID, 2021 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

69. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно.

70. Заперечуючи проти вимог первісного позову, ОСОБА_2 у травні 2024 року звернулася до суду із зустрічним позовом у вказаній справі до ОСОБА_1 , у якому просила суд припинити право власності останнього на належну йому в спадщині, що відкрилась після смерті

ОСОБА_5 , 1/14 частку спадщини із виплатою на користь останнього відповідної грошової компенсації вартості такої частки.

71. З метою обґрунтування вартості частки, яка підлягає стягненню з неї на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 надала до суду разом із зустрічним позовом звіти про незалежну оцінку кожного об`єкта, який увійшов до складу спадщини.

72. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2024 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно.

73. У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання зустрічного позову, у змісті якої останній не заперечував проти задоволення зустрічних позовних вимог про припинення його права власності в порядку спадкування на 1/14 частки у спадщині із виплатою на його користь грошової компенсації, розмір якої був визначений ОСОБА_2 у змісті зустрічного позову.

74. У судовому засіданні, яке відбулося у приміщенні Рівненського міського суду Рівненської області 19 лютого 2025 року, представником ОСОБА_1 - адвокатом Гольонко М. М. перед судом було порушене питання про залишення первісного позову її довірителя без розгляду.

75. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно залишено без розгляду за заявою позивача за первісним позовом.

76. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2025 року зустрічний позов ОСОБА_2 у справі задоволено.

Припинено право власності ОСОБА_1 на належну йому в спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 , 1/14 частку нежитлового приміщення, приміщення магазину, загальною площею 358,2 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , стягнувши

з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 701 744,36 грн.

Припинено право власності ОСОБА_1 на належну йому

в спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 , 1/14 частку нежитлового приміщення, допоміжні нежитлові приміщення №№ ХІ, ХІІ (літ. А-9), загальною площею 64,5 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 , стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 27 331,57 грн.

Припинено право власності ОСОБА_1 на належну йому

в спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 , 1/14 частку приміщення, вбудоване нежитлове приміщення (продуктовий магазин), загальною площею 200,6 кв. м., за адресою: АДРЕСА_3 , стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 543 918,64 грн.

Припинено право власності ОСОБА_1 на належну йому

в спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 , 1/14 частку будинку з надвірними будівлями, загальною площею 151,7 кв. м., житловою площею

93,0 кв. м., за адресою: АДРЕСА_4 , стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 143 703,57 грн.

Припинено право власності ОСОБА_1 на належну йому

в спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 , 1/14 частку транспортного засобу марки TOYOTA, моделі RAV-4 HYBRID, 2021 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 83 587,86 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 6 001,15 грн.

Повернуто ОСОБА_2 з державного бюджету частину судового збору, що становить 6 001,14 грн, сплаченого згідно платіжної інструкції

№ 0.0.3574683130.1 від 09 квітня 2024 року та платіжної інструкції

№ 0.0.3666886600.1 від 24 травня 2024 року.

77. Із рішенням та ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2025 року не погодилась ОСОБА_2 та оскаржила їх

у апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду.

78. Постановами Рівненського апеляційного суду від 27 травня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_2 залишено без задоволення, а оскаржувані ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2025 року та рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2025 року - без змін.

79. 02 червня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гольонко М. М. шляхом формування документів у системі «Електронний суд», звернулася до Рівненського апеляційного суду із заявами про ухвалення додаткових постанов у справі щодо відшкодування на користь її довірителя витрат, пов`язаних із апеляційним переглядом справи.

80. Не погоджуючись із заявами представника ОСОБА_1 - адвоката Гольонко М. М., представник ОСОБА_2 - адвокат Терлецький О. М., шляхом формування документів у системі «Електронний суд», звернувся до Рівненського апеляційного суду із запереченнями на клопотання про ухвалення додаткових рішень, у змісті якого вказав про порушення адвокатом Гольонко М. М. приписів статті 246 ЦПК України щодо обґрунтування поважності неподання доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.

81. Додатковими постановами Рівненського апеляційного суду від 29 липня 2025 року заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Гольонко М. М., про ухвалення додаткових рішень у справі про розподіл судових витрат, понесених її довірителем під час вирішення спору, задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

5 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу, а саме за подачу відзива на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2025 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

10 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу, а саме за подачу відзива на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2025 року.

Позиція Верховного Суду

82. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

83. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права

у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

84. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

85. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише

в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

86. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

87. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

88. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

89. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

90. Щодо оскарження ОСОБА_2 ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2025 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 27 травня 2025 року у вказаній справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

91. Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

92. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

93. Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

94. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

95. Частиною третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

96. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

97. За змістом статті 257 ЦПК України залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення,

у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

98. Суд зобов`язаний залишити подану заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням.

99. Закріплене за позивачем право на подання заяви про залишення позову без розгляду є абсолютним і не залежить від думки інших учасників процесу. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд, на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд, зокрема, у постановах від 10 квітня 2020 року у справі № 548/2531/18, від 05 жовтня 2021 року у справі №308/13199/17, від 04 квітня 2022 року у справі № 441/1609/19, від 20 травня 2024 року у справі № 202/16597/23 та від 11 листопада 2024 року у справі

№ 755/856/17.

100. Відтак, суд першої інстанції, із висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для залишення первісного позову ОСОБА_1 без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки подання заяви про залишення позову без розгляду до початку розгляду справи по суті є правом заявника, який на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами.

101. При цьому колегія суддів вкотре зауважує, що таке право є абсолютним

і не залежить від волі інших учасників процесу. При цьому реалізація заявником цього права не залежить від думки інших учасників справи, а суд під час вирішення відповідного питання не зобов`язаний з`ясовувати обставини, що стосуються суті справи, або мотиви, з яких подано таку заяву.

102. Додатково колегія суддів звертає увагу заявниці на те, що заяву про залишення позову без розгляду ОСОБА_1 фактично подав у підготовчому судовому засіданні, тобто до вирішення спору по суті та, як наслідок, ухвалення рішення за результатами розгляду позовних вимог, зокрема зустрічного позову ОСОБА_2 . Відтак посилання в касаційній скарзі на відсутність спору та, як наслідок, на наявність підстав саме для закриття провадження у справі з підстав, визначених статтею 255 ЦПК України, є необґрунтованими та зводяться до власного тлумачення заявницею норм процесуального права і фактично до невизнання процесуального права позивача за первісним позовом на залишення його позову без розгляду за його заявою.

103. Таким чином, доводи касаційної скарги про необґрунтоване залишення позову без розгляду не знайшли свого підтвердження при касаційному перегляді справи.

104. Щодо оскарження ОСОБА_2 рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2025 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 27 травня 2025 року у вказаній справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

105. Як вже зазначалось колегією суддів, частиною першою статті 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

106. Водночас частина четверта статті 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

107. Згідно зі змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

108. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

109. Згідно із частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

110. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону

і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 4, 5 частини другої статті 175 ЦПК України).

111. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (частина шоста статті 175 ЦПК України).

112. Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета

і підстави позову.

113. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

114. Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

115. Процесуальні права та обов`язки сторін закріплені законодавцем у змісті статті 49 ЦПК України.

116. Так, відповідно до частини другої-третьої статті 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу:

1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу;

2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

117. Право позивача на відмову від позову, а також право відповідача на визнання позову закріплена у змісті статті 206 ЦПК України.

118. Відповідно до частини першої, четвертої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

119. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина друга статті 264 ЦПК України).

120. Таким чином, у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу вимог є диспозитивним правом заявника. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених вимог.

121. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22)).

122. Таким чином, за обставин справи, яка є предметом касаційного перегляду, ОСОБА_2 реалізувала своє право на звернення до суду із зустрічним позовом у справі, у змісті якого визначила як своє порушене право, так

і зазначила, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, а також самостійно визначила розмір позовних вимог, зокрема, розмір компенсації, який вона просила суд стягнути з неї на користь ОСОБА_1 в результаті задоволення позовних вимог.

123. Правом на звернення до суду із заявою про зміну (збільшення або зменшення) позовних вимог ОСОБА_2 не скористалася.

124. ОСОБА_1 , своєю чергою, реалізував своє право визнання зустрічного позову в межах порушених перед судом позовних вимог останнього.

125. Відтак, суд першої інстанції, із висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, установивши, що визнання ОСОБА_1 позову в частині заявлених до нього вимог за зустрічним позовом не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для прийняття заяви про визнання зустрічного позову та ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті в підготовчому судовому засіданні, а доводи касаційної скарги таких висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

126. При цьому колегія суддів вважає обґрунтованими висновки, зокрема апеляційного суду, про те, що під час подання зустрічного позову ОСОБА_2 сама долучила письмові докази на підтвердження вартості спірної 1/14 частки спадкового майна, якими обґрунтовувала свої доводи та вимоги, що були задоволені судом. Відтак доводи касаційної скарги щодо значної відмінності

у вартості спірного майна, визначеній за результатами оцінки, проведеної за замовленням обох сторін, не заслуговують на увагу, оскільки саме позивачка самостійно визначила та обґрунтувала розмір заявлених позовних вимог, які, своєю чергою, були визнані відповідачем за зустрічним позовом.

127. Також колегія суддів відхиляє як неспроможні посилання касаційної скарги на необґрунтовану відмову в задоволенні клопотання про призначення експертизи, оскільки ОСОБА_2 не скористалася своїм правом на зміну розміру позовних вимог, які, своєю чергою, були повністю визнані відповідачем за зустрічним позовом, а відтак такі доводи касаційної скарги не впливають на правильність вирішення спору.

128. Щодо доводів касаційної скарги про участь в ухваленні судового рішення судді, якому заявлено обґрунтований відвід, а саме судді Тимощука О. Я., який мав заявити самовідвід у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

129. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

130. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

131. Відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.

132. Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

133. Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.

134. Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що під час вирішення того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення в справі «Білуха проти України», № 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року).

135. Верховний Суд висновує про відсутність підстав для висновку про необ`єктивність та упередженість судді Рівненського міського суду Рівненської області Тимощука О. Я. згідно зі статтею 36 ЦПК України, з огляду на оціночний характер таких тверджень заявника та відсутність доказів фактичної упередженості судді, а також з огляду на те, що заява про відвід останнього була зумовлена надуманими переконаннями заявниці щодо упередженості останнього а також процесуальними рішеннями у справі, яка є предметом касаційного перегляду.

136. Відтак, доводи касаційної скарги у вищенаведеній частині не знайшли свого підтвердження при касаційному перегляді справи.

137. Щодо оскарження ОСОБА_2 додаткових постанов Рівненського апеляційного суду від 29 липня 2025 року у вказаній справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

138. Відтак, доводи касаційних скарг ОСОБА_2 на додаткові постанови Рівненського апеляційного суду від 29 липня 2025 року зводяться виключно до порушення апеляційним судом приписів частини першої статті 246 ЦПК України.

139. Водночас такі посилання заявниці не заслуговують на увагу з огляду на таке.

140. Відповідно до частини першої статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

141. Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

142. Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

143. Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються у спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

144. Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду; по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів (постанова Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 202/2163/21 (провадження № 61-11823св22)).

145. У постанові від 23 квітня 2025 року в справі № 542/937/23 (провадження № 61-2239св25) Верховним Судом зазначено, що: «потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду».

146. Таким чином, урахувавши, що у відзивах на апеляційні скарги представник ОСОБА_1 - адвокат Гальонко М. М., заявила вимогу щодо розподілу судових витрат, понесених її довірителем у суді апеляційної інстанції, зазначив попередній (орієнтовний) розмір таких витрат у змісті відзивів на апеляційні скарги, а також повідомила, що докази їх понесення будуть подані разом із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за наслідками апеляційного перегляду справи, та зважаючи на те, що такі докази були подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат, понесених ним у зв`язку з апеляційним переглядом справи. Доводи касаційної скарги таких висновків апеляційного суду не спростовують.

147. Додатково колегія суддів зауважує, що основними доказами, наданими представником ОСОБА_1 на обґрунтування розміру заявлених до відшкодування витрат, були акти про надання правничої допомоги до додаткової угоди № 2 до Договору про надання правової допомоги

від 04 вересня 2023 року, датовані 27 травня 2025 року, тобто такі, що не існували на момент ухвалення судових рішень за наслідками апеляційного перегляду справи. Відтак доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом приписів частини першої статті 246 ЦПК України не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

148. Підсумовуючи, доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло

б призвести до неправильного вирішення справи та в цілому зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, а також власного тлумачення заявником касаційних скарг норм процесуального права.

149. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

150. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

151. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого

2025 року, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2025 року, постанови Рівненського апеляційного суду від 27 травня 2025 року та додаткові постанови Рівненського апеляційного суду від 29 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. М. Осіян

В. В. Сердюк