Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №2-747/11 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 2-747/11 (4-с/638/54/25)

провадження № 61-16445св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

скаржник - ОСОБА_1 ,

особа, дії якої оскаржуються, - приватний виконавець Цимбал Сергій Володимирович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Цимбала Сергія Володимировича щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відносно ОСОБА_1 ,

за касаційною скаргою адвоката Шевченко Дар`ї Станіславівни як представника ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П, Маміної О. В., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала С. В. щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відносно ОСОБА_1 шляхом внесення відповідної інформації до бази даних Державної прикордонної служби України про боржників, яких тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України на підставі вмотивованої постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України за виконавчими документами про стягнення аліментів;

визнати таким, що не підлягає виконанню тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно ОСОБА_1 , внесене 13 травня 2025 року приватним виконавцем Цимбалом С. В. до бази даних Державної прикордонної служби України про боржників, яких тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України на підставі вмотивованої постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України за виконавчими документами про стягнення аліментів та вилучити відомості про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно ОСОБА_1 з бази даних Державної прикордонної служби України про боржників, яких тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України на підставі вмотивованої постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України за виконавчими документами про стягнення аліментів;

зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала С. В. скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно ОСОБА_1 шляхом вилучення відповідної інформації з бази даних Державної прикордонної служби України про боржників, яких тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України на підставі вмотивованої постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Як на обґрунтування заявлених вимог скаржник вказував про те, що в провадженні приватного перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-747/11 стосовно боржника ОСОБА_1 про стягнення солідарно на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості у загальному розмірі 8 215 610,20 грн.

Зазначене виконавче провадження 28 листопада 2023 року було закінчене на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий лист направлено до суду, а 08 травня 2025 року на виконання ухвали суду від 23 квітня 2025 року виконавче провадження було відновлено.

13 травня 2025 року приватний виконавець скасував припинення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Інформація про відновлення виконавчого провадження № НОМЕР_1 та скасування припинення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України стала відома з відповіді виконавця від 29 травня 2025 року.

У зв`язку з ненаданням приватним виконавцем інформації про підстави тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України було направлено адвокатські запити до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (далі - ГЦОСІ ДПСУ) та до приватного виконавця.

03 червня 2025 року ГЦОСІ ДПСУ повідомило про неможливість надати копію документа, на підставі якого внесено відомості про тимчасове обмеження у зв`язку із відсутністю доступу та зазначено, що його було направлено автоматизованою системою виконавчого провадження до бази даних ДПСУ про боржників, яких тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України на підставі вмотивованої постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України за виконавчими документами про стягнення аліментів.

ГЦОСІ ДПСУ також повідомило, що вилучення/внесення інформації з/до цієї бази даних наразі здійснюється безпосередньо виконавцем через автоматизовану систему виконавчого провадження.

Приватний виконавець Цимбал С. В. копії запитуваного документа не надав та повідомив, що вказане обмеження встановлене на підставі ухвали суду від 05 листопада 2021 року, якою задоволено подання приватного виконавця Бабенка Д. А. та додано супровідний лист Бабенка Д. А. , який він свого часу направляв до виконання ГЦОСІ ДПСУ у передбаченому законом порядку.

Приватний виконавець Цимбал С. В. всупереч Закону України «Про виконавче провадження» вніс ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2021 року, яка, вичерпала свою дію, до бази даних Державної прикордонної служби України про боржників, яких тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України за виконавчими документами про стягнення аліментів, хоча виконавче провадження № НОМЕР_1 відкрито з примусового виконання виконавчого листа про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Відносно ОСОБА_1 не існує виконавчого провадження за виконавчим документом про стягнення аліментів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Шевченківський районний суд м. Харкова ухвалою від 17 червня 2025 року скаргу задовольнив частково.

Визнав незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала С. В. щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відносно ОСОБА_1 шляхом внесення відповідної інформації в базу даних Державної прикордонної служби України про боржників, яких тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України на підставі вмотивованої постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Визнав таким, що не підлягає виконанню тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно ОСОБА_1 , внесене 13 травня 2025 року приватним виконавцем Цимбал С.В. до бази даних Державної прикордонної служби України про боржників, яких тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України на підставі вмотивованої постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Зобов`язав приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала С. В. скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно ОСОБА_1 шляхом вилучення відповідної інформації з бази даних Державної прикордонної служби України про боржників, яких тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України на підставі вмотивованої постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України за виконавчими документами про стягнення аліментів;

В іншій частині скарги відмовив.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що з моменту прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження та скасування обмеження у праві виїзду за межі України ухвала суду, якою встановлено тимчасове обмеження щодо виїзду, вичерпує свою дію.

Заборона виїзду за межі України відносно ОСОБА_1 застосована на підставі процесуального документа приватного виконавця, яким скасовано припинення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, що суперечить нормам статті 441 ЦПК України та пункту 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких відповідне обмеження у праві виїзду за межі України постановляється судом у формі ухвали за клопотанням приватного виконавця.

Встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України стосовно ОСОБА_1 приватним виконавцем здійснено за відсутності оригіналу виконавчого документа.

Вимога про вилучення відомостей з бази даних Державної прикордонної служби України не відноситься до повноважень суду, який розглядає скаргу на дії виконавця.

Строк на звернення до суду зі скаргою пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.

Короткий зміст постанови суду апеляційного суду

Харківський апеляційний суд постановою від 26 листопада 2025 року апеляційні скарги приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала С. В. і ТОВ «ФК «Форінт» задовольнив. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 17 червня 2025 року скасував та ухвалив нове рішення, яким скаргу залишив без задоволення.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у діях приватного виконавця немає порушень норм Закону України «Про виконавче провадження», права ОСОБА_1 , як боржника у виконавчому провадженні, не порушені.

Приватний виконавець направив за допомогою Системи до бази даних уповноваженого органу Держприкордонслужби для опрацювання супровідний лист, до якого додано скановані копії судового рішення про тимчасове обмеження особи у праві виїзду за межі України, та про скасування постанови приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження, постанову виконавця про відновлення виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Саме уповноважений орган Держприкордонслужби приймає до виконання та вносить інформацію до бази даних, а не приватний виконавець, який лише формує в Системі супровідний лист на адресу уповноваженого органу Держприкордонслужби.

Усі дії, здійснені приватним виконавцем після відновлення виконавчого провадження, були вчинені відповідно до вимог ухвали суду, якою, зокрема, зобов`язано виконавця усунути порушення і вжити усіх необхідних заходів з примусового виконанню виконавчого листа.

Повторне звернення виконавця після відновлення виконавчого провадження до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України не ґрунтується на законі, суперечить змісту ухвали Московського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2021 року.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

В уточненій касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Шевченко Д. С. як представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказано те, що заявник посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційний суд не врахував, що існують різні механізми внесення відомостей про обмеження особи у праві виїзду за межі України: на підставі судового рішення і на підставі постанови виконавця про заборгованість зі сплати аліментів. Виконавче провадження, боржником якого є ОСОБА_1 , не стосується стягнення аліментів.

Використання виконавцем технічного функціоналу АСВП, призначеного для аліментних зобов`язань, з метою оминути встановлену процедуру перевірки судового рішення органами ДПСУ є перевищенням повноважень.

Внесення відомостей про скаржника до бази даних з відміткою «на підставі вмотивованої постанови про стягнення аліментів» при наявності судового рішення з іншим предметом спору негативно впливає на ділову репутацію скаржника, а також призводить до неможливості автоматичного зняття обтяження у разі виконання основного зобов`язання.

Виконавче провадження було закінчено, а тому після його відновлення виконавець повинен був повторно звертатись до суду з поданням про тимчасове обмеження у виїзді. Відновлення виконавчого провадження, в якому раніше було встановлено відповідне тимчасове обмеження, не означає автоматичне відновлення обмеження.

Виконавець направив процесуальний документ від 13 травня 2025 року до бази даних Державної прикордонної служби про боржників, яким тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України на підставі вмотивованої постанови виконавця за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Приймати рішення щодо обмеження боржника у праві виїзду за кордон може тільки державний, а не приватний виконавець.

Заборона виїзду стосовно ОСОБА_1 застосована на підставі документа виконавця, яким скасовано припинення тимчасового обмеження, що суперечить закону. Ухвала Московського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2021 року, якою було встановлено відповідне обмеження вичерпала свою дію після закінчення виконавчого провадження 28 листопада 2021 року.

Приватний виконавець вийшов за межі своїх повноважень.

Приватний виконавець відновлює виконавче провадження без наявності в нього виконавчого листа. Ухвалою суду від 07 липня 2025 року приватному виконавцю відмовлено у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа. Без оригіналу виконавчого листа виконавець не може вчиняти дії з примусового виконання рішення суду.

Якщо виконавчий документ було повернено стягувачу за його заявою, пред`явити повторно виконавчий документ він міг в межах трирічного строку.

У лютому 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «ФК «Форінт», який мотивований законністю й обґрунтованістю постанови апеляційного суду.

Дії приватного виконавця є правомірними. Приватний виконавець не виносив поставу про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України за виконавчим документом про стягнення аліментів.

Можлива описка чи помилкове зазначення ДПС України у відповіді на адвокатський запит не може породжувати у боржника права на оскарження неіснуючої постанови. Приватний виконавець не може нести відповідальність за неправильне опрацювання рішення суду про обмеження боржника у праві виїзду, його виконання та внесення до бази даних, яке здійснює уповноважений орган Держприкордонслужби.

Ухвала Московського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2021 року, якою тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України боржника, є чинна і не скасована.

Виконавчий документ перебував на примусовому виконанні з 2014 року до 2020 року в органі ДВС, і повернений за заявою стягувача, а з 2020 року у приватного виконавця, яке в листопаді 2023 року було незаконно закінчене, та в травні 2025 року відновлено на підставі ухвали суду від 23 квітня 2025 року та триває.

Рішення суду про стягнення заборгованості не виконане.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2026 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

02 березня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16 листопада 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Д. А. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання щодо боржника ОСОБА_1 виконавчого листа № 2-747/11, виданого 31 березня 2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова про солідарне стягнення заборгованості на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» з ОСОБА_2 (як фізичної особи та ФОП), ОСОБА_1 і ОСОБА_3 заборгованості, всього у сумі 8 215 610,20 грн.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 грудня

2017 року замінено стягувача у виконавчому провадженні ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» його правонаступником ТОВ «ФК «Форінт».

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2021 року, яку залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 03 травня 2023 року, у справі № НОМЕР_2 задоволено подання приватного виконавця Бабенка Д. А., тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 на строк до виконання зобов`язань за судовим рішенням, що виконується у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення та відкрито провадження.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року за нововиявленими обставинами задоволено частково, скасовано рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року, призначено справу до розгляду.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 січня 2023 року ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2021 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року за нововиявленими обставинами задоволено. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року скасовано за нововиявленими обставинами та ухвалено нове судове рішення. Позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково. Стягнено солідарно з ОСОБА_2 (як фізичної особи та фізичної особи - підприємця), ОСОБА_3 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості, всього - 8 215 610,20 грн. Стягнено з ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 10 серпня 2007 року № 010-2/07/1-905-07 у розмірі 197 051,67 дол. США. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року, з урахуванням ухвали Харківського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року про виправлення описки, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Стягнено з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 солідарно на користь ТОВ «ФК «Форінт» суму заборгованості, всього 8 104 919,37 грн. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Форінт» заборгованість за кредитним договором від 10 серпня 2007 року № 010-2/07/1-905-07 у розмірі 197 051,67 дол. США. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

28 листопада 2023 року виконавче провадження № НОМЕР_2 закінчено на підставі пункту 5 частини першої 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий лист направлено поштовим відправленням до Дзержинського районного суду м. Харкова.

Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2024 року ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2021 року, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2023 року, постанову Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року скасовано, справу передано до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2025 року, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду від 22 травня 2025 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2025 року у справі № 2-747/11 скаргу представника ТОВ «ФК «Форінт» на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала С. В. задоволено, визнано його дії та скасовано рішення (постанови) від 28 листопада 2023 року за виконавчим провадженням № НОМЕР_1, зокрема: про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-747/11; та зняття арешту з грошових коштів боржника, накладених постановою № НОМЕР_1 від 16.11.2020, 11.12.2020, 09.06.2021, та припинення проведення стягнення з грошових коштів боржника на підставі постанови № НОМЕР_1 від 12.04.2021.

Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала С. В. усунути порушення та вжити усіх необхідних заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», з примусового виконання виконавчого листа № 2-747/11, виданого 31 березня 2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення заборгованості з ОСОБА_1

08 травня 2025 року на виконання ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2025 року виконавче провадження № НОМЕР_1 стосовно боржника ОСОБА_1 було відновлено.

13 травня 2025 року приватний виконавець скасував припинення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

13 травня 2025 року приватний виконавець Цимбал С. В. направив до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2021 про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, ухвалу Дзержиннського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2025 року та постанову про відновлення виконавчого провадження від 08 травня 2025 року.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбал С. В. від 16 травня 2025 року зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 2-747/11, виданого 31 березня 2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова.

09 червня 2025 року приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Цимбал С. В. звернувся до Шевченківського районного суду м. Харкова із заявою про видачу дубліката виконавчого документа.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Положеннями статті 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) -це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (пункт 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

У частині першій статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави для закінчення виконавчого провадження, зокрема виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (пункт 5).

У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14-18, 19-1 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (частина третя статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частин першої, другої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з статтею 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

За обставинами цієї справи на виконанні у приватного виконавця перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення кредитної заборгованості, боржником якого є, зокрема ОСОБА_1 . Ухвалою суду від 05 листопада 2021 року боржника тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань за судовим рішенням, що виконується у цьому виконавчому провадженні.

У подальшому виконавче провадження було закінчено, однак постанова про його закінчення надалі скасована судом, у зв`язку з чим приватний виконавець 08 травня 2025 року відновив виконавче провадження № НОМЕР_1, а 13 травня 2025 року направив до ГЦОСІ ДПСУ ухвалу суду від 05 листопада 2021 року про тимчасове обмеження права виїзду та документи, що підтверджують відновлення виконавчого провадження.

Зі змісту скарги ОСОБА_1 вбачається, що він не погоджується, зокрема, з тим, що приватний виконавець вніс інформацію щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України до бази даних, як за виконавчими листами про стягнення аліментів, хоча виконавче провадження № НОМЕР_1 відкрито з примусового виконання виконавчого листа про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України від 30 січня 2018 року № 256/5/65 затверджено «Порядок взаємодії органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження».

Частиною 1 розділу IV «Прийняття до виконання, внесення та вилучення інформації з бази даних» зазначеного Порядку визначений такий порядок внесення інформації в базу даних Державної прикордонної служби.

Засвідчена судом копія судового рішення про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України з відміткою про дату набрання законної сили не пізніше наступного робочого дня після її надходження до державного або приватного виконавця сканується у кольоровому зображенні та вноситься до Системи.

Державний або приватний виконавець формує в Системі супровідний лист на адресу уповноваженого органу Держприкордонслужби з використанням кваліфікованого електронного підпису із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання (далі - кваліфікований електронний підпис), до якого додається сканована копія судового рішення про тимчасове обмеження особи у праві виїзду за межі України, та передає за допомогою Системи до бази даних уповноваженого органу Держприкордонслужби для опрацювання.

Уповноважений орган Держприкордонслужби не пізніше наступного робочого дня після надходження судового рішення приймає його до виконання та вносить інформацію до бази даних, про що надсилає повідомлення до відповідного органу державної виконавчої служби, приватного виконавця протягом трьох робочих днів через Систему.

Отже, безпосереднє внесення відомостей до бази даних здійснює уповноважений орган Держприкордонслужби.

У цій справі апеляційний суд встановив, що 13 травня 2025 року приватний виконавець направив за допомогою Системи до бази даних уповноваженого органу Держприкордонслужби для опрацювання супровідний лист, до якого додані:

-ухвала Московського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2021 року про тимчасове обмеження особи у праві виїзду за межі України;

- ухвала Дзержиннського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2025 року якою скасовано постанову приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1;

-постанова від 08 травня 2025 року про відновлення виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Встановивши, що дії приватного виконавця після відновлення виконавчого проводження вчинені відповідно до вимог ухвали суду від 23 квітня 2025 року, якою, зокрема, зобов`язано приватного виконавця усунути порушення та вжити усіх необхідних заходів з примусового виконання виконавчого листа, врахувавши, що інформацію до бази даних вносить саме уповноважений орган Держприкордонслужби, а не приватний виконавець, який лише формує в Системі супровідний лист на адресу уповноваженого органу Держприкордонслужби, виконавець діяв в межах своїх повноважень, а права ОСОБА_1 , як боржника у виконавчому провадженні, не порушені, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні скарги на дії виконавця.

Твердження скаржника про те, що ухвала суду про встановлення обмеження у праві виїзду після закінчення виконавчого провадження вичерпала свою дію, а тому виконавцю слід було повторно звертатись до суду із відповідним поданням є безпідставними.

Ухвала Московського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2021 року, якою встановлено обмеження боржника у праві виїзду за межі України, не скасована і є чинною, а встановлене нею обмеження визначено на строк до виконання зобов`язань за судовим рішенням. Відновлення виконавчого провадження, в межах якого судом вже було встановлено тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, не зумовлює необхідності повторного звернення виконавця до суду з відповідним поданням.

Доводи касаційної скарги про те, що державний виконавець відновив виконавче провадження без наявності в нього виконавчого листа не впливають на правильність висновків апеляційного суду, адже виконавець діяв відповідно до встановленого статтею 41 Закону України «Про виконавче провадження» порядку відновлення виконавчого провадження.

Аргументи касаційної скарги щодо строку пред`явлення виконавчого листа до виконання на увагу не заслуговують, оскільки такі обставини не є предметом цього спору.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи та тлумачень норма права на власний розсуд.

Вирішуючи спір, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановили обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу адвоката Шевченко Дар`ї Станіславівни як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун