Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №572/4072/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

м. Київ

справа №

провадження № 61-6006св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, Рівненська обласна державна адміністрація, Рівненська регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року у складі колегії суддів Хилевича С. В., Ковальчук Н. М., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви та рішення суду першої інстанції

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, Рівненської ОДА, Рівненської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», ДП «Ліси України» про визнання частково нечинним розпорядження про затвердження проекту землеустрою, скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування реєстрації права власності на земельну ділянку та скасування права постійного користування земельною ділянкою.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 21 січня 2026 року позов задоволено.

Визнано нечинним розпорядження голови Рівненської ОДА № 385 від 21 травня 2021 року «Про надання в постійне користування земельних ділянок державному підприємству «Сарненське лісове господарство»», яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування ДП «Сарненське лісове господарство» для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг за рахунок земель запасу лісогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Любиковицької сільської ради Сарненського району Рівненської області в частині земельної ділянки за кадастровим номером 5625484400:05:001:0181.

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки площею 17,46 га, яка розташована на території Любиковицької сільської ради Сарненського району Рівненської області, відведену для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг з кадастровим номером 5625484400:05:001:0181, шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки.

Скасовано реєстрацію права власності за № 42738720 від 23 червня 2021 року за Державою Україною в особі Рівненської ОДА на земельну ділянку площею 17,46 га, кадастровий номер 5625484400:05:001:0181, проведену Управлінням забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради в Державному реєстрі прав.

Скасовано реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою за № 44655464 від 23 жовтня 2021 року за ДП «Ліси України» на земельну ділянку площею 17,46 га, кадастровий номер 5625484400:05:001:0181, відведену для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, проведену Сарненською міською радою в Державному реєстрі прав.

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки площею 17,46 га, кадастровий номер 5625484400:05:001:0181, в Державному земельному кадастрі, проведену 03 лютого 2021 року відділом у Чуднівському районі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області.

Короткий зміст ухвали апеляційного суду

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року відмовлено у прийнятті та повернуто ДП «Ліси України» апеляційну скаргу на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 21 січня 2026 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга не приймається до розгляду апеляційним судом та підлягає поверненню, оскільки до неї не додано доказів на підтвердження того, що Шевчук Є. В. має право представляти інтереси заявника.

Згідно з частиною третьою статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. У частині четвертій статті 131-2 Конституції України зазначено, що законом визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена (без статусу адвоката). Між тим, вказана справа не охоплюється зазначеними винятками, а Шевчук Є. В. подаючи апеляційну скаргу від імені заявника не діє як адвокат.

Водночас, задля підтвердження повноважень в порядку самопредставництва до апеляційної скарги додано: 1) витяг з наказу філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» про призначення Шевчука Є. В. на посаду провідного інженера-землевпорядника сектору землевпорядкування відділу юридичних та майнових питань філії «Поліський лісовий офіс» в порядку переведення з філії «Городоцьке лісове господарство «Поліського лісового офісу ДСГП «Ліси України»» з 01 листопада 2025 року; 2) довіреність ДСГП «Ліси України» в особі Голови комісії з перетворення Болоховця Ю. В., який діє на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 26 вересня 2025 року № 267 та статуту, якою уповноважено провідного інженера-землевпорядника сектору землевпорядкування відділу юридичних та майнових питань філії «Поліський лісовий офіс» Шевчука Є. В. представляти інтереси ДСГП «Ліси України», зокрема, в судах будь-якої інстанції та будь-якої юрисдикції, в тому числі місцевих, апеляційних судах, Верховному Суді України по всіх категоріях справ.

Між тим, у розумінні наведеного, надані до апеляційної скарги докази не підтверджують повноважень Шевчука Є. В. на подання апеляційної скарги.

Аргументи учасників справи

04 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник ДСГП «Ліси України» - Шевчук Є. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року, в якій просив оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати і передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що при подані апеляційної скарги представником ДСГП «Ліси України» на підтвердження повноважень в порядку самопредставництва додано належні підтверджуючі документи, зокрема, посадову інструкцію провідного інженера-землевпорядника сектору землевпорядкування від 30 грудня 2024 року, якою надано повноваження щодо представництва (самопредставництва юридичної особи) в установленому порядку, інтересів філії/підприємства в судах всіх інстанцій та юрисдикцій, у міжнародних та третейських судах з усіма правами, що надані позивачу, відповідачу, боржнику, заявнику, заінтересованій особі, скаржнику, третій особі, спеціалісту, потерпілій стороні, цивільному позивачу/відповідачу в кримінальному провадженні (пункт 2.3 розділу 2).

Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги посадову інструкцію, не надав їй належної правової оцінки під час вирішення питання щодо наявності у представника процесуальної дієздатності та повноважень на подання апеляційної скарги, не перевірив повноваження представника ДП «Ліси України» - Шевчука Є. В. на самопредставництво та підписання апеляційної скарги. При цьому не навів мотивів її неврахування, що свідчить про порушенням норм процесуального права.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі.

В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2026 року справу призначено до розгляду.

Позиція Верховного Суду

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (див. DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи (частина третя статті 356 ЦПК України).

До апеляційної скарги додаються: довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися (пункт перший частини четвертої статті 356 ЦПК України).

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено (пункт 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України).

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України).

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина третя статті 58 ЦПК України).

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Касаційний суд вже вказував, що в процесуальному законодавстві розмежовано такі категорії, як «самопредставництво» і «представництво». Тобто допускається можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так і іншими особами, як представниками юридичної особи. Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2024 року в справі № 760/10973/21).

У пунктах 18, 20, 25 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 (провадження № 14-105цс21) вказано, що «починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.

Інакше кажучи, процесуальні закони визначили, що представники сторін, третіх осіб, а також осіб, які за законом мають право звертатися до суду в інтересах інших, можуть діяти у судовому процесі або за правилами самопредставництва, або як власне представники. Останніми можуть бути: адвокати, законні представники, а у випадках, визначених у процесуальних законах, зокрема у малозначних справах, справах незначної складності, - інші особи (стаття 60 ЦПК України, стаття 58 ГПК України, стаття 57 КАС України). Повноваження саме цих представників підтверджують документи, визначені у частинах першій і четвертій статті 62 ЦПК України, частинах першій і четвертій статті 60 ГПК України, частинах першій і четвертій статті 59 КАС України. Тому неприйнятним є аргумент підписанта про те, що для самопредставництва юридичної особи достатньо виданої нею на ім`я одного з працівників довіреності.

Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень».

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 910/16580/23 (провадження № 12-30гс24) уточнено вказаний висновок та зазначено, що якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Єдиного державного реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є). Отже, за наявності інформації щодо такої особи в Єдиному державному реєстрі, у разі подання її суду, відсутності стосовно цього спору, про який повідомлено суду, підстави додатково підтверджувати ці повноваження документами, які за своїм змістом є тими, що визначені частиною третьою статті 56 ГПК України, - статутом, положенням, трудовим договором (контрактом) - відсутні, оскільки суд може покладатись на відомості з Реєстру як на достовірні.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

22 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник ДП «Ліси України» - Шевчук Є. В. подав до Рівненського апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 21 січня 2026 року (а. с. 1-11, т. 2);

апеляційний суд вважав, що ця справа не є малозначною, а тому представництво юридичної особи може здійснюватися виключно адвокатом. Додані до апеляційної скарги докази не підтверджують повноважень Шевчука Є. В. на подання апеляційної скарги в порядку самопредставництва;

до апеляційної скарги через підсистему «Електронний суд» заявником додано: витяг з наказу філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» від 23 грудня 2024 року про призначення Шевчука Є. В. на посаду провідного інженера-землевпорядника сектору землевпорядкування відділу юридичних та майнових питань філії «Поліський лісовий офіс» в порядку переведення з 01 листопада 2025 року; довіреність від 17 грудня 2025 року ДСГП «Ліси України» в особі Голови комісії з перетворення Болоховця Ю. В., який діє на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 26 вересня 2025 року № 267, якою уповноважено провідного інженера-землевпорядника сектору землевпорядкування відділу юридичних та майнових питань філії «Поліський лісовий офіс» Шевчука Є. В. представляти інтереси ДСГП «Ліси України», зокрема, в судах будь-якої інстанції та будь-якої юрисдикції, в тому числі місцевих, апеляційних судах, Верховному Суді по всіх категоріях справ; посадову інструкцію провідного інженера-землевпорядника сектору землевпорядкування філії «Поліський лісовий офіс», затверджену директором філії «Поліський лісовий офіс ДП «Ліси України»;

касаційний суд звертає увагу, що в матеріалах паперової справи посадова інструкція відсутня, проте її подання разом з апеляційною скаргою ДП «Ліси України» підтверджується відомостями з підсистеми «Електронний суд»);

апеляційний суд не врахував, що самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника). Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи. У разі, якщо трудового договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень;

апеляційний суд не врахував додану заявником до апеляційної скарги посадову інструкцію, пунктом 2.3 якої передбачено, що провідний інженер-землевпорядник здійснює представництво (самопредставництво юридичної особи) в установленому порядку інтересів філії/підприємства в судах всіх інстанцій та юрисдикцій, у міжнародних та третейських судах з усіма правами, що надані позивачу, відповідачу, боржнику, заявнику, заінтересованій особі, скаржнику, третій особі, потерпілій стороні, цивільному позивачу/відповідачу в кримінальному провадженні тощо. Зазначена посадова інструкція в сукупності з іншими документами, наданими на підтвердження повноважень Шевчука Є. В., підтверджують його повноваження діяти від імені ДП «Ліси України» за правилами самопредставництва.

За таких обставин апеляційний суд зробив неправильний висновок про наявність підстав для повернення апеляційної скарги.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним касаційну скаргу слід задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» задовольнити.

Ухвалу Рівненського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко