Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №689/2106/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 689/2106/25

провадження № 61-2886св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючий - Крат В. І.

судді: Гудима Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Джубаба Денис Олександрович, Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», Фермерське господарство «Земля Родини», фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , Приватне підприємство «МД-Агро», ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», яка підписана представником Кордас Жанною Анатоліївною, на постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Джубаби Д. О., Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (далі - ДПАТ «НАК «Украгролізинг»), Фермерського господарства «Земля Родини» (далі - ФГ «Земля Родини»), фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2 ), Приватного підприємства «МД-Агро» (далі ПП «МД-Агро»), ОСОБА_3 про зняття арешту з земельної ділянки з кадастровим номером 6825883000:02:031:0015.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6825883000:02:031:0015, площею 0,9924 га, яку набула на підставі нотаріально посвідченого договору про поділ нерухомого майна в натурі, що є спільною частковою власністю від 10 листопада 2022 року.

Їй стало відомо про арешт нерухомого майна, накладений приватним виконавцем Джубабою Д. О. 22 листопада 2024 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

В процесі виконавчого провадження приватним виконавцем встановлено, що згідно з пунктом 3 протоколу № 01/2023 зборів засновників ФГ «Земля Родини» від 21 квітня 2023 року ОСОБА_1 включено до складу засновників у зв`язку з внесенням нею майнового внеску у складений капітал господарства у вигляді земельної ділянки з кадастровим номером 6825883000:02:031:0015, площею 0,9924 га.

Приватний виконавець дійшов безпідставного висновку, що вказана земельна ділянка перебуває у власності ФГ «Земля Родини», посилаючись на пункт 3 протоколу № 01/2023 зборів засновників ФГ «Земля Родини» від 21 квітня 2023 року, оскільки даний документ не засвідчує факт переходу права власності на нерухоме майно до статутного фонду ФГ «Земля Родини».

На момент накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 6825883000:02:031:0015, вона не перебувала у власності ФГ «Земля Родини».

Крім того, згідно з пунктом 2 протоколу № 10/12/2024 від 10 грудня 2024 року зборів засновників ФГ «Земля Родини», у зв`язку з невнесенням вкладу до складеного капіталу господарства ОСОБА_4 та ОСОБА_1 відповідно до протоколу № 01/2023 зборів засновників ФГ «Земля Родини» від 21 квітня 2023 року, було прийнято рішення про виключення цих осіб зі складу засновників ФГ «Земля Родини».

Норми земельного законодавства станом на момент створення ФГ «Земля Родини» та складання протоколу № 01/2023 зборів засновників ФГ «Земля родини» від 21 квітня 2023 року містили обмеження щодо відчуження земельних ділянок на користь юридичних осіб.

Процес передачі земельної ділянки до статутного (складеного) капіталу фермерського господарства підлягав оформленню у встановленому законом порядку, однак у зв`язку з даним обмеженням земельна ділянка не була передана у власність ФГ «Земля Родини», у зв`язку з чим акт приймання-передачі, який підлягав підпису засновником фермерського господарства з одного боку і самим господарством в особі його голови - з іншого, складено не було, відтак державна реєстрація права власності за юридичною особою не здійснювалася, що виключає право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825883000:02:031:0015 за ФГ «Земля Родини», та свідчить про безпідставне накладення арешту приватним виконавцем, і такий арешт підлягаю зняттю.

ОСОБА_1 просила прийняти судове рішення про зняття арешту з земельної ділянки з кадастровим номером 6825883000:02:031:0015, площею 0,9924 га, реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 267155468258, яка розташована на за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Ярмолинецька селищна рада, що накладений на підставі постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 21 листопада 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Джубабою Д. О. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 січня 2026 року провадження у вказаній справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Повідомлено позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції Господарського суду Хмельницької області.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

правовою підставою позову ОСОБА_1 про зняття арешту із майна - земельної ділянки з кадастровим номером 6825883000:02:031:0015, є її фактичне невнесення до статутного капіталу ФГ «Земля Родини» згідно з протоколом зборів засновників вказаної юридичної особи від 21 квітня 2023 року, № 01/2023, що відповідачі: Приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Джубаба Д. О., ПП "МД-Агро", ДПАТ «НАК «Украгролізинг» заперечують;

враховуючи, що позивач згідно з вищевказаним протоколом зборів засновників від 21 квітня 2023 року була включена до складу засновників ФГ «Земля Родини» у зв`язку з внесенням нею майнового внеску у складений капітал фермерського господарства, а згідно із протоколом зборів засновників ФГ «Земля Родини» від 10 грудня 2024 року виключена зі складу засновників ФГ «Земля Родини» у зав`язку із невнесенням вкладу до складеного капіталу Господарства, тому суд, з урахуванням долучених позивачем доказів, приходить до висновку, що характер спірних правовідносин щодо внесення позивачем належної їй земельної ділянки у статутний капітал ФГ «Земля Родини», внаслідок чого в останньої виникли корпоративні права щодо ФГ «Земля Родини», а згідно протоколу зборів засновників від 10 грудня 2024 року виключення її зі складу засновників «Земля Родини» свідчить про те, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства;

судом також враховано ту обставину, що постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 серпня 2025 року по справі № 689/2540/24 рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 8 травня 2025 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Джубаби Д. О., ДПАТ «НАК «Украгролізинг», Фермерського господарства «Земля Родини», ОСОБА_2 , про визнання права власності на майно та звільнення його з-під арешту закрито. Повідомлено позивача, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 січня 2026 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення;

права містить дані про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825883000:02:031:0015, площею 0,9924 га, яка набута на підставі нотаріально посвідченого договору про поділ нерухомого майна в натурі, що є спільною частковою власністю від 10 листопада 2022 року. Право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку сторонами не оспорюється, спір щодо належності вищевказаної земельної ОСОБА_1 між нею та ФГ «Земля Родини» також відсутній;

за таких обставин, заявлення вимоги відповідно до положень частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» про звільнення майна з-під арешту є достатнім та ефективним способом захисту. Правовою підставою позову ОСОБА_1 про зняття арешту з майна, земельної ділянки з кадастровим номером 6825883000:02:031:0015 є її фактичне невнесення до статутного капіталу ФГ «Земля Родини», що учасниками ФГ «Земля Родини» не заперечується і не оспорюється.

суд, закриваючи провадження у справі з мотивів підвідомчості його господарському суду, зокрема, зазначивши, що даний спір є корпоративним, не врахував, що відповідного спору між засновниками, учасниками ФГ «Земля Родини» немає, а справа стосується виключно вирішення процесуального питання щодо арешту майна, яке позивач вважає особистим;

посилання суду на те, що постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 серпня 2025 у справі №689/2540/24 за аналогічних спірних правовідносин рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 08 травня 2025 скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Джубаби Д. О., ПАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», ФГ «Земля Родини», ОСОБА_2 , про визнання права власності на майно та звільнення його з-під арешту закрито, оскільки розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, є некоректним, позаяк у даній справі вимоги про визнання права власності на спірне майно не заявлялося.

Аргументи учасників справи

05 березня 2026 року ДПАТ «НАК «Украгролізинг» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, через представника Кордас Ж. А. , у якій просило скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 лютого 2026 року та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

ключовим питанням у цій справі є те, чи можна вирішити позов про скасування арешту без встановлення, кому належить земельна ділянка ФГ «Земля Родини» чи позивачу. Якщо не можна - тоді предмет спору виходить за межі контролю за діями виконавця і перетворюється на спір про правовий режим корпоративного майна. Суд першої інстанції встановив основне, а саме - мету позовної заяви ОСОБА_1 - встановлення права власності на земельну ділянку, яка нею була внесена до статутного капіталу ФГ «Земля Родини», а не контроль за діями приватного виконавця;

Хмельницький апеляційний суд в постанові від 12 серпня 2025 року в аналогічній справі № 689/2540/24 повідомив позивачку, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Зазначена постанова Хмельницького апеляційного суду від 12 серпня 2025 року у справі №689/2540/24 до касаційної інстанції не оскаржувалась. Однак, незважаючи на висновки Хмельницького апеляційного суду щодо юрисдикції позовних вимог позивачки, ОСОБА_1 повторно подала позовну заяву до Ярмолинецького районного суду Хмельницької області з тих самих підстав (справа № 689/2106/25), де відповідачами визначила Приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Джубабу Д. О., ДПАТ «НАК «Украгролізинг», ФГ «Земля Родини», ФОП ОСОБА_2 , а також штучно, всупереч висновкам Верховного Суду щодо кола відповідачів в такій категорії справ, визначила відповідачами ще ПП «МД-Агро» та ОСОБА_3 , які не є сторонами виконавчого провадження, в межах якого приватним виконавцем Джабою Д. О. було накладено арешт на земельну ділянку, а отже, не можуть бути відповідачами у справі, однак суд апеляційної інстанції на це не зважив;

у справі № 689/2540/24 так і у справі № 689/2106/25 позивачкою вчиняються дії щодо скасування арешту накладеного приватним виконавцем Джубабою Д. О. на земельну ділянку з кадастровим номером №6825883000:02:031:0015. Отже, мета позовних вимог позивачки у справі № 689/2540/24 і у справі № 689/2106/25 є одна і таж - скасувати арешт земельної ділянки, який був накладений приватним виконавцем. Так само і у справі № 689/2540/24, так і у справі № 689/2106/25, позивачка обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що є власником спірної земельної ділянки;

єдиною відмінністю між цими двома позовними вимогами є те, що позивачка у справі № 689/2106/25 вказує на те, що між нею та ФГ «Земля Родини» відсутній спір щодо належності їй на праві власності спірної земельної ділянки. Однак, з даного приводу слід наголосити на тому, що позивачка ОСОБА_1 та ФГ «Земля Родини» в особі його голови ОСОБА_3 є пов`язаними особами;

спір щодо права власності на земельну ділянку існує, оскільки і стягувачі у зведеному виконавчому провадженні і приватний виконавець наполягають на тому, що вказана земельна ділянка була передана позивачкою до статутного фонду ФГ «Земля Родини», внаслідок чого позивачка набула корпоративних прав. Наявність корпоративних прав позивачки у ФГ «Земля Родини» підтверджується і самою позивачкою;

отже, з викладеного чітко вбачається, що позовні вимоги позивачки у справі № 689/2106/25 і у справі № 689/2540/24 формально стосуються скасування арешту, накладеного приватним виконавцем, а основною метою є спір про майно (земельну ділянку), яке було внесено до статутного капіталу. Тобто, даний спір є корпоративним, оскільки без встановлення корпоративного статусу майна (земельної ділянки), а саме чи була вона внесена до статутного капіталу ФГ «Земля Родини» чи не була, позов вирішити неможливо;

визначальним для встановлення юрисдикції є правова природа спірних правовідносин, а не формулювання позовних вимог. Для встановлення правомірності накладення приватним виконавцем арешту на спірну земельну ділянку необхідним є встановлення належності чи неналежності земельної ділянки ФГ «Земля Родини». Для цього спір потребує аналізу статуту та корпоративних рішень, а це прямо підпадає під пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України (корпоративні спори).

зі змісту підстав позову ОСОБА_1 у справах № 689/2540/24 та № 689/2106/25 вбачається, що позивачка фактично оспорює належність майна ФГ «Земля Родини». Отже, при вирішенні спору необхідним буде встановлення факту внесення майна до статутного капіталу ФГ «Земля Родини». Таким чином спір виходить за межі виконавчого провадження, оскільки без вирішення корпоративного питання справу № 689/2106/25 вирішити неможливо. Зважаючи на те, що підстави позовних вимог ОСОБА_1 у справі № 689/2540/24 та у справі № 689/2106/25 є ідентичними, та враховуючи їх корпоративну юрисдикцію, Хмельницький апеляційний суд в першій справі № 689/2540/24 дійшов вірного висновку про закриття провадження у справі, оскільки спір має корпоративну юрисдикцію. Натомість у справі № 689/2106/25 Хмельницький апеляційний суд, діючи непослідовно та суперечливо у своїх висновках, скасував закону ухвалу Ярмолинецького районного суду від 14 січня 2026 року, яка базувалась на висновках самого ж суду апеляційної інстанції щодо корпоративної юрисдикції позовних вимог.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 09 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 689/2106/25 та витребувано справу з суду першої інстанції.

У березні 2026 року матеріали справи № 689/2106/25 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 09 березня 2026 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Фактичні обставини справи

Згідно з договором про поділ в натурі нерухомого майна - земельної ділянки, з кадастровим номером 6825883000:02:031:0014, площею 1,9848 га, від 10 листопада 2022 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , позивач набула у власність земельну ділянку з кадастровим номером 6825883000:02:031:0015, площею 0,9924 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2657155468258, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Ярмолинецька селищна рада.

21 квітня 2023 року ОСОБА_1 приймала участь у зборах засновників ФГ «Земля родини» та підписала протокол зборів № 01/2023.

Згідно з пунктом 3 протоколу ОСОБА_1 зараховано до складу засновників ФГ «Земля Родини» у зв`язку з внесенням нею майнового внеску у складений капітал ФГ «Земля Родини» вартістю 12 500 грн у вигляді земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва для розміщення на ній зерноочисного майнового комплексу, кадастровий номер земельної ділянки 6825883000:02:031:0015, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Ярмолинецька селищна рада, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2657155468258, площею 0,9924 га, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Відповідно до пункту 5 даного протоколу, у зв`язку зі зміною складу засновників було затверджено нові частки засновників ФГ «Земля Родини» в складеному капіталі господарства, який становить 50 000 грн, у тому числі ОСОБА_1 : майновий внесок вартістю 12 500 грн, що у процентному відношенні становить 25% від загального розміру складеного капіталу ФГ «Земля Родини» у вигляді земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки: 6825883000:02:031:0015, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Ярмолинецька селищна рада, реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2657155468258, площею 0,9924 га.

У пункті 9 протоколу зазначено, що вирішено доручити голові ФГ «Земля родини» ОСОБА_3 здійснити усі необхідні дії та підписати усі необхідні документи згідно з прийнятими рішеннями, а саме, подати документи для проведення державної реєстрації статуту ФГ «Земля Родини» у новій редакції, змін до відомостей про ФГ «Земля Родини», які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повідомити інших зацікавлених установ та організацій.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 листопада 2024 року у справі № 689/25829/24 розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Хмельницького міського управління юстиції, актовий запис № 751. Рішення набрало законної сили 10 грудня 2024 року.

21 листопада 2024 року приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Джубаба Д. О. постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 щодо виконання судового наказу Господарського суду Хмельницької області № 924/1214/23, про стягнення з ФГ «Земля Родини» на користь ПАТ «НК «Украгролізинг» 2 322 045,82 грн заборгованості, 406 852,37 грн пені, 145 028,94 грн інфляційних втрат, 479 342,71 грн у вигляді 25% річних та 2 992,5 грн штрафу, провів опис на наклав арешт на земельну ділянку, місцезнаходження якої Хмельницька область, Хмельницький район, село Жилинці, кадастровий номер 6825883000:02:031:0015, площею 0,9924 га, з цільовим призначенням 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид використання: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У вказаній постанові зазначено, що в ході проведення виконавчих дій встановлено, що згідно з пунктом 3 протоколу № 01/2023 зборів засновників ФГ «Земля родини» від 21 квітня 2023 року власника вищевказаної земельної ділянки ОСОБА_1 включено до складу засновників у зв`язку із внесенням нею майнового внеску у складений капітал господарства у вигляді цієї ж земельної ділянки для розміщення на ній зерноочисного комплексу.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про обтяження 57680697 (спеціальний розділ) від 12 грудня 2024 року, підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 76228086 від 22 листопада 2024 року, приватний виконавець Джубаба Д. О., Хмельницька обл.

10 грудня 2024 ОСОБА_1 підписала протокол зборів засновників ФГ «Земля Родини» (код ЄДРПОУ 43292030), № 10/12/2024. У пункті 2 протоколу зазначено, що у зв`язку із невнесенням вкладу до складеного капіталу ФГ «Земля Родини» ОСОБА_4 та ОСОБА_1 відповідно до протоколу № 01/2023 зборів засновників ФГ «Земля Родини» від 21 березня 2023 року та за їх заявами вирішено виключити їх зі складу засновників ФГ «Земля Родини».

Позиція Верховного Суду

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідки щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року в справі № 318/89/18 (провадження № 61-128св19), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 лютого 2021 року в справі № 904/2979/20, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 757/30424/18 (провадження № 61-993св20), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 серпня 2023 року у справі № 932/4154/22 (провадження

№ 61-10679св22), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2024 року в справі № 686/16569/22 (провадження № 61-1306св23)).

Процесуальному праву притаманний принцип процесуальної доброї совісті (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2024 року в справі № 229/7156/19 (провадження № 61-4283св24)).

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства (частини перша, друга статті 44 ЦПК України).

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер (пункт 3 частини другої статті 44 ЦПК України);

необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою (пункт 4 частини другої статті 44 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) зазначено, що:

«учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України). Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.

Велика Палата Верховного Суду переконана, що використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті).

З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2026 року в справі № 910/10837/25 (провадження № 12-13гс26) зазначено, що

«11.9. Сама природа інституту запобігання зловживанню процесуальними правами свідчить про те, що суд має право реагувати на такі дії з власної ініціативи (ex officio), адже такий підхід кореспондує завданням суду (господарської, цивільної, адміністративної юрисдикції) зокрема визначеним, у статтях 2, 13 ГПК України, а також у статтях 2, 12 ЦПК України та статті 2 КАС України.

11.10. У цьому аспекті слід ураховувати, що зловживання процесуальними правами порушує не лише приватні інтереси іншої сторони, але й загрожує належному порядку здійснення правосуддя, а відсутність у суду ефективних механізмів реагування на очевидне процесуальне зловживання могла б поставити під загрозу: принцип розумних строків судового розгляду; ефективність правосуддя; рівність учасників процесу; авторитет судової влади; право інших осіб на справедливий суд.

11.11. Саме тому суд не має бути пасивним спостерігачем недобросовісної процесуальної поведінки лише через відсутність відповідного клопотання учасника справи.

11.12. Водночас наявність клопотання учасника справи може мати процесуальне значення як спосіб ініціювання перед судом питання про наявність ознак зловживання та джерело нових відомостей / доказів щодо такого зловживання.

11.13. Проте за змістом спеціальних норм статті 43 ГПК України та загальних приписів щодо повноважень суду на певному етапі судового провадження таке клопотання не є обов`язковою умовою для реагування суду на зловживання процесуальними правами, не має наперед визначального значення та не звільняє суд від обов`язку перевірити та встановити наявність достатніх підстав для застосування відповідних заходів».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2026 року в справі № 910/10837/25 (провадження № 12-13гс26) зазначено, що:

«12.2. Законодавець, використовуючи поняття «завідомо безпідставний позов», «позов за відсутності предмета спору» та «спір, який мас очевидно штучний характер», фактично встановлює межі допустимої реалізації права на доступ до правосуддя та вводить процесуальні запобіжники проти використання суду не для захисту права, а для досягнення неправомірної або непритаманної судочинству мети.

12.3. Водночас ці поняття не мають законодавчого визначення, а отже, мають оціночний характер, що обумовлює необхідність їх судового тлумачення та формування критеріїв правозастосування.

12.4. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що суд при застосуванні відповідних процесуальних наслідків зловживання процесуальними правами повинен встановити очевидність недобросовісної мети, явну непропорційність використання процесуальних механізмів та суперечність поведінки учасника завданню судочинства.

12.5. У цьому аспекті особливого значення набуває принцип добросовісності як фундаментальна засада процесуального права.

12.6. Саме крізь призму добросовісності повинні оцінюватися межі реалізації права на позов, оскільки процесуальні права не можуть використовуватися всупереч їх соціальному призначенню - ефективному судовому захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2026 року в справі № 910/10837/25 (провадження № 12-13гс26) вказано, що:

«14.10. Позов у штучному спорі характеризується, зокрема, відсутністю реального конфлікту інтересів між сторонами; узгодженістю процесуальної поведінки учасників; використанням суду як інструменту легалізації певного результату; наявністю прихованої неправомірної мети.

14.11. Іншими словами, при поданні позову у спорі, який має очевидно штучний характер, сторони зовнішньо умисно формують хибну картину спору для відкриття провадження у справі чи отримання певного судового рішення задля досягнення прихованих цілей, як правило на шкоду інтересам третіх осіб.

14.12. Таке може відбуватися перед відкриттям справи про банкрутство (неплатоспроможності) з метою симуляції існування спору про право між ініціюючим кредитором і боржником як підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство або формування боржником за допомогою судових рішень безспірної заборгованості «дружніх» кредиторів, які матимуть більшість голосів у комітеті кредиторів боржника.

14.13. До такої форми зловживання можуть бути віднесені також фіктивні позови для отримання «потрібного» судового рішення; створення спору для зміни підсудності; ініціювання процесу з метою блокування іншого судового процесу активів чи корпоративних процедур; використання судового рішення для ухилення від виконання зобов`язань перед третіми особами, а також моделювання спору між афілійованими особами для отримання преюдиційного ефекту.

14.14. Натомість завідомо безпідставним слід вважати позов, щодо якого позивач достеменно знає про відсутність порушеного права, відсутність юридичного інтересу або неможливість задоволення вимоги, однак використовує судовий процес для інших цілей, зокрема для затягування виконання зобов`язань, створення перешкод відповідачу у реалізації його прав (інтересів), формування штучного спору, блокування діяльності особи, маніпуляції автоматизованим розподілом справ тощо.

14.15. До того ж для кваліфікації позову як завідомо безпідставного важливим критерієм є саме недобросовісна процесуальна поведінка, яка проявляється у свідомому використанні судової процедури всупереч її функціональному призначенню, зокрема за таких ознак: повторне подання тотожних позовів після неодноразового вирішення спору; подання позову за очевидної відсутності суб`єктивного права чи охоронюваного інтересу; посилання на факти, які позивач достеменно знає як неправдиві; ініціювання спору виключно для перешкоджання виконанню судового рішення або діяльності іншої особи; штучне конструювання правової позиції без реального матеріально-правового підґрунтя.

14.16. Водночас, поняття «позов за відсутності предмета спору» має переважно об`єктивний характер і пов`язане з відсутністю самого об`єкта судового захисту.

14.19. Тому для кваліфікації позову як поданого за відсутності предмета спору, ключовим є не намір позивача, а відсутність об`єктивної потреби у судовому захисті або об`єктивна відсутність такого об`єкта правовідносин, зокрема у випадках, коли: зобов`язання вже виконано до моменту подання позову; право позивача не порушується та не заперечується; між сторонами відсутня юридична конфліктність; спірне правовідношення припинилося; заявлена вимога не породжує жодних юридичних наслідків.

14.20. Для розмежування визначених у пункті 3 частини другої статті 43 ГПК України форм зловживання правом на позов в процесуальному аспекті слід ураховувати, що, на відміну від «позову за відсутності предмета спору», «позов у спорі, який має очевидно штучний характер» формально може містити предмет спору, однак цей предмет є змодельованим або удаваним.

14.21. Водночас, на відміну від «завідомо безпідставного позову», у «позові у спорі, який має очевидно штучний характер» акцент переноситься із необґрунтованості вимоги на фіктивність самого правового конфлікту між сторонами щодо визначеного у позові предмета спору, за наявності іншого прихованого спору, недобросовісних намірів чи неправомірної мети ініціювання такого судового провадження».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 листопада 2019 року в справі № 736/85/18-ц (провадження № 61-40124св18) вказано, що:

«згідно зі статтею 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пунктом 4 частини 2 статті 44 ЦПК України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

Відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Тобто, зловживанням є переслідування мети зміни територіальної підсудності розгляду справи у спосіб об`єднання позовних вимог або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року в справі № 520/97/18 (провадження № 61-7737св21) зазначено, що:

«зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.

Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

Ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на затягування розгляду справи, створення перешкод іншим учасникам процесу.

Наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 2-25/2006 (провадження № 61-14703св20)».

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 44 ЦПК України).

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Джубаби Д. О., ДПАТ «НАК «Украгролізинг», ФГ «Земля Родини» фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ПП «МД-Агро», ОСОБА_3 , у якому просила прийняти судове рішення про зняття арешту із земельної ділянки з кадастровим номером 6825883000:02:031:0015, площею 0,9924 га, реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 267155468258, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Ярмолинецька селищна рада, що накладений на підставі постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 21 листопада 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Джубабою Д. О. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1;

закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що внесення позивачем належної їй земельної ділянки у статутний капітал ФГ «Земля Родини», внаслідок чого в останньої виникли корпоративні права щодо ФГ «Земля Родини» та згідно з протоколом зборів засновників від 10 грудня 2024 року виключення її зі складу засновників «Земля Родини» свідчить про те, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства;

апеляційний суд при скасуванні вказаної ухвали та направленні справи для продовження розгляду виходив із того, що суд першої інстанції не врахував, що відповідного спору між засновниками, учасниками ФГ «Земля Родини» немає, а справа стосується виключно вирішення процесуального питання щодо арешту майна, яке позивач вважає особистим. Правовою підставою позову ОСОБА_1 про зняття арешту з майна - земельної ділянки з кадастровим номером 6825883000:02:031:0015 є її фактичне невнесення до статутного капіталу ФГ «Земля Родини», що учасниками ФГ «Земля Родини» не заперечується і не оспорюється;

поза увагою судів залишилось те, що сама природа інституту запобігання зловживанню процесуальними правами свідчить про те, що суд має право реагувати на такі дії з власної ініціативи (ex officio), адже такий підхід кореспондує завданням суду; зловживання процесуальними правами порушує не лише приватні інтереси іншої сторони, але й загрожує належному порядку здійснення правосуддя, а відсутність у суду ефективних механізмів реагування на очевидне процесуальне зловживання могла б поставити під загрозу: принцип розумних строків судового розгляду; ефективність правосуддя; рівність учасників процесу; авторитет судової влади; право інших осіб на справедливий суд; залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства;

суди не врахували, що наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер; у разі зловживання процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами;

відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 серпня 2025 у справі № 689/2540/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/129499896): апеляційну скаргу Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» задоволено; рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 08 травня 2025 року скасовано; провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Джубаби Д. О, державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», фермерського господарства «Земля родини», ОСОБА_2 про визнання права власності на майно та звільнення його з-під арешту закрито; повідомлено позивача, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду. У справі № 689/2540/24 ОСОБА_1 зверталася з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Джубаби Л. О., ДПАТ «НАК «Украгролізинг», ФГ «Земля родини», ОСОБА_2 , у якому просила визнати за нею право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825883000:02:031:0015, площею 0,9924 га, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Ярмолинецька селищна рада, а також зняти арешт із цієї ділянки, який накладено на підставі постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 21 листопада 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Джубабою Д. О. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 (справа № 689/2540/24).

правовою підставою позову ОСОБА_1 як у справі, що переглядається, так і у справі № 689/2540/24, є фактичне невнесення земельної ділянки з кадастровим номером 6825883000:02:031:0015 до статутного капіталу ФГ «Земля родини» згідно з протоколом зборів засновників вказаної юридичної особи від 21 квітня 2023 року №01/2023, що відповідачі - приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Джубаба Д. О., ПП «МД-Агро», ДПАТ «НАК «Украгролізинг» заперечують; як у справі № 689/2540/24, так і у справі, що переглядається, позивачкою вчиняються дії щодо скасування арешту на земельну ділянку; у обох справах існує спір щодо права власності на земельну ділянку, оскільки і стягувачі у зведеному виконавчому провадженні, і приватний виконавець наполягають на тому, що земельна ділянка була передана позивачкою до статутного фонду ФГ «Земля Родини», внаслідок чого вона набула корпоративних прав;

з урахуванням таких обставин позивачка обізнана про те, що її позов до приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Джубаби Д. О., державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», фермерського господарства «Земля родини», ОСОБА_2 про визнання права власності на майно та звільнення його з-під арешту підлягає розгляду у порядку господарського судочинства;

ОСОБА_1 подала після закриття провадження у справі № 689/2540/24 по суті аналогічний позов із «штучним» залученням співвідповідачами ПП «МД-Агро» та ОСОБА_3 та виключенням з позовних вимог вимоги про визнання права власності на земельну ділянку з метою уникнення кваліфікації повторного подання позовної заяви як звернення з позовом, тотожним за підставами та предметом позову, з метою зміни юрисдикції розгляду спору, яка була визначена у справі № 689/2540/24. Тобто в справі, що переглядається, після закриття провадження в справі № 689/2540/24 та визначення юрисдикції розгляду спору позивачка штучно залучає співвідповідачів та вилучає одну вимогу з метою зміни юрисдикції;

за таких обставин ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 залишити без розгляду у зв`язку зі зловживанням останньою процесуальним правом на подання позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У зв`язку з наведеним касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Керуючись статтями 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», яка підписана представником Кордас Жанною Анатоліївною задовольнити частково.

Ухвалу Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 січня 2026 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 лютого

2026 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Джубаби Дениса Олександровича, Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», Фермерського господарства «Земля Родини», фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Приватного підприємства «МД-Агро», ОСОБА_3 , про зняття арешту з майна залишити без розгляду.

З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції ухвала Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 січня 2026 року та постанова Хмельницького апеляційного суду від 12 лютого 2026 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко