Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №175/170/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 175/170/24

провадження № 61-5157св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - нотаріус Першої Краматорської державної нотаріальної контори Уварова Галина Іванівна,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2024 року у складі судді Літвінової Л. Ф. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2025 року у складі колегії суддів Ткаченко І. Ю., Свистунової О. В., Пищиди М. М.,

Історія справи

Короткий зміст заяви

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - нотаріус Першої Краматорської державної нотаріальної контори Уварова Г. І. про визначення додаткового строку, достатнього для прийняття спадщини.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» було передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Оскільки ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 строк на прийняття спадщини після його смерті, з урахуванням змін до законодавства, становив до 04 січня 2023 року. Заяву про прийняття спадщини вона подала 12 вересня 2022 року до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Н. М. Герасименко. У зв`язку з юридичною необізнаністю вона не знала, що заяву про прийняття спадщини можна подавати лише за місцем відкриття спадщини. Крім того, свідоцтво про її народження залишилося за місцем її реєстрації в м. Кремінна, яке є окупованим з квітня 2022 року, а отже вона змушена була звертатися до суду з заявою про встановлення факту родинних відносин, яка була подана лише у квітні 2023 року.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду від 10 липня 2023 року у справі № 381/1378/23 було встановлено факт родинних відносин між нею та спадкодавцем. Зазначене рішення набрало законної сили 11 серпня 2023 року. 15 жовтня 2023 року вона подала нотаріально засвідчену заяву про прийняття спадщини до нотаріуса Першої Краматорської державної нотаріальної контори Уварової Г. І. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23 листопада 2023 року у відкритті спадщини їй було відмовлено у зв`язку з пропуском строку, встановленого законодавством для прийняття спадщини.

Позивач просила визнати обставини пропуску строку для прийняття спадщини поважними та визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном два місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2024 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2025 року, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: нотаріус Першої Краматорської державної нотаріальної контори Уварова Г. І. про визначення додаткового строку, достатнього для прийняття спадщини відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що:

обґрунтовуючи поважність пропуску строку на прийняття спадщини позивачка посилається на юридичну необізнаність, необхідність встановлення факту родинних відносин та суперечливі положення закону щодо перебігу строку для прийняття спадщини під час воєнного стану;

однак, юридична необізнаність не може бути визначена поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини;

щодо втрати свідоцтва про народження та необхідності встановлення факту родинних відносин, суд також не приймає зазначені обставини як поважні, адже заява про прийняття спадщини є самостійним документом та може бути надіслана без інших документів, в тому числі без свідоцтва про народження, а інші необхідні документи мають бути подані для видачі свідоцтва про право на спадщину. Згідно підпункту 4.2 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України «доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин», та відповідно до статті 461 Закону України «Про нотаріат» «нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них», а саме «використовує відомості Єдиного державного демографічного реєстру, а також Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України», то у разі наявної інформації в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян щодо актових записів необхідності подавати свідоцтва про народження немає (нотаріус самостійно формує повний витяг щодо актового запису про народження);

отже, враховуючи зазначене, позивачка не була позбавлена можливості звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини в строк визначений ЦК України та вже у подальшому встановлювати факт родинних відносин, у разі такої необхідності;

щодо посилань позивачки як на поважність причини пропуску строку на постанову Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану", суд такі доводи відхиляє. Дійсно, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» було установлено, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини. Однак, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Актами цивільного законодавства України є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону. Також 23 травня 2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 09 травня 2023 року № 469 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану», якою було відновлено довоєнний строк для прийняття спадщини, а саме 6 (шість) місяців з моменту настання смерті спадкодавця з 19 червня 2023 року. Разом із тим, навіть якщо погодитися із доводами позивачки про те, що пропуск ОСОБА_1 передбаченого частиною 1 статті 1270 ЦК України строку до 04 січня 2023 року (з урахуванням додаткових чотирьох місяців як було зазначено у постанові Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164) пов`язаний з поважними причинами, то, враховуючи, що позивачка з заявою до нотаріуса звернулася лише 15 жовтня 2023 року, відсутні підстави вважати, що у вказаний період (дев`ять місяців) існували поважні причини для неподання заяви про прийняття спадщини;

якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, він не скористався правом на прийняття спадщини, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини;

за таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не надано безспірних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, не доведено наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк, що у силу статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком, а тому відсутні обставини, передбачені статтею 1272 ЦК України, для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, вказав, що:

судом першої інстанції вірно зазначено, що юридична необізнаність позивача не може бути визначена поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини;

також суд першої інстанції вірно не взяв до уваги посилання позивача на те, що було втрачено свідоцтво про народження та необхідно було встановлювати факт родинних відносин в судовому порядку, оскільки заява про прийняття спадщини є самостійним документом та може бути надіслана без інших документів, в тому числі без свідоцтва про народження, а інші необхідні документи мають бути подані до видачі свідоцтва про право на спадщину;

посилання позивачки як на поважність причини пропуску строку на постанову Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану" суд першої інстанції вірно не взяв до уваги. Також 23 травня 2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 09 травня 2023 року № 469 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану», якою було відновлено довоєнний строк для прийняття спадщини, а саме 6 (шість) місяців з моменту настання смерті спадкодавця з 19 червня 2023 року. Разом із тим, навіть якщо погодитися із доводами позивачки про те, що пропуск ОСОБА_1 передбаченого частиною 1 статті 1270 ЦК України строку до 04 січня 2023 року пов`язаний з поважними причинами, то, враховуючи, що позивачка з заявою до нотаріуса звернулася лише 15 жовтня 2023 року, відсутні підстави вважати, що у вказаний період (дев`ять місяців) існували поважні причини для неподання заяви про прийняття спадщини;

якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, він не скористався правом на прийняття спадщини, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини;

за таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не надано безспірних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, не доведено наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк;

доводи апеляційної скарги, щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростовання висновків суду першої інстанції;

апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У квітні 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2025 року, прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити повністю.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

суди не звернули уваги, що вона подала заяву про прийняття спадщини 12 вересня 2022 року до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасименко Н. М. в межах строку прийняття спадщини згідно чинного законодавства, внаслідок чого вона здійснила волевиявлення щодо прийняття спадщини та лише внаслідок недобросовісних дій нотаріуса не було відкрито спадкову справу. Враховуючи це звернення вона лише на вісім днів пропустила строк для прийняття спадщини внаслідок широкомасштабної агресії рф, лише через місяць вона зареєструвала смерть батька, бойові дії на Київщині тривали до квітня 2022 року, реєстри відновили роботу лише в травні 2022 року, вважала, що діє у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 164 від 28 лютого 2022 року;

оскаржені судові рішення прийняті без урахування обставин справи та з порушенням вимог статей 1, 2, 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», статей 1, 3,11-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України, ЦК України (щодо спадщини);

в оскарженому рішенні міститься посилання на відзив на позовну заяву від 26 листопада 2024 року, який протиправно та необґрунтовано долучено до матеріалів справи, оскільки він був поданий з порушенням строку, визначеного ЦПК України, копію відзиву не надано позивачу, її позбавлено можливості подати відповідь на відзив;

апеляційний суд безпідставно не врахував письмові докази, копії документів;

оскаржені рішення прийняті без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц, від 12 квітня 2021 року у справі № 589/1863/13-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 130/2517/18, від 22 грудня 2021 року у справі № 703/4978/19, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 21 червня 2023 року у справі № 175/1404/19;

наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах в поєднанні з вимогами статей 1269, 1270 та 1272 ЦК України - коли, заяву про прийняття спадщини подано нотаріусу за місцезнаходженням спадкоємця в м. Києві, спадкову справу відкрито за заявою іншого спадкоємця в м. Краматорську, спадкодавець помер на тимчасово окупованій території в м. Кремінна Луганської області за декілька днів до окупації і в період активних бойових дій, спадкове майно перебуває на тимчасово окупованій території і суди двох інстанцій з незрозумілих причин вважають, що заява про прийняття спадщини повинна бути подана виключно до нотаріуса, який відкрив спадкову справу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 175/170/24, витребувано справу з суду першої інстанції.

У травні 2025 року матеріали цивільної справи № 175/170/24 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2026 року справу № 175/170/24 призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 29 квітня 2025 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц, від 12 квітня 2021 року у справі № 589/1863/13-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 130/2517/18, від 22 грудня 2021 року у справі № 703/4978/19, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 21 червня 2023 року у справі № 175/1404/19, від 18 січня 2023 року у справі № 580/1300/22 та у постанові Верховним Судом України від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видано 01 квітня 2022 року Городоцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

Спадкодавець ОСОБА_3 є батьком позивачки ОСОБА_1 , факт родинних відносин встановлено рішенням Фастівського міськрайонного суду від 10 липня 2023 року у справі № 381/1378/23.

ОСОБА_1 12 вересня 2022 року посвідчила у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасименко Н. М. заяву про прийняття спадщини, яка зареєстрована в реєстрі за № 1403, та 15 жовтня 2023 року надіслала зазначену заяву на адресу Першої Краматорської державної нотаріальної контори.

Постановою державного нотаріуса Першої Краматорської державної нотаріальної контори Уварової Г.І. від 23 листопада 2023 року було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з пропущенням строку, встановленого законодавством для прийняття спадщини.

Згідно з заявою про прийняття спадщини, яка зареєстрована в реєстрі за № 2-1306, вбачається, що окрім позивачки спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 також є дружина померлого - відповідач по справі ОСОБА_4 , яка звернулася до нотаріуса з відповідною заявою 20 грудня 2022 року.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях; 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частина друга статті 1223 ЦК України).

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. У разі якщо на об`єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно (частина перша статті 1277 ЦК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20 (провадження № 61-6922св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23)).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року в справі № 947/6589/21 (провадження № 61-10253св23)).

Касаційний суд вже неодноразово звертав увагу, що позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18) постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року в справі № 543/459/21 (провадження № 61-30св22), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2025 року у справі № 502/334/23 (провадження № 61-12402св24)).

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 звернулася з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визначивши відповідачем ОСОБА_4 ;

суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який був батьком позивачки ОСОБА_1 , окрім позивачки спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 також є дружина померлого - відповідач по справі ОСОБА_4 , яка звернулася до нотаріуса з відповідною заявою 20 грудня 2022 року.

суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд відмовив у задоволенні позову у зв`язку з недоведенням позивачем існування об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали їй у встановлений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини;

суди не звернули увагу, що позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини;

суди не встановили, хто прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи, що відповідач ОСОБА_4 звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини 20 грудня 2022 року, тобто поза межами шести місяців з часу відкриття спадщини; не врахували, що поважність/неповажність причин пропуску строку на прийняття спадщини має з`ясовуватися за належного складу відповідачів.

З огляду на викладене, суди передчасно розглянули справу по суті заявлених вимог, а тому оскаржені судові рішення слід скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права та без дотримання норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, касаційний суд вважає, що: касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2024 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2025 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко