Окрема думка від 17 вересня 2026 р. у справі №904/4708/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Зуєва В.А., Кібенко О.Р.

18 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 904/4708/25

1. Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду (далі - Об`єднана палата), перевіривши наявність підстав щодо прийняття для розгляду Об`єднаною палатою справи за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаське промислово-транспортне підприємство" (далі - ТОВ "Донбаське ПТП") на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська локомотивобудівна компанія" (далі - ТОВ "Українська ЛК") до ТОВ "Донбаське ПТП" про стягнення 15 728 400 грн, вирішив повернути справу відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

2. Не можемо погодитися з ухвалою Об`єднаної палати від 18.09.2026, виходячи з таких міркувань.

3. Об`єднана палата наявність підстав для повернення справи відповідній колегії суддів обґрунтувала, зокрема, тим, що:

- в ухвалі про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати колегія суддів порушила питання щодо уточнення (відступу від) висновку Верховного Суду, викладеного у постановах у справах №911/981/23, №905/1734/23 та №914/3483/23, про застосування ч.9 ст.5 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у контексті визначення належного відповідача у спорі про стягнення шкоди (збитків), завданих внаслідок невиконання (неможливості виконання) договірного зобов`язання щодо повернення орендованого майна, яке перебувало (перебуває) на тимчасово окупованій російською федерацією території України;

- зазначені у вищезгаданій ухвалі судові рішення у справах №911/981/23, №905/1734/23 та №914/3483/23 ухвалювалися у подібних правовідносинах, зокрема, за позовними вимогами щодо стягнення з наймача (орендаря) на користь наймодавця (власника майна) збитків, завданих внаслідок неповернення у межах визначених договором найму строків переданого у користування майна, яке перебувало чи мало використовуватися наймачем на території України, яка в подальшому була окупована внаслідок збройної агресії російської федерації;

- за встановленими судами попередніх інстанцій обставинами щодо наявності у визначеної позивачем особи відповідача обов`язку відповідати за позовом ця справа №904/4708/25 не є подібною до справ №914/3483/23, №905/1734/23 та №911/981/23, в яких суди встановили відсутність вини відповідача у невиконанні договірних зобов`язань щодо повернення переданого в найм майна;

- наведений у постановах Верховного Суду у справах №914/3483/23, №905/1734/23 та №911/981/23 висновок не має універсального характеру, позаяк питання про те, чи підлягають застосуванню положення ч.9 ст.5 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у спорах про стягнення збитків (шкоди) у випадку неповернення переданого в оренду майна, яке перебувало (перебуває) на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України при вирішенні питання щодо належного відповідача за таким спором залежить від встановлених судом фактичних обставин кожної конкретної справи;

- передаючи цю справу на розгляд Об`єднаної палати, колегія суддів у контексті положень ч.2 ст.302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) не навела вагомих і достатніх аргументів, які би дійсно свідчили про обґрунтованість необхідності відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.09.2024 у справі №911/981/23, від 10.12.2024 у справі №905/1734/23 та від 14.01.2025 у справі №914/3483/23.

4. По-перше, хочемо звернути увагу на те, що Об`єднана палата в ухвалі від 18.09.2026 фактично одночасно стверджує і про подібність правовідносин у цій справі №904/4708/25 та справах №914/3483/23, №905/1734/23 та №911/981/23 (п.21 ухвали), і про їх неподібність (п.40).

5. Як у цій справі №904/4708/25, так і у справах №914/3483/23, №905/1734/23 та №911/981/23 позивачі (власники майна) заявили до наймача (орендаря) вимоги про стягнення збитків, завданих внаслідок неповернення переданого у користування майна, яке перебувало чи мало використовуватися наймачем на території України, яка в подальшому була окупована внаслідок збройної агресії російської федерації. На нашу думку, правовідносини у всіх цих справах є подібними.

6. Водночас Об`єднана палата вважає, що оскільки у цій справі №904/4708/25 суди встановили наявність вини відповідача у невиконанні договірних зобов`язань щодо повернення переданого в найм майна, а у справах №914/3483/23, №905/1734/23 та №911/981/23 - відсутність вини, то правовідносини не є подібними.

7. Наявність чи відсутність вини є фактичною обставиною, що встановлюється судом у кожній справі і належить безпосередньо до застосування норми (ч.9 ст.5 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"), а не до її тлумачення.

8. Крім того, питання, чи взагалі має значення вина наймача для застосування ч.9 ст.5 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", і є тим правовим питанням, яке колегія суддів винесла на розгляд Об`єднаної палати.

9. На нашу думку, у Об`єднаної палати були відсутні підстави для повернення цієї справи відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду з огляду на неподібність правовідносин.

10. По-друге, Об`єднана палата у пунктах 41, 43 ухвали фактично висловилася по суті спору, вказавши, що:

- застосування ч.9 ст.5 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у спорах про стягнення збитків (шкоди) у випадку неповернення переданого в оренду майна, яке перебувало (перебуває) на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України при вирішенні питання щодо належного відповідача за таким спором залежить від встановлених судом фактичних обставин кожної конкретної справи (п.41);

- відсутні вагомі і достатні аргументи, які би дійсно свідчили про обґрунтованість необхідності відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.09.2024 у справі №911/981/23, від 10.12.2024 у справі №905/1734/23 та від 14.01.2025 у справі №914/3483/23 (п.43).

11. Отже, ухвала про повернення справи колегії суддів для розгляду фактично обґрунтована відсутністю підстав для відступу від тих висновків Верховного Суду, питання щодо відступу від яких колегія суддів ініціювала в ухвалі про передання справи на розгляд Об`єднаної палати.

12. Натомість таке питання (щодо наявності чи відсутності підстав для відступу від висновків щодо застосування норм права) має вирішуватися під час розгляду справи по суті, зокрема, в контексті оцінки тих мотивів, якими колегія суддів обґрунтовує необхідність такого відступу.

13. Вважаємо, що Об`єднана палата не може вирішувати питання щодо відсутності підстав для відступу від відповідних правових висновків в ухвалі про повернення справи колегії суддів для розгляду.

Окрему думку складено відповідно до ч.3 ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Судді В. Зуєв

О. Кібенко