Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №38/5005/5752/2012 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року

м. Київ

cправа № 38/5005/5752/2012

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В. Г. - головуючого, Жукова С. В., Погребняка В. Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Департамента по роботі з активами Дніпровської міської ради

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2026

у складі колегії суддів: Мороза В. Ф. - головуючого, Кощеєва І.М., Чередка А. Є.

у справі № 38/5005/5752/2012

про банкрутство Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району

ВСТАНОВИВ

Обставини справи

1. У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області на стадії ліквідаційної процедури перебуває справа № 38/5005/5752/2012 про банкрутство Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району.

2. 13.11.2023 від ліквідатора Зибіна А. О. до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про притягнення Дніпровської міської ради до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута - Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району.

3. 09.09.2024 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №38/5005/5752/2012 у задоволенні заяви ліквідатора Зибіна А. О. про притягнення до субсидіарної відповідальності Дніпровської міської ради за зобов`язаннями Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району, м. Дніпро - відмовлено.

4. 05.11.2025 постановою Центрального апеляційного господарського суду у справі №38/5005/5752/2012 скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2024. Постановлено нове рішення про задоволення заяви ліквідатора Зибіна А. О. від 20.10.2023. Покладено на Дніпровську міську раду субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Комунального виробничого житлового ремонтно - експлуатаційного підприємства Ленінського району. Стягнуто з Дніпровської міської ради на користь Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району суму непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог у розмірі 16 027 034,26 грн. Стягнуто з Дніпровської міської ради на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 028,00 грн.

5. 14.05.2026 постановою Верховного Суду у справі № 38/5005/5752/2012 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2025 у цій справі залишено без змін.

6. Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради (далі - Департамент), як особою, яка не брала участі у справі, на підставі ст. 254, 272 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2025 у справі № 38/5005/5752/2012, в якій скаржник просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ліквідатора Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району арбітражного керуючого Зибіна А. О. від 20.10.2023 про покладення на Дніпровську міську раду субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у розмірі 16 027 034,26 грн відмовити повністю.

7. Апеляційна скарга Департаменту мотивована зокрема таким:

- Департамент не був залучений до участі у відокремленому спорі ані судом першої інстанції, ані апеляційним судом, ані під час касаційного розгляду; жодних процесуальних документів не отримував, судових викликів не мав, можливості подати пояснення, первинні документи та заперечення щодо власної сфери компетенції не було надано;

- апеляційна скарга подається для самостійного процесуального захисту прав та інтересів окремої юридичної особи публічного права, щодо якої судами фактично сформульовано висновки стосовно правомірності, доцільності та наслідків управлінських дій у сфері розпорядження та обліку комунального майна;

- Департамент є окремою юридичною особою публічного права, наділена власною компетенцією, обов`язками та відповідальністю у сфері управління комунальним майном;

- участь Департаменту у такому спорі є процесуально необхідною умовою повного з`ясування обставин тоді, коли суд аналізує рух комунального майна, акти приймання-передачі, балансоутримання, функції контролю та наслідки рішень у сфері обліку і перерозподілу активів громади;

- події, на які посилається ліквідатор, датуються 2009- 2011 роками. У цей період конкретні управлінські та технічні дії у сфері руху майна здійснювали відповідні виконавчі органи міської ради, які на час подання цієї скарги або припинені, або реорганізовані, а на сьогодні така управлінська функція інституційно акумульована в Департаменті, який є носієм архіву, функцій, документального масиву, відповідної поточної компетенції та інтересу в належній правовій оцінці таких операцій;

- міська рада заперечувала проти покладення на неї обов`язку сплатити 16 027 034,26 грн, проте інтерес Департаменту полягає в захисті законності та належної правової оцінки конкретних управлінських операцій у сфері руху комунального майна, а також захисті власної компетенції як спеціалізованого органу управління активами;

- для Департаменту визначальним є те, що суд, не залучивши його до участі у справі, фактично надав оцінку правомірності управлінських рішень та операцій у сфері комунального майна, які належать до його предметної компетенції, формуються у межах його функціонального мандата і в подальшому безпосередньо впливають на його щоденну управлінську діяльність;

- правовою підставою для передачі нерухомого майна слугувало рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2011 у справі № 7/5005/15290/2011, яким боржника було зобов`язано здійснити відповідну передачу на баланс іншого уповноваженого комунального підприємства;

- саме по собі переміщення активу з балансу одного комунального підприємства на баланс іншого не може презюмувати ні протиправності, ні шкоди, ні причинного зв`язку з банкрутством;

- незалучення Департаменту до участі у справі в умовах, коли суди оцінювали саме дії у сфері його спеціальної компетенції, є істотним процесуальним порушенням, яке вплинуло на результат розгляду спору;

- ліквідатор не довів протиправності дій у сфері передачі майна; не довів, що передача майна не була виконанням судового рішення; не довів, що відбулося вибуття майна з комунальної власності громади; не довів належним економічним аналізом причинного зв`язку між передачею майна і банкрутством; не довів повного складу цивільного правопорушення.

8. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2026 апеляційну скаргу Департаменту залишено без руху та надано скаржнику строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази сплати судового збору у сумі 3 220,8 грн.; клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку та докази на підтвердження поважності причин пропуску строку; обґрунтування підстав звернення з апеляційною скаргою у даній справі із зазначенням порушених оскаржуваним рішенням прав, інтересів та обов`язків безпосередньо апелянта, докази в обґрунтування.

9. Від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій скаржника, зокрема, стверджував, що оскаржувані судові акти безпосередньо зачіпають права та інтереси Департаменту, оскільки у мотивувальній частині постанови апеляційного суду сформульовано судження про правову природу і наслідки операцій з комунальним майном, зокрема про виведення активів боржника, зміну балансоутримувача, втрату майнових активів для ведення господарської діяльності та причинний зв`язок із банкрутством. Така оцінка, на думку, апелянта, належить до компетенційної сфери Департаменту як окремої юридичної особи публічного права і спеціалізованого органу управління активами громади, а тому мала бути надана лише за умови забезпечення Департаменту права бути вислуханим.

10. 06.07.2026 ухвалою Центральний апеляційний господарський суд поновив строк на апеляційне оскарження та відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2024 та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2025 у справі № 38/5005/5752/2012.

11. 16.07.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від Департаменту надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання обґрунтоване тим, що наразі наявна об`єктивна обставина, яка унеможливлює участь представника Департаменту адвоката Гуцола Руслана Івановича у судовому засіданні Центрального апеляційного господарського суду 16.07.2026 о 12 год. 00 хв., у тому числі в режимі відеоконференції. Адвокат Гуцол Руслан Іванович має забезпечити представництво інтересів в іншій судовій справі справі № 331/3598/23, провадження № 11-кп/807/803/26, розгляд якої призначено Запорізьким апеляційним судом на 16.07.2026 о 13 год. 35 хв. за адресою: просп. Соборний, 162, м. Запоріжжя. У справі № 331/3598/23 (провадження № 11-кп/807/803/26) адвокат Гуцол Руслан Іванович здійснює представництво інтересів Кускова С.Ю. Наявність відповідних повноважень представника у цьому кримінальному провадженні підтверджується ордером на надання правничої допомоги Кускову Сергію Юрійовичу серії АА № 1734875, копія якого додається до цього клопотання. Отже, участь адвоката у засіданні Запорізького апеляційного суду є виконанням конкретного професійного обов`язку перед клієнтом у кримінальному провадженні, підтвердженого належним документом про повноваження. Таким чином, участь представника в засіданні у справі № 38/5005/5752/2012 о 12 год. 00 хв. та його обов`язкова безпосередня участь у кримінальному провадженні в Запорізькому апеляційному суді о 13 год. 35 хв. є об`єктивно несумісними. Відтак заявник просив визнати поважними причини неможливості участі представника Департаменту адвоката Гуцола Р. І. у судовому засіданні, призначеному на 16.07.2026 о 12 год. 00 хв. у справі № 38/5005/5752/2012 та відкласти розгляд апеляційної скарги Департаменту на іншу дату.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

12. 16.07.2026 ухвалою Центрального апеляційного господарського суду (повний текст підписано 22.07.2026) апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2024 та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2025 у справі №38/5005/5752/2012 - закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

13. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях у даній справі не вирішувалося питання про права, інтереси та (або) обов`язки Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради за наведеною ним аргументацією.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи касаційної скарги

14. 06.08.2026 Департаментом подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2026 у справі №38/5005/5752/2012 та направити справу до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду апеляційної скарги Департаменту на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2024 та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2025 - за можливості, у іншому складі колегії суддів.

15. Скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції порушено ст. 236, 254, 264, 272, 281 ГПК України, що призвело до незаконного закриття апеляційного провадження.

16. На переконання скаржника, апеляційний господарський суд постановив ухвалу про закриття провадження за відсутності законних підстав; надав внутрішньо суперечливу оцінку одним і тим самим доводам, визнавши їх достатніми для відкриття провадження та недостатніми для його продовження; неправильно застосував статтю 254 ГПК України, звівши право особи, яка не брала участі у справі, на апеляційне оскарження виключно до випадку прямого присуду; не навів мотивів відхилення ключових доводів скаржника; механічно застосував правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21 без урахування відмінності обставин цієї справи; також безпідставно відмовив у відкладенні першого судового засідання, у якому було вирішено питання про закриття провадження.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

17. Інші учасники справи не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваного судового рішення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції

18. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

19. Об`єктом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту, який не є учасником цієї справи. Отже, перевірці підлягає правильність застосування судом апеляційної інстанції п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України в розрізі права особи, яка не брала участі у справі, на апеляційне оскарження рішення.

20. Здійснивши перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оцінивши доводи касаційної скарги Департаменту, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

21. Звертаючись із касаційною скаргою, Департамент вказував, що він не був присутній під час апеляційного розгляду цієї справи, не мав процесуального статусу учасника справи, а наведені в його апеляційній скарзі доводи раніше не розглядалися, тому, на переконання скаржника, подання його апеляційної скарги відповідає спеціальній процедурі, визначеній ст. 254, 272 ГПК України.

22. У постановах від 12.04.2023 у справі № 911/3132/17, від 26.09.2023 у справі № 911/1245/21 (911/3210/20) Верховний Суд зазначав, що у разі подання апеляційної скарги не учасником справи, який не був присутній під час апеляційного розгляду справи, а особою, яка взагалі не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції перш за все має з`ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановлення факту вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення та оцінки доводів особи, яка подала скаргу, оскільки в інакшому випадку (якщо буде встановлено, що питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника у справі судом першої інстанції не вирішувалися) апеляційний господарський суд закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, незалежно від того, чи розглядалися відповідні доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.04.2023 у справі № 911/3132/17.

23. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

24. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

25. Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абз.8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 № 5-р/2020).

26. Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.

27. Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення здійснюється за процедурою, встановленою нормами ГПК України.

28. Частиною першою статті 17 ГПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

29. Відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

30. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21, вирішуючи питання про те, що таке рішення суду про права, інтереси та (або) обов`язки особи, не залученої до участі у справі, дійшла наступних висновків.

30.1. На відміну від законодавства, яке діє omnes (щодо всіх, тобто з дією на невизначене коло суб`єктів), судове рішення у приватноправовому спорі, як правило, діє partes (тобто з правовими наслідками тільки для сторін у справі). Судове рішення, ухвалене у справі, за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі в цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб.

30.2. Процесуальний закон розмежовує випадки, коли "рішення суду може вплинути на права та обов`язки" особи (коли в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно цієї особи або ця особа може пред`явити вимоги до сторони) (частина друга статті 50, пункт 1 частини першої статті 267 ГПК України) і коли має місце "рішення суду про права, інтереси та (або) обов`язки особи" (пункт 4 частини третьої статті 277, частина четверта статті 287, пункт 3 частини першої статті 296, пункт 8 частини 1 статті 310 ГПК України). Відповідаючи на питання про те, що є рішенням суду про права, інтереси та (або) обов`язки особи, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки особи можуть міститись в мотивувальній та резолютивній частині рішення. Ці висновки мають різне значення. Процесуальний закон містить норми, які забезпечують, аби судове рішення, ухвалене у справі, не було протиставлене особі, яка не брала участі в цій справі.

30.3. Щодо висновків суду про права, інтереси та (або) обов`язки особи у мотивувальній частині рішення Велика Палата зазначила, що мотивувальна частина містить мотиви рішення суду - відповіді на питання факту (висновки про встановлені обставини, які мають значення для вирішення справи) і питання права (юридична кваліфікація цих обставин, висновки про наслідки, з якими право пов`язує встановлені обставини). Процесуальний закон не допускає, аби ці висновки були протиставлені особі, яка не брала участь у розгляді справи.

30.4. За положеннями статті 75 ГПК України висновки суду про встановлені обставини не мають зобов`язуючого (преюдиціального) значення для особи, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини встановлені, а правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, взагалі не є обов`язковою для господарського суду.

30.5. Отже, будь-які висновки про права, інтереси та (або) обов`язки особи у рішенні суду, яким вирішується приватноправовий спір, з огляду на норми статті 75 ГПК України не мають для особи, яка не брала участь у розгляді справи, зобов`язуючого значення, тобто не є рішенням про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи.

30.6. При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неприпустимим є втручання особи в остаточне рішення суду з тих лише підстав, що вона вважає помилковими викладені у мотивувальній частині цього рішення судження, які не мають стосовно неї обов`язкової сили.

30.7. Щодо висновків суду про права, інтереси та (або) обов`язки особи у резолютивній частині рішення, Велика Палата Верховного Суду у справі № 922/5241/21 вказала, що резолютивна частина рішення містить присуд, який в силу обов`язковості судового рішення як конституційної засади судочинства (пункт 9 частини другої статті 129, стаття 129-1 Конституції України) є обов`язковим до виконання.

30.8. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (частина друга статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

30.9. Закон не встановлює механізму, який виключав би особу, яка не брала участь у справі, з-під дії судового рішення, якщо таке містить присуд про її права, інтереси та (або) обов`язки (стягує з неї кошти, зобов`язує її вчинити певні дії або утриматись від них, змінює чи припиняє правовідносини з її участю, визнає недійсним або скасовує документ, який посвідчує право особи, тощо).

30.10. Однак процесуальний закон встановлює право на перегляд справи та оскарження судового рішення для особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки (частина перша статті 17 ГПК України).

30.11. При цьому подання апеляційної скарги особою, не залученою до участі в справі, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки становить виняток із правила, за яким незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення (пункт 1 частини другої статті 261 ГПК України). Такий же підхід застосовано і для касаційного оскарження (пункт 1 частини четвертої статті 293 ГПК України).

30.12. Тобто законодавець визнав очевидно виправданим втручання в остаточне рішення суду для його перегляду з метою не допустити спрямування обов`язкової сили рішення суду на особу, яка не була залучена до участі у справі.

30.13. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що у такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а і їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків (пункт 108 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21). Аналогічний висновок, викладеній у постанові об`єднаної палати касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г.

30.14. Окрім того, що особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, має право на перегляд справи та оскарження судового рішення, і для забезпечення цього права процесуальний закон також встановлює виняток з правила, спрямованого на забезпечення остаточності судового рішення, процесуальний закон надає також суду повноваження, які спрямовані на усунення цього порушення і які суд здійснює ex officio.

30.15. Саме з огляду на публічну вагу цієї складової гарантії справедливого суду, яка полягає у тому, що суд не може вирішувати питання про права, інтереси або обов`язки особи, не залучивши її, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що повноваження скасувати судове рішення з направленням справи на новий розгляд, якщо суд нижчої інстанції прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України), суд касаційної інстанції здійснює незалежно від вимог та доводів касаційної скарги, а також незалежно від того, чи з касаційною скаргою звернулась особа, про права, інтереси та (або) обов`язки якої суд нижчої інстанції ухвалив рішення.

30.16. Ухвалення судом рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі становить такий дефект правосуддя, виправлення якого суд вищої інстанції не може поставити в залежність від того, чи скаржиться на нього особа.

30.17. Велика Палата знову підкреслює, що такий підхід до тлумачення підстави для скасування судового рішення як такої, яку суд касаційної інстанції застосовує ex officio, виправданий аби не допустити спрямування обов`язкового до виконання присуду рішення суду, який міститься в його резолютивній частині, проти особи, яка не була залучена до справи.

30.18. Отже, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що повноваження скасувати судове рішення з направленням справи на новий розгляд, якщо суд нижчої інстанції прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України), суд касаційної інстанції здійснює незалежно від вимог та доводів касаційної скарги, а також незалежно від того, чи звернулась з касаційною скаргою особа, про права, інтереси та (або) обов`язки якої суд нижчої інстанції ухвалив рішення.

31. Щодо відступу від висновків Верховного Суду Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.03.2026 у справі №922/5241/21 зазначила таке:

"Велика Палата Верховного Суду дослідила практику касаційних судів, зокрема ту, на яку послалась колегія суддів КГС ВС, передаючи цю справу на розгляд Великої Палати, і визнає, що касаційні суди виклали різні висновки про застосування положень пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України та пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України.

Усуваючи неоднакове застосування цих процесуальних норм, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком КЦС ВС, викладеним у постанові від 04.12.2023 у справі № 707/157/22, про те, що ухвалення рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, є самостійною та обов`язковою підставою для скасування судових рішень і для направлення справи на новий розгляд на підставі пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України, навіть у тому випадку, коли в касаційній скарзі такі доводи не наведені.

Відповідно, Велика Палата Верховного Суду відступає від протилежного висновку, викладеного у постановах КЦС ВС від 16.06.2022 у справі № 569/20510/19, від 05.04.2023 у справі № 521/8184/20 про те, що скасування судових рішень на підставі пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України можливе саме за скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси; проте така особа не скористалась своїм правом на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також схожих висновків у постанові КГС ВС від 03.09.2020 у справі № 910/17662/19.

У постановах від 11.08.2022 у справі N 608/611/20, від 05.10.2022 № 753/613/19, від 09.01.2024 у справі № 397/389/22, від 06.12.2023 у справі № 932/1140/21, від 03.08.2023 у справі № 754/1879/22, колегії суддів КЦС ВС виснували, що в оскаржених судових рішень немає висновків про права незалученої особи, а далі додатково навели викладений вище висновок, який таким чином був висловлений obiter dictum.

У зв`язку з викладеним потребують уточнення висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21 (пункт 108) у частині посилання на те, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у його мотивувальній частині містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. В цій частині висновок не узгоджується з тими висновками, яких дійшла Велика Палата Верховного Суду у цій справі, у зв`язку з чим вона відступає від нього."

32. Дослідивши матеріали цієї справи та проаналізувавши судові рішення, на які Департаментом продано апеляційну скаргу та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив:

- Департамент не залучався до участі у відокремленому спорі в провадженні №38/5005/5752/2012 за заявою ліквідатора Зибіна А.О. про притягнення Дніпровської міської ради до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута ані судом першої інстанції, ані апеляційним судом, ані під час касаційного розгляду, відповідно скаржник не є учасником цієї справи;

- скаржником не надано доказів набуття статусу кредитора боржника у цій справі про банкрутство;

- предметом судового розгляду у цій справі було питання щодо покладення на засновника боржника Дніпровську міську раду субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства;

- об`єктом дослідження була наявність або відсутність в діях суб`єкта відповідальності, яким, у цьому випадку є міська рада як засновник банкрута складу цивільного правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна;

- зазначивши в постанові від 05.11.2025 про передачу Дніпровською міською радою майна на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю", Центральний апеляційний господарський суд не надавав жодної оцінки діям скаржника, не робив висновків про сферу його компетенції;

- матеріали справи не місять доказів правонаступництва Департаментом виконавчих органів міської ради, які здійснювали управлінські та технічні дії у сфері руху майна та які на час подання Департаментом апеляційної скарги або припинені, або реорганізовані;

- судом не надавалася оцінка діяльності Департаменту стосовно управлінських дій у сфері розпорядження та обліку комунального майна;

- зазначені в судовому рішенні обставини щодо обставин виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2011 у справі №7/5005/15290/201 безпосередньо не стосуються Департаменту;

- постанова суду апеляційної інстанції (зокрема її резолютивна частина) не містить для Департаменту обов`язкового до виконання присуду.

33. Зважаючи на з`ясовані судом апеляційної інстанції обставини, суд дійшов правильного висновку в оскаржуваній ухвалі, що встановлення судом обставин з передачі комунального майна в описовій та мотивувальній частині постанови від 05.11.2025 не є вирішенням судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки Департаменту як незалученої до справи особи, а доводи скаржника свідчать лише про можливий опосередкований вплив результату спору на інші правовідносини, що саме по собі не підтверджує вирішення оскаржуваним рішенням питання про права, інтереси чи обов`язки Департаменту.

34. Саме по собі встановлення судом певних обставин чи наведення суджень, які можуть опосередковано впливати на інтереси особи, яка не брала участі у справі, не означає вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у розумінні ст.ст. 17, 254 ГПК України (постанова Верховного Суду від 22.05.2026 у справі №908/2160/23(908/2073/25)).

35. Зі змісту оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції вбачається, що судом було належно досліджено обставини цієї справи та в повній мірі оцінено доводи скаржника, а висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються із наведеними вище висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.03.2026 у справі №922/5241/21 та не суперечать їм.

36. Пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

37. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

38. Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України. Наведений висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112, від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16.

39. Доводи касаційної скарги про суперечливість висновків апеляційного господарського суду, оскільки, на думку скаржника, визнавши їх достатніми для відкриття провадження та недостатніми для його продовження, є безпідставними. Відкриваючи апеляційне провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції в ухвалі від 06.07.2026 не досліджував питання щодо вирішення оскаржуваними Департаментом судовими рішення питання його права, інтереси та (або) обов`язки. Вказана ухвала про відкриття апеляційного провадження постановлена з підстав відповідності апеляційної скарги вимогам процесуального закону щодо форми та змісту. Встановивши, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки Департаменту не вирішувалося, апеляційний господарський суд правильно застосував п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України та закрив апеляційне провадження.

40. Отже, суд апеляційної інстанції дотримався положень процесуального законодавства, якими врегульовано порядок та алгоритм дій суду апеляційної інстанції в разі надходження апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, проте вважала, що суд першої інстанції вирішив питання про її права, інтереси та/або обов`язки.

41. Наведені скаржником доводи не спростовують правильності застосування судом апеляційної інстанції положень статей 17, 254 та пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України та не свідчать про неправильність висновків щодо відсутності підстав для розгляду поданої ним апеляційної скарги.

42. Щодо тверджень скаржника про те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у відкладенні першого судового засідання, у якому було вирішено питання про закриття провадження, колегія суддів зазначає наступне.

43. Ухвалою від 06.07.2026 суд апеляційної інстанції, серед іншого, відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департамента та призначив її розгляд у судовому засіданні на 16.07.2026. в зазначеній ухвалі також визнано явку представників в судове засідання не обов`язковою.

44. 15.07.2026 скаржником було подано клопотання (надійшло до суду 16.07.2026) про відкладення розгляду справи, мотивоване зайнятістю представника Департаменту в іншому судовому засіданні.

45. Відмовляючи в задоволенні цього клопотання Департаменту, суд апеляційної інстанції врахував жодних доповнень протягом визначеного ГПК України процесуального строку скаржником не подавалося; скаржник є юридичною особою і не позбавлений права забезпечити участь у судовому засіданні 16.07.2026 будь-якого іншого представника; зважаючи на різницю в часі між судовими засіданнями Центрального апеляційного господарського суду у цій справі та Запорізького апеляційного суду представник скаржника мав можливість взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

46. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

47. Верховний Суд зауважує, що положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

48. Верховний Суд також звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Крім того, розумність строків розгляду справи судом є однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

49. Таким чином, оскільки явка представників сторін у судове засідання суду апеляційної інстанції не була визнана судом обов`язковою, Департамент реалізував своє процесуальне право на подання апеляційної скарги та при цьому не довів існування обставин, які б об`єктивно перешкоджали розгляду справи судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 16.07.2026, Верховний Суд не вбачає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства щодо відмови в задоволенні клопотання скаржника про відкладення розгляду справи.

50. Зважаючи на викладене, доводи скаржника щодо порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції не підтвердилися, а підстав для скасування ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2026 у цій справі Верховним Судом не встановлено, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

52. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 ГПК України, касаційна скарга Департаменту підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2026 про закриття апеляційного провадження - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

53. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Департамента по роботі з активами Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2026 у справі № 38/5005/5752/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді С. Жуков

В. Погребняк