Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №398/5061/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/5061/26

провадження №: 2/398/4471/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"05" жовтня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., за участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 18 987,17 грн та судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн і витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.02.2024 первісний кредитор ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі Договір № 4409589 про надання коштів на умовах споживчого кредиту на суму 2 000,00 грн строком на 360 днів. Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а кредитні кошти перераховані через платіжного провайдера на його банківську платіжну картку. Відповідач умов договору щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 18 987,17 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту — 1 993,40 грн, процентів, нарахованих первісним кредитором, — 11 312,01 грн та процентів, нарахованих позивачем за 114 днів, — 5 681,76 грн. Нараховані первісним кредитором штрафні санкції в розмірі 1 000,00 грн, а також інфляційні втрати та проценти річних позивач до стягнення не заявляє. На підставі Договору факторингу № 25/10/2024 від 25.10.2024 право грошової вимоги за цим кредитним договором перейшло до позивача.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 24.08.2026 відкрито провадження у справі, ухвалено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію щодо підтвердження належності відповідачу платіжної картки НОМЕР_1 і факту зарахування на неї коштів. На виконання ухвали 01.09.2026 надійшла відповідь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № БТ/Е-38117.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві просив розглядати справу без участі позивача та його представника і зазначив, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 30.09.2026 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час і місце розгляду справи він повідомлявся шляхом надсилання судової повістки рекомендованим поштовим відправленням за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання: АДРЕСА_1 , яке підтверджено листом Попельнастівської сільської ради від 31.07.2026 № 793. Поштове відправлення із судовою повісткою повернулося до суду з відміткою поштового відділення про причину невручення «адресат відсутній». Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Отже, відповідач повідомлений про розгляд справи належним чином. Відзиву на позовну заяву, заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився, про поважність причин неявки не повідомив, відзиву не подав, а позивач проти заочного розгляду справи не заперечує, суд ухвалою, постановленою в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, ухвалив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України). Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України суд підписав рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи; відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Укладення кредитного договору та його умови

22.02.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (первісний кредитор, код ЄДРПОУ 42753492) та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір № 4409589 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідач приєднався до запропонованого кредитодавцем договору, підписавши його електронним підписом одноразовим ідентифікатором «94660» 22.02.2024 об 11 год 15 хв. Паспорт споживчого кредиту, яким до укладення договору відповідачу надано інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, підписаний ним одноразовим ідентифікатором «68077» тієї ж дати.

Договором встановлені такі умови кредитування:

сума кредиту — 2 000,00 грн (п. 1.2);

строк кредитування — 360 днів, з 22.02.2024 по 16.02.2025, періодичність платежів зі сплати процентів — кожні 20 днів згідно з Графіком платежів (п. 1.3, Додаток № 1 до договору);

тип процентної ставки — фіксована; стандартна процентна ставка — 2,50 % за кожен день користування кредитом у межах усього строку кредиту (п. 1.4.1); знижена процентна ставка — 0,01 % за кожен день, яка застосовується за умови сплати клієнтом до 12.03.2024 (або протягом трьох наступних календарних днів) коштів у сумі, не меншій за суму першого платежу за Графіком платежів (п. 1.4.2);

денна процентна ставка, обчислена за формулою ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», — 2,5 % ((18 000,00 / 2 000,00) / 360 ? 100 %); орієнтовна реальна річна процентна ставка — 185 488,02 % річних; загальні витрати за кредитом (проценти) — 18 000,00 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту — 20 000,00 грн (п. 1.5, 1.6);

проценти є платою за користування кредитом і нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту за методом «факт/факт»; до періоду розрахунку включаються день надання та день повернення кредиту (п. 3.1, 3.2);

комісії та платежі за додаткові чи супутні послуги договором не передбачені (п. 1.10);

кредит надається безготівково за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 (п. 2.1);

пунктом 5.1.3 передбачено право кредитодавця відступити право вимоги третій особі без окремої згоди клієнта з повідомленням його протягом 10 робочих днів.

У Графіку платежів, складеному з урахуванням зниженої ставки, визначено 18 платежів і загальну вартість кредиту 19 004,00 грн; там само прямо зазначено, що в разі невиконання клієнтом умов для отримання знижки сума процентів складе 18 000,00 грн, загальна вартість кредиту — 20 000,00 грн, а реальна річна процентна ставка — 185 488,02 % річних.

Видача кредитних коштів

На виконання умов договору кредитні кошти в розмірі 2 000,00 грн перераховані 22.02.2024 об 11 год 16 хв на банківську платіжну картку відповідача з маскою НОМЕР_1 , зазначену в п. 2.1 Договору. Це підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» від 01.11.2024 № 20241101-3868, у якому зазначено номер транзакції в системі платіжної установи dc797f85-10df-43f7-928e-baa8ed879cb0, номер транзакції в системі кредитодавця 44095891708593375, код авторизації 228542 та банк-еквайр АТ «ПУМБ». Переказ здійснено на підставі Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 03.01.2024, укладеного з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА»; ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» має ліцензію Національного банку України на надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (рішення від 29.05.2023 № 21/990-РК, переоформлена 24.05.2024).

Належність зазначеної платіжної картки відповідачу та факт зарахування на неї кредитних коштів підтверджуються листом АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 01.09.2026 № БТ/Е-38117, наданим на виконання ухвали суду про витребування доказів: платіжна картка № 5375411510428522 емітована банком на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), а за період з 22.02.2024 по 02.03.2024 на цю картку зараховано платіж у сумі 2 000,00 грн. Лист засвідчено кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи банку, за результатами перевірки якого цілісність даних підтверджено.

Порушення зобов`язання та розмір заборгованості

Згідно з поденним розрахунком заборгованості, складеним первісним кредитором, відповідач 09.03.2024 сплатив 10,00 грн, з яких 6,60 грн зараховано в погашення тіла кредиту та 3,40 грн — у погашення нарахованих процентів; інших платежів він не здійснював.

Суд перевірив поденні розрахунки заборгованості первісного кредитора та позивача і встановив, що проценти нараховувалися виключно в межах погодженого сторонами 360-денного строку кредитування.

За період з 22.02.2024 по 12.03.2024 (20 днів) проценти нараховано за зниженою процентною ставкою 0,01 % по 0,20 грн на день, усього 4,00 грн; за період з 13.03.2024 по 25.10.2024 (227 днів) — за стандартною процентною ставкою 2,5 % по 49,83 грн на день, усього 11 311,41 грн; за період з 26.10.2024 по 16.02.2025 (114 днів) — за стандартною процентною ставкою 2,5 % по 49,84 грн на день, усього 5 681,76 грн.

Загальна сума нарахованих процентів становить 16 997,17 грн і не перевищує погоджених сторонами у Договорі та в паспорті споживчого кредиту загальних витрат за кредитом у розмірі 18 000,00 грн. Після 16.02.2025 нарахування процентів припинено. З урахуванням сплачених відповідачем коштів заборгованість становить 18 987,17 грн, з яких за тілом кредиту — 1 993,40 грн та за процентами — 16 993,77 грн. Комісії, інфляційні втрати та проценти річних кредитодавцем не нараховувалися; нараховані первісним кредитором штрафні санкції в розмірі 1 000,00 грн позивач до стягнення не заявляє.

Перехід права вимоги

25.10.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» (фактор, код ЄДРПОУ 44559822) укладено Договір факторингу № 25/10/2024, за п. 1.1 якого клієнт відступив факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому, включаючи суму основного зобов`язання, плату за кредитом, пеню та інші платежі.

Факт переходу права вимоги підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників від 25.10.2024, згідно з яким клієнт передав, а фактор прийняв 6 091 вимогу на загальну суму 113 270 252,85 грн, та витягом з Реєстру боржників, у якому за позицією 2323 зазначено дані відповідача, номер кредитного договору і структуру відступленої заборгованості — 1 993,40 грн за тілом кредиту, 11 312,01 грн за процентами та 1 000,00 грн за штрафними санкціями, а всього 14 305,41 грн. Виконання фактором зобов`язання зі сплати ціни продажу на суму 2 857 292,90 грн підтверджується платіжною інструкцією № 3475 від 01.11.2024.

Рішенням єдиного учасника товариства № 2511241 від 25.11.2024 найменування ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» змінено на ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал». Ідентифікаційний код юридичної особи (44559822) залишився незмінним, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань. Отже, позивач у цій справі та фактор за Договором факторингу № 25/10/2024 є однією і тією самою юридичною особою.

Про відступлення права вимоги та передачу персональних даних новому кредитореві відповідача повідомлено 28.10.2024 шляхом розміщення відповідної інформації в його особистому кабінеті та надсилання текстового повідомлення (SMS) на вказаний ним номер мобільного телефону, що підтверджується листом ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» від 28.10.2024 з реєстром SMS-повідомлень.

Норми права, які застосував суд

Відповідно до ст. 205 та ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин, зміст якого зафіксований в електронному документі, вважається вчиненим у письмовій формі. Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно з ч. 1 ст. 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» надавач платіжних послуг або інша особа, яка отримала оплату відповідно до умов електронного договору, повинні надати споживачу електронний документ, квитанцію або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку. Відповідно до п. 159 розд. VIII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 164, документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів та комісій. За ч. 4 ст. 8 цього Закону денна процентна ставка розраховується за формулою ДПС = (ЗВСК / ЗРК) / t ? 100 %, де ЗВСК — загальні витрати за споживчим кредитом, ЗРК — загальний розмір кредиту, t — строк кредитування у днях. Згідно з п. 17 розд. IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону тимчасово, протягом перших 120 днів з дня набрання чинності Законом України № 3498-IX від 22.11.2023, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 %.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За приписами ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст. 610, ч. 1 ст. 612 та ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону; одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з ч. 1, 2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога); майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника, при цьому додаткове оформлення відступлення не вимагається.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику та/або послуги з факторингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Правові висновки Верховного Суду, застосовані судом

У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

У постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, відступивши від висновків, викладених у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження № 61-92св24), зазначив, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, а нікчемність умови про перевищення цього розміру суд зобов`язаний враховувати за власною ініціативою (ex officio); для договорів, укладених у період з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року, максимальна денна процентна ставка не могла перевищувати 2,5 %. За відсутності підстав для застосування нікчемності умови до правових способів коригування процентів за користування кредитом належать оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит, зміна такого договору та тлумачення його умов. Суд без позовної вимоги споживача може застосувати лише тлумачення умов договору в разі наявності в ньому нечітких або двозначних положень; оспорюваність умови чи договору або зміну договору суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може, тобто за відсутності таких вимог суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Мотивована оцінка і висновки суду

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Щодо укладення кредитного договору та надання кредитних коштів

Кредитний договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідно до ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 207 ЦК України прирівнюється до письмової форми правочину. До укладення договору відповідач отримав та підписав тим самим способом паспорт споживчого кредиту з інформацією про процентні ставки та орієнтовну загальну вартість кредиту.

Факт надання відповідачу кредиту в сумі 2 000,00 грн підтверджується не лише документом платіжної установи ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА», який відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» та п. 159 розд. VIII Положення, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 164, має статус первинного документа, а й незалежним джерелом — витребуваним судом листом АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», який підтвердив, що картку, зазначену в п. 2.1 договору, емітовано на ім`я відповідача і що в цей самий період на неї зараховано 2 000,00 грн. Та обставина, що банк не має інформації про ініціатора переказу, оскільки кошти надійшли через платіжну систему, не спростовує факту видачі кредиту, який підтверджується сукупністю наведених доказів. Крім того, відповідач приступив до виконання договору, сплативши 09.03.2024 частину заборгованості.

Щодо переходу права вимоги

Перехід до позивача права вимоги до відповідача підтверджується договором факторингу, актом прийому-передачі реєстру боржників, витягом з реєстру боржників, що містить дані відповідача та реквізити його кредитного договору, та платіжною інструкцією про сплату ціни продажу в повному обсязі. Згідно з п. 1.2 договору факторингу права вимоги переходять до фактора після підписання акта прийому-передачі реєстру боржників та надходження ціни продажу, тобто з 01.11.2024 позивач є новим кредитором у зобов`язанні. Оскільки за п. 1.1 договору факторингу відступлено і вимоги, строк виконання за якими виникне в майбутньому, до позивача перейшло також право на проценти, нараховані в межах строку кредитування після 25.10.2024 (ч. 2 ст. 1078 ЦК України). Позивач є фінансовою установою, яка має ліцензію Національного банку України на надання послуг факторингу, що відповідає ч. 2 ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо розміру заборгованості

Суд перевірив розрахунок заборгованості і визнає його правильним. Проценти нараховані за погодженими договором ставками на фактичний залишок кредиту з урахуванням сплачених відповідачем коштів і лише в межах строку кредитування, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12. Загальна сума нарахованих процентів (16 997,17 грн) не перевищує передбачених договором загальних витрат за кредитом за весь строк кредитування (18 000,00 грн). За період до 12.03.2024 проценти нараховані за зниженою ставкою, тобто в розмірі, меншому, ніж допускав договір.

Заявлені до стягнення проценти (16 993,77 грн) значно перевищують суму наданого кредиту (2 000,00 грн). Тому суд, незважаючи на відсутність заперечень відповідача, перевірив, чи існують правові підстави для їх коригування. Порядок такої перевірки визначено в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23. За цими висновками суд має послідовно з`ясувати: чи є умова про розмір процентів нікчемною через перевищення максимальної денної процентної ставки; якщо ні, — чи містить договір нечіткі або двозначні умови, які слід тлумачити на користь споживача; нарешті, чи заявив споживач вимогу про визнання умови недійсною чи про зміну договору.

Перше. Нікчемність умови про ставку, що перевищує встановлений законом максимум, суд зобов`язаний враховувати за власною ініціативою. Денна процентна ставка визначається на дату укладення договору як відношення загальних витрат за кредитом до суми кредиту, поділене на строк кредитування в днях (ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»). За цим договором вона становить 2,5 % (18 000,00 грн / 2 000,00 грн / 360 днів ? 100 %). Договір укладено 22.02.2024, тобто в перший 120-денний період після набрання чинності Законом України № 3498-IX (з 24.12.2023 по 21.04.2024), коли за п. 17 розд. IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» максимальна денна процентна ставка не могла перевищувати 2,5 %. Нижчі обмеження (1,5 %, а з 20.08.2024 — 1 %) стосуються договорів, укладених пізніше, і на цей договір не поширюються. Отже, ставка за договором не перевищує законного максимуму, і умова про розмір процентів нікчемною не є.

Друге. Якщо нікчемності немає, суд без окремої вимоги споживача може скоригувати розмір процентів лише шляхом тлумачення договору: нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). Саме цей спосіб застосовано у справі № 552/672/23: там договір і додаток до нього по-різному визначали розмір процентів, і цю суперечність Верховний Суд усунув на користь позичальника. У цій справі такої суперечності немає: умови договору про процентні ставки, порядок застосування зниженої та стандартної ставок, строк кредитування і загальну вартість кредиту викладені в договорі, графіку платежів і паспорті споживчого кредиту чітко та однозначно. Договір встановлює стандартну ставку 2,5 % на день на весь строк кредиту (п. 1.4.1) і єдину умову застосування зниженої ставки — своєчасну сплату першого платежу (п. 1.4.2). Договір, графік платежів і паспорт споживчого кредиту однаково вказують, що в разі неотримання знижки проценти за весь строк становлять 18 000,00 грн. Нарахування здійснено саме за цими умовами, причому за перші 20 днів — за зниженою ставкою, а сума заявлених процентів не перевищує погоджених 18 000,00 грн. За таких обставин підстав для тлумачення умов договору в інший спосіб суд не вбачає.

Третє. Інші способи коригування процентів — визнання умови договору несправедливою та недійсною або зміна договору (ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів») — за висновком Верховного Суду можуть бути застосовані лише за позовною вимогою самого споживача. Відповідач таких вимог, зокрема шляхом пред`явлення зустрічного позову, не заявляв. Тому суд не може зменшити погоджений сторонами розмір процентів лише з тієї підстави, що їх сума значно перевищує суму кредиту.

Доказів погашення заборгованості чи спростування розрахунку позивача суду не надано. За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 18 987,17 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту — 1 993,40 грн та за процентами — 16 993,77 грн.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки позов задоволено повністю, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, сплачений позивачем при зверненні до суду.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024, укладений з адвокатом Столітнім М.М., заявку на виконання доручення, рахунок на оплату та акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 22499 від 23.07.2026 з описом наданих послуг загальною тривалістю 12,5 години та вартістю 10 000,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. За ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Водночас за ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України в разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу за клопотанням іншої сторони, на яку покладається обов`язок довести їх неспівмірність. Відповідач такого клопотання не заявляв. Однак ці норми не вичерпують повноважень суду щодо розподілу судових витрат. Незалежно від заперечень сторони суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат за ч. 3 ст. 141 ЦПК України враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є їх розмір обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, а за ч. 8 ст. 141 ЦПК України встановлює розмір витрат на підставі поданих сторонами доказів. Тобто в цій справі йдеться не про зменшення витрат за клопотанням сторони, а про визначення судом тієї частини витрат, яка є обґрунтованою та пропорційною і тому підлягає відшкодуванню за рахунок іншої сторони.

Розмежування цих повноважень суду здійснила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) щодо аналогічних положень ст. 126, 129 ГПК України. Вона зазначила, що суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на правничу допомогу з власної ініціативи (п. 106). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони або з власної ініціативи, керуючись визначеними законом критеріями, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу; розмір відшкодування таких витрат не повинен бути непропорційним до предмета спору (п. 119, 120). Такий самий підхід викладено в додатковій постанові Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та в постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, у яких також зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, усі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору з огляду на складність справи, витрачений адвокатом час і ринкові ціни адвокатських послуг.

Щодо цивільного судочинства Верховний Суд в ухвалі від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 (провадження № 61-425ск23) зазначив, що суд з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, визначеними ч. 3–5, 9 ст. 141 ЦПК України. Часткова відмова у відшкодуванні таких витрат з підстав їх непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства навіть тоді, коли відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат. Застосовуючи такий підхід, Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 873/212/21 погодився з частковою відмовою у відшкодуванні витрат за відсутності клопотання іншої сторони, оскільки інформація про характер і обсяг виконаної адвокатом роботи не відповідала критерію розумності та була неспівмірною з обсягом послуг і витраченим часом, а в додатковій постанові від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18 за відсутності заперечень іншої сторони обмежив розмір цих витрат з огляду на їх непропорційність до предмета спору та розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (їх дійсності та необхідності) і критерію розумності їх розміру. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини: заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо доведено, що вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір — обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «Іст/Вест Альянс Лімітед» проти України», заява № 19336/04, п. 268); відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії»).

Заявлена сума 10 000,00 грн становить понад половину ціни позову. Справа є малозначною, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, позовна заява є типовою для справ цієї категорії, а адвокат позивача участі в судовому засіданні не брав. Враховуючи наведене та керуючись критеріями обґрунтованості та співмірності, суд визнає обґрунтованим стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 133, 137, 141, 247, 259, 263–265, 268, 280–284, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за Договором № 4409589 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22.02.2024 у розмірі 18 987 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят сім) гривень 17 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя В.В. Орловський