Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №918/1090/26 — Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2026 р. Справа № 918/1090/26

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Редько К.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

до Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача: Засядьвовк А.І. (самопредставництво);

від відповідача: Мейта С.В. (довіреність № 1 від 29.09.2026 року).

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради (далі - Відповідач), в якій просить стягнути 195 324,73 грн боргу, 158 864,83 грн інфляційних втрат, 29 058,50 грн пені та 158 843,54 грн 15 % річних.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ДПЗД "Укрінтеренерго", яке виконує функції постачальника "останньої надії" та Відділом освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог ЗУ "Про ринок електричної енергії", ПРРЕЕ, оператором системи є Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго". Згідно отриманої від ОСР інформації відповідач приєднався до публічного договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який відповідно частини 8 статті 64 ЗУ "Про ринок електричної енергії" вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу, та у січні - лютому 2021 року споживав електричну енергію від Постачальника "останньої надії" на умовах зазначеного договору. Згідно з розрахунком заборгованості борг за спожиту електричну енергію по ОСР - ПрАТ "Рівнеобленерго" за період постачання електричної енергії в період січень - лютий 2021 року, становить 195 324,73 грн.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою Відділом освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради за спожиту електричну енергію, ДПЗД "Укрінтеренерго" відповідно до п. 5.11, п. 6.1., п. 7.4. Договору (Комерційної пропозиції) та ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 29 058,50 грн пені (за період з 06.03.2021 р. по 23.02.2022 р.), 158 843,54 грн 15 % річних (за період з 06.03.2021 р. по 01.09.2026 р.) та 158 864,83 грн інфляційних втрат (за період з березня 2021 р. по липень 2026 р.), згідно з доданим до позовної заяви розрахунком.

22.09.2026 року до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого відповідач визнає обов`язок оплатити фактично спожиту електричну енергію в сумі 195 324,73 грн, водночас, заперечує проти стягнення нарахувань у заявленому розмірі. При цьому, просить суд: врахувати статус відповідача Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради як бюджетної установи, джерела його фінансування, обставини виникнення заборгованості; перевірити правильність розрахунку пені, інфляційних витрат та 15% річних, здійсненого позивачем, у тому числі період їх нарахування; перевірити застосування до спірних правовідносин спеціальних положень нормативних актів НКРЕКП, чинних у відповідний період; на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України зменшити розмір заявленої до стягнення пені, інфляційних витрат та 15% річних - зменшити їх розмір до 3 % річних з урахуванням принципів справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності; судові витрати розподілити відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

23.09.2026 року до господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідно до якої вказує, що долучені кошториси і плани асигнувань стосуються 2024, 2025 та 2026 років, вони складені після виникнення спірного зобов`язання та лише відображають подальший розподіл бюджетних призначень самим відповідачем. Ці документи не доводять відсутності обов`язку оплатити раніше спожиту електричну енергію, не підтверджують вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів для погашення боргу та не встановлюють причинного зв`язку між бюджетними процедурами і багаторічним невиконанням грошового зобов`язання. Саме на споживача був покладений обов`язок належним чином виконати умови договору, а відсутність відповідних коштів не може бути підставою для невиконання таких договорів.

За твердженням позивача, нарахування 15% річних та інфляції прямо передбачено законодавством, а також договором та комерційною пропозицією №3, на умови якої відповідач погодився шляхом приєднання до публічного договору та комерційної пропозиції №3. Тож, прохання відповідача зменшити розмір 15% річних та інфляції, розцінюється як одностороння відмова від виконання зобов`язання. Таким чином, кошти, які отримує ДПЗД "Укрінтеренерго" як оплату за послуги із забезпечення безперебійного функціонування постачальника "останньої надії", 15% річних, пеня та інфляційні втрати із споживачів постачальника "останньої надії", мають цільовий характер використання, визначений Кабінетом Міністрів України.

30.09.2026 року до господарського суду від відповідача надійшла заява про визнання позову в якій відповідач визнає позовні вимоги частково, лише в частині стягнення суми заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 195 324,73 грн. В решті вимог - заперечує проти стягнення нарахувань, а саме: 15 % річних зменшити на 3 % річних, та зменшити суму пені та інфляційних втрат з урахуванням принципів справедливості, розумності та пропорційності.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.09.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та розгляд справи призначити на "30" вересня 2026 р.

Представник позивача в судовому засіданні 30.09.2026 року підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві та з урахуванням відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.09.2026 року визнав позовні вимоги в частині суми основного боргу та заперечив проти позовних вимог в частині стягнення пені, 15 % річних та інфляційних втрат з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" та Відділом освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого, цей договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є публічним договором приєднання споживача до цього договору і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи цим договором випадках. Цей договір укладається сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього договору.

Відповідно до п. 2.1. та п. 2.2. Договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору згідно з умовами договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція). Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії. Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну та комерційну діяльність.

Згідно п. 3.7. Договору, початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ у разі укладення договору між сторонами.

Згідно п. 5.1. Договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком 1 до договору.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.8. Договору).

Відповідно до п. 5.10. Договору, оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати,зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційної вебсторінки для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Пунктом 5.11. Договору передбачено, що якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строк, передбачений додатком 1 до договору (комерційною пропозицією), постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ?????. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач має сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції.

Цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів (п. 13.1. Договору).

Відповідно до п. 1.1. та п. 1.2. Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 р. для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" (додаток 1 до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії") (далі - Комерційна пропозиція), ціна на електричну енергію формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179 (далі - Порядок). Постачальник оприлюднює ціни на електричну енергію на веб-сайті ДПЗД "Укрінтеренерго" (www.uie.kiev.ua) не пізніше ніж за 1 день до їх застосування (пункт 1.6. Порядку) за посиланням: головна / постачальник "останньої надії" / ціни, за якими здійснюється постачання електроенергії споживачам постачальником останньої надії.

Згідно п. 4.1. - п. 4.2. Комерційної пропозиції, споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. У разі не отримання рахунку споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов договору, порядок якого визначений пунктом 7.1. даної комерційної пропозиції. Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від Оператора системи розподілу (передачі) (далі - ОС). Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС постачальнику. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом). У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше) (п. 4.3. Комерційної пропозиції).

Відповідно до п. 6.1. Комерційної пропозиції, за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку постачальника.

Пунктом 7.4. Комерційної пропозиції передбачено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Сплата штрафних санкцій (штраф, пеня) не звільняє споживача від обов`язку відшкодувати постачальнику в повному обсязі збитки, спричинені порушенням умов договору (п. 13.1. Комерційної пропозиції).

Відповідно до Повідомлення оператора системи розподілу про точки комерційного обліку споживачів, постачання електричної енергії за якими здійснюється постачальником "останньої надії", та звітів щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії, наданих ПрАТ "Рівнеобленерго" (листи № 18-20/10359 від 30.12.2020 р. та № 18-20/2087 від 09.01.2021 р.), ДПЗД "Укрінтеренерго" здійснювало Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради постачання електричної енергії у січні 2021 р. - лютому 2021 р.

Державним підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" було складено та направлено Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради рахунки:

- №000044108649/16/О01/11242 від 16.02.2021 р. та акт купівлі-продажу електричної енергії № 005426 від 31.01.2021 р., за розрахунковий період січень 2021р., з обсягом споживання електроенергії - 15 218 кВт*год на суму 64 381,09 грн (з ПДВ). Рахунок та акт купівлі-продажу електроенергії були отримані відповідачем 26.02.2021 р.;

- №000044108649/16/О02/15857 від 17.03.2021 р. та акт купівлі-продажу електричної енергії № 010037 від 28.02.2021 р., за розрахунковий період лютий 2021р., з обсягом споживання електроенергії - 33 295 кВт*год на суму 130 943,64 грн (з ПДВ). Рахунок та акт купівлі-продажу електроенергії були отримані відповідачем 06.04.2021 р.

Відділом освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради за вказаними рахунками не здійснено оплату за спожиту електричну енергію.

Відповідач, у відзиві на позовну заяву та заяві, визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" за період з січня 2021 р. по лютий 2021 р. у розмірі 195 324,73 грн.

Заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію перед позивачем складає 195324,73 грн.

Доказів сплати позивачу відповідачем заборгованості в сумі 195 324,73 грн за спожиту електричну енергію з січня 2021 р. по лютий 2021 р. електричну енергію, суду не подано.

Враховуючи, що відповідач припустився прострочення оплати за спожиту електричну енергію, позивач відповідно до п. 5.11, п. 6.1., п. 7.4. Договору (Комерційної пропозиції) та ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради 29 058,50 грн пені (за період з 06.03.2021 р. по 23.02.2022 р.), 158 843,54 грн 15 % річних (за період з 06.03.2021 р. по 01.09.2026 р.) та 158 864,83 грн інфляційних втрат (за період з березня 2021 р. по липень 2026 р.).

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 14 ЦК України визначено, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", ринок електричної енергії - система відносин, що виникають між учасниками ринку під час здійснення купівлі-продажу електричної енергії та/або допоміжних послуг, передачі та розподілу, постачання електричної енергії споживачам.

Відповідно до ч. 6, ч. 8, ч. 11 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті. Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Постачальник "останньої надії" має повідомити споживачу умови постачання, ціни на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника. Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднити зазначену інформацію на своєму офіційному веб-сайті.

Частинами 1 та 2 статті 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 903 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 1 та ч. 2 ст. 614 ЦК України).

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Пунктом 5.11. Договору передбачено, що якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строк, передбачений додатком 1 до договору (комерційною пропозицією), постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ?????. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач має сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції.

Відповідно до п. 6.1. Комерційної пропозиції, за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку постачальника.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.4. Комерційної пропозиції передбачено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

В судовому засіданні за участі уповноважених представників сторін, судом встановлено, що відзив (у якому відповідач визнав позовні вимоги) підписаний керівником Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради - Роботницькою Г.В. та заява про визнання позову подана представником відповідача - Мейта С.В. (яка діє на підставі довіреності № 1 від 29.09.2026р.). Представник відповідача в судовому засіданні особисто підтвердила факт визнання позову.

За таких обставин, суд роз`яснивши сторонам наслідки такої процесуальної дії, зважаючи, що визнання відповідачем позову в цій справі не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів інших осіб, дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 195 324,73 грн заборгованості за спожиту електричну енергію.

Крім того, враховуючи наявність у відповідача простроченого грошового зобов`язання, перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, 15 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і в частині нарахування та стягнення з відповідача 29 058,50 грн пені, 158 843,54 грн 15 % річних та 158 864,83 грн інфляційних втрат.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

В клопотанні про зменшення пені, 15 % річних та інфляційних втрат відповідач зазначає, обставини, які мають істотне значення: бюджетний статус відповідача; суспільно значуща діяльність у сфері освіти; відсутність умисного ухилення від оплати; об`єктивні фінансові обмеження; визнання обов`язку сплатити основний борг; співвідношення заявленої пені з основною заборгованістю; відсутність доказів того, що заявлений розмір пені відповідає фактичним негативним наслідкам порушення. крім того, відповідач зазначає, що оскільки заборгованість відповідача (який є бюджетною установою, та здійснює управління закладами дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти на території Зорянської територіальної громади) виникла в наслідок відсутності належного фінансування, стягнення з нього інфляційних втрат, що перевищують обумовлені ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних не відповідатиме меті позову (відновлення порушених прав позивача) та буде для відповідача, в умовах дії правового режиму воєнного стану надмірним обтяженням.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України слід мати на увазі, що поняття "значно" є оціночним і має конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

З аналізу зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення санкцій. Отже, вирішення питання про зменшення штрафних санкцій та розмір, до яких вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Відповідно до висловленої Великою Палатою Верховного Суду викладеної у постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 правової позиції:

"Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер."

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 09.03.2023 року у справі № 902/317/22:

"Зі змісту вказаних норм вбачається, що законодавець надав суду можливість зменшувати штрафні санкції, який, у свою чергу, має керуватися при вирішенні такого питання не лише принципом свободи договору, який полягає у можливості узгодити сторонами правочину різноманітні штрафні санкції, так і принципом справедливості, добросовісності та розумності. Положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду. При цьому слід враховувати, що застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, Верховний Суд у низці постанов зазначав про те, що, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки [аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), тощо].

Поряд із засадою цивільного законодавства свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6). Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19)."

Верховний Суд в постанові від 23.02.2023 року у справі № 905/1677/16 констатував, що застосоване у ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (аналогічний висновок міститься у п. 23 постанови Верховного Суду від 24.05.2022 року у справі № 910/10675/21).

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2022 року у справі № 922/2141/21).

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України, зменшивши розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на 50 %, а саме до 14529,25 грн пені (при заявлених 29058,50 грн).

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

З огляду на зазначене, враховуючи визнання відповідачем позову в частині заборгованості за спожиту електричну енергію, судовий збір у розмірі 5 333,15 грн покладається на відповідача у справі, а 50 % сплаченого судового збору від суми визнаних позовних вимог (1 171,95 грн) підлягає поверненню Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" з Державного бюджету України, відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 191, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради (35314, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Зоря, пл. Плютинського Володимира, 1, код ЄДРПОУ 44108649) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600) 195 324,73 грн (сто дев`яносто п`ять тисяч триста двадцять чотири гривні 73 копійки) заборгованості, 158 864,83 грн (сто п`ятдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні 83 копійки) інфляційних втрат, 14 529,25 грн (чотирнадцять тисяч п`ятсот двадцять дев`ять гривень 25 копійок) пені, 158 843,54 грн (сто п`ятдесят вісім тисяч вісімсот сорок три гривні 54 копійки) 15 % річних та 5 333,15 грн (п`ять тисяч триста тридцять три гривні 15 копійок) витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600) з Державного бюджету України 50 % судового збору в розмірі 1 171,95 грн (одну тисячу сто сімдесят одну гривню 95 копійок) витрат по сплаті судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви згідно платіжної інструкції № 1203 від 02.09.2026 року.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягувач: Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600).

Боржник: Відділ освіти, сім`ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради (35314, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Зоря, пл. Плютинського Володимира, 1, код ЄДРПОУ 44108649).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 05 жовтня 2026 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Р.В. Романюк