Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №387/1624/26 — Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/1624/26

Номер провадження по справі 1-кп/387/237/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12026121220000079 від 17.09.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Олексіївка Добровеличківського району Кіровоградської області, зареєстрованого АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта неповна середня , військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_2 , одружений, маючи на утриманні одну малолітню дитину, згідно зі ст. 89 КК України такий, що не має судимості

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , є військовослужбовцем Збройних Сил України, який вчинив умисне завдання ударів, що завдали фізичного болю та не спричинили тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , за таких обставин.

ОСОБА_3 з 31 липня 2025 року проходить військову службу у Збройних Силах України після призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 на виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».

Відповідно до вимог статей 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, статей 1–4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, а також статті 1 та частини третьої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ОСОБА_3 як військовослужбовець зобов`язаний додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, сумлінно й чесно виконувати військовий обов`язок, дотримуватися вимог військових статутів, поважати честь і гідність кожної людини та не допускати негідних вчинків.

Однак ОСОБА_3 зазначених вимог не дотримався та вчинив кримінальні правопорушення за таких обставин.

Так, 16 вересня 2026 року близько 13 год 00 хв, точного часу не встановлено, ОСОБА_3 , перебуваючи на подвір`ї домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , під час конфлікту з ОСОБА_4 , який виник на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи можливість заподіяння потерпілій фізичного болю та бажаючи його заподіяти, вирішив застосувати до неї фізичне насильство.

Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_4 спереду та умисно завдав їй один удар відкритою долонею правої руки в ділянку лівої щоки, після чого завдав ще одного удару правою рукою, стиснутою в кулак, у ділянку лівої щоки потерпілої. Унаслідок зазначених дій ОСОБА_4 було заподіяно фізичного болю, без спричинення тілесних ушкоджень.

Крім того, 16 вересня 2026 року близько 13 год 00 хв, точного часу не встановлено, ОСОБА_3 , перебуваючи на подвір`ї домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , під час конфлікту зі ОСОБА_5 , який виник на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи можливість заподіяння потерпілій фізичного болю та бажаючи його заподіяти, вирішив застосувати до неї фізичне насильство.

Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_5 спереду та умисно завдав їй два удари відкритою долонею правої руки в ділянку лівої щоки, унаслідок чого потерпілій було заподіяно фізичного болю, без спричинення тілесних ушкоджень.

Відповідно до частини 2 статті 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

З огляду на те, що ОСОБА_3 , не оспорює встановлені під час дізнання обставини, погоджується з ними та надав згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності, суд вважає за можливе здійснити розгляд кримінального провадження у порядку, передбаченому частиною 2 статті 381 КПК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні та за відсутності учасників судового провадження.

Від прокурора Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 надійшло клопотання, в якому зазначено, що, враховуючи беззастережне визнання обвинуваченим ОСОБА_3 , своєї вини, неоспорювання ним встановлених під час досудового розслідування обставин, а також його згоду та згоду потерпілої на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні за їх відсутності, на підставі статей 381, 382 КПК України прокурор просить здійснити розгляд кримінального провадження у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_3 , за участю захисника – адвоката ОСОБА_7 , подав письмову заяву, в якій зазначив, що свою вину у вчиненні кримінального проступку визнає повністю та беззастережно, обставини, встановлені досудовим розслідуванням, не оспорює та вважає їх доведеними в повному обсязі.

Також у заяві ОСОБА_3 , зазначив, що йому роз`яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також правові наслідки надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, зокрема те, що він буде позбавлений права оскаржувати вирок з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорювання встановлених досудовим розслідуванням обставин.

Крім того, обвинувачений зазначив, що надає добровільну згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без його участі.

З урахуванням викладеного, положень підпункту 6 пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», з огляду на те, що ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, а також враховуючи відсутність у суду сумнівів щодо добровільності та усвідомленості його позиції, суд дійшов висновку про можливість розгляду обвинувального акта у порядку, передбаченому статтями 381–382 КПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України, у разі здійснення судового провадження за відсутності учасників судового провадження фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Згідно з частиною другою статті 382 КПК України, у вироку за результатами спрощеного провадження зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд встановив, що обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті та встановлені органом досудового розслідування, є доведеними та не оспорюються обвинуваченим.

ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних проступків визнав повністю та беззастережно. Його позиція є добровільною та послідовною, ознак примусу під час висловлення такого ставлення до пред`явленого обвинувачення судом не встановлено.

Оцінивши наведене, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних проступків доведена, а його дії за кожним із двох епізодів правильно кваліфіковані за частиною першою статті 126 КК України як умисне завдання ударів, що завдали фізичного болю та не спричинили тілесних ушкоджень.

Призначаючи покарання, суд відповідно до вимог статей 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних проступків, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також вплив призначеного покарання на виправлення обвинуваченого та умови життя його сім`ї.

Відповідно до статті 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не лише кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про вид і міру покарання, суд враховує дані про особу обвинуваченого: ОСОБА_3 є громадянином України, має неповну середню освіту, проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 , одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, раніше не судимий відповідно до статті 89 КК України, за місцем проходження військової служби характеризується посередньо.

Оцінюючи дані про особу обвинуваченого, суд ураховує відомості про його попередні засудження. Разом із тим вироком Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 20 лютого 2025 року ОСОБА_3 було засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на один рік із застосуванням статті 75 КК України та звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік. Ухвалою суду від 25 лютого 2026 року його звільнено від відбування призначеного покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних проступків, передбачені пунктом 1 частини першої статті 66 КК України.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Визначаючи вид покарання, суд враховує, що санкція частини першої статті 126 КК України передбачає покарання у виді штрафу, громадських робіт або виправних робіт.

З огляду на те, що ОСОБА_3 проходить військову службу, суд враховує фактичні умови її проходження та необхідність забезпечення реального виконання призначеного покарання. За таких обставин суд не вважає за доцільне призначати обвинуваченому громадські роботи, оскільки їх виконання потребує залучення засудженого до суспільно корисних робіт у вільний від основної роботи чи навчання час, що з урахуванням виконання ним обов`язків військової служби може бути ускладненим.

Оцінюючи можливість призначення виправних робіт, суд також враховує характер проходження обвинуваченим військової служби та необхідність обрати таке покарання, яке відповідатиме обставинам справи й забезпечуватиме досягнення мети покарання.

За сукупністю наведених обставин суд вважає, що покарання у виді штрафу в межах санкції відповідної статті КК України є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. Обираючи такий вид покарання, суд ураховує характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних проступків, особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що його обтяжують. На переконання суду, призначене покарання відповідатиме принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання й забезпечить досягнення мети покарання, визначеної статтею 50 КК України.

Визначаючи розмір штрафу, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних проступків, характер протиправних дій та їх наслідки у вигляді заподіяння потерпілим фізичного болю без спричинення тілесних ушкоджень, дані про особу обвинуваченого, його сімейний і майновий стан, наявність на утриманні малолітньої дитини, проходження військової служби, а також обставини, що пом`якшують покарання.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що покарання у виді штрафу в межах санкції частини першої статті 126 КК України, з урахуванням правил призначення покарання за наявності кількох кримінальних правопорушень, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 , не застосовувався, підстав для його обрання суд не вбачає.

Керуючись статтями 374, 381–382, 394, 424, 473, 475 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних проступків передбачених ч.1 ст.126 КК України та призначити йому покарання - у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Речові докази: медична карта амбулаторного хворого на ім`я ОСОБА_4 , - повернути закладу охорони здоров`я, якій вона належить або залишити у ОСОБА_4 , після набрання вироком законної сили.

Речові докази: медична карта амбулаторного хворого на ім`я ОСОБА_5 , - повернути закладу охорони здоров`я, якій вона належить або залишити у ОСОБА_5 , після набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст.382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

На вирок учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Добровеличківський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_1