Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №914/326/25(914/697/26) — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2026 Справа № 914/326/25(914/697/26)

Господарський суд Львівської області у складі судді Морозюка А.Я.,

за участю секретаря Малісевич М.В.

розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Методика-ПРО", м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробничого підприємства “Еміс”,м. Запоріжжя

про: стягнення заборгованості в сумі 92 550 грн 60 коп

у межах справи № 914/326/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", м. Київ

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Методика-ПРО" (79024, м. Львів, вул. Промислова, буд. 50/52, ідентифікаційний код 39543792)

Представники:

від позивача: Заріцький Ю.М. – ліквідатор

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Історія розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.03.2025, справа №914/326/25, відкрито провадження за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Методика-ПРО".

Постановою Господарського суду Львівської області від 28.10.2025 по справі №914/326/25 Товариство з обмеженою відповідальністю "Методика-ПРО" визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Кочин Наталію Василівну.

Ухвалою суду від 16.06.2026 відсторонено арбітражного керуючого Кочин Наталію Василівну від виконання повноважень ліквідатора у справі №914/326/25 про банкрутство ТОВ “Методика-ПРО”, призначено ліквідатором у справі №914/326/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Методика-ПРО" арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича.

На даний час справа №914/326/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Методика-ПРО" перебуває в судовій процедурі ліквідації банкрута.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Методика-ПРО" звернулося до Господарського суду Львівської області, в межах справи №914/326/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Методика-ПРО", з позовом до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробничого підприємства “Еміс”, про стягнення заборгованості в сумі 92 550 грн 60 коп.

Позов розглядається в межах справи №914/326/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Методика-ПРО" за правилами спрощеного позовного провадження.

Рух справи відображений в ухвалах суду по справі.

Про час та місце судового засідання учасники справи були належно повідомлені.

В процесі розгляду справи позивач позовні вимоги підтримав.

Відповідач явки представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не надав.

На адресу суду повернулися поштові конверти з ухвалами суду, які було надіслано відповідачу на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві, яка відповідає адресі відповідача згідно даних ЄДРЮО ФОП та ГФ.

Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 року по справі № 910/16249/19 звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Суд, заслухавши позицію позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку про прийняття рішення у справі.

Аргументи сторін.

Позивач(ТОВ "Методика-ПРО")вказує, що під час процедури ліквідації ТОВ "Методика-ПРО" із отриманої інформації від податкових органів щодо господарської діяльності ТОВ "Методика-ПРО" встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Науково виробничим підприємством “Еміс” було отримано від ТОВ "Методика-ПРО" товарно-матеріальні цінності(товар) та/або послуги на суму 106 380,00 грн відповідно до наступної інформації/даних: податкова накладна № 91 від 23 грудня 2020 року; Номенклатура Індуктор ЕІ-0-0-37; Кількість,шт 9; Ціна 9850,00; Сума без ПДВ 88650,00; ПДВ 17730,00; Сума з ПДВ 106 380,00. Відповідно до банківських виписок ТОВ "Методика-ПРО" встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Науково виробничим підприємством “Еміс” було здійснено 22 січня 2021 часткову оплату вартості отриманого товару на суму 13 829,40 грн. Просить стягнути з відповідача 92 550 грн 60 коп заборгованості.

Відповідач(ТОВ НВП “Еміс”) чи його представник в судові засідання не з`явився та не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову до суду не надходило.

Обставини справи та оцінка суду.

Під час процедури ліквідації ТОВ "Методика-ПРО", із отриманої ліквідатором інформації від податкових органів щодо господарської діяльності ТОВ "Методика-ПРО" встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Методика-ПРО"(постачальник,продавець) склало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробничого підприємства “Еміс”(отримувач,покупець) податкову накладну №91 від 23 грудня 2020 року за такими даними: Номенклатура Індуктор ЕІ-0-0-37; Кількість,шт 9; Ціна 9850,00; Сума без ПДВ 88650,00; ПДВ 17730,00; Сума з ПДВ 106 380,00. Вказана податкова накладна подана із позовною заявою і наявна у матеріалах справи.

До позовної заяви позивачем додано лист Головного управління ДПС у Запорізькій області від 02.12.2025 №51122/6/08-01-04-06, в якому у відповідь на запит позивача від 20.11.2025 року орган ДПС повідомив, що ТОВ Науково виробниче підприємство “Еміс” в додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2020 року в розділі ІІ «Податковий кредит» таблиці 2.1 «Відомості про операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставками 7% і 14%» відображено податкові накладні по контрагенту ТОВ "Методика-ПРО" за період-12.2020 на суму обсягу постачання(без податку на додану вартість) – 88650 грн., та суму ПДВ-17730 гривень.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертається до наступних висновків Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладених у Постанові ВС від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19:

“8.16. У разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені права доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

8.17. Частинами першою та другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частини перша, друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»; в редакції, чинній у період здійснення спірної поставки товару).

8.18. За приписами частин третьої, восьмої статті 19 ГК України, обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

8.19. Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).

8.20. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17.

8.21. З урахуванням наведеного Верховний Суд зазначає, що, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.”

« 9.2. За результатами перегляду справи в касаційному порядку об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, враховуючи наведене у розділі 8 цієї постанови, не убачає підстав для відступу від висновку колегії суддів Касаційного господарського у складі Верховного Суду, викладеного у пункті 44 постанови від 28.08.2020 зі справи № 922/2081/19 як такого, що пов`язаний з встановленими обставинами у конкретній справі (про те, що податкові декларації підтверджують лише порядок оподаткування господарської операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції), але вважає за доцільне його конкретизувати: податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.»

Матеріали справи підтверджують, що відповідач ТОВ НВП “Еміс” за звітний(податковий) період грудень 2020 сформував собі податковий кредит за господарськими операціями, проведеними з ТОВ “МЕТОДИКА-ПРО” в сумі 88650,00 грн без ПДВ, сума ПДВ - 17730,00 грн. Ці суми повністю співпадають із сумами, зазначеними в складеній ТОВ "Методика-ПРО"(постачальник,продавець) на користь ТОВ НВП “Еміс”(отримувач,покупець) податковій накладній №91 від 23 грудня 2020 року - Сума без ПДВ 88650,00 грн; ПДВ 17730,00 грн; Сума з ПДВ 106 380,00 грн.

А відтак, наведеним підтверджується реальне(фактичне) здійснення господарської операції по передачі з боку позивача ТОВ "Методика-ПРО" відповідачу ТОВ НВП “Еміс” товарно-матеріальних цінностей- Індуктор ЕІ-0-0-37; Кількість,шт 9; Ціна 9850,00 грн; Сума без ПДВ 88650,00 грн; ПДВ 17730,00 грн; Сума з ПДВ 106 380,00 грн.

Відсутність у позивача(що перебуває в процедурі банкрутства) первинних документів передбачених ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»(договору, акту прийому/передачі товару, накладної на поставку/передачу товару тощо) за вищевказаних обставин не спростовує факту реального(фактичного) здійснення вказаної господарської операції.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до банківських виписок ТОВ "Методика-ПРО" встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Науково виробничим підприємством “Еміс” було здійснено 22 січня 2021 часткову оплату вартості отриманого товару на суму 13 829 грн 40 коп.

Оскільки в справі немає доказів виконання відповідачем обов`язку із розрахунку із позивачем за передані товарно-матеріальні цінності в решті частині в сумі 92 550 грн 60 коп, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості у вказаній сумі.

Судові витрати.

Пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи повне задоволення даного позову, з відповідача підлягає до стягнення 2 662,40 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст. 2,13,74,76-79,86,123,129,236-241 ГПК України, ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробничого підприємства “Еміс” (69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, буд. 5, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 31677069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Методика-ПРО" (79024, м. Львів, вул. Промислова, буд. 50/52, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39543792) 92 550 грн. 60 коп заборгованості та 2 662 грн. 40 коп. – судового збору.

3. Наказ, відповідно до ст.327 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 02.10.2026 р.

Суддя Морозюк А.Я.