Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №911/1418/26 — Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2026 р. м. Київ

Справа № 911/1418/26

Господарський суд Київської області у складі:

cудді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санолта» до Фермерського господарства «Агро-світ 2023» про стягнення 209 355,92грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санолта» (далі - позивач, ТОВ «Санолта») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом Фермерського господарства «Агро-світ 2023» (далі - відповідач, ФГ «Агро-світ 2023») про стягнення 209355,92грн, з яких: 190 960грн - основний борг; 1 130,06грн - 3% річних за період з 01.03.2026 по 11.05.2026; 5 965,21грн - втрати від інфляції за період з березня по квітень 2026 року; 11 300,65грн - пеня за період з 01.03.2026 по 11.05.2026 (з урахуванням заяви про усунення недоліків).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за контрактом від 12.02.2026 №Г26С001 поставки товару в частині здійснення поставки оплаченого товару на суму 190 960грн та не повернення грошових коштів на вимогу позивача (а.с.1-6; 65-66).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.06.2026: відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено строки для подання учасниками заяв по суті; роз`яснено відповідачу про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (далі - ЄСІТС) або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами (а.с.72-74).

Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету позивача 08.06.2026 о 14:10, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.76).

Відповідач у справі - ФГ «Агро-світ 2023», в порушення вимог ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на момент прийняття ухвали не зареєстрував електронний кабінет в ЄСІТС, що підтверджується відповіддю від 02.06.2026 №35508411 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС (а.с.71).

Як визначено ч.11 ст.242 ГПК України, у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Враховуючи зазначене, копія ухвали від 08.06.2026 направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням №R067193280363, яке повернуто без довідки щодо причин повернення (а.с.77-80). Між тим, інформація з офіційного сайту «Укрпошти» свідчить про те, що відповідне поштове відправлення 23.06.2026 повернуто відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання (а.с.81-82). При цьому, адреса, за якою направлено відповідне поштове відправлення, відповідає адресі відповідача, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як станом на 20.05.2026 (а.с.59), так і станом на 10.07.2026 (а.с.83); іншої адреси відповідач суду не повідомив.

Окрім того, ухвала від 24.11.2025 направлена до Єдиного державного реєстру судових рішень 08.06.2026, зареєстрована у реєстрі 09.06.2026 за №137211749 та оприлюднена 10.06.2026.

До прийняття рішення у даній справі відзиву на позов від відповідача суд не отримав.

Граничний строк розгляду відповідної справи, визначений ч.1 ст.248 ГПК України, сплив.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

12.02.2026 між ФГ «Агро-світ 2023» (далі - постачальник) та ТОВ «Санолта» (далі - покупець) укладено контракт №Г26С001 поставки товару на умовах FCA (далі - контракт; а.с.11-14).

Згідно п.1 контракту постачальник зобов`язується передати у власність покупця паливну гранулу з лушпиння соняшника, а покупець - оплатити та прийняти товар відповідно до умов контракту.

Відповідно до п.п.3.1-3.4 контракту: кількість товару 100 метричних тон (МТ); загальна ціна товару без ПДВ становить 9167,50грн за одну МТ; загальна вартість товару, що поставляється за даним контрактом становить 916 750грн; кількість товару, загальна ціна зазначені в пункті 3.1, 3.2 є орієнтовною та у разі додаткового постачання товару за даним контрактом згідно відповідних специфікацій, що підписуються на кожну партію окремо, за домовленістю сторін, кількість, ціна товару може бути скорегована.

Пунктом 4.3 контракту сторони узгодили термін поставки загальної кількості товару - з 12 лютого 2026 по 28 лютого 2026 року включно; за погодженням сторін товар може поставлятися окремими партіями.

В силу п.п.4.5-4.8 контракту: остаточна кількість товару визначається згідно завантаженої кількості, вказаній у видатковій накладній на товар; право власності на товар виникає у покупця з дати оформлення видаткової накладної на товар; датою поставки товару вважається дата завантаження товару, що зазначена у видатковій накладній на товар; перехід всіх ризиків втрати або пошкодження товару здійснюється в момент передачі товару від постачальника покупцеві, що фіксується відповідною видатковою накладною про приймання товару.

Протягом терміну, зазначеного у п.4.3 або у специфікації даного контракту, покупець за погодженим з продавцем графіком, подає транспортні засоби на склад для завантаження товару; строки подання автотранспорту можуть зазначатися сторонами у відповідних заявках на подання автотранспорту (п.4.9 контракту).

Як визначено п.5.1 контракту, оплату за товар, який поставляється за даним контрактом, покупець проводить в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у вигляді 80% від вартості товару по факту завантаження на борт транспортного засобу, решту суми у розмірі 20% - протягом 3-х робочих днів після реєстрації податкової накладної.

Відповідно до п.8.4 контракту у випадку несвоєчасної поставки товару згідно умов даного контракту, постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховувалась, від загальної вартості непоставленої партії товару за кожен день прострочення.

Контракт, як закріплено його п.10.1, набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2026 року, а в частині виконання взятих на себе зобов`язань за цим контрактом до повного їх виконання сторонами; у випадку якщо протягом 30 календарних днів до моменту закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не повідомить протилежну сторону про свою відмову від продовження дії договору, строк дії цього договору автоматично пролонгується ще на один календарний рік.

Для проведення попередньої оплати за товар відповідач виставив позивачу рахунок на оплату від 16.02.2026 №157 на суму 238 700грн з ПДВ щодо поставки паливних палетів у кількості 21,7т (а.с.26).

Відповідний рахунок 16.02.2026 направлений з електронної адреси agro-svit-2023@ukr.net на електронну адресу kirchuksunolta@gmail.com, на підтвердження чого позивачем надано скріншот відповідного листа, отриманого на електронну пошту (а.с.29).

Також, судом встановлено, що у період з 12.02.2026 сторонами зі згаданих електронних адрес здійснювалася переписка, щодо отримання установчих та бухгалтерських документів відповідача (а.с.30, 37).

Згаданий рахунок оплачений позивачем у розмірі 80%, як того вимагає п.5.1 контракту, що підтверджується платіжною інструкцією від 16.02.2026 №111981 на суму 190 960грн (238700:100*80) з призначення платежу: «оплата за паливні палети згідно договору №Г26С001 від 12.02.2026р. та рахунку на оплату № 157 від 16.02.2026р. в т. ч. ПДВ 20% 31826.67 грн.» (а.с.27), а також карткою по рахунку 631 за 2026 рік (а.с.51-53).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 20.02.2026 направив відповідачу на електронну адресу лист з проханням повідомити дату, коли можна поставити автомобіль для завантаження товару (а.с.33; 38).

23.02.2026 на електронну адресу agro-svit-2023@ukr.net з електронної адреси kirchuksunolta@gmail.com позивач направив відповідачу лист від 23.02.2026 №б/н щодо повернення коштів, у якому вимагав від відповідача повернути попередню оплату у розмірі 190 960грн (а.с.32; 39; 49).

Також, 25.02.2026 позивач звернувся до відповідача з електронним листом щодо отримання інформації про фактичне місцезнаходження товару та погодження подачі автотранспортну для завантаження (а.с.36; 41).

На електронну адресу відповідача позивач 02.03.2026 направив лист від 02.03.2026 б/н, у якому позивач вимагав від відповідача повернути попередню оплату у розмірі 190 960грн у строк до 28.02.2026 (а.с.28; 35; 50).

18.03.2026 позивач звернувся до відповідача з листом-претензією від 17.03.2026 вих.№17/3, у якій просив протягом трьох днів з дати отримання вимоги повернути сплачені кошти за непоставлений товар у розмірі 190 960грн (а.с.43-45).

На підтвердження направлення вказаного листа-претензії відповідачу надано: поштову накладну №6501603685807; опис вкладення до відправлення, прийнятого за такою накладною (а.с.46-47).

Відповідне відправлення 04.04.2026 повернуто відправнику за закінчення встановленого терміну зберігання, що підтверджується інформацією з офіційного вебсайту АТ «Укрпошта», а також поштовим конвертом (а.с.48; 84-85).

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку повернути кошти, отримані як попередня оплата за товар, поставка якого не відбулася, а також застосування до нього відповідальності, встановленої контрактом та чинним законодавством, за порушення відповідного зобов`язання.

Заявлені позивачем вимоги суд вважає частково обґрунтованими з наступних підстав.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін зобов`язань в силу п.1 ч.2 ст.11 та ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Так, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст.509 ЦК України).

Як установлено ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи зміст контракту, обсяг прав та обов`язків його сторін, мети укладення, такий контракт за своєю правовою природою є договором поставки.

Так, відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України визначено, що: продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Положеннями ч.1 ст.664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару; договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

За загальним правилом, визначеним ч.1 ст.692 ЦК України, яким установлена черговість виконання взаємних зобов`язань, виконання зобов`язання з передачі товару передує виконанню зобов`язання з оплати. Так, як визначено ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як установлено судом, сторони п.5.1 контракту визначили інший порядок виконання взаємних зобов`язань під час поставки товару, перебачивши його поставку на умовах передплати у розмірі 80%.

Таким чином, враховуючи умови укладеного сторонами контракту та положення вищенаведених норм, відповідач мав виконати свій обов`язок щодо передачі товару - паливні палети у кількості 21,7т позивачу, у строк, встановлений п.4.3 контракту - до 28.02.2026 включно.

Доказів поставки товару, визначеного договором та рахунком на оплату від 16.02.2026 №157, під час розгляду даної справи не надано, отже, не спростовано тверджень позивача про не виконання відповідного обов`язку відповідачем, як і не надано доказів повернення коштів за частково сплачений товар.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином відповідач є таким, що допустив порушення зобов`язання.

Згідно ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З аналізу положень ч.2 ст.693 ЦК України, вбачається, що умовою її застосування є порушення продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, вимогою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.03.2026 у справі №908/1965/24).

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки відповідач, отримавши попередню оплату, не виконав зобов`язання з поставки товару та не повернув на вимогу позивача попередню оплату, вимоги щодо стягнення з відповідача 190 960грн в рахунок повернення попередньої оплати, є мотивованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 130,06грн - 3% річних за період з 01.03.2026 по 11.05.2026 та 5 965,21грн - втрат від інфляції за період з березня по квітень 2026 року, які нараховані на суму неповернутої попередньої оплати у розмірі 190960грн.

В силу ст.617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Як визначено ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач допустив порушення зобов`язання з повернення на вимогу позивача авансового платежу за непоставлений товар, вимоги позивача про сплату боргу з урахуванням втрат від інфляції та процентів є обґрунтованими.

За розрахунком суду, враховуючи період прострочення, розмір не повернутого авансового платежу, офіційні індекси інфляції, розмір втрат від інфляції за період з 03.03.2026 по 30.04.2026 складає 5 919,76грн, а розмір 3% річних за період з 03.03.2026 по 11.05.2026 - 1 098,67грн.

Розбіжності у розрахунках 3% річних спричинені невірним визначенням позивачем моменту, з якого зобов`язання з повернення авансового платежу є простроченим.

Так, у постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №925/125/14 (п.23), від 04.11.2020 у справі №910/9739/19 (п.6.12) сформовано такий висновок щодо застосування ч.2 ст.693 ЦК України: «Визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару» (також постанова Верховного Суду від 12.03.2026 у справі №910/6824/25).

З огляду на встановлення факту не виконання відповідачем зобов`язання з передачі товару покупцю, направлення позивачем відповідачу вимоги про повернення суми попередньої оплати, враховуючи наведені висновки Верховного Суду щодо застосування ч.2 ст.693 ЦК України, суд вважає, що обов`язок відповідача з постачання паливних палетів у кількості 21,7т є припиненим 02.03.2026 (в момент отримання відповідачем вимоги про повернення суми попередньої оплати, якою позивач сповістив відповідача про своє волевиявлення щодо товару, поставка якого прострочена), отже, з 03.03.2026 у відповідача виник обов`язок повернути позивачу попередню оплату за товар, поставка якого прострочена.

Таким чином, у зв`язку із реалізацією покупцем права, передбаченого ч.2 ст.693 ЦК України, вимагати повернення суми попередньої оплати від продавця, у відповідача, як постачальника, що прострочив виконання свого зобов`язання за договором, припинилось зобов`язання з поставки товару та виникло грошове зобов`язання перед позивачем - покупцем повернути суму попередньої оплати за товар.

Між тим, позивач починає нараховувати проценти у розмірі 3% річних на суму попередньої оплати - 190960грн з 01.03.2026, хоча станом на цю дату відповідне зобов`язання ще не можна вважати простроченим, оскільки лише 02.03.2026 позивач відмовився від отримання товару та просив повернути суму попередньої оплати. Отже, позивач мав право нарахувати 3% річних лише з наступного дня після отримання вимоги про повернення попередньої оплати - з 03.03.2026.

Так, відповідно до ч.1 ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Розбіжності у розрахунку втрат від інфляції пов`язані із застосуванням позивачем сукупного індексу інфляції без його округлення до десятої. Між тим, офіційний індекс інфляції встановлюється як за місяць, так і за рік в процентах саме до десятої, тому сукупний індекс інфляції мав визначатись в процентах з округленням до десятої.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 3% річних суд задовольняє у розмірі 1 098,67грн, а вимоги в частині стягнення втрат від інфляції у розмірі 5 919,76грн; у задоволенні вимог в частині стягнення 31,39грн - 3% річних та 45,45грн - втрат від інфляції суд відмовляє.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 11 300,65грн пені, яка нарахована ним за період з 01.03.2026 по 11.05.2026 на підставі п.8.4 контракту - у зв`язку із порушенням строку поставки товару.

Заявлені у відповідній частині вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно абз 1 ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Фактично п.8.4 контракту передбачає відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання негрошового зобов`язання - зобов`язання поставити товар, що не відповідає визначенню пені як відповідальності саме за невиконання грошового зобов`язання, що нараховується щодня. Поряд з цим, така умова договору не суперечить чинному законодавству, оскільки в силу ч.2 ст.546 ЦК України у договорі його сторони можуть встановити і інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Оскільки відповідач допустив порушення зобов`язань у вигляді прострочення передачі товару у встановлений договором строк, позивач набув права вимагати сплати пені, передбаченої п.8.4 контракту.

При цьому, таким пунктом контракту визначено, що постачальник сплачує пеню від загальної вартості непоставленої партії товару за кожен день прострочення. Разом з тим, з розрахунку позивача вбачається, що позивач фактично нараховує пеню не на загальну вартість непоставленої партії товару - 238700грн, а виходячи із суми сплаченої передплати за товар - 190960грн, тобто на частину вартості товару, що не поставлений і це є його правом.

За розрахунком суду, враховуючи визначений позивачем розмір боргу, на який нараховується пеня, розмір облікових ставок НБУ у певному періоді прострочення, розмір пені за період з 01.03.2026 по 02.03.2026 складає 313,91грн. При цьому, суд не вбачає підстав нараховувати пеню на всю вартість товару. що не поставлений, оскільки не може змінювати вимог позивача.

При цьому, нарахування пені після 02.03.2026 є безпідставним, оскільки 02.03.2026 припинилось зобов`язання щодо передачі товару позивачу, за прострочення якого встановлена відповідальністю п.8.4 контракту, на підставі якого заявлено відповідні вимоги позивачем, та виникло зобов`язання повернути кошти.

Відповідно до ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. В силу ч.2 ст.237 ГПК України, суд при прийнятті рішення не може виходити за межі позовних вимог.

Отже, вимоги в частині стягнення пені суд задовольняє у розмірі 313,91грн, а у задоволенні вимог в частині стягнення пені у розмірі 10 986,74грн - відмовляє.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при поданні позову сплатив судовий збір понад встановлений розмір, оскільки не взяв до уваги те, що, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Так, відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026 відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» становить 3 328грн.

Отже, враховуючи ціну позову у даній справі - 209 355,92грн, а також подання позивачем позовної заяви в електронній формі, при поданні позовної заяви позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2 662,40грн (209 355,92:100*1,5<1*3328, тому 1*3328*0,8), однак, сплатив у розмірі більше ніж встановлено на 665,60грн, а саме - 3328грн (а.с.55).

Між тим, в силу ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у визначених відповідною нормою випадках.

Клопотань про повернення частини сплаченого судового збору позивач до прийняття рішення у справі не подавав.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором у розмірі 2 662,40грн, понесені позивачем, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача, а саме у розмірі 2 521,70грн - пропорційно розміру задоволених позовних вимог /(190 960+1 098,67+5 919,76+313,91)* 2 662,40: 209 355,92/.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Агро-світ 2023» (ідентифікаційний код 45159868; 08129, Київська обл., Бучанський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Черкаська, буд. 26, оф. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санолта» (ідентифікаційний код 38401364, 26500, Кіровоградська обл., Голованівський р-н, с-ще Голованівськ, вул. Бандери Степана, буд. 40 В) 190 960грн - в рахунок повернення попередньої оплати, 1 098,67грн - 3% річних, 5 919,76грн - втрат від інфляції, 313,91грн - пені, а також 2 521,70грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. Відмовити у задоволені позову в частині стягнення 31,39грн - 3% річних, 45,45грн - втрат від інфляції та 10 986,74грн - пені.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова