Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №911/2128/26 — Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2128/26

Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант Оіл Трейдінг», м.Рівне

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бровари-Транс-Сервіс», м.Бровари Київської області

про стягнення 68 295,89 грн.,

без виклику представників;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлант Оіл Трейдінг», м. Рівне (далі по тексту – ТОВ «Атлант Оіл Трейдінг») 15.07.2026 через систему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Бровари-Транс-Сервіс», м. Бровари Київської області (далі по тексту – ТОВ «Бровари-Транс-Сервіс»), в якій просить суд стягнути відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 68 295,89 грн., з яких:

62 000,00 грн. основного боргу за виконане перевезення згідно з Заявкою №0129/26 від 28.01.2026 в межах укладеного Договору транспортного експедирування №0505-1 від 05.05.2025,

6295,89 грн. пені, нарахованої за сукупний період з 06.04.2026 по 14.07.2026,

2662,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Позов обґрунтований тим, що всупереч умовам Договору транспортного експедирування №0505-1 від 05.05.2025 відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за послуги перевезення, надані та прийняті за підписаним обома сторонами Актом №152 від 12.03.2025, а лише частково здійснив оплату в сумі 20000,00 грн., внаслідок чого виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.07.2026 відкрито провадження у справі №911/2128/26 за правилами спрощеного позовного провадження.

Цією ж ухвалою суд зобов`язав відповідача ТОВ «Бровари-Транс-Сервіс» подати суду у строк п`ятнадцять днів з дати отримання цієї ухвали докази оплати відповідно до умов Договору №0505-1 від 05.05.2025 за послуги, надані за Актом №152 від 12.03.2026 (частина 2 ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ч.7 ст. 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Копію ухвали від 20.07.2026 про відкриття провадження у справі було надіслано та доставлено до електронного кабінету відповідача 20.07.2026 о 20:44, про що складено та долучено до матеріалів справи довідку Господарського суду Київської області про доставку електронного листа.

Відповідно до абзацу 2 п.5 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Гарантований статтею 165 ГПК України п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву сплив 05.08.2026.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

При цьому, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини розумність тривалості провадження повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на такі критерії: правову та фактичну складність справи; поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінку органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (рішення в справах «Федіна проти України» від 02.09.2010, заява №17185/02, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, заява №36655/02, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, заява №19567/02, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004, заява №62771/00).

Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на 06.10.2026 відповідач відзив на позов та докази на його підтвердження не подав.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши позов ТОВ «Атлант Оіл Трейдінг» до ТОВ «Бровари-Транс-Сервіс» про стягнення 68 295,89 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

05.05.2025 між ТОВ «Бровари-Транс-Сервіс» (замовник) та ТОВ «Атлант Оіл Трейдінг» (перевізник) був укладений договір транспортного експедирування №0505-1 (далі – Договір), за умовами якого:

- замовник доручає перевізнику перевезти вантаж в міжнародному та/або внутрішньо-українському сполученні та оплачує перевезення, а перевізник надає транспортні засоби для перевезення вантажу та доставляє вантаж у пункт призначення вантажоодержувачу, вказаному у супровідних документах в обумовлений сторонами термін (п.1.1);

- перевізник згідно умов цього договору здійснює перевезення вантажу власним (або орендованим) автомобільним транспортом і несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажів з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі вантажоодержувачу (п.1.2);

- перевізник організовує перевезення вантажів на підставі заявок замовника. Конкретні умови по кожному замовленню погоджуються сторонами і вказуються у заявці, яка з моменту підписання сторонами стає додатком і невід`ємною частиною даного договору (п.2.1);

- заявка вважається прийнятою до виконання, якщо вона підтверджена підписами уповноважених осіб та скріплена печатками сторін (п.2.2);

- вартість перевезення обумовлюється сторонами за кожне замовлення та погоджується сторонами в заявці (п.3.1);

- підтвердженням факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної (ТТН, CMR) з відміткою відправника вантажу, перевізника, одержувача вантажу, або інший документ, що підтверджує отримання вантажу вантажоодержувачем (п.3.3);

- замовник оплачує замовлені послуги протягом 3 банківських днів з моменту отримання замовником повного пакету документів, а саме: оригіналу договору, оригіналу заявки на перевезення, рахунку, акту виконаних робіт, 2 примірники ТТН (CMR) (п.3.4);

- у випадку порушення термінів оплати, встановлених даним договором, замовник виплачує перевізнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати (п.5.5);

- договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2025 (п.7.1).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природною є договором перевезення вантажу. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

30.12.2025 сторони погодили та підписали додаткову угоду №1, якою продовжили строк дії договору до 31.12.2026, але в будь-якому разі до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Крім того, сторони доповнили договір пунктом 8.10 щодо підписання документів за допомогою електронного документообігу.

28.01.2026 сторони підписали заявку №0129/26 до Договору №0505-1 від 05.05.2025, в якій визначили:

Марку та номер автомобіля: Volvo, BK2377IH/BK3843XF;

Водія: Андорщук Сергій;

Маршрут: Україна, м. Хоростків – Румунія, Констанца;

Дату навантаження: 30.01.2026;

Дату замитнення: 02.02.2026;

Дату митного очищення: 04.02.2026;

Дату вивантаження: 05.02.2026;

Найменування товару: Біоетанол 15376:2015 (неденатурований, код УКТ ЗЕД-2207 24,994 т)

Адресу навантаження: Тернопільська область, м. Хоростків, вул. Незалежності, буд. 21;

Вартість перевезення та термін оплати: 82 000,00 грн. на розрахунковий рахунок по оригіналам документів до 5 робочих днів.

За приписами статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. При перевезенні вантажів автомобільним транспортом складається міжнародна автомобільна накладна (CMR).

У 2006 році Україна приєдналась до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі - Конвенція), яка застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

За приписами статті 5 Конвенції вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника. Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником (стаття 9 Конвенції).

На виконання заявки №0129/26 від 28.01.2026 ТОВ «Атлант Олі Трейдінг» здійснило перевезення наданого ТОВ «Бровари-Транс-Сервіс» вантажу, про що свідчить долучена до матеріалів справи копія CMR від 30.01.2026. Відповідно до вказаної CMR, вантаж розмитнено 10.03.2026 та одержано у місці доставки 12.03.2026.

При цьому, позивач твердить, що товар 02.02.2026, як то передбачено у заявці, не був замитнений, оскільки відповідно до Акту №1/2026 про взяття проб (зразків) товарів від 02.02.2026, складеного на Митному пості «Тернопіль», було відібрано зразки з товару з метою дослідження у спеціалізованій лабораторії. Результати дослідження отримано 27.02.2026, після чого товар був замитнений.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять ні копії Акту №1/2026 про взяття проб, ні результатів дослідження, ні будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт простою автомобіля та, як наслідок, порушення строків перевезення.

Однак, відповідно до п.5.4 Договору обов`язок забезпечити завантаження/розвантаження та митне оформлення вантажу в строк до 48 годин при міжнародних перевезеннях покладений на замовника.

За результатами здійсненого перевезення, 12.03.2026 сторони підписали Акт надання послуг №152 на суму 82 000 грн. Вказаний акт не містить жодних претензій замовника по об`єму, якості та строкам надання послуги з перевезення.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що вартість перевезення обумовлюється сторонами за кожне замовлення та погоджується сторонами в заявці.

Відповідно до умов заявки №0129/26 від 28.01.2026 вартість перевезення становить 82 000,00 грн., які сплачуються на розрахунковий рахунок по оригіналам документів до 5 робочих днів.

На підтвердження доказів направлення оригіналів документів відповідачу позивач надав копію експрес-накладної ТОВ «Нова Пошта» №59001612079345 від 28.03.2026.

Суд зазначає, що із наданої накладної неможливо достеменно встановити вміст поштового відправлення, оскільки опис відправлення містить запис про загальну категорію – документи.

Разом із тим, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Враховуючи, що відповідач не спростував доводи позивача щодо направлення йому оригіналів документів, суд вважає, що надані позивачем докази у своїй сукупності є більш вірогідними та підтверджують факт направлення оригіналів документів за спірним перевезенням.

Відповідно до трекінгу поштового відправлення №59001612079345, відповідач отримав зазначене відправлення 30.03.2026.

Статтею 254 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Суд встановив, що строк оплати за здійснене позивачем перевезення настав 06.04.2026 (перший робочий день), а з 07.04.2026 настало прострочення.

Позивач визнає, що відповідач частково оплати здійснене перевезення, а саме у сумі 20 000,00 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи копією платіжної інструкції №14836 від 18.06.2026.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідач, доказів оплати за перевезення вантажу згідно з актом №152 від 12.03.2026, у розмірі більшому, ніж визнає та доводить суду позивач, суду не подав, у тому числі на вимогу п.2 ухвали від 20.07.2026 про відкриття провадження, яка набрала законної сили та є обов`язковою для виконання на всій території України.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 62 000,00 грн. є документально підтвердженою, обґрунтованою та такою, яку слід задовольнити повністю.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання з оплати вартості перевезення, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача 6295,89 грн. пені, нарахованої за сукупний період з 06.04.2026 по 14.07.2026.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.5 Договору у випадку порушення термінів оплати, встановлених даним договором, замовник виплачує перевізнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

При визначенні строку оплати позивачем не враховано положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, а відтак невірно визначено періоди прострочення відповідача.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем, встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені за заявлений період становить 6228,49 грн., у зв`язку з чим вказану вимогу слід задовольнити частково.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ТОВ «Атлант Оіл Трейдінг» частково та ухвалює рішення про стягнення з ТОВ «Бровари Транс-Сервіс» 62 000,00 грн. основного боргу та 6228,49 грн. пені.

Оскільки спір у справі виник у результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у мінімальному законом встановленому розмірі сумі 2662,40 грн. повністю.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант Оіл Трейдінг» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бровари-Транс-Сервіс» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Металургів, буд. 22, ідентифікаційний код 36998052)

на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлант Оіл Трейдінг» (33013, Рівненська область, м. Рівне, вул. Кавказька, буд. 3, оф. 214, ідентифікаційний код 44091102, рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ КБ «ПриватБанк»)

62 000,00 грн. (шістдесят дві тисячі гривень нуль копійок) основного боргу,

6228,49 (шість тисяч двісті двадцять вісім гривень сорок дев`ять копійок) пені,

2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Конюх