Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №344/4520/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4520/26

Провадження № 2/344/3997/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

06 жовтня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

за участю секретаря судового засідання – Дутки Р.-І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гроші 247» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Гроші 247» звернувся до суду через систему «Електронний суд» з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРОШІ 247» є фінансовою установою, з правом надання послуги – факторингу, надання коштів та банківських металів у кредит (відповідно до змін, зареєстрованих Національним банком України в реєстрі фінансових установ від 15.03.2024).

25.03.2025 між позивачем та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 17201 від 25.03.2025 в електронній формі.

Позивачем на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 5 000,00 гривень.

Відповідачем отримані грошові кошти у передбачені строки не повернуті, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за Договором про споживчий кредит зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів.

Загальний розмір заборгованості станом на 17.02.2026 становить 15 000,00 гривень, з яких: 5 000,00 гривень – основний борг; 10 000,00 гривень - відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит № 17201 від 25.03.2025 в розмірі 15 000,00 гривень та судові витрати на оплату судового збору в сумі 2 662,40 гривень (а.с. 1-6).

Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 березня 2026 року дану цивільну справу розподілено для розгляду головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с. 13).

Ухвалою суду від 09 березня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 15-16).

Пояснення учасників справи в судовому засіданні.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, проте у вимогах позовної заяви зазначено про розгляд справи за відсутності представника позивача, просить позов задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, зокрема відповідач викликалася через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Жодних заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, а також жодних інших заяв та клопотань від відповідача не надійшло.

Учасники справи у судове засідання, призначене на 02 жовтня 2026 року, не з`явилися, тому суд, з дотриманням положень статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання, підписав судове рішення без його проголошення.

Оскільки відповідач була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, проте не з`явилася у судове засідання без поважних причин та не повідомила про причини свої неявки в судове засідання, відзиву не подала, а представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, тому суд на підставі статей 280-282 Цивільного процесуального кодексу України ухвалив про заочний розгляд справи, про що 06 жовтня 2026 року прийнята відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

25.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гроші 247», Кредитодавцем, та ОСОБА_1 , Споживачем, укладено Договір про споживчий кредит № 17201 від 25.03.2025 в електронній формі.

За умовами пункту 2.1. даного Договору про споживчий кредит, Позикодавець надає Позичальникові грошові кошти в сумі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності, платності, а Споживач зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом.

Відповідно до пункту 2.2. Кредит надається Споживачу виключно за допомогою Вебсайту Кредитодавця (https://groshi247.com/) за умови ідентифікації Споживача одноразовим ідентифікатором з (дата укладення), шляхом безготівкового перерахунку на номер особистого електронного платіжного засобу Споживача 5363542018482068.

Пунктом 2.5. Договору про споживчий кредит встановлено, що позика надається строком на 29 (двадцять дев`ять) днів.

Договір про споживчий кредит № 17201 від 25.03.2025 підписано Споживачем електронним підписом 53d83370 (а.с. 8-10, 37-46).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гроші 247» є юридичною особою, ідентифікаційний код 41084239 (а.с. 35).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гроші 247» є фінансовою установою, перелік фінансових послуг: факторинг, надання коштів та банківських металів у кредит, про що свідчить витяг із Державного реєстру фінансових установ (а.с.36).

Згідно розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит № 17201 від 25.03.2025, заборгованість становить 15 000,00 гривень, з яких: 5 000,00 гривень – основний борг; 10 000,00 гривень - відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (а.с. 47-52).

З довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» вбачається, що 25.03.2025 було перераховано кошти у розмірі 5000,00 гривень на платіжну карту НОМЕР_1 (а.с. 53).

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду

за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1055 Цивільного кодексу України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною першою статті 1055 Цивільного кодексу України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

При цьому, в частині першій статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

З матеріалів справи вбачається, що договір про споживчий кредит № 17201 від 25.03.2025 підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 53d83370.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі №234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

У договорі про споживчий кредит № 17201 від 25.03.2025 зазначено адресу споживача, відповідача, його паспортні дані, ідентифікаційний код, телефон, електронну пошту, номер електронного платіжного засобу, які належать останньому, що є підтвердженням здійснення ним процедури ідентифікації в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.

Докази, які б спростовували факт приналежності картки № НОМЕР_2 відповідачу та надходження на картку 25.03.2025 грошових коштів у сумі 5000,00 гривень у матеріалах справи відсутні і відповідачем такої обставини не спростовано.

Відтак, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» своєчасно та в повному обсязі виконало зобов`язання за договором про споживчий кредит № 17201 від 25.03.2025, перерахувавши відповідачу на його картковий рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 5000,00 гривень.

Докази, які б спростовували вищевказане, зокрема, доказів повернення тіла кредиту у вказаній повному розмірі, відповідачем не надано.

Отже, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту у розмірі 5000,00 гривень.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості по відсотках відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі 10000,00 гривень слід зазначити наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на усій території України оголошено воєнний стан (Указ затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ). У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та триває до цього часу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та Перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Згідно частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що кредитний договір укладено під час дії воєнного стану (25.03.2025).

Суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача процентів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності позичальника за прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому можливість нарахування таких процентів та відповідно їх стягнення з відповідача підпадає під дію норми пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене суд приходить висновку, що в даному випадку відповідач звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, а нараховані на підставі статті 625 Цивільного кодексу України відсотки у розмірі 10000,00 гривень підлягають списанню позикодавцем, а позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідачем у даній справі не було надано доказів на підтвердження відсутності своєї вини у неналежному виконанні умов зобов`язання, визначеного договором про споживчий кредит № 17201 від 25.03.2025.

Розрахунок заборгованості за договором у частині вимог, які підлягають задоволенню, відповідачем не спростований.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості відповідача за укладеним договором в частині тіла кредиту або ж спростовували доводи позивача в обґрунтування ним позовних вимог, відповідачем суду не подано.

Отже, враховуючи, що відповідач не виконав у повному обсязі зобов`язання за укладеним договором, суд вважає доведеними наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про споживчий кредит № 17201 від 25.03.2025 у розмірі 5000,00 гривень, що складається з основного боргу у розмірі 5000,00 гривень. У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вищевикладеного, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжної інструкції № 85 від 24 лютого 2026 року, позивачем сплачено судовий збір за позовом у розмірі 2662,40 гривень (а.с. 11, 33).

Позовні вимоги задоволені частково на 33,33 %, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 887,38 гривень.

На підставі викладеного, відповідно до статей 526, 527, 530, 546, 610-612, 626, 628, 633, 364, 636, 1048, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 4, 10-13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280-284, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гроші 247» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гроші 247», код за ЄДРПОУ 41803222, заборгованість за договором про споживчий кредит № 17201 від 25 березня 2025 року у розмірі 5000,00 гривень (п`ять тисяч гривень нуль копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гроші 247», код за ЄДРПОУ 41803222, судовий збір у розмірі 887,38 гривень (вісімсот вісімдесят сім гривень тридцять вісім копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гроші 247», код за ЄДРПОУ 41803222, місцезнаходження: 03061 м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, офіс 214.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 06 жовтня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.